Постанова 4855 № 640/22265/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22265/19 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 вересня 2023 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Аліменка В.О. та Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва" до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И Л А Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 01.11.2019 № 37 про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року позов задоволено. Не погодившись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що відсутність затвердженої уніфікованої форми акта перевірки не може зупиняти виконання відповідачем покладених на нього функцій та завдань. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що у відповідача були відсутні підстави для проведення позапланового заходу державного контролю, а з 10.06.2018 ціна на послуги з утримання багатоквартирних будинків не відноситься до державних регульованих цін. Відповідно до ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Беручи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, беручи до уваги введення в Україні воєнного стану, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.10.2019 начальником ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві видано наказ № 4909 про проведення позапланового заходу - позапланової перевірки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» у термін з 07.10.2019 по 21.10.2019. Предметом здійснення заходу визначено «дотримання вимог порядку формування, встановлення та застосування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на підставі звернення гр. ОСОБА_1 (з проведенням відеофіксації)» (а.с.48). За наслідками виходу для здійснення позапланового заходу контролю, 10.10.2019 співробітниками ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві складено акт про створення перешкод посадовій особі спеціального уповноваженого органу влади з питань дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін у проведенні перевірки, відповідно до якого перший заступник директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» Козюберда О.М. не допустила посадових осіб до здійснення позапланової перевірки, чим порушено вимоги ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», за що передбачена відповідальність згідно зі ст.20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» (а.с.12). Позивачем було подано заперечення від 10.10.2019 на вказаний акт, в яких зазначено, що всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановами Кабінету Міністрів України, що втратили чинність згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, є нечинними, оскільки вони не відповідають новим Методикам, а з 10.06.2018 ціна на послуги з утримання багатоквартирних будинків не відноситься до державних регульованих цін. Крім того, підприємству не надано копій всіх необхідних документів, передбачених Законом (а.с.13-14). Також, 10.10.2019 відповідачем складено акт №4909-10 перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог ст.11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», п.4 ч.1 ст.20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та ст.188-3 КУпАП, а саме створення перешкод для виконання покладених на уповноважені органи функцій, при здійсненні позапланової перевірки (а.с.25-16). У зв`язку з наведеним порушенням, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» від 01.11.2019 №37 яким до позивача застосовано штраф у розмірі 3400,00 грн (а.с.11). Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач використав у своїй діяльності уніфіковану форму акта перевірки, затверджену органом на те не уповноваженим і ця уніфікована форма акта не відповідає Методиці 2, постанові Кабінету Міністрів України № 342 та затвердженій нею уніфікованій формі акта, що порушує принцип «належного урядування» та унеможливлює проведення перевірок без затвердження нової уніфікованої форми акту, тому у КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» були наявні законодавчо мотивовані підстави для недопуску посадових осіб Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві до спірної перевірки. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877-V), за визначенням, наведеним у статті 1 якого державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. За правилами ч.4, 5, 15 статті 4 Закону № 877-V заходи контролю здійснюються органами Державної фіскальної служби (крім митного контролю на кордоні), державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки (крім здійснення державного нагляду за провадженням діяльності з джерелами іонізуючого випромінювання, діяльність з використання яких не підлягає ліцензуванню), державного архітектурно-будівельного контролю (нагляду), державного нагляду у сфері господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім діяльності з переказу коштів, фінансових послуг з ринку цінних паперів, похідних цінних паперів (деривативів) та ринку банківських послуг), державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зокрема державного нагляду (контролю) в галузі цивільної авіації - з урахуванням особливостей, встановлених Повітряним кодексом України, нормативно-правовими актами, прийнятими на його виконання (Авіаційними правилами України), та міжнародними договорами у сфері цивільної авіації. Зазначені у частині четвертій цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. При здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. В свою чергу, наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14 серпня 2018 року № 965 «Про затвердження уніфікованої форми акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін» затверджено уніфіковану форму акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Згідно з ч. 1, 2 ст. 16 Закону України від 21 червня 2012 року № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення» (далі - Закон № 5007-VI) органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами. Зі змісту Указу Президента України «Питання реалізації державної політики з контролю за цінами» від 30 березня 2012 року № 236/2012 до 2014 року центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами була Державна інспекція України з контролю за цінами. Положеннями п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року за № 442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» було утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та покладено на неї функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються, а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Згідно ж із п. 2 вказаної постанови Державна інспекція України з контролю за цінами була ліквідована. Згідно з пп. 11 п. 4 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі Держпродспоживслужба), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 (далі - Положення № 667) Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, здійснює: державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановленням та застосування державних регульованих цін; державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідно до п. 7 Положення № 667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. За приписами ч.1 ст.6 Закону №877-V підставами для здійснення позапланових заходів є, зокрема, звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу. У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб`єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред`явили документи, передбачені цим абзацом. У відповідності до ч.1 ст. 10 Закону № 5007-VI суб`єкти господарювання під час провадження господарської діяльності використовують: вільні ціни; державні регульовані ціни. Пунктом 2 ч.1 ст. 5 Закону № 5007-VI передбачено, що Кабінету Міністрів України надано повноваження на здійснення державного регулювання цін, визначення повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Згідно з ч. 1, 2 ст. 12 Закону № 5007-VI державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими (забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж (реалізацію) та прибуток від його продажу (реалізації). У відповідності до ч. 1 ст. 13 Закону № 5007-VI державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень шляхом: 1) установлення обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання: фіксованих цін; граничних цін; граничних рівнів торговельної надбавки (націнки) та постачальницько-збутової надбавки (постачальницької винагороди); граничних нормативів рентабельності; розміру постачальницької винагороди; розміру доплат, знижок (знижувальних коефіцієнтів); 2) запровадження процедури декларування зміни ціни та/або реєстрації ціни. Статтею 18 Закону № 5007-VI визначено, що уповноважені органи мають право: проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки; одержувати відповідно до законодавства у письмовій формі пояснення, довідки і відомості з питань, що виникають під час проведення перевірки; одержувати безоплатно від суб`єктів господарювання, що перевіряються, копії документів та інші відомості, необхідні для здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, документів, що можуть підтверджувати їх порушення, платіжних доручень, квитанцій, що підтверджують факт перерахування до бюджету коштів у разі застосування адміністративно-господарських санкцій, а також довідки, підготовлені суб`єктами господарювання на їх вимогу; вимагати від суб`єктів господарювання, що перевіряються, усунення виявлених порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідно до статті 11 Закону №877-V суб`єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов`язаний: допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю) за умови дотримання ними порядку здійснення державного нагляду (контролю), передбаченого цим Законом; виконувати вимоги органу державного нагляду (контролю) щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства; надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону; одержувати примірник акта та/або припису органу державного нагляду (контролю) за результатами здійсненого планового чи позапланового заходу. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, до суб`єктів господарювання застосовуються адміністративно-господарські санкції за невиконання приписів уповноважених органів або створення перешкод для виконання покладених на них функцій - штраф у розмірі 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як убачається з матеріалів справи, проведення позапланового заходу перевірки позивача призначено наказом відповідача від 07.10.2019 №4909 (а.с.48) на підставі звернення ОСОБА_1 від 21.08.2019 (а.с.42) за наявності згоди Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України №38628 від 19.09.2019 (а.с.47) та погодження Держпродспоживслужби від 24.09.2019 №16.2-6/15430 (а.с.46). Та обставина, що в погодженні Держпродспоживслужби від 24.09.2019 №16.2-6/15430 допущено технічну описку в частині дати звернення ОСОБА_1 (29.08.2019, замість вірного - 21.08.2019) не впливає на наявність у відповідача повноважень на проведення позапланової перевірки. Обставина щодо наявності саме технічної помилки (описки) в даті звернення ОСОБА_1 підтверджується тим фактом, що у вказаному погодженні зазначено про реєстрацію відповідного звернення 22.08.2019, тобто датою, що передує 29.08.2019, яка була зазначена помилково (а.с.49). Вказана описка жодним чином не може нівелювати повноваження контролюючого, закріплені нормами Закону. Щодо твердження позивача про використання відповідачем уніфікованої форми акту, яка втратила чинність, колегія суддів звертає увагу на наступне. Критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності і визначається періодичність здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №533. Уніфікована форма акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, була затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 №965 «Про затвердження уніфікованої форми акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.08.2013 за №1461/23993. Методика розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 затверджені нові Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) та розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.2018 №1064 затверджено критерії, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін Державною службою з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, зокрема, постанову Кабінету Міністрів України від Кабінету Міністрів України від 01.08.2013 №533. Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 26.08.2020 №1637 «Про затвердження уніфікованої форми акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін», який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.09.2020 за №893/35176, затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Отже, станом на час проведення планової перевірки позивача не було розроблено та затверджено уніфіковану форму акта, складеного за результатами проведення планової (позапланової) перевірки за дотриманням суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, відповідно до Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342. Однак, з урахуванням того, що наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 №965, яким затверджена уніфікована форма акту, використана ГУ Держпродспоживслужби при оформленні результатів планової перевірки, станом на момент її проведення був чинним, то це не позбавляло права посадових осіб відповідача на його застосування під здійснення такого заходу державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №420/5235/18. Окрім цього, відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.02.2020 у справі №808/3059/17, прийнятої у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, відсутність станом на час здійснення контролюючим органом планового заходу контролю відносно суб`єкта господарювання затвердженої уніфікованої форми акту не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень. Колегія суддів звертає увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/1850/20, згідно з якими відсутність затвердженої уніфікованої форми акта перевірки не може зупиняти виконання відповідачем (у тому випадку також територіальним органом Держпродспоживслужби) функцій та завдань, покладених на нього державою. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08.06.2022 у справі №640/19334/19, яка підлягає врахуванню судом при розгляді спірних правовідносин. При цьому, складений відповідачем акт, яким у спірних правовідносинах оформлено результати позапланової перевірки позивача, містить усі відомості, передбачені частиною шостою статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а використання уніфікованої форми акту, затвердженої наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 №965, не вплинула на достовірність і повноту фіксування обставин перевірки. За змістом ст.14 Закону України Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV ціни/тарифи на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом. 09.10.2017 прийнято новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень якого цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01.05.2019, крім статті 1, частини першої статті 2, статей 3-7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3-1, 6, підпункту 1, підпункту «б» підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 47, ст. 514 із наступними змінами) з дня введення в дію цього Закону, крім норм, що регулюють надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, управління будинком, спорудою або групою будинків, ремонту приміщень, будинків, споруд, які втрачають чинність через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом. Закон України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII набрав чинності 10.12.2017. Таким чином, вищезазначені зміни введені в дію 10.06.2018. Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування. Частиною 3 вказаної норми встановлено, що ціна послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком з розрахунку на один квадратний метр загальної площі житлового або нежитлового приміщення, якщо інше не визначено договором про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, та включає, зокрема, витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку відповідно до кошторису витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, крім витрат на обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги, у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем. Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору. Таким чином, згідно із Законом № 2189-VIII витрати на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території включається до ціни послуг з управління багатоквартирним будинком, яка в свою чергу визначається за домовленістю сторін. Отже, новим законом передбачено визначення ціни за домовленістю сторін з управління багатоквартирним будинком, при цьому, питання визначення ціни на послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, вказаним законом не визначено. Разом з тим, пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII, який набрав чинності у цілому з 01.05.2019, передбачено, що договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм цього Закону, що регулюють надання послуг з управління багатоквартирним будинком, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами (у тому числі вивезення побутових відходів за наявності), до дати набрання чинності договорами про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладені за правилами, визначеними цим Законом. У разі якщо згідно з такими договорами передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Отже, договори про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, укладені до введення в дію норм нового Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, правовідносини за якими були врегульовані нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, який прямо визначав державне регулювання цін з надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Таким чином, посилання позивача щодо безпідставності проведення перевірки відповідачем з підстав не віднесення ціни на послуги з утримання багатоквартирних будинків до державних регульованих цін є помилковим. Згідно з вимогами Закону України від 14.12.2015 № 417-VII «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управитель багатоквартирного будинку - це фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і при будинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Враховуючи вимоги цього Закону, призначення управителя багатоквартирного будинку здійснюється: за рішенням співвласників багатоквартирного будинку; за результатами конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку. За таких умов, ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком: визначається за згодою сторін та зазначається у договорі з управителем (коли співвласники самостійно приймають рішення про форму управління та функції з управління багатоквартирним будинком передають управителю); визначається за результатами конкурсу з призначення управителя - на рівні ціни, запропонованої в конкурсній пропозиції переможцем конкурсу. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 затверджено типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Пунктом 2 розділу «предмет договору» типового договору, передбачено, що виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, копія якого додається до цього договору. Встановлення ціни - затвердження (фіксація) рівня ціни, відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про ціни та ціноутворення». Отже, тарифи на житлово-комунальні послуги зазначаються у договорах на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, а отже є регульованими цінами. При цьому, позивач розробляє розрахунки щодо рівня цін/тарифів на послуги, тобто визначає рівень ціни і подає їх на затвердження органу місцевого самоврядування. Таким чином, формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та будинкових територій здійснюється виконавцями, в тому числі і позивачем. Таким чином, позивач належить до суб`єктів перевірки у межах здійснення заходів державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення, зокрема, за дотриманням вимог формування та застосування державних регульованих цін. Наведені висновки відповідають правовій позицій Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.06.2022 у справі №640/19334/19, що підлягає застосування судом при розгляді даної справи. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що здійснюючи вихід для здійснення позапланового заходу контролю на адресу позивача, складаючи акти щодо створення перешкод для виконання покладених на відповідача функцій і притягнення позивача до відповідальності за ст.20 Закону України «Про ціни і ціноутворення» ГУ Держпродспоживслужби в м.Києві діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а тому спірне рішення 01.11.2019 № 37 про застосування адміністративного-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін є правомірним, внаслідок чого позовні вимоги задоволенню не підлягають. На підставі вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для справи і порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, внаслідок чого наявні підстави для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову. Відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження). Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м.Києві - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2022 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м.Києва" - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Текст постанови виготовлено 13 вересня 2023 року. Суддя-доповідач Н.В.Безименна Судді В.О.Аліменко А.Ю.Кучма