Постанова 4851 № 440/4433/18

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Слободянюк Н.І. 28 травня 2021 р. Справа № 440/4433/18 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, прийняту за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В с т а н о в и в: Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18, що набрало законної сили 21.05.2019 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії (т. 1, а.с. 111-112). Так, судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (далі Полтавське ОУПФУ Полтавської області, пенсійний орган) від 19.11.2018 року №

209. Пенсійний орган зобов`язаний поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру" з дати припинення виплати. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.11.2019 року замінено сторону виконавчого провадження № 59324000, а саме первісного боржника - Полтавське ОУПФУ Полтавської області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі ГУ ПФУ в Полтавській області). Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року задоволена заява ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 (т. 2, а.с. 19). Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області подати до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 за позовом ОСОБА_2 до Полтавського ОУПФУ Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії упродовж одного місяця з дня отримання цієї ухвали суду. 15.10.2020 року від ГУ ПФУ в Полтавській області надійшов звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 (вих. № 1600-0803-7/54265 від 07.10.2020 року) (т. 2, а.с.23-24). 03.11.2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу, якою просить: - визнати звіт ГУ ПФУ в Полтавській області від 07.10.2020 року про виконання рішення суду, який підписаний першим заступником начальника ГУ ПФУ в Полтавській області Носенком В.М., таким, що не підтверджує виконання рішення суду в повному обсязі; - зобов`язати ГУ ПФУ в Полтавській області подати у встановлений судом строк звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 та виплатити їй заборгованість з пенсії у сумі 37.556,78 грн за період з січня 2019 року по 21.05.2019 року; - накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання судового рішення - першого заступника начальника ГУ ПФУ в Полтавській області Носенка В.М., штраф у межах розмірів, визначених ч.2 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, половину штрафу стягнути на її користь, іншу половину - до Державного бюджету України (т. 2, а.с.35-37). Своє звернення до суду ОСОБА_1 аргументує тим, що звіт ГУ ПФУ в Полтавській області від 07.10.2020 року про виконання рішення суду, який підписаний першим заступником начальника ГУ ПФУ в Полтавській області Носенком В.М., свідчить про невиконання боржником рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 в повному обсязі, оскільки боржник у такому звіті підтвердив наявність заборгованості перед стягувачам по виплаті пенсії у сумі 37.556,78 грн. Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18, яке набрало законної сили 21.05.2019 року, досі залишається невиконаним боржником у частині виплати пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до вимог Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі Закон № 1697-VII). Посилання відповідача, як на підставу невиплати заборгованості по пенсії, на положення постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» (далі Постанова КМУ № 649) заявник вважає безпідставним, оскільки рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 року у справі № 640/5248/19 з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови КМУ № 649, а відтак з 22.07.2020 року боржник зобов`язаний був виплатити стягувачу наявну заборгованість по пенсії у сумі 37.556,78 грн безвідносно до черговості виконання судових рішень. Заперечуючи проти заяви ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Полтавській області зазначає, розпорядженням управління від 16.08.2019 року поновлено виплату пенсії ОСОБА_1 по ІІ групі інвалідності згідно Закону № 1697-VII, виходячи з розрахунку 60 % складових місячного заробітку на підставі довідки Прокуратури Полтавської області № 18-512/вих17 від 20.11.2017 року, з дати набрання чинності судового рішення 21.05.2019 року. Доплату по перерахунку за період з 21.05.2019 року позивач отримала 07.09.2019 року разом із пенсійною виплатою за вересень 2019 року у загальній сумі 42.094,34 за основною відомістю через відділення банку. Розпорядженням управління від 17.09.2019 року проведено поновлення виплати пенсії з 20.11.2017 року та нараховано борг за період з 01.12.2018 року по 31.08.2019 року у сумі 45.641,92 грн, з якого виплачено за грудень 2018 року 8.085,14 грн, тобто нарахована сума боргу по пенсії становить 37.556,78 грн. (т. 2, а.с. 74). За наслідками розгляду звіту ГУ ПФУ в Полтавській області № 1600-0803-7/54265 від 07.10.2020 року, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року встановлено новий строк для подання до Полтавського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 протягом тридцяти днів, у накладенні штрафу на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення відмовлено (т. 2, а.с. 86-90). Суд дійшов висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 не виконано в повному обсязі, а саме: не виплачено ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону України "Про прокуратуру", з дати її припинення виплати, в повному обсязі. Також, суд зазначив, що підстави для накладення штрафу на першого заступника начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області Носенка В.М. відсутні, оскільки виділення коштів із Державного бюджету для фінансування відповідної бюджетної програми не залежить від волі окремого керівника територіального органу Пенсійного фонду України або його заступника. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ГУ ПФУ в Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року в частині задоволення вимог ОСОБА_1 . Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов. У відзиві на апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду, - без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне. Згідно із положеннями частини першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (ч. 8 ст. 382 КАС України). Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Із звіту ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 (вих. № 1600-0803-7/54265 від 07.10.2020 року), вбачається, що ГУ ПФУ в Полтавській області поновив виплату ОСОБА_1 пенсії по інвалідності. Заборгованість за період з 01.01.2019 року по 20.05.2019 року становить 37.556,78 грн та обліковується в органах Пенсійного фонду для виплати у визначеному порядку згідно бюджетних призначень. Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 649 від 22.08.2018 року, на момент виникнення спірних правовідносин був чинний. Оскільки внаслідок прийняття постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 року у справі № 640/5248/19 бюджетні асигнування Пенсійному фонду України на 2020 рік не збільшувалися, виплата пенсій здійснюється в межах бюджетних асигнувань (т. 2, а.с.23-24). Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012). Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права. Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу- у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, - і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68). У справі «Сорінг проти Об`єднаного Королівства» від 07.07.1989 року Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист. Отже, обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Так, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 40/4433/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 21.05.2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення Полтавського ОУПФУ Полтавської області від 19.11.2018 року №

209. Пенсійний орган зобов`язаний поновити ОСОБА_1 виплату пенсії по інвалідності, призначену відповідно до вимог Закону № 1697-VII з дати припинення виплати. На виконання рішення суду відповідач здійснив поновлення виплати пенсії з 17.09.2019 року та нарахував заборгованість по виплаті пенсії за період з 01.12.2018 року по 31.08.2019 року у розмірі 45.641,92 грн, яка на час подання апеляційної скарги становить 37.556,78 грн. При цьому, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що сума компенсації 37.556,78 грн., яка нарахована на виконання рішення суду, буде виплачена у порядку, передбаченому постановою КМУ № 649, оскільки рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року у справі № 640/5248/19, що набрало законної сили 22.07.2020 року, Порядок № 649, визнаний протиправним і скасований. Враховуючи факт відсутності в матеріалах справи доказів повного виконання відповідачем рішення суду, беручи до уваги, що виконання судового рішення є частиною процедури відновлення порушеного права особи в судовому порядку, при цьому обов`язок суду контролювати виконання свого рішення закріплено безпосередньо Конституцією України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення заяви ОСОБА_1 , поданої в порядку ч. 2 ст. 382 КАС України, в частині визнання віту ГУ ПФУ в Полтавській області про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 (вих.№1600-0803-7/54265 від 07.10.2020 року) таким, що не підтверджує виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18 та встановлення пенсійному органу новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 року у справі № 440/4433/18. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 121, 249, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 12 листопада 2020 року, - без змін. Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова