Постанова 4851 № 440/5185/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 жовтня 2021 р. Справа № 440/5185/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2021, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, по справі № 440/5185/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №440/5185/19 позов ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі по тексту ГУ ПФУ у Полтавській області, відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Решетилівського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 10.04.2017 про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за період з 01 травня 2017 року по 30 червня 2018 року у розмірі 138058,70 грн. Допущено рішення суду до негайного виконання у межах суми заборгованості за один місяць. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2020 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 повернуто скаржнику. 09.09.2020 Полтавським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за період з 01 травня 2017 року по 30 червня 2018 року у розмірі 138058,70 грн. 06.11.2020 ОСОБА_1 , звернувся в порядку ст.382 КАС України до Полтавського окружного адміністративного суду із заявою, в якій просив суд: - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати у визначений судом строк звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі № 440/5185/19; - за наслідками розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області вирішити питання про накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області штрафу в розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. В обґрунтування поданої заяви зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 31.01.2020 року № 440/5185/19 набрало законної сили 10.08.2020 року, однак відповідачем не виконується, чим порушуються права позивача на отримання належної йому пенсії. Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №440/5185/19 задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі № 440/5185/19. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати протягом двох місяців з дати отримання цієї ухвали звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі № 440/5185/19. Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.04.2021 апеляційну скаргу ГУ ПФУ в Полтавській області на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 залишено без задоволення, а ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 - без змін. 28.01.2021 ГУ ПФУ в Полтавській області подало до Полтавського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №440/5185/19, в якому просило прийняти його та надати новий строк для повного виконання рішення суду від 30.01.2020 по справі №440/5185/19. За результатами розгляду вказаного звіту ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 року встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №440/5185/19 шляхом його подання протягом одного місяця з дати отримання цієї ухвали. Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2020 року по справі № 440/5185/19. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі від 31.01.2020 року № 440/5185/19 виконано відповідачем в межах покладених зобов`язань в частині виплати пенсії в межах суми заборгованості за один місяць (травень 2017 року в сумі 4691,74 грн), а тому відсутні підстави для встановлення нового строку для подання звіту. Пояснив, що оскільки в рішенні суду відсутній окремий порядок виплати заборгованості, пенсійні кошти за період з 01.06.2017 по 30.06.2018 обліковані в органі Пенсійного фонду України та будуть виплачені після прийняття окремого порядку, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України 05.11.2014 № 637 (в редакції від 21.08.2019 № 788). Звернув увагу, що листом від 12.01.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області звернулось до Пенсійного фонду України щодо виділення коштів на виплату позивачу заборгованості за період з 01.06.2017 по 30.06.2018 в сумі 133366,96 грн, проте Пенсійний фонду України листом від 28.01.2021 № 2800-030202-9/3736 повідомив, що виплата пенсії буде здійснена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку. Посилаючись на приписи ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України, зазначив, що без виділення відповідних бюджетних асигнувань виплатити суму заборгованості за вказаним рішенням суду не має повноважень. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Приймаючи ухвалу про встановлення відповідачу нового строку для подання звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №440/5185/19, суд першої інстанції виходив з наявності для цього підстав, з огляду на часткове виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 та невжиття ГУ ПФУ в Полтавській області заходів щодо погашення заборгованості з пенсії позивача в повному обсязі. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40). Таким чином, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України. При цьому, передбачені статтею 382 КАС України процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами. Водночас, практична ефективність інституту судового контролю у соціальних справах залежить від наявності дієвого законодавчого механізму, розширення меж дискреційних повноважень державних органів щодо шляхів виконання судового рішення. Правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі, зокрема подання звіту, з якого слідує, що рішення суду виконано не в повному обсязі. Так, як вбачається з поданого відповідачем до суду звіту про виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі № 440/5185/19, вказане рішення виконано пенсійним органом лише в частині виплати позивачу заборгованості з пенсії за травень 2017 року у сумі 4691,74 грн, які перераховані на банківський рахунок ОСОБА_1 23.03.2020. Також зазначено, що в рішенні Полтавського окружного адміністративного суду по справі №440/5185/19 відсутній окремий порядок виплати пенсії, у зв`язку з чим заборгованість пенсії за період з 01.05.2017 по 30.06.2018 у розмірі 133366,96 грн. обліковано в органі Пенсійного фонду України, внесено до реєстру судових рішень та буде виплачено після прийняття окремого порядку, як передбачено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 05.11.2014 (в редакції від 21.08.2019 №788). Таким чином, з наведеного слідує, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №440/5185/19 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість зі сплати пенсії за період з 01.06.2017 по 30.06.2018 у сумі 133366,96 грн залишається невиконаним. Причиною невиконання рішення суду у вказаній частині, як зазначає у звіті ГУ ПФУ в Полтавській області від 26.01.2021, є незабезпечення належного фінансового забезпечення, що з огляду на відсутність у ГУ ПФУ в Полтавській області законної можливості самостійно формувати бюджет та виділяти з нього кошти, зокрема, на фінансування пенсій (такими повноваженнями наділено Кабінет Міністрів України), не можна вважати невиконанням рішення суду без наявності для того поважних причин. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що невиплата позивачу заборгованості з пенсії у сумі 133366,96 грн, яка обгрунтована посиланням на ненадання відповідних цільових бюджетних коштів, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Так, оскільки чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (рішення Європейського суду у справі Кечко проти України від 08 листопада 2005 року). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Крім того, Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10). За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків». Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту. Таким чином, судове рішення є обов`язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України Полтавської області. Доводи апелянта про те, що оскільки в рішенні суду відсутній окремий порядок виплати заборгованості, пенсійні кошти за період з 01.06.2017 по 30.06.2018 обліковані в органі Пенсійного фонду України та будуть виплачені після прийняття окремого порядку, що передбачено постановою Кабінету Міністрів України 05.11.2014 № 637 (в редакції від 21.08.2019 № 788), не звільняють відповідача від виконання рішення суду в повному обсязі з огляду на наявність заборгованості, утвореної внаслідок покладених на відповідача судом зобов`язань. Доводи відповідача, наведені у звіті від 26.01.2021 про те, що з метою виконання рішення суду в повному обсязі, ним було направлено до Пенсійного фонду України лист з проханням виділити кошти на виплату ОСОБА_1 заборгованості з пенсії за період з 01.06.2017 по 30.06.2018 в сумі 133366,96 грн, колегія суддів вважає такими, що не звільняють відповідача від обов`язку виконання рішення суду в повному обсязі. Крім того, додана до матеріалів справи копія листа не містить доказів його направлення до Пенсійного фонду України та, відповідно, отримання останнім такого листа, що ставить під сумнів існування таких документів. Також у поданому до суду звіті про виконання рішення суду відповідач просив також надати йому новий строк для повного виконання рішення суду від 31.01.2020 по справі № 440/5185/19. Разом з цим, колегія суддів зауважує, що стаття 382 КАС України, яка регулює питання встановлення судового контролю, не передбачає такої процесуальної можливості суду, як надання за результатами розгляду судом такого звіту суб`єкту владних повноважень нового строку для виконання рішення суду. Натомість частиною другою вказаної норми наділено суд повноваженнями за вказаних обставин (неповне виконання ГУ ПФУ в Полтавській області рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020) встановити суб`єкту владних повноважень новий строк подання звіту, що і було зроблено судом першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, відповідно до якої за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту. Тобто, суд вправі вжити заходів реагування судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту. Для підтвердження мотивації такого підходу потрібно керуватися абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2009 року №16-рп/2009, де зазначено, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини, а виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової. Виходячи з системного аналізу ст. 382 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає, що у суду є право вибору судового контролю як у формі зобов`язання подати новий звіт, так і шляхом накладення на посадову особу суб`єкта владних повноважень грошового стягнення у вигляді штрафу. Вибір конкретної форми судового контролю залежить від фактичних обставин справи. Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З огляду на викладене, враховуючи що рішення суду не виконано пенсійним органом в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про правильність обрання судом першої інстанції способу судового контролю за виконанням рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 31.01.2020 у справі №440/5185/19 у формі встановлення ГУ ПФУ в Полтавській області нового строку для подання звіту. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми процесуального права. Керуючись ч.4 ст. 241, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329, 370, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13.05.2021 по справі № 440/5185/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді В.Б. Русанова С.П. Жигилій