Постанова 4824 № 367/5875/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №367/5875/14 Головуючий у І інстанції Оладько С.І. Провадження №22-ц/824/8280/2021 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Журби С.О., Ігнатченко Н.В., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» про стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» (далі - ТОВ «МС Девелопмент») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 і, з урахуванням уточнень до позову, просило ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь 237.841,49 грн., як борг за договором позики, укладеного сторонами за №412 від 20.07.2009 року. В ході розгляду справи відповідач ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до первісного позивача і, з урахуванням уточнень, на підставі ст.1212 ЦК України, просив ухвалити рішення, яким стягнути з ТОВ «МС Девелопмент» на свою користь надмірно переплачені кошти при поверненні ним боргу за договором позики №412 від 20.07.2009 року, у сумі 2 454 994,28 грн. Справа судами розглядалась неодноразово. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року у первісному позові ТОВ «МС Девелопмент» відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 на підставі ст.1212 ЦК України, 283 134,74 грн., як кошти, якими ТОВ «МС Девелопмент» заволодів без достатньої правової підстави. В поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року, та постановити в цій частині нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі стягнувши з ТОВ «МС Девелопмент» на його користь 1440 473,02 грн., а в решті рішення залишити без змін. В апеляційній скарзі ТОВ «МС Девелопмент» просив скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити, а в зустрічному позові ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Рішенням Апеляційного суду Київської області від 18.01.2016 року обидві апеляційні скарги задоволено частково. Скасоване рішення суду першої інстанції щодо стягнення з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 283 134,74 грн., та ухвалене в цій частині нове рішення про відмову у позові, а в решті рішення залишене без змін. Додатковим рішенням Апеляційного суду Київської області від 01.02.2016 року ухвалено відмовити у стягненні з ТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 судового збору у сумі 2.000 грн. Ухвалою ВССУ від 25.05.2016 року рішення Апеляційного суду Київської області від 18.01.2016 року скасоване, а справа повернута на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Повторним рішенням Апеляційного суду Київської області від 20.09.2016 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року скасоване та постановлене нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «МС Девелопмент» задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «МС Девелопмент» заборгованість за договором позики у сумі 82 854,06 грн., а в зустрічному позові ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ТОВ «МС Девелопмент» переплачених за договором позики коштів - відмовлено у повному обсязі. Вирішено питання розподілу судових витрат. За касаційною скаргою ОСОБА_1 постановою Верховного Суду від 23.01.2019 року рішення Апеляційного суду Київської області від 20.09.2016 року скасоване, а справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Рішенням Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року скасоване та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2019 року в частині вирішення первісних позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики залишена без змін, а в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мед-Сервіс Девелопмент» про стягнення безпідставно отриманих коштів скасована, справу в цій частині направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. З врахуванням наведеного, колегія суддів розглядає лише апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року. В постанові від 07 квітня 2021 року касаційний суд крім іншого виходив з того, що скасовуючи рішення Апеляційного суду Київської області від 20 вересня 2016 року і передаючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції Верховний Суд у своїй постанові від 23 січня 2019 року вказував, що грошові кошти у розмірі 1 440 473 грн. 02 коп. не враховані при розрахунках сум погашення позики, апеляційний суд не розглянув по суті зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо повернення грошових коштів у розмірі 1 440 473 грн. 02 коп. як безпідставно набутих. Також суд зазначав, що від належного з`ясування розміру внесених ОСОБА_1 на погашення позики сум, залежить обґрунтованість зустрічного позову. Однак суд апеляційної інстанції висновки Верховного Суду під час апеляційного перегляду не врахував. Відповідно до ст.417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які булим досліджені у судовому засіданні. Представник ОСОБА_1 адвокат Морозов В.В. апеляційну скаргу підтримав. ТОВ «МС «Девелопмент» в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був належним чином повідомлений. В ході розгляду справи колегія суддів Київського апеляційного суду, заслухавши доповідь по справі, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Морозова В.В., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги дійшла висновку про скасування рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову і ухвалення в цій частині нового рішення з таких підстав. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України). Відповідно до ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що 20.07.2009 року за №412 між ТОВ «МС Девелопмент» та ОСОБА_1 укладено договір позики, відповідно до якого, кредитор ТОВ «МС Девелопмент» зобов`язалось протягом строку дії договору надавати позичальнику ОСОБА_1 за його заявами безвідсоткові грошові позики, а позичальник протягом одного місяця з моменту отримання кожної суми позики повертати позикодавцю грошові кошти в сумі, що дорівнює сумі отриманої позики. На виконання умов договору № 412 від 20.07.2009 року позивачем було надано відповідачу за період з 20.07.2009року по 20.06.2014року позику на суму 3 921 398 грн. 18 коп. Відповідачем ОСОБА_1 згідно умов договору №412 від 20.07.2009 року було повернуто позивачу у рахунок погашення заборгованості за вказаним договором 4 204 532 грн. 92 коп. Наведені обставини справи підтверджуються висновком судово-економічної експертизи № 9829/15-45 від 28.10.2015р. Згідно даного висновку відповідачем ОСОБА_1 було надлишково сплачено позивачу згідно договору позики № 412 від 20.07.2009 року 283 134 грн. 74 коп. З врахуванням наведеного, суд першої інстанції стягнув з ТОВ «МС «Девелопмент» на користь ОСОБА_1 283 134,74 грн., як надмірно сплачені за договором. Щодо інших позовних вимог, суд першої інстанції вважав їх безпідставними. Також Київським апеляційним судом при розгляді даної справи у своїй постанові від 20 березня 2019 року було встановлено, що сукупна сума коштів, яка була надана ТОВ «МС Девелопмент» у позику ОСОБА_1 становить більше, ніж встановлено судом першої інстанції, а саме 3 934 355,18 грн., а останнім, у рахунок погашення боргу за договором позики від 20 липня 2009 року, сплачено кошти 5 645 005,94 грн. Оскільки розмір отриманої та повернутої позики входило до предмета доказування за позовом ТОВ «МС Девелопмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, апеляційним судом ці обставини встановлені і рішення суду апеляційної інстанції в цій частині Верховним Судом залишено без змін, колегія суддів не перевіряє висновки суду першої інстанції в частині встановлення цих обставин, а виходить з того, що позика надана ТОВ «МС «Девелопмент» ОСОБА_2 становила 3934355,18 грн., а повернуто ОСОБА_2 ТОВ «МС Девелопмент» 5 645 005,94 грн. З врахуванням наведеного, різниця між отриманою в позику сумою коштів та повернутою ОСОБА_1 ТОВ «МС Девелопмент» та становить 5645005,94 грн. - 3934355,18 грн. =1710650,76 грн. До вказаної суми входить переплата ОСОБА_1 за договором позики у розмірі 270177,74 грн., що підтверджується платіжними документами із зазначенням підстави для перерахунку коштів на рахунок ТОВ «МС Девелопмент», як повернення позики, а також 1 440 473,02 грн. сплачена ним позивачу без достатніх правових підстав і які ОСОБА_1 просив стягнути на його користь на підставі ст.1212 ЦК України. Предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 (провадження № 14-32цс19). Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 912/2601/19. З врахуванням встановлених судом обставин справи, колегія суддів вважає, що 1710650,76 грн. отримані ТОВ «МС Девелопмент» відОСОБА_1 без належної правової підстави, а тому підлягають стягненню ізТОВ «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявним в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частині зустрічних позовних вимог з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції в частині зустрічних позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення зустрічних позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Таким чином, з ТОВ «МС Девелопмент» підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору розмір яких становить 29068 грн. 21 коп. Керуючись ст.ст.374, 376, 381-384,390 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 27 листопада 2015 року в частині позовних вимог зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» про стягнення коштів скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» про стягнення коштівзадовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 1710650 грн. 76 коп. безпідставно набутих коштів. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МС Девелопмент» на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 29068 грн. 21 коп. Постанова набирає чинності з дня її прийняття, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року. Суддя-доповідач Судді: