Постанова 4811 № 454/4611/23

Справа № 454/4611/23 Головуючий у 1 інстанції: Адамович М. Я. Провадження № 22-ц/811/1583/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Ванівського О.М. суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 квітня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: В жовтні 2023 року АТ «Перший Український міжнародний банк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 та просив стягнути безпідставно набуті кошти в сумі 2300,16 євро та судові витрати. В обґрунтування позову зазначав, що відповідачу відкрито поточний рахунок у валюті «євро», операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки та на його ім`я видано платіжну картку міжнародної платіжної системи «Visa International: Visa Rewards Pay Wave Instant Issue». 25.09.2022р. на рахунок відповідача помилково зараховано 2439,51 євро замість правильної суми 24,39 євро за переказами з-за кордону на загальну суму 99305,13 малагасійських аріарі з конвертацією в Євро. Різниця між коштами які мали бути зараховані відповідачу і між фактично зарахованими становить 2415,12 євро, з яких відповідач не повернув 2300,16 євро. Зазначене помилкове зарахування відбулося внаслідок неналежної реалізації програмного забезпечення, зокрема в «параметрі експоненти» вказано неправильне значення «0» замість вірного «2», що призвело до неправильного визначення програмним забезпеченням коми в сумі переказу та завищення даної суми в сто разів. Відповідач набув грошові кошти без належної правової підстави внаслідок рахункової помилки, здійснював видаткові операції з платіжною карткою та на вимогу банку в добровільному порядку ці кошти не повернув. Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 01 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» 2300 (дві тисячі триста) євро 16 (шістнадцять) євроцентів. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн. судового збору. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу. З рішенням не погоджується, оскільки воно не ґрунтується на засадах верховенства права, ухвалене з порушенням вимог матеріального права. Судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задоволено. Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про те, що без достатніх правових підстав внаслідок рахункової помилки у програмному комплексі банку ним було отримано грошові кошти в сумі 2415,12 Євро, що є різницею між ініційованою сумою переказу 24,39 Євро та фактично отриманою сумою переказу в розмірі 2439,51 Євро. Суд першої інстанції стверджував, що кошти в сумі 2415,12 Євро є заборгованістю за технічним (несанкціонованим) овердрафтом, яка утворилась після коригування банком помилкового зарахування коштів на його рахунок по операціям у валюті малагасійський аріарі. Вказує, що наявні спірні правовідносини є договірними, пов`язані з виконанням банком своїх договірних зобов`язань щодо обслуговування карткового рахунку відповідача як клієнта. Зазначає, що договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Axen v. Germany", заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року "VarelaAssalinocontrelePortugal", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частин 4,5 ст.268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи із наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Вирішуючи спір, судом першої інстанції було встановлено, що на рахунок відповідача переведено 2439,51 євро внаслідок рахункової помилки у програмному комплексі АТ «ПУМБ», з яких 2300,16 євро не повернуті банку та отримані відповідачем з карткового рахунку, шляхом проведення видаткових операцій. Дані грошові кошти нараховані поза межами умов договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, укладеного між сторонами, а тому підлягають стягненню в порядку, регламентованому статтею 1212 ЦК України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Судом встановлено, що 19.09.2022 на підставі Заяви про приєднання до Договору про видачу та обслуговування особистої платіжної картки, надання санкціонованого овердрафту та послуг дистанційного банківського обслуговування №309688149 від 19.09.2022р. АТ «ПУМБ» було відкрито позивачу поточний рахунок у форматі IBAN: № НОМЕР_1 в іноземній валюті «євро», операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки. До поточного рахунку на ім`я відповідача було випущено платіжну картку міжнародної платіжної системи Visa International: Visa Rewards Pay Wave Instant Insure № НОМЕР_2 . Відповідно до відомостей з офіційного веб-порталу Національного банку України, AT «ПУМБ» є учасником Міжнародної платіжної системи Visa International (надалі МПС Visa), яка внесена до реєстру платіжної інфраструктури, що ведеться Національним банком України, та відповідно до закону, нормативно-правових актів Національного банку України та правил платіжної системи має право здійснювати діяльність в Україні. Відповідно до витягу з Правил МПС Visa, відповідач отримував грошові кошти за переказами з-за кордону у валюті малагасійський аріарі (MGA за процедурою «Visa Fast Funds» (у перекладі на державну мову - «Віза Швидкі Гроші»). Згідно даних Правил МПС Visa, при ініціюванні кожного переказу з-за кордону у малагасійських аріарі (MGA) на рахунок відповідача, з використанням реквізитів платіжної картки МПС Visa, за таким переказом банком повинна бути забезпечена доступність коштів на рахунку отримувача (відповідача) не пізніше ніж 30 хвилин з моменту схвалення переказу, тобто до їх фактичного отримання від МПС Visa. Відповідно, банк повинен здійснити розрахунок грошової суми, на яку необхідно збільшити доступність коштів на рахунку, до фактичного надходження до банку коштів від МПС Visa за переказом. По усіх переказах з-за кордону, що були здійснені у валюті малагасійський аріарі (MGA), внаслідок рахункової помилки у програмному комплексі процесингового центру AT «ПУМБ» на рахунки отримувачів переказу зараховувалася грошова сума у стократному розмірі від ініційованої суми переказу. З виписки по рахунку та наданих МПС Visa у листі від 02.02.2023р. відомостей, встановлено, що переказ з використанням реквізитів платіжної картки позивача був ініційований платником 24.09.2022 у сумі 99305,13 MGA, а не у розмірі 9930513,00 MGA. Також, з вищевказаних доказів встановлено, що 25.09.2022р. на рахунок позивача зараховано 2439,51 євро, як надходження в рамках МПС Visa International Visa Money Tranfer Fast Funds. 27.09.2022р. позивач здійснював видаткові операції з даного рахунку на суму: 371,95 євро, 1033,20 євро та 1033,20 євро (операція купівлі через РOS-термінал). Згідно даної виписки по рахунку відповідача, після виявлення помилки щодо безпідставного зарахування грошових коштів на рахунки отримувачів у стократному розмірі від ініційованої суми переказів та при здійсненні отримувачами видаткових операцій понад суму залишку власних коштів на рахунку, АТ «ПУМБ» було здійснено корегування помилкового зарахування коштів по операціям у валюті малагасійський аріарі (MGA), у тому числі щодо рахунку відповідача, на якому 26.09.2022р. утворилась заборгованість технічним за (несанкціонованим) овердрафтом у розмірі 2415,12 євро. В той же час, позивачем від МПС Visa за цим переказом отримано лише 24,39 євро, що у сто разів менше суми 2439,51 євро, яка була зарахована на рахунок відповідача, що встановлено з листа-відповіді МПС Visa від 02.02.2023р. Відповідно до листа компанії Euronet USA, LLC від 26.01.2023р., AT «ПУМБ» використовує програму Integrated Transaction Management версії 4.5 (надалі Програма ІТМ) для управління транзакціями за платіжними картками Помилка в розрахунках була обумовлена тим, що в Програмі ІТМ, який є частиною програмного забезпечення процесингового центру AT «ПУМБ», було неправильно визначено «параметр експоненти», який визначає скільки цифр у кінці суми переказу, який підлягає зарахуванню отримувачу, мають бути відокремлені комою. У «параметрі експоненти» замість значення «2» було вказано значення «0», що призвело до того, що програмне забезпечення ІТМ не ставило кому перед двома останніми цифрами суми транзакції для позначення останніх двох цифр як сантими. Необхідність відокремлення двох останніх цифр суми транзакції комою від решти суми валютної транзакції MGA пояснюється тим, що мінімальною одиницею MGA є один сантим, що становить одну соту (1/100) валюти малагасійський аріарі (MGA). Якби програмні компоненти, що визначають «параметр експоненти», були реалізовані належним чином, останні дві цифри були б позначені як сантими, в результаті чого на рахунки отримувача були б зараховані коректні суми транзакцій. Натомість, до моменту виявлення та усунення проблеми, на рахунки отримувача була зарахована сума, що в сто разів перевищувала фактичну суму, яка мала б бути зарахована. З наведеного встановлено, що внаслідок помилки в Програмі ІТМ, яка полягає у неправильно визначеному «параметрі експоненти», за переказом, що був зарахований на рахунок відповідача, за базу розрахунку при їх конвертації у валюту рахунку (євро) було використано загальну суму у валюті малагасійський аріарі, збільшену в 100 разів, а саме у розмірі 9930513,00 MGA замість дійсної суми переказу 99305,13 MGA. З вищезазначеного встановлено, що без достатніх правових підстав внаслідок рахункової помилки у програмному комплексі банку отримано грошові кошти в сумі 2415,12 доларів США, що є різницею між ініційованою сумою переказу 24,39 ЄВРО та фактично отриманою сумою переказу в розмірі 2439,51 євро. Листом від 19.12.2022 за вих. №КНО-1136 з метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату заборгованості за технічним (несанкціонованим) овердрафтом. Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України договір вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк невстановлений договором банківського рахунку або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунку грошові кошти в день надходження до банку відповідної платіжної інструкції, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунку або законом. (ч. 1-3 ст. 1068 ЦК України). Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частинами першою, другою статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. У той самий час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Згідно зі статтею 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. При цьому суд вважає необхідним зазначити, що овердрафт - це короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у випадку перевищення суми операції по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. Овердрафт може бути санкціонований і несанкціонований. Передбачений у договорі банківського рахунку овердрафт, згідно з яким у випадку вчинення недозволеного овердрафту по картці клієнт зобов`язаний негайно його погасити і виплатити передбачені проценти, свідчить про наявність договірних правовідносин. Використання клієнтом грошових коштів понад залишок по рахунку або встановленого банком ліміту овердрафту є несанкціонованим овердрафтом. Отже, овердрафт є непередбаченим, якщо в договорі передбачено, що клієнт може вчиняти операції лише в межах залишку коштів на рахунку. З огляду на те, що після помилкового надлишкового зарахування банком на рахунок позивача коштів ним було здійснено видаткові платіжні операції понад суму залишку власних коштів (активів), тобто видаткові операції були здійснені позивачем не за рахунок власних активів, а за рахунок коштів банку, то після виявлення помилки банк здійснив корегування за помилковими зарахуваннями коштів по спірним переказам, так як власний актив позивача на його рахунку станом на момент здійснення корегувань був відсутнім. Таким чином, після здійснення позивачем видаткових платіжних операцій понад суму залишку власних коштів виник несанкціонований овердрафт. Аналогічні обставини виникнення несанкціонованого овердрафту у зв`язку з помилкою у розрахунках процесингового центру Банку розглядались Верховним Судом по справі № 202/7994/17-ц. Відповідно до постанови Верховного Суду від 26.05.2021, внаслідок помилки у роботі процесингового центру щодо встановлення курсу продажу гривні відносно іноземної валюти відбулося заниження курсу купівлі іноземної валюти, в зв`язку з чим виник несанкціонований овердрафт на картках банку через курсову різницю по операціям. Несанкціонований овердрафт підлягає під дію ЦК України (глава 83 ЦК України - набуття, збереження майна без достатньої правової підстави). Встановлено, що на рахунок відповідача переведено 2439,51 євро внаслідок рахункової помилки у програмному комплексі АТ «ПУМБ», з яких 2300,16 євро не повернуті банку та отримані відповідачем з карткового рахунку, шляхом проведення видаткових операцій. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що вищевказана сума грошових коштів у розмірі 2300,16 євро, яка становить частку технічного (несанкціонованого) овердрафту по рахунку відповідача, є безпідставно набутими відповідачем грошовими коштами. Отже, наявні всі обов`язкові умови для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення: набуття або збереження майна; набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою); відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи. На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального та процесуального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь АТ «ПУМБ» безпідставно отримані грошові кошти в сумі 2300,16 євро, оскільки оспорювана сума вважається отриманою відповідачем безпідставно у розумінні статті 1212 ЦК України та є такою, що підлягає поверненню. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення неповно з`ясував всі обставини у справі та дійшов помилкового висновку про відсутність договірних відносин як підстави застосування положень про набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, оскільки грошові кошти були правомірно зараховані на рахунок відповідача, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження належності йому зарахованих коштів у розмірі 2300,16 євро. Натомість, позивачем було доведено, що різниця між помилково перерахованими на рахунок відповідача грошовими коштами, за наслідком помилкового збільшення у сто кратному розмірі суми, яка була конвертована з валюти малагасійський apіарі (MGA) у валюту євро, з урахуванням проведених списань в порядку корегувань, становить в сумі 2300,16 євро, право вимоги за якими набув позивач АТ «ПУМБ». З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Згідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,-

УХВАЛИВ: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 01 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено 13 травня 2025 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.