Постанова 4818 № 643/9550/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 травня 2021 року м. Харків справа № 643/9550/20 провадження №22-ц/818/2428/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Альфа-Банк», відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Альфа- Банк» на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року у складі судді Мельникової І.Д., - в с т а н о в и в: 17 червня 2020 року Акціонерне товариство «Альфа- Банк» ( далі за текстом - АТ «Альфа-Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 347 693,11 грн., яка складається з : суми заборгованості за кредитом -168 986,00 грн.;суми заборгованості за відсотками - 126 541,95 грн.; пені за несвоєчасне повернення кредиту -18 396,91 грн., пені за несвоєчасне повернення відсотків - 33 768,25 грн. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року у задоволенні позовних вимог АТ «Альфа-Банк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «Альфа-Банк» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права., зазначає, що відмовляючи у позові, суд посилався на наявність у матеріалах справи довідки виданої АТ «Укрсоцбанк» №07.5-11/84-612 від 15.03.2019 про відсутність у відповідача заборгованості по всім рахункам. Вказує, що дана довідка надавалася після того, як було проведено державну реєстрацію за Банком права власності на майно. Оскільки відповідно до іпотечного договору, у випадку невиконання /не належного виконання грошового зобов`язання Банк має право в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки. Після набуття Банком права власності на майно, боржнику надається довідка про анулювання (погашення) заборгованості в рахунок зверненого майна. Після того, як ОСОБА_1 дізнався про проведення державної реєстрації, останній звернувся до суду про визнання рішення про державну реєстрацію за Банком права власності протиправним. Рішенням Московського районного суду від 11.02.2019 у справі № 643/6233/18 ОСОБА_1 було відмовлено у позовних вимогах про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяження , прийняте державним реєстратором Змїївської міської ради Харківської області та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності записів номер запису про право власності: 25737225 від 12.04.2018 р., номер запису про обтяження: 25737264 від 16.04.2018 р., номер запису про обтяження: 25737281 від 16.04.2018 р., номер запису про іпотеку 25737297 від 16.04.2018 р ., номер запису про іпотеку: 25737324 від 16.04.2018. Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року рішення Московського районного суду було скасовано та прийняте нове рішення , яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . На підставі цього рішення було відновлено право власності шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 02.06.2008 р. Московською районною в м. Харкові радою від 27.05.2008р. на підставі Рішення Виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради від 27.05.2008 року номер 166/55, право власності на яку зареєстровано згідно з витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №19295028, виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 24.06.2008 р., реєстраційний номер: 23477309, номер запису: 93602 в книзі: 1». У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу АТ Альфа-Банк залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що суд керувався тими доказами і приймав до уваги ті обставини, аргументи і доводи сторін, які були надані сторонами, зокрема судом прийнято до уваги та надано оцінку довідці, виданої позивачем, що у відповідача відсутні зобов`язання перед Банком щодо кредитного договору №861/27/39/39-18/8-140 від 16.07.2008 року, укладеного між АТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 . Зазначає, що в апеляційній скарзі позивач посилається на ті обставини, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції, оскільки не були викладені позивачем ані в позовній заяві, ані будь-яким іншим чином заявлені в суді першої інстанції. Також позивач посилається на докази (судові рішення), які не були ним надані до суду першої інстанції. При цьому, ці докази не були подані до суду апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою та не зазначені підстави неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від позивача. Також посилається на те, що умовами кредитного договору передбачено порядок дострокового погашення кредиту, а саме за вимогою пункту 4.4 договору позичальник був зобов`язаний повернути кредит в повному обсязі до 05.01.2015 вказаної дати, а усі наступні щомісячні платежі за графіком після вказаної дати не підлягали виконанню і Банк повинен звернутися до суду з позовом за захистом свого порушеного права протягом трьох років саме від цієї дати.. Посилається на правову позицію висловлену Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-900цс16 та у справі №6-1174цс16. Оскільки після спливу визначеного договором строку кредитування, право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося, то спливла і позовна давність за вимогою про сплату процентів за цим кредитом, а зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки. Окрім того, 19.09.2015 р. АТ Укрсоцбанк було направлено вимогу ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язань за договором кредиту, в якій Банк вимагав протягом 30 днів з дня отримання вимоги достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти та неустойку.12.10.2015 вказана вимога була отримана відповідачем, і з наступного дня починається відлік 30-денного строку на сплату кредиту за вимогою банку, який закінчується 11.11.2015 включно. Таким чином, перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після спливу 30-денного строку, тобто з 12.11.2015.Отже, в цьому випадку, перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється у зв`язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст.367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутні зобов`язання перед позивачем щодо кредитного договору №861/27/39/39-18/8-140 від 16.07.2008 року, оскільки матеріали справи містять довідку видану АТ «Укрсоцбанк» №07.5-11/84-612 від 15.03.2019 р. про відсутність у ОСОБА_1 заборгованості по всім рахункам. Такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судовим розглядом встановлено, що 16.07.2008 між ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «АЛЬФА-БАНК»», та ОСОБА_1 укладено договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 861/27/39/39-18/8-140, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 15000 доларів СШАстроком до 05.07.2023, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 13,50 відсотків річних та комісій, в розмірі та в порядку визначеному у додатку № 1 до цього договору, в межах максимального ліміту заборгованості до 15 000 доларів США, з наступним графіком зменшення максимального ліміту заборгованості кожного 05 числа місяця , починаючи с серпня 2008 року (а.с. 5-9 ). Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 29.05.2020 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №861/27/39/39-18/8-140 від 16.07.2008 складає 347 693,11 грн., з яких заборгованість за кредитом в розмірі 168 986,00 грн.; заборгованість за відсотками в розмірі 126 541,95 грн., розрахована пеня за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 18 396,91 грн. та за несвоєчасне повернення відсотків в сумі 33 768,25 грн ( а.с. 23-24). Факт наявності заборгованості відповідачем по справі не спростовано. Останній платіж боржником за кредитним договором №861/27/39/39-18/8-140 від 16.07.2008був зроблений, відповідно до наданих банком розрахунків, 12.09.2014 року. 19 вересня 2015 року АТ «Укрсоцбанк» надіслало позичальнику ОСОБА_1 вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, в якій вимагало протягом 30 календарних днів з дати цієї вимоги, здійснити дострокове погашення кредиту у повному обсязі. Також зазначало, що у разі невиконання цієї вимоги Банком буде розпочато процедуру стягнення заборгованості чи процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки в один і таких способів: на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріусу або згідно з договором про задоволення вимог заставодержателя (а.с 55) . У зв`язку із невиконанням зазначеної вимоги Банк зареєстрував за собою право власності на іпотечне майно. Рішенням Московського районного суду від 11.02.2019 у справі № 643/6233/18 ОСОБА_1 було відмовлено у позовних вимогах про скасування рішення про державну реєстрацію та їх обтяження , прийняте державним реєстратором Змїївської міської ради Харківської області та вилучення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності записів номер запису про право власності: 25737225 від 12.04.2018 р., номер запису про обтяження: 25737264 від 16.04.2018 р., номер запису про обтяження: 25737281 від 16.04.2018 р., номер запису про іпотеку 25737297 від 16.04.2018 р ., номер запису про іпотеку: 25737324 від 16.04.2018. Постановою Харківського апеляційного суду від 04 грудня 2019 року рішення Московського районного суду було скасовано та ухвалено нове рішення , яким було частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 . На підставі цього рішення було відновлено право власності шляхом визнання права власності за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 02.06.2008 р. Московською районною в м. Харкові радою від 27.05.2008р. на підставі Рішення Виконавчого комітету Московської районної в м. Харкові ради від 27.05.2008 року номер 166/55, право власності на яку зареєстровано згідно з витягом про реєстрацію прав власності на нерухоме майно №19295028, виданого КП «Харківське бюро технічної інвентаризації» 24.06.2008 р., реєстраційний номер: 23477309, номер запису: 93602 в книзі: 1». Звертаючись з позовом АТ «Альфа-Банк» зазначало, що відповідно до умов договору №861/27/39/39-18/8-140 від 16.07.2008 року, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , останній отримав кредит у розмірі 15000 доларів США. Відповідач свої зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 29.05.2020 у відповідача виникла заборгованість у сумі 347 693,11 грн., з яких сума заборгованості за кредитом -168 986,00 грн.; сума заборгованості за відсотками - 126 541,95 грн.; розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту - 18 396,91 грн. , розмір пені за несвоєчасне повернення відсотків - 33 768,25 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості . За змістом частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1статті 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Положеннями частини першої статті 530 цього Кодексу передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Умовами кредитного договору передбачено, що грошові кошти, які мають бути сплачені позичальником щомісячно рівними частинами, в сумі, яка включає в себе погашення частини суми кредиту та процентів за користування цим кредитом, сума щомісячного ануїтетного платежу 344,85 доларів США 85 центів підлягає сплаті щомісячно 14 числа кожного календарного місяця протягом строку кредиту ( п.п. 1,3,2;1.3.3 кредитного договору). Пунктом 9.1 кредитного договору встановлено: у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на дату пред 'явлення вимоги, включаючи процент за Кредитом в тому числі, прострочені проценти, пеню та штрафи відповідно до цього договору. Відповідно до п. 9.3. кредитного договору позичальник зобов`язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов`язань за цим договором протягом не більше 30 календарних днів з моменті її пред`явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення на предмет іпотеки або пред`явити вимоги поручителю або вжити заходів для стягнення заборгованості позичальника за цим договором. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10 Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такий висновок суду відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 березня 2018 року № 14-10цс18. Пунктом 4.4 кредитного договору No861/27/39-18/8-140 від 16 липня 2008 року передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору протягом більше ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). 04 серпня 2009 року між сторонами укладено Договір про внесення змін No861/27/39-18/9-21 до Договору про надання відновлювальної кредитної лінії No861/27/39-18/8-140 від 16 липня 2008 року п. 4.4. залишено без змін. Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такої зміни, зокрема, і шляхом неналежного виконання умов договору. Аналогічні висновки про застосування норм права щодо зміни строку договору у подібних правовідносинах викладені в постановах Верховного Суду від 05 вересня 2018 року у справі № 756/7362/14-ц (провадження № 61-13620св18); від 20 червня 2019 року у справі № 753/14559/15-ц (провадження № 61-12798св18) та від 24 липня 2019 року у справі № 751/2958/16 (провадження № 61-3697св18). З розрахунку заборгованості, убачається, що останній платіж відповідач здійснив 12.09.2014 . Наступний платіж за графіком платежів ОСОБА_1 мав бути сплачено до 05 жовтня 2014 року. Вказаний термін припадає на вихідний день - неділю. Згідно з п. 1.1.2 Кредитного договору, у випадку, якщо термін погашення Кредиту або його Траншу припадає на неробочий (святковий або вихідний день) Кредитора, Позичальник зобов`язаний здійснити погашення кредиту не пізніше, ніж в останній перед ним робочий день Кредитора. Отже, відповідний платіж мав бути сплачений до 03.10.2014 включно. Тобто, з 04 жовтня почалося невиконання зобов`язань за кредитним договором, і саме з цієї дати слід починати відрахування 90 календарних днів. Відповідно, 01.01.2015 є останнім днем 90-денного строку. Відповідно, 02.01.2015 сплив строк користування кредитом на підставі п. 4.4. Кредитного договору, і після спливу цього строку Позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). 01.01.2015 року є святковим днем, а відповідно до листа НБУ 08.12.2014 № 25-205/73085 Про регламент роботи в період завершення звітного року, робочий день банківської системи з п`ятниці 2 січня 2015 року переноситься па суботу 17 січня 2015 року. 03.01.2015 та 04.01.2015 є вихідними днями (субота та неділя відповідно). Таким чином, 05.01.2015 року є першим робочим днем, і саме 05.01.2015 є тим робочим днем, протягом якого відповідно до п.4.4 Кредитного договору Позичальник був зобов`язаний погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа (кредитор) довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України). Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд (частина п`ята статті 261 ЦК України). Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до пункту п.4.4 Кредитного договору Позичальник 05.01.2015 року був зобов`язаний погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Ураховуючи викладене, саме з 05 січня 2015 року у ПАТ «Укрсоцбанк» виникло право на звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів. Проте, матеріалами справи встановлено, що з позовом Банк звернувся 17 червня 2020 року, тобто з пропуском установленого статтею 257 ЦК України строку позовної давності. Відповідач наполягав на застосуванні позовної давності. Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (№o. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року). Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, наведених норм права не врахував, не звернув уваги на те, що сторонами в кредитному договорі самостійно погоджено умови зміни строку виконання грошового зобов`язання зі сплати кредиту у повному обсязі, не встановив обставин наявності підстав для застосування строку позовної давності, про що заявлялося стороною відповідача. При цьому висновки суду щодо відсутності заборгованості у відповідача перед Банком не відповідають фактичним обставинам справи. Оскільки частина 4 статті 376 ЦПК України передбачає у якості підстави для зміни судового рішення також і випадки доповнення або зміни його мотивувальної частини, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а саме: оскаржуване рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 рокузмінити та відмовити в задоволені позову з мотивів цієї постанови Так як вимоги апеляційної скарги щодо скасування судового рішення та ухваленням нового про задоволення позову залишаються без задоволення, то судові витрати, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 382 ЦПК України, між сторонами не розподіляються. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ч. 4 ст. 376 ст. ст. 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа- Банк» задовольнити частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року змінити. У задоволені позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити з мотивів цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 27 травня 2021 року.