Постанова КЦС ВС № 752/589/16-ц

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 7 липня 2021 року м. Київ справа № 752/589/16-ц провадження № 61-3898св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - судді Фаловської І. М., суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О. (судді-доповідача), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року, ухвалене у складі судді Новака А. В., та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року, прийняту колегією у складі суддів: Матвієнко Ю. О., Іванової І. В., Мельника Я. С., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказувало, що 18 січня 2007 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі - АКБСР «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 укладено договір кредиту, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 45 000,00 доларів США зі сплатою 12,25% річних строком до 17 січня 2022 року. Відповідач зобов`язань за укладеним договором кредиту належним чином не виконував, у зв`язку з чим на 8 грудня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 11 280,58 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) складає 264 537,38 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 9 353,22 доларів США, заборгованість за процентами - 1 531,26 доларів США, пеня - 396,10 доларів США. За таких обставин просило стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості. Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття Заочним рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за договором кредиту у розмірі 11 280,58 доларів США, що за курсом НБУ на 8 грудня 2015 року становить 264 537,38 грн. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник неналежним чином виконував зобов`язання, передбачені договором кредиту, що призвело до виникнення заборгованості, розмір якої доведено належними і допустимими доказами. Справа переглядалась в апеляційному порядку неодноразово. Останньою постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києві від 9 серпня 2016 року - без змін. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала У лютому 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення процесуального права, просить скасувати заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована ненаданням судами попередніх інстанції належної оцінки пункту 4.5 договору кредиту, яким визначено що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штрафи, пеню). Заявник вказує, що неналежне виконання позичальником умов договору кредиту в частині сплати кредиту та процентів за його користування розпочалось 10 вересня 2007 року та тривало 90 днів - до 9 грудня 2007 року. Тому з 10 грудня 2007 року настав строк виконання зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі на підставі пункту 4.5 цього договору. На думку заявника, у банка було відсутнє право нараховувати проценти після закінчення строку кредитування, тому кошти, сплачені після закінчення такого строку, безпідставно зараховані на погашення процентів. Заявник вважає, що у порушення частини п`ятої статті 411 ЦПК України, апеляційний суд не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 12 вересня 2018 року, в зв`язку з якими скасовано ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 березня 2017 року у цій справі, які є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. Відзив на касаційну скаргу не надходив. Провадження у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 8 травня 2019 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції і ухвалою цього ж суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду. Встановлені судами першої і апеляційної інстанцій обставини справи Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 18 січня 2007 року АКБСР«Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 40.29-48/7, відповідно до умов якого останній отримав кредит у сумі 45 000,00 доларів США зі сплатою 12,25% річних строком до 17 січня 2022 року. 9 жовтня 2008 року АКБСР«Укрсоцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк», та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду до кредитного договору, якою сторони домовились збільшити розмір процентної ставки, встановивши її на рівні 15% річних. Відповідач зобов`язання за договором кредиту належним чином не виконував, у зв`язку з чим на 8 грудня 2015 року утворилася заборгованість у сумі 11 280,58 доларів США, що за курсом НБУ складає 264 537,38 грн, із яких: заборгованість за кредитом - 9 353,22 доларів США, заборгованість за процентами - 1 531,26 доларів США та пеня - 396,10 доларів США.

Позиція Верховного Суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права 8 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на заочне рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 9 серпня 2016 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 8 лютого 2020 року. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України у редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до статті 400 ЦПК України у тій же редакції під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків. Відповідно до статей 526, 530 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти. Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. У справі, яка переглядається, судами встановлено, що згідно з умовами укладеного банком і ОСОБА_1 договору кредиту (пункт 1.1) позичальник зобов`язаний погашати заборгованість за кредитом щомісячно до десятого числа кожного місяця згідно з графіком. Пунктом 2.4.1 договору кредиту передбачено, що сплата процентів здійснюється у валюті кредиту на рахунок № НОМЕР_1 в Подільському відділенні Київської міської філії АКБСР «Укрсоцбанк» не пізніше десятого числа місяця, наступного за тим, в якому нараховані проценти. Згідно з пунктом 3.3.7 договору кредиту позичальник зобов`язаний сплачувати проценти за використання кредитом в порядку, визначеному пунктами 2.4, 2.5 цього договору. У пунктах 2.4, 2.5 договору кредиту сторони визначили, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту в останній робочий день місяця без урахування останнього робочого та послідуючих неробочих днів місяця, проценти розраховуються з розрахунку факт/360. У разі наявності простроченої заборгованості за кредитом та несплачених процентів за його використання погашення заборгованості позичальника за цим договором здійснюється в наступній черговості: прострочена заборгованість за нарахованими процентами; прострочена заборгованість за кредитом; строкова заборгованість за нарахованими процентами; строкова заборгованість за кредитом; пеня за порушення строків повернення кредиту та процентів; штраф. Пунктом 3.3.8 договору кредиту передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути в повному обсязі кредит із нарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими штрафними санкціями у термін, визначений пунктом 1.1 цього договору. Згідно з пунктом 4.5 договору у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали у договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення. Таких висновків, здійснивши тлумачення аналогічних за змістом пунктів договорів кредиту, дійшов Верховний Суд у постановах від 3 квітня 2019 року у справі № 640/7146/16-ц (провадження № 61-18880св18), від 14 серпня 2019 року у справі № 523/1507/16-ц (провадження № 61-10534св18), від 9 жовтня 2019 року у справі № 752/7707/15-ц (провадження № 61-12658св18) та від 9 грудня 2020 року у справі № 760/18026/14-ц (провадження № 61-37386св18). У постанові Верховного Суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 6-1174цс16 зазначено, що «згідно з пунктом 4.5 кредитного договору в разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків, визначених пунктами 3.3.8 (сплата процентів), 3.3.9 (своєчасна та в належному розмірі сплата кредиту й процентів) цього договору, протягом більше ніж 90 календарних днів строк користування кредитом вважається таким, що сплив та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня погасити кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню). Таким чином, сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів. Суди встановили, що останній платіж за кредитним договором позичальник здійснила 10 вересня 2009 року, а тому за визначенням пункту 4.5 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив через 90 днів, тобто з 11 грудня 2009 року. Після зміни строку виконання зобов`язання (11 грудня 2009 року) усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів, не мали правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.5 договору позичальник був зобов`язаний повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати, й усі наступні щомісячні платежі за графіком після 11 грудня 2009 року не підлягали виконанню». Заперечуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказував про неналежне виконання ним умов договору кредиту в частині сплати кредиту та процентів за його користування, яке допущено 10 вересня 2007 року та тривало 90 днів - до 9 грудня 2007 року, тому з 10 грудня 2007 року настав строк виконання зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі на підставі пункту 4.5 цього договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року усправі № 444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок про те, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разіпред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання». Суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним доводам відповідача, не дослідив поданий банком розрахунок заборгованості та не перевірив належність виконання ОСОБА_1 умов договору кредиту щодо повернення кредиту та процентів у розмірі та строки, визначені пунктами 1.1 та 2.4.1 договору. Встановлення настання обставин, зазначених у пункті 4.5 договору кредиту банку мають суттєве значення для з`ясування дати закінчення строку кредитування та права банку нараховувати проценти і пеню за цим договором. Формально пославшись на доведення банком вимог позову, апеляційний суд на зазначені обставини справи та вимоги закону уваги не звернув, не з`ясував, коли було здійснено останній платіж за договором кредиту із додержанням його умов; коли настав строк виконання зобов`язання за договором кредиту; який дійсний розмір заборгованості за кредитним договором; чи існувало у банка право нараховувати і отримувати від позичальника проценти за спірний період, та дійшов передчасного висновку про залишення без змін рішення суду першої інстанції про задоволення позову. Касаційний суд, з урахуванням встановлених статтею 400 ЦПК України меж розгляду справи у суді касаційної інстанції, процесуальної можливості усунути допущені апеляційним судом недоліки не має, так як не може переоцінювати докази, встановлювати та вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України в редакції, чинній на час подання касаційної скарги, підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема щодо зміни строку кредитування на підставі пункту 4.5 кредиту, висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість вимог банку про стягнення заборгованості є передчасним, а ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, надати належну оцінку розрахунку заборгованості, перевірити на предмет відповідності умовам договору кредиту розмір та строк внесення ОСОБА_1 кожного платежу на повернення кредиту та окремо процентів за його користування, надати оцінку доводам відповідача про дострокове припинення строку кредитування та перевірити, протягом якого періоду у банка існує право нараховувати проценти за користування кредитом, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального і процесуального права і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону. Щодо судових витрат Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат. Керуючись статтями 400, 411 ЦПК України у редакції Кодексу, чинній на час подання касаційної скарги, статтею 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_2 , задовольнити частково. Постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2019 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Судді: І. М. Фаловська В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук