Постанова Полтавський апеляційний суд № 547/182/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 547/182/21 Номер провадження 33/814/351/21Головуючий у 1-й інстанції Самойленко Л. М. Доповідач ап. інст. Панченко О. О. Категорія ст.91 КУпАП ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2021 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Панченко О.О., при секретарі Філоненко О.В., з участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника адвоката Волкова Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 26 березня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсіонер, проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП), з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 153 грн. без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів. Постановлено стягнути з ОСОБА_1 1200 грн. шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, та 454 грн. судового збору, а вилучене знаряддя лову, а саме екран-косинку, виготовлену з мисинових сіткоснастевих матеріалів, довжиною 120 см., висотою 120 см., вічко 35х35 мм. (не придатний для подальшого використання) в кількості 1 шт., яке знаходиться в НПП «Нижньосульський», - знищити. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 12 березня 2021 року о 07:15 год. на річці Сула в районі села Дем`янівка Кременчуцького (Семенівського) району Полтавської області на території НПП «Нижньосульський» здійснював вилов риби з-під льоду екраном, виготовленим з мисинових сіткоснастей, та виловив рибу: синець - 5 шт., плітка - 3 шт. Розмір шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, складає 1200,00 грн. Зазначеними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.3.8 «Режиму використання водних біоресурсів та пересування плавзасобів у межах території національного природного парку «Нижньосульський», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 05 лютого 2016 року №46, чим вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.91 КУпАП, - порушення інших вимог режиму територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 26 березня 2021 року, а провадження по справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови місцевого суду. Однак, як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга подана до закінчення встановленого законом строку, а тому клопотання про його поновлення не підлягає задоволенню у зв`язку з відсутністю підстав. Апеляційна скарга обґрунтовується тим, що інспекторами з охорони природно-заповідного фонду не надано суду жодних об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 КУпАП. Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення порушника та перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку. Згідно з положеннями ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів,що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 91 КУпАП адміністративна відповідальність настає у разі здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду. Згідно з п.3.8 «Режиму використання водних біоресурсів та пересування плавзасобів у межах території національного природного парку «Нижньосульський», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 05 лютого 2016 року №46, зокрема, забороняється лов риби та інших водних живих ресурсів із застосуванням вибухових і отруйних речовин, електроструму, колючих знарядь лову, вогнепальної та пневматичної зброї, промислових та інших знарядь лову, виготовлених із сіткоснастевих чи інших матеріалів усіх видів і найменувань, а також способом багріння, спорудження гаток, запруд та спускання води з рибогосподарських водойм. Відповідно до вимог ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Апеляційний суд зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те посадовою особою, як передбачено приписами ст.255 КУпАП, та відповідає вимогам ст.256 цього Кодексу. З протоколу про адміністративне правопорушення №001921 від 12 березня 2021 року вбачається, що 12 березня 2021 року о 07:15 год. на річці Сула в районі села Дем`янівка Кременчуцького (Семенівського) району Полтавської області на території НПП «Нижньосульський» ОСОБА_1 здійснював вилов риби з-під льоду екраном, виготовленим з мисинових сіткоснастей, та виловив рибу: синець - 5 шт., плітка - 3 шт., чим завдав збитків об`єкту природно-заповідного фонду на суму 1200,00 грн. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Вказані вимоги закону суддею місцевого суду були виконані в повному обсязі. Так, визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 КУпАП, суддя суду першої інстанції вірно послалася на п.3.8 «Режиму використання водних біоресурсів та пересування плавзасобів у межах території національного природного парку «Нижньосульський», затвердженого наказом Міністерства екології та природних ресурсів від 05 лютого 2016 року №46, та сукупність доказів, які були досліджені у повному обсязі, зокрема: протокол про адміністративне правопорушення №001921 від 12 березня 2021 року (а.с.1); пояснення самого ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення, відповідно до яких останній вказує, що незаконно виловив рибу на річці Сула в районі села Дем`янівка Кременчуцького (Семенівського) району Полтавської області на території НПП «Нижньосульський» з-під льоду екраном, виготовленим з мисинових, та визнає свою вину; розрахунком збитків заподіяних порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду України (а.с.2); розписка у прийнятті на зберігання вилученого майна (а.с.3) та опис знаряддя незаконного добування (заготівлі) природних ресурсів (а.с.4). Отже, твердження апелянта стосовно того, що суд першої інстанції встановив факт вчинення адміністративного правопорушення на основі неналежних та недопустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 КУпАП, є хибним. Оцінивши в сукупності зазначені докази, суддя прийшов до вірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 КУпАП. Із вказаним висновком судді місцевого суду погоджується і апеляційний суд. Натомість, доводи апеляційної скарги про відсутність в матеріалах справи відомостей про отримання апелянтом другого екземпляру протоколу та роз`яснення його прав є неспроможними та таким, що направлені на уникнення ним відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки спростовуються наявністю підписів ОСОБА_1 у відповідних графах протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1, на звороті). Стосовно твердження апелянта про безпідставність та необґрунтованість стягнення з нього матеріальної шкоди в розмірі 1200,00 грн. апеляційний суд зазначає, що вказана шкода та її розмір, які зафіксовані у розрахунку збитків заподіяних порушенням природоохоронного законодавства у межах території та об`єктів природно-заповідного фонду України (а.с.2), визначені на основі показників, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд». Так, відповідно до Додатоку 7 вказаної постанови за незаконне добування чи знищення об`єктів тваринного світу, зокрема риби плітки та синця встановлено розмір шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд, у сумі 150 грн. за одиницю вилову об`єкта тваринного світу. Тобто, інспекторам з охорони природно-заповідного фонду за вилов ОСОБА_1 5 шт. риби синця та 3 шт. плітки було вірно визначено розмір шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, у сумі 1200,00 грн. (150 грн. * 8 шт.). Також є безпідставним і твердження ОСОБА_1 про незаконність стягнення з нього судового збору на користь держави у сумі 454 грн., оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та має пільги щодо сплати судового збору. Апеляційний суд наголошує, що згідно положень п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. У свою чергу, ОСОБА_1 у даній справі є не позивачем, а особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, внаслідок чого на нього не розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору, передбачені Законом України «Про судовий збір». Відповідно до положень п.7 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Згідно ч.1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи. Виходячи з положень ст.268 КУпАП, під час розгляду даної категорії справ присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов`язковою. У п.41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Верховним Судом в п.34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. В рішенні першої дисциплінарної палати Вищої Ради правосуддя від 25 січня 2019 року №194/1дп/15-19 зазначено, що з огляду на принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суди мають проводити розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). У зв`язку з цим, апеляційний суд зазначає, що доводи ОСОБА_1 про здійснення розгляду справи без його участі не є слушними, оскільки сам по собі факт розгляду справи без його участі не є правовою підставою для скасування судового рішення. Більше того, можливість реалізації вказаних процесуальних прав апелянту було надано в судовому засіданні суду апеляційної інстанції. Отже, жодних об`єктивних даних, які б свідчили про не надання інспекторам з охорони природно-заповідного фонду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 КУпАП, матеріали справи не містять і в апеляційній скарзі не наведено. Враховуючи викладене, з огляду на дотримання приписів закону інспекторам з охорони природно-заповідного фонду при складанні протоколу та суддею під час розгляду справи, вважаю обґрунтованим висновок судді першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та правильною кваліфікацію його дій за ст.91 КУпАП. Стягнення накладене у відповідності з вимогами ст.33 КУпАП, у межах мінімального розміру, встановленого санкцією ст.91 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, особи порушника, ступеню його вини та майнового стану. Судове рішення належним чином мотивоване і відповідає вимогам ст.283 КУпАП. Порушень закону, які були б підставою для скасування постанови судді не встановлено. Враховуючи викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Керуючисьст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Постанову судді Семенівського районного суду Полтавської області від 26 березня 2021 року щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.91 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду О.О. Панченко