Постанова 4813 № 522/21313/19

Номер провадження: 22-ц/813/6874/21 Номер справи місцевого суду: 522/21313/19 Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я. Доповідач Погорєлова С. О. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.05.2021 року м. Одеса Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі: головуючого судді: Погорєлової С.О. суддів: Заїкіна А.П., Князюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Акціонерного товариства «ДТЕК Одеські Електромережі» про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, постановлене під головуванням судді Бондар В.Я. 30 листопада 2020 року у м. Одеса, - встановила: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Одеська обласна енергопостачальна компанія», Акціонерного товариства «Одесаобленерго» про визнання дій та бездіяльності неправомірними та стягнення матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25 червня 2018 року позивач зателефонував в Центральний РЕС, але замість того, щоб прийняти його показники лічильника, співробітниця відчитала позивача за те, що його не можуть застати вдома, а його записи вона не розуміє, надала інший номер телефону та кинула слухавку. Позивач вказує, що, оплачуючи за електричну енергію по квитанції від 26 червня 2018 року за період з 01 листопада 2017 року по 30 червня 2018 року, ОСОБА_1 повторно оплатив за світло за період по квитанції від 14 лютого 2018 року на суму 210,60 грн., про яку він забувся. У зв`язку з переплатою та іншими претензіями, позивач 05 жовтня 2018 року звернувся до директора ТОВ «Одесаобленерго» з письмовою заявою. Станом на 09 листопада 2018 року у позивача була наявна заборгованість у розмірі 44,78 грн., тому його переплату у розмірі 210,60 грн. враховано не було. Повну відповідь на його звернення ОСОБА_1 не отримав. Пізніше його вірні показники не захотіли записувати, адже контролер уже вніс дані, з чим позивач не погодився, адже проживає один та контролера не бачив. У судовому засіданні 16 листопада 2020 року ОСОБА_1 надав заяву, у якій вказав, що просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 210 грн., тобто у розмірі здійсненої переплати, а моральну шкоду оцінив у розмірі 10 000 грн. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що: не заперечується той факт, що всі звинувачення на адресу відповідачів мотивовані доказами-документами, платіжними квитанціями; не заперечується той факт, що жодне звинувачення позивача на адресу відповідачів чи навіть обставини, які мають до них відношення, не були предметом будь-якого обговорення у судових засіданнях суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З матеріалів справи вбачається, що 25 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Центрального РЕМ АТ «Одесаобленерго» з заявою, відповідно до якої вказав, що за період з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2018 року він випадково двічі оплатив за світло, тобто у нього з`явилася переплата на суму 210,60 грн. Також вказав, що в його квартирі на 10 год. 45 хв. відключали світло (а.с.9-10). АТ «Одесаобленерго» листом від 16 жовтня 2018 року відповіло позивачу, що договір про користування електричною енергією укладено на ім`я ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Персонал Центрального РЕМ впродовж тривалого часу не має доступу до приладу обліку тип НІК-2102 заводський №6172124, встановленого в квартирі позивача. Для розгляду заяви ОСОБА_1 необхідно провести контрольний огляд приладу обліку. Дату відвідування погоджено не було. Тож, вказано телефонні номери для надання доступу до приладу обліку. З квитанції №14 від 14 лютого 2018 вбачається, що позивачем на рахунок ВАТ «Одесаобленерго» здійснено оплату у розмірі 210,60 грн. за період з 01 листопада 2017 року по 31 березня 2018 року (а.с.12). З квитанції №24 від 26 червня 2018 року вбачається, що позивачем на рахунок ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» здійснено оплату у розмірі 255 грн. за період з 01 травня 2018 року по 31 травня 2018 року (а.с.13). 08 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Центрального РЕМ АТ «Одесаобленерго» з заявою, якою доводив до відома, що йому не перетелефонували з метою обрати час приходу працівника для огляду технічного приладу обліку, хоча обіцяли вчинити такі дії 02 листопада 2018 року (а.с.14). АТ «Одесаобленерго» листом від 27 листопада 2018 року відповіло, що було здійснено контрольний огляд приладу НІК-2102 заводський №6172124 та зафіксовано показники 002154. До особового рахунку була внесена коригуюча інформація, поточна заборгованість станом на 09 листопада 2018 року становить 44,78 грн. (а.с.15). Також, надано квитанції на підтвердження сплати за користування електричною енергією за березень 2019 року (а.с.16), липень 2019 року (а.с.18), листопад 2019 року (а.с.19). Відповідно до ч.1, ч.2 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Відповідно до п.8.6.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затверджений Постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 № 311 зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Відповідно до п. 4.3. розділу ІV Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 р. № 312, (далі по тексту - ПРРЕЕ) дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Згідно п. 4.7. розділу ІV ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Відповідно до пунктів 8.6.2. - 8.6.6, глави 8.6. розділу ІV Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП 14.03.2018 № 311 (у редакції постанови НКРЕКП від 20.03.2020 № 716), індивідуальні побутові споживачі зобов`язані щомісяця зчитувати фактичні покази зі всіх лічильників, встановлених на об`єкті споживача, для яких відсутня можливість дистанційного зчитування даних, та надавати їх відповідному оператору системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД) в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД); 2) за телефоном чи іншими електронними засобами; 3) шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку; 4) через особисте звернення або іншим зручним та прийнятним для сторін способом згідно з укладеним договором. Зчитані та передані дані з лічильників протягом періоду, що починається за два календарні дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій календарний день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються даними на перше число календарного місяця. Зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем покази лічильника в будь-який інший день календарного місяця за відсутності переданої (зчитаної) з нього інформації шляхом дистанційного зчитування лічильника є вихідними даними для визначення даних комерційного обліку на перше число місяця шляхом додавання (віднімання) величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою зчитування показів та першим числом календарного місяця. У разі неотримання до початку четвертого календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, показів лічильника та за умови, що лічильник електричної енергії не оснащений засобами дистанційної передачі даних, фактичний обсяг розподілу та споживання електричної енергії по споживачу за розрахунковий місяць визначається розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання. Якщо за підсумками наступного місяця споживач надасть покази лічильника, визначення фактичного обсягу розподілу та споживання електричної енергії за період зазначеного місяця здійснюється з урахуванням наданих показів та показів, на які споживачу здійснено розрахунки. Тобто, з аналізу вищенаведених норм можна зробити висновок, що оплата повинна проводитись за фактично спожиту електричну енергію, відповідно до даних лічильника, які надаються саме споживачем ОСР, у тому числі і шляхом зазначення показників у квитанціях про сплату. Однак, як вірно вказано у рішенні суду першої інстанції, позивачем не надано інформацію про обсяг споживання електричної енергії, інформацію про відсутність заборгованості станом на час сплати вартості спожитої електричної енергії, також в матеріалах справи відсутня інформація про обсяг споживання ОСОБА_1 електричної енергії. Відповідно до п. 4.23 ПРРЕЕ, у разі зміни тарифу надлишок (переплата) оплаченої, але не спожитої електричної енергії зараховується споживачу на його особовий рахунок як авансовий платіж за новими тарифами в наступному розрахунковому періоді. Відповідно до п. 6.1.22 ПРРЕЕ, якщо фактичні дані комерційного обліку перевищують прогнозні, споживач повинен протягом 5 робочих днів з дати отримання остаточного рахунку здійснити платежі на користь попереднього електропостачальника. Якщо споживачем здійснена переплата за прогнозними даними споживання, попередній електропостачальник повинен протягом 5 робочих днів повернути споживачу надлишок коштів. Відповідно до п. 19 ПКЕЕН, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку. Тарифи, що були чинними на момент виникнення спору між сторонами, судам першої та апеляційної інстанцій не надано. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що позивачем не доведено наявність переплати за спожиту електричну енергію. Крім того, період сплати грошових коштів за користування електричної енергією, вказаний в квитанції, зазначається зі слів платника, тобто позивача. Бухгалтерських документів обліку та нарахування за споживання електричної енергії до матеріалів справи не додано. Відповідачем були надані відповіді на заяви ОСОБА_1 , наявність переплати за спожиту електричну енергію судом першої інстанції не встановлено, тому, відповідно, відсутні підстави для визнання дій АТ «Одесаобленерго» (наразі АТ «ДТЕК Одеські Електромережі») та стягнення матеріальної шкоди у розмірі 210 грн. Щодо вимоги про стягнення моральної шкоди, то судом першої інстанції вірно зазначено, що у правовідносинах, що виникають з порушень зобов`язання в процесі споживання електричної енергії, не застосовуються положення Закону України «Про захист прав споживачів», норми про відшкодування моральної шкоди відсутні в Законі України «Про електроенергетику», Правилах користування електричною енергією для населення та, відповідно, в типовому договорі про користування електричною енергією. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 6-1575цс16. Енергопостачальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством. У разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії. У разі порушення прав споживачів енергопостачальник несе відповідальність згідно із законодавством та договором. Що стосується вимог Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до пункту 5 статті 4, статті 22 цього Закону споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. З урахуванням викладеного, через невстановлення судом обставин та законних підстав для стягнення моральної шкоди з відповідачів на користь ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що у даній позовній вимозі також слід відмовити. Колегія суддів вважає такими, що не мають правового значення, посилання у апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що: не заперечується той факт, що всі звинувачення на адресу відповідачів мотивовані доказами-документами, платіжними квитанціями; не заперечується той факт, що жодне звинувачення позивача на адресу відповідачів чи навіть обставини, які мають до них відношення, не були предметом будь-якого обговорення у судових засіданнях суду першої інстанції. Колегія суддів зауважує, що апелянтом не надано жодного належного доказу, який би свідчив про порушення судом норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги повторюють доводи позовної заяви, які були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права. Крім того, доводи апеляційної скарги є, фактично, переліком звинувачень щодо некомпетентності, на думку апелянта, судді при розгляді позовної заяви ОСОБА_1 , що не може бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, - постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п.2«а» - 2 «г» ч.3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 травня 2021 року. Судді Одеського апеляційного суду С.О. Погорєлова О.В. Князюк А.П. Заїкін