Постанова 4815 № 569/1887/25

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 лютого 2026 року м. Рівне Справа № 569/1887/25 Провадження № 22-ц/4815/288/26 Головуючий у Рівненському міському суді Рівненської області: суддя Панас О.В. Рішення суду першої інстанції (повний текст) ухвалено: 13 листопада 2025 року у м. Рівне Рівненської області Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: Хилевич С.В. судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С. секретар судового засідання: Пиляй І.С. за участі: представника Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" адвоката Павлюка Миколи Григоровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Головне управління Держпродспоживслужби у Рівненській області, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в: У січні 2025 року в суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Приватного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (далі ПрАТ "Рівнеобленерго"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська обласна енергопостачальна компанія" (далі ТОВ "РОЕК"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: Головне управління Держпродспоживслужби в Рівненській області (далі ГУ Держпродспоживслужби), Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП); про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося, що домоволодіння (будинок) по АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , і ОСОБА_2 . У цьому будинку раніше разом з ними проживали інші особи, тому існує два входи і встановлено два різних лічильники обліку електричної енергії. Після набуття ОСОБА_3 права власності на увесь будинок так і залишилося постачання електроенергії на дві частини, а постачальником електроенергії присвоєно для кожного лічильника особові рахунки, а саме для квартири АДРЕСА_2 , а для квартири АДРЕСА_3 - №456233140. 31 липня 2024 року електропостачання в частині домоволодіння за особистим рахунком № НОМЕР_1 було припинено через несплату за послуги електропостачання, що оспорювалося позивачем у справі №569/14225/24. Рішенням Рівненського міського суду від 22 січня 2025 року його позов задоволено частково і зобов`язано ТОВ "РОЕК" здійснити перерахунок обсягу та розміру плати за фактично спожиту електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 , зобов`язано ТОВ "РОЕК" відновити постачання електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Останній показник лічильника за цим особовим рахунком, який визнаний відповідачем, урахований судом при вирішенні справи №569/14225/24, складав 4216 кВт/год. Між тим, відповідач, незважаючи на той факт, що лічильник електроенергії за рахунком № НОМЕР_1 з дати відключення 31 липня 2024 року по 28 січня 2025 року не підключений до електропостачання, тобто електроенергія не використовується, протиправно нарахував ОСОБА_1 за грудень 2024 року обсяг спожитої електричної енергії у розмірі 428 кВт/год та борг у 1848, 96 гривень. Різниця між фактичним, врахованим судом у справі №569/14225/24, розміром у 4216 кВт/год і неправомірно зазначеним позивачем у рахунку від 31 грудня 2024 року станом на 04 грудня 2024 року у розмірі 5268 кВт/год складає 1152 кВ/год, що в грошовому еквіваленті становить 4 976, 64 гривні, вважав порушенням права позивача на мирне володіння своїм майном (грошовими коштами). Крім того, за домовленостями із відповідачами позивачем було перенесено лічильник електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 з середини будинку на внутрішню частину будинку. Надіслана 20 січня 2025 року на поштові адреси, зазначені на сайті відповідачів, заява про надання дозволу на розпломбування та нове опломбування електролічильника. Ця заява була отримана відповідачами 20 січня 2025 року, але лічильник протиправно у строк, встановлений законом, опломбований відповідачами не був, що порушує домовленості сторін та його права споживача. Вважав, що моральна шкода у 8 000 000 гривень полягає у тому, що ОСОБА_1 отримує моральні страждання (негативні емоції, нервування, стрес) за фактом зміни звичайного способу життя, адже половина будинку АДРЕСА_1 була відключена електропостачання та всупереч закону не підключена до електропостачання протягом тривалого строку шість місяців, а також зміни звичайного способу життя, що викликані необхідністю захисту порушених прав у суді, витрачанням часу на складання документів для звернення до суду і необхідністю докладати додаткові зусилля і додаткові матеріальні витрати на відновлення стану, який існував до порушення законних прав та інтересів позивача відповідачами. Тому просив визнати грубе порушення відповідачами прав споживача, визнати підприємницьку діяльність відповідачів нечесною і агресивною, зобов`язати відповідача відобразити в особовому рахунку № НОМЕР_1 позивача 4 976, 64 гривні переплати, яка не відображена в особовому рахунку (різниця між фактичним, врахованим Рівненським міським судом у справі №569/14225/24, розмірі у 4216 кВт/год станом на 31 липня 2024 року і на дату 22 січня 2024 року закінчення розгляду справи №569/14225/24, залишеним без змін внаслідок непідключення до електропостачання та неправомірно зазначеним позивачем у рахунку від 31 грудня 2024 року станом на 04 грудня 2024 року у розмірі 5368 кВТ/год складає 1152 кВт/год (5368 -4216 = 1152), що в грошовому еквіваленті складає 1152 кВт/год Х 4, 32 гривні за 1 кВт/год = 4976, 64 гривні. Зобов`язати відповідача для розрахунків обсягів використаної позивачем електроенергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 застосовувати правильний показник лічильника з показниками 4216 кВт/год. Визнати неправильним (неправомірним) нарахування позивачу відповідачем за грудень 2024 року фіктивних (підроблених) обсягів використання електричної енергії у розмірі 428 кВт/год та протиправно нарахованим боргом у розмірі 1848, 96 гривень з причини, що по факту відповідачем постачання електричної енергії до будинку АДРЕСА_1 через прилад обліку електричної енергії (електролічильник) за особовим рахунком № НОМЕР_1 протиправно не здійснено і відповідно електрична енергія позивачем не використовувалася. Зобов`язати відповідачів провести пломбування нововстановленого лічильника обліку електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не пізніше строку, встановленого законом. Стягнути із відповідачів на користь позивача по 4 000 000 гривень з кожного завданої моральної шкоди. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2025 року 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ТОВ "РОЕК" провести перерахунок спожитої електричної енергії по будинку АДРЕСА_1 за грудень 2024 року з урахуванням наслідків виконання рішення Рівненського міського суду від 22 січня 2025 року у справі №569/14225/24. У задоволенні позову до ПрАТ "Рівнеобленерго" та у решті позовних вимог до ТОВ "РОЕК" відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , вважаючи оскаржуване рішення частково незаконним та необґрунтованим, що полягало у неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати у частині відмови в позові та задовольнити його вимоги у цій частині. Обґрунтовуючи її, зазначалося про неврахування судом того, що розгляд цивільної справи №569/14225/24 закінчився ухваленням судового рішення про зобов`язання ТОВ "РОЕК" здійснити перерахунок обсягу та розміру плати за фактично спожиту електроенергію за особовим рахунком № НОМЕР_1 . Вважає, що відповідачі вчиняли протиправні дії щодо нього, що виразилося у неправильних показниках лічильника обліку електричної енергії, штучному створюванні боргу з оплати, відключенні постачання електричної енергії із застосуванням погроз. При цьому його примушували оплатити значно більшу суму боргу, ніж фактично спожита за особовим рахунком № НОМЕР_1 , вони не зараховують переплату у рахунок майбутніх платежів, не збираючись самостійно усунути порушення без судового рішення. Щодо моральної шкоди, то звертає увагу на те, що ПрАТ "Рівнеобленерго" і ТОВ "РОЕК" завдали її, порушивши строк підключення електричної енергії, відповідачі разом здійснюють обмін інформації і тому повинні разом вирішити питання підключення позивача до електропостачання у встановлений законом строк. Розмір моральної шкоди, яка підлягає до солідарного відшкодування з відповідачів на його користь, визначив по 4 000 000 гривень з ПрАТ "Рівнеобленерго" та ТОВ "РОЕК", тобто з кожного. Ця сума розрахована за загальноприйнятними та офіційно визнаними методиками психологічного дослідження у справах про завдання моральних страждань і відшкодування моральної шкоди ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які враховуються судами при розгляді справ щодо її компенсації. Тому покликався на помилкове незастосування судом норм ст.ст. 1, 19, 22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 23 ЦК України, абз. четвертого п. 7.11 розділу VІІ постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №312 від 14 березня 2018 року "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії", постанов Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі №640/5563/19, від 28 березня 2023 року у справі №260/1322/21, від 18 квітня 2022 року у справі №750/3275/21, від 05 квітня 2023 року у справі №761/14537/15-ц, від 01 березня 2023 року у справі №496/1691/19, від 28 вересня 2018 року у справі №490/8831/15-ц, від 17 вересня 2024 року у справі №761/19819/21-ц, постанов Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі №14-57цс18. У поданому відзиві ПрАТ "Рівнеобленерго", вважаючи рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст. 263, 367 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як з`ясовано судом, ПрАТ «Рівнеобленерго» здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності на території Рівненській області та є Оператором системи розподілу на підставі ліцензії, затвердженої постановою НКРЕКП від 13 листопада 2018 року № 1413. Постачальником електричної енергії, який одночасно виконує функцію постачальника універсальної послуги, на території Рівненської області відповідно до постанови НКРЕКП від 14 червня 2018 року №429 є ТОВ "РОЕК". ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є співвласниками будинку АДРЕСА_1 , що сторонами не оспорюється і підтверджується інформаційною довідкою №52770519 від 07 лютого 2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. У будинку встановлено два прилади обліку електричної енергії та відкриті два особових рахунки - № НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_4 і № НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_3 . Рішенням Рівненського міського суду від 22 січня 2025 року, що набрало законної сили, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ТОВ "РОЕК" здійснити перерахунок обсягу і розміру плати за фактично спожиту електричну енергію по АДРЕСА_1 . Зобов`язано ТОВ "РОЕК" відновити постачання електричної енергії до будинку АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . В решті вимог позивачу відмовлено. Цим рішенням встановлено, що "31 липня 2024 року споживачу ОСОБА_1 припинено послугу з розподілу електричної енергії по заявці ТОВ "РОЕК" за особовим рахунком № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , що засвідчено повідомленням ПрАТ "Рівнеобленерго" №33-11/51112 від 01.08.2024. Історична довідка станом на 01 серпня 2024 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 містить розрахункові покази лічильника, нарахування за січень-березень 2024 року за нормою, здійснені споживачем оплати у січні 2024 року у сумі 10 367, 28 гривень, у липні 2024 року у сумі 5 913, 60 гривень, заборгованість станом на серпень 2024 року, яка складала 4590, 24 гривні. Фактичні покази лічильника №456233134, який обліковується за особовим рахунком № НОМЕР_1 , на момент відключення електропостачання становить 4216 кВТ і вказану обставину відповідач не заперечує". Вважаючи, що його суб`єктивні цивільні права порушуються обома відповідачами, у січні 2025 року в суд звернувся ОСОБА_1 із позовом до ПрАТ "Рівнеобленерго" і ТОВ "РОЕК" про визнання грубого порушення відповідачами прав споживача, визнання підприємницької діяльності відповідачів нечесною і агресивною, зобов`язання відповідача відобразити в особовому рахунку № НОМЕР_1 позивача 4 976, 64 гривні переплати, яка не відображена в особовому рахунку (різниця між фактичним, врахованим Рівненським міським судом у справі №569/14225/24 розмірі 4216 кВт/год станом на 31 липня 2024 року і на дату 22 січня 2024 року закінчення розгляду справи №569/14225/24 залишився без змін з причини непідключення до електропостачання та неправомірно зазначеним позивачем у рахунку від 31 грудня 2024 року станом на 04 грудня 2024 року у розмірі 5368 кВТ/год складає 1152 кВт/год (5368 -4216 = 1152), що в грошовому еквіваленті складає 1152 кВт/год Х 4, 32 гривні за 1 кВт/год = 4976, 64 гривні, зобов`язання відповідача для розрахунків обсягів використаної позивачем електроенергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 застосовувати правильний показник лічильника з показниками 4216 кВт/год, визнання неправильним (неправомірним) нарахування позивачу відповідачем за грудень 2024 року фіктивних (підроблених) обсягів використання електричної енергії у розмірі 428 кВт/год та протиправно нарахованим боргом у розмірі 1848, 96 гривень з причини, що по факту відповідачем постачання електричної енергії до будинку АДРЕСА_1 через прилад обліку електричної енергії (елетролічильник) за особовим рахунком № НОМЕР_1 протиправно не здійснено і відповідно електрична енергія позивачем не використовувалася, зобов`язання відповідачів провести пломбування нововстановленого лічильника обліку електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 не пізніше строку, встановленого законом, та відшкодування із відповідачів на користь позивача по 4 000 000 гривень з кожного завданої моральної шкоди. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із часткової доведеності і обґрунтованості вимог позивача, адже позов у частині зобов`язання ТОВ "РОЕК" провести перерахунок спожитої електричної енергії по будинку АДРЕСА_1 за грудень 2024 року є похідним від виконання рішення Рівненського міського суду від 22 січня 2025 року, що набрало законної сили. При цьому звернуто увагу, що передчасним є нарахування обсягів спожитої електричної енергії по АДРЕСА_1 за грудень 2024 року, адже нарахування спожитої електроенергії здійснювалося під час судового спору щодо правомірності нарахування оплати за спожиту електроенергію за період, який передував грудню 2024 року. При цьому цей перерахунок пов`язаний із виконанням рішення Рівненського міського суду від 22 січня 2025 року у справі №569/14225/24. З огляду на наведене у цій частині вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зобов`язавши відповідача провести перерахунок спожитої електричної енергії по будинку АДРЕСА_1 за грудень 2024 року з урахуванням наслідків виконання рішення Рівненського міського суду від 22 січня 2025 року у справі №569/14225/24. Внаслідок відсутності об`єктивних і переконливих доказів на обґрунтування заявлених вимог у задоволенні решти позову до ПрАТ "Рівнеобленерго" і до ТОВ "РОЕК" відмовлено. З такими висновками погоджується колегія суддів. Згідно із ч. 2 ст. 11, ст.ст. 23, 1167, 526, 611, ч. 1 ст. 714 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Норми статей 1, 19, 22 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачають, що споживач це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ). Нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика вважається такою, що вводить в оману, якщо вона спонукає або може спонукати споживача дати згоду на здійснення правочину, на який в іншому випадку він не погодився б, шляхом надання йому неправдивої чи неповної інформації або ненадання інформації про: 1) основні характеристики продукції, такі як: її наявність, переваги, небезпека, склад, методи використання, метод і дата виготовлення або надання, поставка, кількість, специфікація, географічне або інше походження, очікувані результати споживання чи результати та основні характеристики тестів або перевірок товару; 2) гарантійний строк та гарантійне обслуговування продукції; 3) будь-які застереження щодо прямої чи опосередкованої підтримки виробником продавця або продукції; 4) спосіб продажу, ціну або спосіб розрахунку ціни, наявність знижок або інших цінових переваг; 5) умови оплати, доставки, виконання договору купівлі-продажу; 6) потреби у послугах, заміні складових чи ремонті; 7) місце розташування і повну назву продавця, а в разі потреби - місце розташування і повну назву особи, від імені якої виступає продавець; 8) характер, атрибути та права продавця або його агента, зокрема інформації про його особу та активи, кваліфікацію, статус, наявність ліцензії, афілійованість та права інтелектуальної або промислової власності, його відзнаки та нагороди; 9) небезпеку, що загрожує споживачу у зв`язку з покупкою та/або використанням продукції; 10) права споживача, у тому числі право відмовитися від продукції (для відповідних видів товарів, робіт і послуг), право на заміну продукції або відшкодування збитків. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Підприємницька практика, яка істотно спотворює або може істотно спотворити економічну поведінку лише чітко визначеної (окремої) групи споживачів, особливо вразливих до такої діяльності через їх розумові або фізичні вади, вік чи довірливість, у разі якщо продавець мав об`єктивну можливість передбачити їх поведінку та особливості, має оцінюватися з точки зору середньостатистичного представника такої групи, а також з урахуванням припущення, що, зважаючи на викладені обставини, можливість здійснити свідомий і компетентний вибір відсутня і споживач помиляється при вчиненні правочину щодо обставин, які мають істотне значення. Зазначені умови не стосуються законної рекламної діяльності, у тому числі створення заяв або виразів, які не можуть бути сприйняті буквально. Перелік форм підприємницької практики, що вводить в оману, не є вичерпним. Агресивною вважається підприємницька практика, яка фактично містить елементи примусу, докучання або неналежного впливу та істотно впливає чи може вплинути на свободу вибору або поведінку споживача стосовно придбання продукції. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Разом з тим правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулювання відносин, пов`язаних з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про ринок електричної енергії». Відповідно до ч. 1 ст. 57, ч. 3 ст. 60 Закону України «Про ринок електричної енергії» електропостачальники мають право, зокрема звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відключення електроживлення у споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку крім випадків постачання вразливим споживачам; звертатися до оператора системи передачі або оператора системи розподілу щодо відновлення електроспоживання споживача у випадках, визначених правилами роздрібного ринку. Відключення споживачів здійснюється виключно у порядку, визначеному цим законом та правилами роздрібного ринку. Згідно зі ст.ст. 1, 5, 9, 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових або нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. До комунальних послуг, серед іншого, належать послуги постачання та розподілу електричної енергії. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговування внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, в тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач). Пунктами 1.1.1, 1.2.8, 2.3.13, 2.3.14, 4.7, 4.10, 4.12, 8.3.11 Правил роздрібного ринку електричної енергії, що затверджені постановою НКРЕКП №312 від 14 березня 2018 року, встановлено, що учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов`язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби. Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому споживачу, малому непобутовому споживачу або іншому споживачу, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору за умови наявності у споживача чинного договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Обсяги спожитої електричної енергії визначаються за розрахунковий період, який становить 1 календарний місяць. Обсяг спожитої протягом розрахункового періоду електричної енергії визначається в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. Постачальник послуг комерційного обліку забезпечує зняття показів засобів вимірювальної техніки відповідно до Кодексу комерційного обліку. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати. Побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії. Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Електропостачальник розглядає звернення споживачів щодо перевірки правильності рахунку за електричну енергію, а оператор системи - рахунку за послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, у строк до 5 робочих днів з дня отримання ними такого звернення. Відповідно до пунктів 8.6.1, 8.6.2, 8.6.3, 8.6.4, 8.6.5, 8.6.16 Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311 (у редакції постанови від 20.03.2020 №716), зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору. Індивідуальні побутові споживачі зобов`язані щомісяця зчитувати фактичні покази зі всіх лічильників, встановлених на об`єкті споживача, для яких відсутня можливість дистанційного зчитування даних, та надавати їх до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, відповідному оператору системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД) в один із таких способів: 1) через особистий кабінет на сайті оператора системи розподілу або ППКО (у ролі ОЗД); 2) за телефоном чи іншими електронними засобами; 3) шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку; 4) через особисте звернення або іншим зручним та прийнятним для сторін способом згідно з укладеним договором. Зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем покази лічильника(ів) протягом періоду, що починається за два календарні дні до кінця розрахункового місяця та закінчується на третій календарний день наступного розрахункового періоду (календарного місяця), вважаються показами на початок першої доби календарного місяця. Покази лічильника, зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем шляхом зазначення цих показів у сплаченому рахунку електропостачальника, вважаються показами на початок доби оплати цього рахунка. Зчитані та передані індивідуальним побутовим споживачем покази лічильника(ів) протягом періоду, що починається з четвертого календарного дня та закінчується за два календарні дні до кінця розрахункового місяця, за відсутності переданих (зчитаних) показів шляхом дистанційного зчитування лічильника, є (до дати отримання наступних фактичних показів лічильника) вихідними даними для визначення оціночних показів лічильника (зокрема на початок першої доби наступних календарних місяців) та вважаються показами лічильника на початок доби їх передачі. У разі неотримання оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) від споживача фактичних показів лічильника(ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, та за умови, що з технічних причин покази не отримані за допомогою засобів дистанційної передачі даних, оціночні покази лічильника на початок першої доби цього календарного місяця визначаються оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) шляхом додавання до останнього отриманого ними фактичного показу лічильника величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою останнього зчитування фактичних показів та першим числом цього календарного місяця. У разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника. Водночас індивідуальному побутовому споживачу достатньо надати фактичні покази лічильника оператору системи розподілу або електропостачальнику. Приходячи до переконання про відсутність спонукань для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги, що позов у частині зобов`язання відповідачів провести опломбування нововстановленого лічильника обліку електричної енергії по особовому рахунку № НОМЕР_3 не пізніше строку, встановленого законом, не знайшов у судовому засіданні правових і фактичних підстав для його задоволення. При цьому враховується, що 12 лютого 2025 року по АДРЕСА_1 проведено заміну приладу обліку по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Замінений лічильник №10843812 було опломбовано, про що складено відповідний акт №423976 від того ж дня. Щодо вимог позивача про зобов`язання відповідача відобразити в особовому рахунку № НОМЕР_4 , 64 гривні переплати, яка не відображена в особовому рахунку (різниця між фактичним, врахованим Рівненським міським судом у справі №569/14225/24, розмірі у 4216 кВт/год станом на 31 липня 2024 року і на дату 22 січня 2025 року закінчення розгляду справи №569/14225/24, що залишено без змін з причини непідключення до електропостачання та неправомірно зазначеним позивачем у рахунку від 31 грудня 2024 року станом на 04 грудня 2024 року у розмірі 5368 кВт/год, складає 1152 кВт/год, що в грошовому еквіваленті складає 1152 кВт/год Х 4, 32 гривні за 1 кВт/год = 4 976, 64 гривні), та щодо зобов`язання відповідача для розрахунків обсягу використаної позивачем електричної енергії за особовим рахунком № НОМЕР_1 застосувати правильний показник лічильника з показниками 4216 кВт/год, то вони уже були предметом дослідження та оцінки у цивільній справі №569/14225/24 з ухваленням рішення, що набрало законної сили. Отже, у цій частині позов також правильно залишено без задоволення. Не можна погодитися і з аргументами заявника про обґрунтованість вимоги про солідарне відшкодування моральної шкоди у розмірі по 4 000 000 гривень з кожного відповідача. Так, у постановіВерховного Суду від 22 серпня 2022 року у справі № 206/5490/20 зазначено, що "згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини другої, частиною четвертою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року № 4 судам роз`яснено, що обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Виходячи з того, що дії відповідача щодо відключення домоволодіння споживача від електропостачання є правомірними, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що правових підстав для відшкодування моральної шкоди на користь позивача відсутні". За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно зі ст.ст. 12, 76, 77-80, 89 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або запеечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Оскільки позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження того, що йому було завдано моральної шкоди внаслідок неправомірних дій обох відповідачів, обмежившись доводами і вимогами, які ґрунтуються виключно на його усних переконаннях, тому позов у цій частині також правильно відхилено судом попередньої інстанції. Цим обставинам суд уже дав детальну і вичерпну оцінку, з чим погоджується і апеляційний суд. Крім того, помилковими є посилання ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди обома відповідачами солідарно по 4 000 000 гривень з кожного як на це покликається в апеляційній скарзі, адже солідарна та часткова відповідальність відрізняються між собою і не є тотожними. Решта доводів визнаються також необґрунтованими, а тому колегією суддів відхиляються. Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Підставою для залишення судового рішення без змін відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при його ухваленні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 листопада 2025 року в оскаржуваній частині без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено: 24.02.2026 Головуючий: С.В. Хилевич Судді: Н.М.Ковальчук С.С.Шимків