Постанова 4824 № 761/27576/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8323/2021 справа № 761/27576/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 1 червня 2021 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - Власенко Ольги Василівни на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року, постановлене суддею Савицьким О.А. у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, У С Т А Н О В И Л А : У вересні 2020 року позивач ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за надані послуги в сумі 10 174,11 грн., а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,00 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що за адресою: АДРЕСА_1 , за якою ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», яке є правонаступником ПАТ «Київенерго», здійснює надання послуг з електричної енергії до вказаного помешкання, де проживає відповідач, проте останній не проводить оплату за надані послуги з електричної енергії, внаслідок чого станом на 01.03.2019 року утворилась заборгованість, яка становить 7 770,26 грн. Таким чином, оскільки відповідач у добровільному порядку заборгованість не погашає, позивач вимушений був звернутись до суду за її примусовим стягненням, а також просив суд стягнути три проценти річних, інфляційну складову заборгованості та судові витрати по сплаті судового збору. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвали нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, мотивуючи тим, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, незаконність та необґрунтованість рішення полягає у неправильному застосуванні норм матеріального права, неправильності встановлення обставин, невідповідності висновків суду обставинам справи, зокрема вказує, що позов подано за останнім відомим місцем перебування відповідача, за яким, крім того, відкрито особовий рахунок та надсилаються квитанції для сплати за послуги електропостачання, посилається, що споживачі зобов`язані сплатити за спожиті послуги навіть за відсутності договору, зазначає, що відкриття особового рахунку відбувається за заявою споживача та тільки за умови пред`явлення оригіналів паспорта, ІПН, документа, що підтверджує право власності чи користування, однак зберігання даної конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди неможливо. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів, що відповідач є наймачем або власником квартири, за якою наявна заборгованість. Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, які затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила). Вказані Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами На підставі пункту 1.2.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку. Пунктом 4.7. Правил встановлено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Згідно з п. 4.3. Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг. Пунктом 4.12. Правил передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується: протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем; в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду. Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п. 4.13. Правил). Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. Правил). Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Згідно зі статтею 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До зазначеного договору застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Звертаючись до суду з даним позовом, позивачем на підтвердження позовних вимог договору, що підтверджує договірні відносини між сторонами, доказів того, що відповідач ж наймачем чи власником квартири АДРЕСА_1 . В матеріалах справи міститься тільки розрахунок заборгованості, в якому зазначено власником лицьового рахунку зазначено ОСОБА_1 та довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_1 за вказаною адресою. Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позову відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» - Власенко Ольги Василівни відхилити. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови виготовлено 1 червня 2021 року. Суддя - доповідач: Судді: