Постанова 4813 № 522/19541/16-ц

Номер провадження: 22-ц/813/6555/21 Номер справи місцевого суду: 522/19541/16-ц Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В. Доповідач Цюра Т. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого: Цюри Т.В., Суддів: Гірняк Л.А., Комлевої О.С., За участю секретаря судового засідання: Лопотан В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, скасування заборгованості і повернення грошей В С Т А Н О В И В: У жовтні 2016 року, ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, скасування заборгованості і повернення грошей. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2021 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерйний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, скасування заборгованості і повернення грошей - задоволено частково. Зобов`язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» ( 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, Адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) відшкодувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у розмірі 11 250, 78 грн. (одинадцять тисяч двісті п`ятдесят гривень 78 копійок). В іншій частині позову - відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2021 року в частині задоволеного позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в повному обсязі відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд залишити апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» без задоволення, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2021 року залишити без змін. В судове засідання, призначене на 13.05.2021 року, сторони не з`явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. 11.05.2021 року до канцелярії апеляційного суду через засоби поштового відправлення надійшла заява від ОСОБА_1 , у якій остання просила суд провести засідання без її участі, у зв`язку із тим, що на даний момент вона проходить лікування хребта та її знаходженням в Тарутинському районі. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2021 року оскаржується АТ КБ «ПриватБанк» лише в частині задоволенного позову, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється. Оскаржуване рішення суду першої інстанції, в частині його оскарження відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне. Так, судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є пенсіонеркою та отримає пенсію на картку в ПАТ КБ «Приватбанк» з 2011р. та разом з цією карткою має ще кредитну картку із кредитним лімітом 500 грн. 13.06.2016р. вхід. №4741 позивачка звернулась до ПАТ КБ «Приватбанк» із заявою , згідно якої зазначила, що 09.06.2016р. у першій годині ночі сталася несанкціонована реєстрація в «Приват 24», були переведені гроші з рахунку на «Голден карту», та ще до цього пенсію було переведено без її згоди на «Копілку» та без смс-повідомлення. На її звернення служба безпеки пообіцяли гроші повернути, зазначивши що то був збій програми. Та тільки у неділю оператор запропонував заблокувати «Приват 24», та повідомили, що гроші було знято в м.Херсон.(а.с.15). Із виписки по карті НОМЕР_2 за період з 01.05.2016р. по 10.08.2016р. вбачається, що всього видатки склали 44993,77 грн. та: 01.06.2016р. відбулось зняття готівки в банкоматі без карти в м.Херсон 2002 грн.; 02.06.2016р. відбулось зняття готівки в банкоматі без карти 4 рази по 2002 грн. в с. Широкоє вул. Леніна,б.110а , код отримано в банкоматі; 03.06.2016р. відбулось зняття готівки в банкоматі без карти в м.Херсон 2002 грн.; 05.06.2016р. відбулось зняття готівки в банкоматі без карти в м.Херсон 1202 грн. та 2002 грн. та 2002 грн.; 09.06.2016р. відбувся переказ на карту № НОМЕР_3 із карти 55..91 через «Приват 24» 3450 грн. та потім також переказ: видано фізособам за банківською картою 75 грн., та потім ще зараховано на карту:оплата товару 50 грн., також 09.06.2016р. відбулось зняття готівки в банкоматі без карти м.Херсон вул. Нестерова,1а, код отриманий в банкоматі 100 грн., та ще одна також операція зі зняття готівки 2000 грн. та 1502 грн., згодом цією ж датою здійснено переказ готівки зі своєї картки НОМЕР_4 на суму 1100 грн., та згодом зняття готівки 2002 грн., ще 2002 грн. в м.Херсоні, переказ готівки зі своєї картки 51…91 суми 4600 грн., та збільшено кредитний ліміт на 10100 грн., 10.06.2016р. відбулось зняття готівки в банкоматі без карти в м. Херсон 102 грн. та в магазині 1202 грн. та 2002 грн. Із цього рахунку знімалась готівка ще в травні 2016р. в м.Херсон в банкоматі без карти. Згідно довідки відповідача станом на 12.09.2016р. (а.с.28,29) ОСОБА_1 має заборгованість по слідуючим договорам: № НОМЕР_2 та дод картам (та НОМЕР_3 ) на суму 11951,52 грн., За № НОМЕР_5 (карта Універсальна та ГОЛД) на суму 7919,48 грн. за № НОМЕР_6 (миттєва рас розстрочка) на суму 7920 грн. За № НОМЕР_7 (миттєва рас розстрочка) на суму 7920 грн. При цьому саме з цієї картки № НОМЕР_2 , як стверджує позивач знято кошти Згідно довідки відповідача станом на 07.10.2016р. (а.с.31) ОСОБА_1 має заборгованість по слідуючим договорам: За № НОМЕР_5 на суму 7919,48 грн. за № НОМЕР_6 (миттєва рас розстрочка) на суму 7920 грн. За № НОМЕР_7 (миттєва рас розстрочка) на суму 7920 грн. AMDN51000087462933 на суму 13044,92 грн. GA7ODDLG05Q10 на суму 91,31 грн. Наявність карти за № НОМЕР_8 не вбачається з банківських виписок. Із виписки банку від 10.08.2016р. (а.с.26 зв.27) вбачається, що карта № НОМЕР_3 - це є депозит на суму 7920 грн., по якому залишок станом на 31.05.2016р. складає 0,52 грн. У талоні-повідомленні №907953 зазначено що о/у КР ГУНП в Одеській області Крючков О.В. реєстр.№1321 в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення ГУ НП в Одеській області прийнято заяву 24.06.2016р. (а.с.24). З відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 07.07.2016р. на заяву позивачки №555 від 09.06.2016р. вбачається, що банк просить ще зачекати трохи з відповіддю. Спеціалісти головного офісу банку шукають необхідну їй інформацію в архівах і програмних комплексах банку та проводять перевірку даних. Як тільки вони закінчать цю роботу, їй буде надано повна відповідь.(а.с.16). 12.07.2016р. позивачка звернулась до банку з заявою вхід. №5310, якою просила призупинити виплату кредитів взятих шахраями у зв`язку з відкриттям кримінального провадження на час досудового розслідування. (а.с.17). З відповіді ПАТ КБ «Приватбанк» від 21.07.2016р. на заяву позивачки від 12.06.2016р. вбачається, що банк розглянув її запит щодо несанкціонованого списання коштів з рахунку № НОМЕР_9 , та за результатами розслідування повідомляють: аналіз ситуації показав, що нею були порушені умови і правила надання банківських послуг, клієнт зобов`язаний вживати заходи щодо запобігання втрати (розкрадання) карток, ПІНа, або інформації, нанесеної на карту і магнітну смугу, або незаконного використання (п.п.1.1.,1.12. Умов та правил надання банківських послуг). З її боку допущені порушення, якими вона скомпрометувала свою карту, назвавши третій особі її реквізити та персональні дані клієнта (номер телефону, номер карти, ПІБ, ІПН паспорт та ін..) також через меню банкомата були здійснені усі дії, які говорили невідомі особи, а саме внесено до ваших персональних даних номер телефону, який вам не належить, що дозволило здійснити ….. по вашому картковому рахунку. Також відповідач посилався на п.1.1.5.5., п.1.1.5.28.,п.1.1.5.14., п1.1.5.29. Щодо вимоги про призупинення нарахування то послались на ст..ст. 526,527,539 ЦК України п.6.5.,6.6. Умов та правил надання банківських послуг, та що забороняється встановлювати окремій особі більш сприятливі умови іншим клієнтам банку за аналогічними договорами. Згідно листа ОСОБА_1 з ГУ Національної поліції в Херсонській області слідчого управління від 29.08.2016р. вбачається, що звернення позивачки від 10.08.2016р. розглянуто, проведено відомчу перевірку, під час якої слідчим управлінням ГУНП вивчено матеріали кримінального провадження №12016230040003400, за результатами встановлено, що стан досудового розслідування не відповідає вимогам чинного законодавства, та слідчому Херсонського ВП Веретельнікової А.В суворо вказано на недопущення в подальшому безпідставної тяганини і зобов`язано вжити всіх вичерпних заходів до проведення повного та всебічного розслідування кримінального правопорушення та надано письмові вказівки щодо подальшого ходу досудового слідства та терміни. Клопотання про визнання її потерпілою, допиту, вирішення питання про накладання арешту на банківські рахунки направлено до Херсонського ВП ГУ НП для розгляду. (а.с.20). У заяві від 01.09.2016р. до банку позивачка просить надати їй копії фото шахраїв, що зняли кошти в м.Херсоні, номер телефону з якого переводились в готівку кошти та надати їй докази передачі нею шахраям персональних даних. (а.с.21). Із відповіді банка від 09.2016р. вбачається, що вони не можуть надати таку інформацію, оскільки вона містить банківську таємницю і можуть надати лише на підставі письмового запиту або з письмового дозволу власника такої інформації лише за умови, що така заява відповідає вимогам правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, відповідно Постанови НБУ від 14.07.2006р. №267 (ч.3 п.3.1.). Оскільки її запит не відповідає вищезазначеним вимогам та неможливо провести процедуру ідентифікації особи, банк не має правових підстав для його задоволення та надання поштою інформації. Рекомендовано звернутися до правоохоронних органів. (а.с.22). Із листа Херсонського ВП ГУ НП України в Херсонській області від 12.09.2016р. №36/9479 ОСОБА_1 вбачається, що дане кримінальне провадження щодо протиправних дій з боку невідомих осіб, які шахрайським шляхом заволоділи за допомогою мережі системи ПРИВАТ 24 її грошовими коштами у сумі 45000 грн. зареєстровано за №12016230040003400 за попередньою кваліфікацією ч.1 ст.190 КК України, та позивачка визнана потерпілою, досудове розслідування триває (а.с.25). Аналогічний зміст також міститься і в довідці про прийняття і реєстрації заяви та про хід розслідування від 13.10.2016р. №36/10687 (а. с.33). Також судом встановлено, що банк звернувся до приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва А.А., який 13.06.2017р. видав виконавчий напис за реєстр №4208, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ПАТ КБ «Приватбанк» невиплачених у строк відповідно до умов кредитного договору від 24.03.2011р. та розрахунку заборгованості за договором станом на 10.04.2017р. грошових коштів у сумі 67 101 грн.86 коп. Стягнення здійснюється за період з 24.03.2011р. по 10.04.2017р. (а.с.78). На підставі даного виконавчого напису ст. державним виконавцем Таратунського ВДВС ГТУЮ в Одеській області Солонович Л.С. відкрито виконавче провадження згідно постанови від 04.08.2017р. ВП №544432289 (а.с.79). Згідно відповіді на запит суду Херсонського ВП ГУ НП України в Херсонській області від 19.04.2019р. ст.. слідчого Глазовської О.В. зазначено, що на даний момент триває досудове розслідування.(а.с.92). Аналогічна відповідь надана суду слідчим СВ Яворським А. від 04.05.2020р. (а.с.122) та що вказане провадження знаходиться на перегляді в Херсонській місцевій прокуратурі. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та вважав за можливе задовольнити їх у частині зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 кошти у розмірі 11 250, 78 грн. (а саме суми депозитного вкладу, списаного 7920 грн., списаного у м. Херсоні 09.06.2016 року) та 3330, 78 грн. (сума пенсійних нарахувань, знятих за період із 06.06.2016 року по 11.06.2016 року). Апеляційний суд погоджується із таким висновком районного суду, в частині його оскарження, оскільки він відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного. Так, відповідно до пункту 14.12 статті 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон) користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Використання електронного платіжного засобу за довіреністю не допускається, крім випадку емісії додаткового електронного платіжного засобу для довіреної особи. Пунктом 14.13 статті 14 цього Закону передбачено, що право використовувати електронний платіжний засіб може бути призупинене або припинене емітентом відповідно до умов договору в разі порушення користувачем умов використання електронного платіжного засобу. Згідно з пунктом 14.16 статті 14 цього Закону користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів; під час реєстрації банком повідомлення користувача щодо втрати електронного платіжного засобу банк зобов`язаний відобразити дату та час повідомлення. Частиною 1 статті 40-1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що сквайр та емітент повинні проводити моніторинг з метою ідентифікації помилкових та неналежних переказів, суб`єктів помилкових та неналежних переказів та вжиття заходів із запобігання або припинення зазначених переказів. Відповідно до пунктів 6.3-6.8 Положення «Про порядок емісії спеціальних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням» користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Користувач зобов`язаний негайно повідомити емітента або визначену ним юридичну особу про втрату спеціального платіжного засобу в порядку та формі, установлених договором. В іншому разі емітент не несе відповідальності за платіжні операції, ініційовані за допомогою цього спеціального платіжного засобу, до отримання такого повідомлення, якщо інше не встановлено договором. Емітент або визначена ним юридична особа під час отримання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу зобов`язаний ідентифікувати держателя і зафіксувати обставини, дату, годину та хвилини його звернення на умовах і в порядку, установлених договором. Емітент після надходження повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу зобов`язаний негайно зупинити здійснення операцій з використанням цього спеціального платіжного засобу. Порядок подання повідомлення та/або заяви про втрату спеціального платіжного засобу та внесення спеціального платіжного засобу до стоп-списку і його вилучення з нього визначаються у внутрішньобанківських правилах банку, розроблених з урахуванням вимог цього Положення, правил платіжної системи, та обумовлюються в договорі. Емітент у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Також в п. 9 визначено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Таким чином, за змістом наведених норм тягар доказування зазначених обставин несе ПАТ КБ «ПриватБанк». Зазначені норми є спеціальними для спірних правовідносин. Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, відсутні підстави для цивільно-правової відповідальності позичальника. Вказана правова позиція також міститься і у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 127/23496/15-ц, провадження № 61-3239св18; від 28 лютого 2018 року у справі № 725/314/15-ц, (провадження № 61-5769св18), від 20 червня 2018 року (справа № 691/699/16-ц, провадження № 61-16504св18); від 20 червня 2018 року (справа № 320/1169/16-ц, провадження № 61-9855св18); від 03 жовтня 2018 року (справа № 357/6461/15-ц, провадження № 61-19669св18); від 20 березня 2019 року (справа № 715/1067/16-ц, провадження № 61-22431св18). У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, слід виходити з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними. Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 лютого 2018 року (справа № 552/2819/16-ц, провадження № 61-1396св18). Згідно із п. 8 Розділу 6 Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затверджених Постановою правління Національного банку України № 705 від 5 грудня 2014 року, емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, в якому він був перед виконанням цієї операції. Відповідно до Умов і правил надання банківських послуг, а саме розділами: 1.1.2. Права та обов`язки клієнта, 1.1.2. Права та обов`язки Клієнта, 1.1.2.1. Клієнт зобов`язаний Інформувати Банк, а також правоохоронні органи про факти втрати картки, стікера РауРаss, ПІН-кода, SІМ-картки мобільного телефону або отримання повідомлення про їх незаконне використання. У разі настання вищезазначених випадків необхідно звернутися до відділення Банку або за телефонами 3700 (безкоштовно) по Україні. Негайно повідомляти Банк шляхом дзвінка до Колл-центру (протягом 15 хвилин) інформацію, що стала відома Клієнту, про втрату/викрадення карти, стікера РауРаss, SІМ-картки мобільного телефону, несанкціоновані транзакції за його рахунками (а також за рахунками 3-х осіб). Згідно п.1.1.3.1.7. Умов та правил банк зобов`язаний у разі виникнення овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Умовами та правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки. Також банк наділений правом: відповідно до п. 1.1.3.2.32. з метою моніторингу шахрайських/ризикових банківських операцій та/або проведення заходів щодо погашення заборгованості Банк має право протягом терміну дії Договору про надання банківських послуг встановити геопозиціювання телефону клієнта/уповноваженої особи клієнта, номер якого зазначений у договорі, а також використовувати інформацію про місце перебування клієнта/уповноваженої особи клієнта, отриманої Банком на підставі геопозиціювання телефону. Відповідно до Розділу 1.1.5. Відповідальність сторін Умов і правил надання банківських послуг, Держатель картки несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту звернення Власника Карти в Банк та блокування Карти, і за всі операції, які не супроводжуються авторизацією, до моменту постановки Картки в СТОП-ЛИСТ Платіжною системою, в разі якщо його дії або бездіяльність призвели до втрати електронного платіжного засобу, розголошенню ПІН-кода або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію. Судовим розглядом справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 09 червня 2016 року (заявка №555) невідкладно повідомила співробітників ПАТ КБ «ПриватБанк» за контактним телефоном 3700 про несанкційоновані незаконні дії з вимогою про блокування рахунку та надала всю відому їй інформацію про те, що трапилося. Матеріалами справи також встановлено, що ОСОБА_1 з приводу вказаних дій звернулась також із заявою і до ГУНП в Одеській області про вчинення кримінального правопорушення. Апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що Банком не було виконано своїх обов`язків, передбачених п. 1.1.3. Умов і правил надання банківських послуг, а саме: при отриманні від клієнта повідомлення про втручання третіх осіб в її банківські рахунки банк зобов`язаний був призупинити проведення розрахунків з використанням цих карток. Однак, Банком не виконано своїх обов`язків щодо перешкоджання здійсненню списанню коштів у результаті шахрайських дій третіх осіб та заява позивача про блокування картки розглядалась банком 4 дні, після чого лише було її заблоковано, що тим самим призвело до порушення відповідачем прав позивача як споживача банківських послуг. Таким чином, встановивши, що банком не доведено вчинення позивачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а позивачка, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно (09.06.2016 року) повідомила банк про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд дійшов до обґрунтованого висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в частині зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» повернути ОСОБА_1 кошти у розмірі 11 250, 78 грн. (а саме суми депозитного вкладу, списаного 7920 грн., списаного у м. Херсоні 09.06.2016 року) та 3330,78 грн. (сума пенсійних нарахувань, знятих за період із 06.06.2016 року по 11.06.2016 року). Доводи апеляційної скарги про те, що операція щодо зняття з платіжної картки позивача спірної суми стала можливою виключно в результаті розголошення самим клієнтом конфіденційної інформації по своїй картці, передачі даних та паролів третім особам є припущенням, оскільки достовірних доказів вчинення позивачем таких дій Банком до суду не надано. У апеляційній скарзі, АТ КБ «ПриватБанк» просить апеляційний суд, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обгрутованності рішення суду першої інстанції прийняти нові докази при розгляді справи у суді апеляційної інстанції, а саме просить апеляційний суд залучити знімки екрану та виписки по рахункам ОСОБА_1 . Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до п. 3 ст. 367 ЦПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Однак апелянтом не надано до апеляційного суду жодних доказів неможливості подання зазначених документів, а саме знімків екрану та виписки по рахункам ОСОБА_1 до суду першої інстанції. Окрім того, виходячи з принципу змагальності цивільного процесу сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції, а безпідставне прийняття нових доказів на стадії апеляції може призводити до скасування рішень районних судів, а надалі - до скасування рішень апеляційних судів і залишення в силі попередніх. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 4 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Встановивши, що АТ КБ «Приватбанк» не надано доказів, які б безспірно підтверджували, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка б дала змогу ініціювати платіжні операції, та приймаючи до уваги те, що грошові кошти були списані з її рахунку внаслідок недозволеної платіжної операції, а АТ КБ «ПриватБанк» не було вчинено жодних дій, спрямованих на встановлення фактичних обставин списання коштів з карткового рахунку позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про несанкціоноване списання грошових коштів із рахунку ОСОБА_2 та наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу. Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права. За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §

41. Отже, апеляційний суд вважає, що судове рішення ґрунтується на повно та всебічно досліджених матеріалах справи, постановлено з дотриманням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів, скасування заборгованості і повернення грошей - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складено 24.05.2021 року. Головуючий Т.В. Цюра Судді: Л.А. Гірняк О.С. Комлева