Постанова 4813 № 947/776/22

Номер провадження: 22-ц/813/4690/23 Справа № 947/776/22 Головуючий у першій інстанції Куриленко О.М. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25.04.2023 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Лозко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Сінько А.І., учасники справи: позивач (за первісним позовом) ОСОБА_1 представник позивача - ОСОБА_2 відповідач (за первісним позовом) Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», представник Яковлєва - Ангеловська О.А. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2022 року, ухвалене у складі судді Куриленко О.М., у приміщенні того ж суду за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору та зустрічного позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовної заяви 11 січня 2022 року позивач звернулась до суду з позовом, в якому просила розірвати кредитний договір № б/н від 25.11.2014 року, укладений між ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 , виданий Київським РВ у м. Одесі ГУДМС України в Одеській обл., 16.01.2014, що мешкає АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) та Акціонерним товариством Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (код за ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д) у частині 30 075,00 грн. (тридцять тисяч сімдесят п`ять гривень 00 копійок). В обґрунтування свого позову посилається на те, що дія якою грошові кошти у розмірі 30 075,00 гривень були списані з кредитного рахунку Позивача на користь невідомих третіх осіб, була здійснена не Позивачем, та відповідно кредитний договір № б/н від 25.11.2014 року в частині 30 075,00 гривень підлягає розірванню, так як саме банк не забезпечив належний контроль за використанням грошових коштів належних позивачу. Короткий зміст рішення суду Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів та розірвання кредитного договору відмовлено в повному обсязі. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Обґрунтовуючи своє рішення суд першої інстанції виходив з того, що вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що позивач не надала суду належних і допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 є недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню. Як встановлено в судовому засіданні та доведено зібраними по справі доказами, відповідач умови укладеного Договору не виконує, кредит та відсотки за користування кредитом не сплачує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі й з відповідача на користь Банку підлягає стягненню заборгованість за Договором на загальну суму 36 968,80 грн.. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 , 09 січня 2023 року поштою звернувся безпосередньо до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою. В поданій апеляційній скарзі просить скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2022, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити, а в позовних вимогах АТ КБ Приватбанквідмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, скаржник зазначив, що про крадіжку телефону Позивачем було відразу же повідомлено правоохоронні органи, та в подальшому подано заяву про вчинення злочину, на підставі якої було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (копія Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження Ne 12021164500000952 від 17.08.2021 року міститься в матеріалах справи). 15.08.2021 року у період часу з 05:30 по 05:40 з кредитного рахунку Позивача було здійснено два перекази (використовуючи вкрадений телефон), а саме: ??об 05:34 15.08.2021 року - з кредитної картки Позивача, було здійснено переказ у розмірі 15000,00 грн. (копія Платіжного доручення N° ECM P24A1440508936C5164 від 15.08.2021 року міститься в матеріалах справи). ??об 05:35 15.08.2021 року - з кредитної картки Позивача, було здійснено переказ у розмірі 15075,00 грн (копія Платіжного доручення NECM Р24A1440509101C9358 від 15.08.2021 року - міститься в матеріалах справи). Відповідні платежі було проведені використовуючи мобільний застосунок «Приват 24» через викрадений телефон Позивача. 28.10.2021 року Позивач звернувся до Банку з заявою про перерахування відсотків за кредитними операціями, так як відповідні платежі були здійсненні не Позивачем (копія Заяви від 28.10.2021 року мітиться в матеріалах справи). 08.11.2021 року Банк надав Позивачу письмову відповідь, щодо неможливості задоволенні заяви Позивача від 28.10.2021 року для уникнення створення не рівних умов для інших клієнтів (копія Листа АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 08.11.2021 року мітиться в матеріалах справи). 26.05.2022 року представником Банку було подано заяву на виконання ухвали суду, у додатках до відповідної заяви міститься відповідь на с/з за шаблоном 11407, у якій зазначається, що об 05:31 15.08.2021 року було змінено пароль для входу до мобільного застосунку «Приват24», що підтверджує обставини зазначені Позивачем у своїй позовній заяві. Таким чином, не Позивач здійснювала відповідні платежі, окрім цього Позивач не знала, про те, що такі платежі здійснювались від її імені, та саме Банк не забезпечив належний захист відповідної фінансової інформації, що спричинило незаконне списання грошових коштів з розрахункового рахунку Позивача. Отже, позовні вимоги Позивача, сам позивач вважав законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Судом першої інстанції при вирішенні відповідної справи не було належним чином оцінено та досліджено докази, що стосуються предмету доказування по цивільній справи №947/776/22. Так, відмовляючи у задоволенні позовних вимоги Позивача суд у своєму рішенні зазначив наступне: - як вбачається з матеріалів справи, талефон Позивача вкрадено 15.08.2021 року (у період часу з 00:30 по 01:30 год.), а спірні операції були вчинені 15.08.2021 року (у період з 05:30 по 05:40 годин); - Позивач ані в цей день, ані на другий день не звертався до Банку задля повідомлення про вчинення несанкціонованих операцій та блокування карток; . Позивач звернулась з заявою до Банку лише 28.10.2021 року з проханням призупинити нарахування відсотків на кредитну заборгованість; - Позивач після викрадення у неї мобільного телефону особисто не звернулась на гарячу лінію Банку, не змінила фінансовий номер телефону, не доручила заблокувати її картки та постановити їх у СТОП-лист платіжної системи, що призвейо до можливості здійснення несанкціонованих операцій по його рахунках; за змістом пункту 6 розділу VI Положення N° 705 та п. 14.6. ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов?язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Таким чином, Позивач порушила покладений на неї обов?язок негайно звернутися до Банку, та ніяк не пояснює та не доводить чому в перід часу з 01:30 по 05:30 годин 15.08.2021 року не вжила всіх залежних від неї заходів щодо недопущення використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Отже, відповідальність за такі операції, які було проведено до моменту повідомлення Банку та постановки карток у СТОП-лист платіжної системи, несе особисто Позивач. Суд враховував, що сам факт звернення Позивача до правоохоронних органів не є доказом, що ним вжито заходів для повідомлення про вчинення операцій, що ним не вчинялися. Факт звернення до правоохоронних органів та наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно Позивача до ухвалення вироку, яким будуть встановлені обставини вчинення злочину та відповідні винні особи. Проте, на думку скаржника судом не було взято до уваги наступні факти: ??перед здійсненням спірних операцій було змінено пароль до входу до мобільного застосунку, «Приват 24», хоча до цього, відповідний пароль не мінявся; ??ір-адреса з якої здійснювались відповідні платежі не властива для операцій Позивача, що підтвердив сам Банк у своїй відповіді на с/з за шаблоном 11407, тобто ставить під сумнів, що саме Позивач здійснювала відповідні платежі; ??доводи суду про те, що Позивач відразу не звернулась до Банку з проханням блокування транзакцій по своїй карті також є недоцільними з огляду на наступне. Телефон Позивача, як було зазначено в цій апеляційній скарзі був викрадений приблизно об 01:00 15.08.2021 року, тобто у не робочий час відділень Банку, блокування картки по телефону можливе лише з відповідного фінансового номеру, до якого прив?язана відповідна картка, проте відповідний фінансовий номер був викрадений тому, зателефонувати саме з нього не було можливості. Отже, на думку позивача судом не було дослідження всі фактичні обставини у відповідній справи № 947/776/22. Позивач рахує, що її позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне Згідно статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов?язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов?язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до статті 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Згідно частиною 1 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах. Відповідно до п. 1.1.2.1.10. Умов та правил надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (Відповідач) (далі - Умови та правила), для уникнення неправомірних операцій з рахунками Клієнт зобов?язаний не залишати без нагляду телефон/пристрій, який використовується для підключення Фінансового номеру телефону Клієнта та/або доступу до програмних комплексів Банку. В разі втрати Клієнтом Фінансового номеру телефону, підозрі доступу третіх осіб до Фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій третіх осіб із ОСОБА_3 номером телефону Клієнт зобов?язаний негайно повідомити про це Банк в будь-якому з доступних каналів: 3700, чат-онлайн, відділення Банку. Пунктом 1.1.2.1.10. Умов та правил передбачено, що банк зобов?язаний в разі виникнення овердрафта або одержання усного або письмового повідомлення власника або довіреної особи, переданого у порядку, передбаченому Правилами, про втрату/крадіжку картки або про можливість несанкціонованого використання картки третіми особами забезпечити призупинення розрахунків з використанням картки. Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов?язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов?язків найманого працівника (п. 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (п. 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (п. 17); виконавець - це суб?єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (п. 3). Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб?єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України №2346-ШІ від 05.04.2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» Згідно пункту 37.2 статті 37 Закону України N° 2346-111 від 05.04.2001 року «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» у разі ініціації неналежного переказу з рахунка неналежного платника з вини ініціатора переказу, що не є платником, емітент зобов?язаний переказати на рахунок неналежного платника відповідну суму грошей за рахунок власних коштів, а також сплатити неналежному платнику в розмірі 0,1 відсотка суми неналежного переказу за кожний день, починаючи від дня неналежного переказу до дня повернення відповідної суми на рахунок, якщо більший розмір пені не обумовлений договором між ними. Відповідно до вимог пункту 6 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою Правління Національного банку України N° 705 від 05 листопада 2014 року, користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов?язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. Відповідно до пункту 9 розділу VI Положення про порядок емісії електронних платежів засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженого постановою правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року N° 705, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред?явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Згідно з частинами 2-3 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Як вбачається із фактичних обставин справи Позивач не здійснювала переказу грошових коштів (кредитних) на загальну суму - 30075,00 грн. Окрім цього, при здійсненні переказів (двома платіжками) в рамках кредитного договору об/н від 25.11.2014 року Банком не було вжито необхідних заходів, для встановлення того, що саме Позивач здійснювала відповідні перекази, враховуючи, що суми переказів були по 15000,00 грн. та 15075,00 грн. здійсненні об 05:34 та об 05:35 відповідно. Частиною 3 ст.1092 ЦК України визначено, що якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. Згідно зі статтею 33 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платник несе перед банком або іншою установою - учасником платіжної системи, що його обслуговують, відповідальність, передбачену умовами укладеного між ними договору. Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ. Платник має відшкодувати банку або іншій установі - учаснику платіжної системи шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації. Платник зобов?язаний відшкодувати шкоду, заподіяну банку або іншій установі - учаснику платіжної системи, що його обслуговують, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і проведенням незаконних операцій з компонентами платіжних систем (платіжні інструменти, обладнання, програмне забезпечення тощо). При цьому банк або інша установа - учасник платіжної системи, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за проведення переказу. Проаналізувавши наведені вище норми скаржник вважав, що крім функцій розрахунково-касового обслуговування клієнта, банк також виконує й функцію зберігання його грошових коштів, які перебувають на банківському рахунку і несе відповідальність за безпеку власної платіжної системи, а значить і грошових коштів. В свою чергу клієнт несе відповідальність за проведення незаконних операцій Позиція відповідача (за первісним позовом) стосовно апеляційної скарги Не погодившись з доводами апеляційної скарги представник банку звернувся з клопотанням про перенесення розгляду справи від 21.04.23 року. Судовою колегією зазначене клопотання було відхилено, так як матеріали справи містять докази надіслання ухвали про відкриття та копії апеляційної скарги 22.03.23 року на єлектронну адресу АТ КБ Приватбанк (а.с.34-35 т.2), крім того 21.04.23 року судом повторно було надіслано апеляційну скаргу на адресу представника ОСОБА_4 .. Явка сторін Сторони в судове засідання не з`явились , судом про час та місце були повідомлені завчасно , ОСОБА_1 та ії представник ОСОБА_2 судовими повістками які повернулись з відміткою - адресат відсутній за вказаною адресою, що відповідно до сталої практики Верховного Суду є належним повідомленням сторони . Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, оцінивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, судова колегія приходить наступного. Відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України,- судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом апеляційної інстанції встановлено про те, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» була підписана анкета-заява № б/н від 25.11.2014 року про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, на підставі якої Позивач отримала кредитну картку з лімітом. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує, що 15.08.2021 року у період часу з 00:30 по 01:30 год., шляхом вільного доступу невідома особа таємно викрала її мобільний телефон марки «iPhone XS MAX», в якому було встановлено мобільний за стосунок «Приват 24», у якому була відкрита банківська картка Відповідача. 15.08.2021 року у період часу з 05:30 по 05:40 з кредитного рахунку Позивача було здійснено два перекази, а саме: - об 05:34 15.08.2021 року - з кредитної картки Позивача було здійснено переказ у розмірі 15000.00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № ЕСМ_Р24А1440508936С5164 від 15.08.2021 року. Об 05:35 15.08.2021 року об 05:35 год. - з кредитної картонки Позивача, було здійснено переказ у розмірі 15075.00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № ЕСМ_Р24А1440509101С9358 від 15.08.2021 року. З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 16.08.2021 року було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 12021164500000952. 28.10.2021 року Позивач звернувся до Відповідача з заявою про перерахування відсотків за кредитними операціями. 08.11.2021 року Відповідач надав Позивачу письмову відповідь щодо неможливості задоволення заяви Позивача від 28.10.2021 року для уникнення створення не рівних умов для інших клієнтів. Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції стосоно того, що списання коштів з рахунку позивачки відбулися не з вини Відповідача, з огляду на наступне. Так, вхід в систему Приват24 був здійснений за допомогою авторизації, шляхом введення ім`я користувача і паролю від системи ОСОБА_5 (відомий лише Позивачеві), після чого клієнт отримує змогу створити необхідний платіж. Для підтвердження платежу клієнт вводить ключ доступу (відомий лише йому), і лише після цього Банк отримує платіжне доручення, відповідно до якого здійснює переказ коштів. Саме Позивач за первісним позовом несе відповідальність за нерозголошення відомостей щодо номерів своїх карток та пін-коду до карток. Підсумовуючи вищезазначене, можна зробити наступний висновок: недостатньо лише мати фінансовий телефон клієнта, потрібно ще обов`язково знати пароль входу до Приват24 або, для його зміни, знати ПІН-код картки Клієнта. Таким чином, суд прийшов до висновку, що вчинення будь-яких фінансових операцій у системі Приват24 було б неможливим, якби клієнт не розголосив особисті та контрольні дані, які дають змогу Вчиняти операції, а саме - ПІН-код його картки або ж паролі доступу, відповідальність за збереження яких несе саме він. Пунктом 9 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України 05 листопада 2014 року № 705, встановлено, що користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Верховний Суд в постанові від 07.12.2020 року у справі № 182/5175/16-ц зазначив: «на позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення». Верховний Суд у постанові від 10.07.2019 року у справі № 522/22780/15-ц (провадження № 61-23040св18) зробив наступний висновок: «...суди не взяли до уваги, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів. ПІН-кодів. CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Отже, з урахуванням вищевикладеного, на думку колегії саме Позивач повинен був довести невідкладно до відому банку про обставини втрати телефону та заблокувати рахунок . Однак з матеріалів вбачається (а.с.7) повідомлення органу досудового розслідування на слідуючий день про кражу мобільного телефону без жодних повідомлень до Банку щодо операцій по рахунку або заблокування рахунку. Загальні вимоги Національного банку до емісії банками-резидентами, філіями іноземних банків електронних платіжних засобів і порядок здійснення операцій з їх використанням визначені Положенням про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 05 листопада 2014 року № 705 (далі - Положення №705). Пунктами 2, 5 розділу VI Положення № 705 встановлено, що користувач зобов`язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним. Користувач зобов`язаний контролювати рух коштів за своїм рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися користувачем. Відповідно до п.7 розділу X Положення № 705 контроль за рухом і цільовим використанням коштів за рахунками користувачів з використанням електронних платіжних засобів здійснюється власниками цих рахунків. За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів. За загальним правилом зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства (ст. 526 ЦК України). За змістом статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якпто вона доведе, ттто вжила всіх залежних вігг неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Враховуючи те, що проведення оспорюваних операцій стало можливим у зв`язку з можливим розголошенням Позивачем конфіденційних даних третім особам, суд приходить до висновку, що AT КБ «ПриватБанк» не повинен нести відповідальність за дані операції. Таким чином, враховуючи положення умов договору між сторонами, ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Положення № 705, Банком не порушено жодних вимог чинного законодавства, а тому відсутні підстави для розірвання договору на підставі ст. 651 ЦК України. Разом з цим, Позивач не довів обставини, на які посилається, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами по справі. Як вбачається з матеріалів справи, талефон позивача вкрадено 15.08.2021 року (у період часу з 00:30 по 01:30 год.), а спірні операції були вчинені 15.08.2021 року (у період з 05:30 по 05:40 годин). Однак, Позивач ані в цей день, ані на другий день не звертався до Банку задля повідомлення про вчинення несанкціонованих операцій та блокування карток. Натомість Позивач звернулась з заявою до Банку лише 28.10.2021 року з проханням призупинити нарахування відсотків на кредитну заборгованість (а/с 10). Отже, ОСОБА_1 , після викрадення у неї мобільного телефону особисто не звернулась на гарячу лінію Банку, не змінила фінансовий номер телефону, не доручила заблокувати її картки та постановити їх у СТОП-лист платіжної системи, що призвейо до можливості здійснення несанкціонованих операцій по його рахунках. За змістом п. 6 розділу VI Положення № 705 та п. 14.6. ст.14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу та/або платіжних операцій, які він не виконував, зобов`язаний негайно повідомити банк або визначену ним юридичну особу в спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. Таким чином, Позивач порушила покладений на неї обов`язок негайно звернутися до Банку, та ніяк не пояснює та не доводить чому 15.08.2021 року не вжила всіх залежних від неї заходів щодо недопущення використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень. Отже, відповідальність за такі операції, які було проведено до моменту повідомлення Банку та постановки карток у СТОП-лист платіжної системи, несе особисто Позивач. Крім того, суд враховує, що сам факт звернення Позивача до правоохоронних органів не є доказом, що ним вжито заходів для повідомлення про вчинення операцій, що ним не вчинялися так як відповідно до матеріалів справи орган досудового розслідування був повідомлений про крадіжку телефону (а.с.7). Також факт звернення до правоохоронних органів та наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості, про вчинення злочину стосовно Позивача до ухвалення вироку, яким будуть встановлені обставини вчинення злочину та відповідні винні особи. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норми права зроблено у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року по справі №524/3979/16-н: «...Згідно з витягом з кримінального провадження № 12013180100002654 крадіжка належного ОСОБА1 майна мала місце в ніч з 19 на 20 липня 2013 року. Враховуючи, що відповідач повідомив правоохоронні органи та відділення банку про викрадення у нього саме кредитної картки та зняття грошових коштів з його карткового рахунку лише 16 вересня 2013 року, банк не несе відповідальність за збитки від операцій, здійснених до иього повідомлення. Отже, суди безпідставно вважали, що відповідач вжив необхідних заходів, передбачених Умовами та Правилами у випадку крадіжки картки, і своєчасно повідомив банк та правоохоронні органи про факт викрадення. Наявність кримінального провадження не може свідчити, в силу презумпції невинуватості. про вчинення злочину стосовно ОСОБА Ідо ухвалення вироку, яким такі обставини будуть встановлені.» В разі встановлення обставин правопорушення та винної особи Позивач має право звернутися до такої особи з цивільним позовом про відшкодування завданих збитків. Доводи апелянта, про те, що судом не було дослідженно всі фактичні обставини у відповідній справи № 947/776/22., та позивач рахує, що її позовні вимоги підлягають задоволенню, судова колегія розцінює не як критику судового рішення а як непогодження з правовою позицією суду . Інші доводи апелянта є викладенням обставин справи позивачем яким судом надана належна правова оцінка, та тлумаченням вимог діючого закону та підзаконних нормативних актів з позиції позивача хза первісним позовом. Судова колегія погоджується з проаналізованими судом першої інстанції в сукупності дослідженими доказами, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що стороною первісного позивача не доведено тих обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, а тому заявлені вимоги задоволенню не підлягають . Задоволенню пілягають зустрічні позовні вимоги так як вони обгрунтовані матеріалами справи та нормами чинного закону. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вищезазначеного колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 367, 368, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 , який представляє інтереси ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 жовтня 2022 року залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 квітня 2023 року. Головуючий суддя В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова Ю.П. Лозко