Постанова 4824 № 752/3424/14-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 року м. Київ справа № 752/3424/14-ц провадження № 22-ц/824/5839/2021 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кравець В.А.(суддя-доповідач) суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф. за участю секретаря судового засідання - Парфенюк В.А. учасники справи: скаржник - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луньо І.В. заінтересовані особи - приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерина Валеріївна, ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року у складі судді Мазура Ю.Ю. у цивільній справі за скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луньо І.В. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни, заінтересована особа ОСОБА_1 , - В С Т А Н О В И В: У травні 2020 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луньо І.В. звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати дії старшого приватного виконавця Шмідт К.В. щодо винесення постанови від 04 червня 2020 про відкриття виконавчого провадження №61949848 про стягнення з ПАТ «Діамантбанк» коштів на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №752/3424/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 21 листопада 2014 року, протиправними; скасувати постанову приватного виконавця Шмідт К.В. від 04 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження; скасувати постанову приватного виконавця від 04 червня 2020 року в межах виконавчого провадження №61949848 про стягнення з боржника основної винагороди; скасувати постанову приватного виконавця Шмідт К.В. від 04 червня 2020 року в межах виконавчого провадження №61949848 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; стягнути судові витрати. В обґрунтування вимог зазначав, що 04 червня 2020 року приватним виконавцем Шмідт К.В. відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ПАТ «Діамантбанк» коштів на користь ОСОБА_1 відповідно до виконавчого листа №752/3224/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва від 21 листопада 2014 року. Окрім того, приватним виконавцем винесено постанови про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Уважав дії приватного виконавця неправомірними, а постанову про відкриття виконавчого провадження - незаконною та такою, що підлягає скасуванню. Стверджував, що ПАТ «Діамантбанк» знаходиться у стані ліквідації згідно рішення виконавчої дирекції ФГВФО від 23 червня 2017 року №2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк». Зазначав, що факт винесення Шмідт К.В. постанови про відкриття виконавчого провадження є порушенням вимог п. 4 та п. 11 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Звертав увагу суду на те, що внесення банку до реєстру боржників унеможливило проведення процедури ліквідації банку та виплату коштів кредиторам. Вказував на те, що у діях приватного виконавця Шмідт К.В. вбачається порушення п. 2 ч. 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на 29 квітня 2020 року, тобто на момент подання виконавцю заяви про примусове виконання рішення, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання минув. Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скаргу задоволено. Визнано дії старшого приватного виконавця Шмідт К.В. щодо винесення постанови від 04 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження №61949848 про стягнення з ПАТ «Діамантбанк» коштів на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №752/3424/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва від 21 листопада 2014 року; скасовано постанову приватного виконавця Шмідт К.В. від 04 червня 2020 року про відкриття виконавчого провадження, а також скасовано постанови приватного виконавця Шмідт К.В. від 04 червня 2020 року, винесені в межах виконавчого провадження №61949848 про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження. Не погоджуючись з указаною ухвалою, 02 березня 2021 року приватний виконавець Шмідт К.В. звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивує тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з неповним дослідженням та з`ясуванням судом обставин справи, а також неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що районним судом не взято до уваги позицію приватного виконавця, викладену у запереченнях від 24 вересня 2020 року та додаткових поясненнях від 08 лютого 2021 року, а також не надано оцінки копіям матеріалів виконавчого провадження, долучених апелянтом до матеріалів справи. Звертає увагу суду на те, що 28 квітня 2020 року представником стягувача було надіслано апелянту лист, у додатках до якого містився, у тому числі, і оригінал постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 28 квітня 2017 року по попередньому виконавчому провадженню №45639519 зі встановленим строком на повторне пред`явлення до виконання до 28 квітня 2020 року, а також оригінал супровідного листа ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України від 28 квітня 2017 року №20.1.-116/14. З огляду на вказане, стверджує, що виконавчий лист було подано вчасно, тобто у трирічний строк, установлений Законом України «Про виконавче провадження». Вказує на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року, постановлену у даній справі, де було досліджено питання непроставлення відмітки відділом ДВС про повернення виконавчого листа по попередньому виконавчому провадженню №45639519. Уважає, що ПАТ «Діамантбанк» неправильно обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів, а саме подано позовну заяву до приватного виконавця Шмідт К.В., а не скаргу на дії приватного виконавця, як передбачено Законом України «Про виконавче провадження». 18 березня 2021 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луньо І.В., в якому останній просить ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. 23 березня 2021 року Київським апеляційним судом отримано відзив представника стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , в якому представник просить апеляційну скаргу приватного виконавця Шмідт К.В. задовольнити у повному обсязі, оскільки ухвала суду першої інстанції є такою, що прийнята з грубим порушенням норм процесуального права. Приватний виконавець Шмідт К.В. у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала та просила задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Представники ПАТ «Діамантбанк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію у судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили оскаржувану ухвалу залишити без змін. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, свого представника не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегією суддів вирішено розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явилися. Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Задовольняючи вимоги скарги, суд першої інстанції виходив з того, що постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Шмідт К.В. про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ПАТ «Діамантбанк» коштів на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа №752/3424/14-ц, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 21 листопада 2014, винесена з порушенням п. 2 ч. 4 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», тобто після закінчення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Проте, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом установлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» про зобов`язання повернути трудову книжку та стягнення грошової суми задоволено частково. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство «Діамантбанк» повернути ОСОБА_1 його трудову книжку. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» на користь ОСОБА_1 12 003 654 грн. Ухвалою Апеляційного суд м. Києва від 29 жовтня 2014 року апеляційну скаргу ПАТ «Діамантбанк» відхилено. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2014 року - залишено без змін. Рішення набрало законної сили 29 жовтня 2014 року. 21 листопада 2014 року, на примусове виконання рішення суду у зазначеній справі заявнику був виданий виконавчий лист, який було подано до виконання. Того ж дня головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчук Т.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №45639519. Рішенням Правління Національного банку України від 24 квітня 2017 року №264-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» до категорії неплатоспроможних». Відповідно до цього рішення виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 24 квітня 2017 року №1684 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». 28 квітня 2017 року, з огляду на запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Діамантбанк», головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчук Т.В. на підставі пункту 11 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу. Строк для повторного пред`явлення виконавчого листа для виконання визначено до 28 квітня 2020 року. 28 квітня 2020 року заявник звернувся до приватного виконавця Шмідт К.В. із заявою про примусове виконання рішення, в якій просив прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з виконання виконавчого листа №757/3424/14-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 27 листопада 2014 року. Заяву обґрунтовував тим, що рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 липня 2014 року у справі №752/3424/14-ц не виконано, а закінчення виконавчого провадження у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства. В ході розгляду заяви приватним виконавцем Шмідт К.В. установлено, що згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПАТ «Діамантбанк» знаходиться в стані припинення. За інформацією, розміщеною на офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ «Діамантбанк» знаходиться в переліку банків України щодо яких розпочато процедуру ліквідації. Керуючись пунктом 4 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», 29 квітня 2020 року приватним виконавцем надано заявнику повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця Шмідт К.В. у формі повідомлення від 29 квітня 2020 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, заінтересовані особи: ПАТ «Діамантбанк», Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» - задоволено. Визнано неправомірним та скасовано рішення приватного виконавця Шмідт К.В. від 29 квітня 2020 року у формі повідомлення про повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого листа №757/3424/14-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 21 листопада 2014 року. Зобов`язано приватного виконавця Шмідт К.В. прийняти до виконання виконавчий лист №757/3424/14-ц, виданий Голосіївським районним судом міста Києва 21 листопада 2014 року, відкрити виконавче провадження та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду. 02 червня 2020 року Шмідт К.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61949848 щодо стягнення з ПАТ «Діамантбанк» на користь ОСОБА_1 12 003 654 грн. Звертаючись до суду з вищезазначеною скаргою, заявник зазначав, що дії приватного виконавця Шмідт К.В. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження є неправомірними з огляду на те, що ПАТ «Діамантбанк» знаходиться у стані ліквідації згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 23 червня 2017 року №2663, а також стягувачем пропущено строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень. Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Таким чином, як убачається з матеріалів справи, приватний виконавець Шмідт К.В. у відповідності до вимог закону відкрила виконавче провадження та вчинила передбачені законом дії в межах виконання виконавчого листа №757/3424/14-ц, виданого Голосіївським районним судом міста Києва 21 листопада 2014 року, виключно після отримання та на виконання ухвали Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року, якою було зобов`язано приватного виконавця Шмідт К.В. прийняти до виконання вказаний виконавчий лист, відкрити виконавче провадження та вчинити усі необхідні та передбачені законом виконавчі дії, спрямовані на своєчасне і в повному обсязі виконання рішення суду. В ухвалі Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2020 року суд першої інстанції, пославшись на постанову Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №761/14537/15-ц, дійшов висновку, що наявність норми пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено повернення стягувачу без прийняття до виконання виконавчого документу, якщо НБУ прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, не може суперечити принципу верховенства права, меті й завданням цивільного судочинства, які спрямовані на захист порушеного права та виконання остаточного судового рішення. Обставини щодо строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання судом першої інстанції в указаній ухвалі не досліджувались. В ухвалі, що оскаржується, суд першої інстанції встановив, що виконавчий лист №757/3424/14-ц, виданий Голосіївським районним судом міста Києва 21 листопада 2014 року, пред`явлено ОСОБА_1 до виконання з пропуском установленого законом строку, оскільки заяву про примусове виконання рішення було подано приватному виконавцю 29 квітня 2020 року на сканкопії виконавчого листа Голосіївського районного суду м. Києва від 21 листопада 2014 року, яку приватний виконавець Шмідт К.В. розмістила в Автоматизованій системі виконавчого провадження, де є відмітка державного виконавця про повернення виконавчого листа стягувачу з датою повернення «07.07.2016». Нормами Закону України «Про виконавче провадження», в редакції, що діяла на момент видачі виконавчих листів, установлено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» річний строк для виконання судових рішень встановлюється з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення. 02 червня 2016 року набула чинності нова редакція Закону України «Про виконавче провадження», частиною п`ятою Розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень якого встановлено, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Відповідно до змісту статті 12 вказаного закону виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Згідно частини четвертої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. З матеріалів справи вбачається, що 28 квітня 2017 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчук Т.В. на підставі пункту 11 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документу. Строк для повторного пред`явлення виконавчого листа для виконання визначено до 28 квітня 2020 року. 28 квітня 2020 року представником стягувача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 засобами поштового зв`язку направлено заяву про примусове виконання судового рішення приватному виконавцю Шмідт К.В . Отже, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання ОСОБА_1 не пропущено з огляду на те, що 28 квітня 2017 року виконавчий лист було повернуто, тобто строк перервався, та визначено строк для повторного пред`явлення виконавчого листа до виконання відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» до 28 квітня 2020 року. Доводи скаржника щодо наявності на сканкопії виконавчого листа відмітки про повернення «07.07.2016» не є переконливими та достатніми для висновку про те, що виконавчий лист востаннє повертався 07 липня 2016 року та повторно до виконання не пред`являвся. Отже, доводи скаржника щодо пропуску ОСОБА_1 строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання спростовуються матеріалами справи та встановленими судом обставинами. З огляду на наведене, колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а місцевий суд помилкового висновку дійшов про задоволення скарги на дії приватного виконавця, зважаючи на відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження з подальшим вчиненням передбачених законом дій щодо виконання виконавчого листа, на виконання ухвали суду та дотримання стягувачем строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Вказані порушення судом першої інстанції норм процесуального права призвели до помилкових висновків та постановлення незаконної і необґрунтованої ухвали. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги на дії приватного виконавця. Отже, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу суду та дають підстави для висновку, що судом першої інстанції при розгляді даної справи неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Статтею 376 ЦПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні судового рішення є, зокрема, неправильне застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права. З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни - задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року - скасувати. У задоволенні скарги уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Діамантбанк» Луньо І.В. на дії та рішення приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Шмідт Катерини Валеріївни, заінтересована особа ОСОБА_1 - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено «26» травня 2021 року. Головуючий В.А. Кравець Судді О.В. Желепа О.Ф. Мазурик