Постанова 4855 № 640/7522/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7522/19 Суддя (судді) суду 1-ї інст.: Васильченко І.П. ПОСТАНОВА Іменем України 08 липня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Коротких А.Ю., Федотова І.В., за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про: - визнання дій державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції Полісмака Олександра Олександровича протиправними щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження від 29.03.2019 № 58700918; -скасування постанови Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції від 29.03.2019 р. № 58700918. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року позов задоволено. Третя особа в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване відкриття виконавчого провадження є правомірним. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.09.2018 по справі № 826/1315/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019, позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна Олександра Олексійовича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії задоволено: - визнано протиправними дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О.О., що виразились у ненаданні відповіді на запити представника позивача від 29.11.2017 та від 14.12.2017 у повному обсязі; - зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О.О. надати запитувану інформацію стосовно діяльності ПАТ «Діамантбанк», що сформульована в запитах представника позивача від 29.11.2017 та від 14.12.2017. Старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції Полісмаком Олександром Олександровичем 29.03.2019 відкрито виконавче провадження № 58700918 з примусового виконання виконавчого листа № 826/1315/18, виданого 05.03.2019 Окріжним адміністративним судом м. Києва про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О.О. надати запитувану інформацію стосовно діяльності ПАТ «Діамантбанк», що сформульована в запитах представника позивача від 29.11.2017 та від 14.12.2017. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що постанова державного виконавця від 29.03.2019 про відкриття виконавчого провадження підлягає скасуванню, оскільки є протиправною, та такою, що прийнята в порушення вимог статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», а державний виконавець не вжив всіх дій, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не встановив, що на момент відкриття виконавчого провадження у боржника введена процедура ліквідації. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. За змістом пункту 1 частини першої статті п`ятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Позивач вказує, що на підставі рішення Правління Національного банку України від 22.06.2017 № 394-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного Акціонерного Товариства «Діамантбанк» Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2017 № 2663 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Діамантбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Діамантбанк» з, призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені, зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу організації процедур ліквідації неплатоспроможних банків департаменту управління активами Тімоніну О.О. Позивач, з яким погодився і суд першої інстанції, вважає ці обставини такими, що перешкоджали відкриттю виконавчого провадження за виконавчим листом, виданим у справі № 826/1315/18 про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк» Тімоніна О.О. вчинити дії немайнового характеру. Колегія суддів вважає такі доводи безпідставними з огляду на таке. Відповідно до пунктів 4, 11 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку. Згідно пункту 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру. Наведене свідчить, що повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку із запровадженням в банку процедури ліквідації, можливе виключно у випадку, якщо боржником за виконавчим документом є безпосередньо цей банк. Водночас, у даному випадку, боржником за виконавчим листом, виданим у справі № 826/1315/18 є посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку, а не безпосередньо банк - ПАТ «Діамантбанк». Тому, наведені вище вимоги щодо повернення виконавчого документа у зв`язку із запровадженням у ПАТ «Діамантбанк» процедури ліквідації, на спірні правовідносини не розповсюджуються. На необхідності розмежування «банку-боржника» та «боржника - уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб» наголошував також і Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 18.07.2018 по справі № 826/9723/16, від 19.12.2019 по справі № 826/14741/17). Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції про порушення відповідачем пункту 4 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» при прийнятті оскаржуваної постанови. Іншим доводам позивача суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні оцінку не надав, хоч позивач, окрім іншого, наголошував також і на невідповідності виконавчого листа вимогам Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до пункту 6 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. Згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); Колегія суддів наголошує, що виконавчий лист містить зазначені реквізити. При цьому, колегія суддів наголошує на помилковості посилань позивача на те, що у виконавчому листі мали зазначатися відомості щодо Тімоніна О.О. як фізичної особи, яка є боржником згідно виконавчого листа, позаяк боржником є посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк», посаду якої обіймає Тімонін О.О. Правомірність же видачі виконавчого листа у справі № 826/1315/18 та визначення судом у ньому боржником уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Діамантбанк», а не безпосередньо ПАТ «Діамантбанк» не є предметом даного спору, а тому не перевіряється колегією суддів у даній справі. У позовній заяві відповідач також вказував про подання виконавчого листа не за місцем виконання. Згідно пункту 10 частини десятої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Згідно частини першої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Отже, заяву про відкриття виконавчого провадження може бути подано за місцем проживання, перебування або місця роботи боржника. Згідно спірного виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом міста Києва у справі № 826/1315/18 місцезнаходженням боржника судом вказано м. Київ, вул. Контрактова площа, 10, що відноситься до Подільського району міста Києва. Водночас, згідно інформації офіційного сайту Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, роздруківка якої була долучена стягувачем до заяви про відкриття виконавчого провадження, фактичним місцезнаходженням уповноваженої особи є м. Київ, вул. Дегтярівська, 48, що відноситься до Шевченківського району міста Києва. наведена адреса збігається із фактичним місцезнаходженням ПАТ «Діамантбанк», про що вказано на офіційному сайті банку, роздруківку якого також долучено скаржником до заяви. Таким чином, стягувачем не порушено вимоги статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» при пред`явленні до виконання виконавчого листа у справі № 826/1315/18 саме до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення про задоволення позову. У ході апеляційного розгляду не було встановлено обставин протиправності оскаржуваної постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись статтями 34, 243, 311, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 березня 2020 року та ухвалити нове судове рішення, яким позов Публічного акціонерного товариства "Діамантбанк" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, третя особа: ОСОБА_1 про визнання дій протиправними, скасування постанови залишити без задоволення. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя А.Ю. Коротких Суддя І.В. Федотов