Постанова 4821 № 709/1168/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/916/21Головуючий по 1 інстанції Справа №709/1168/20 Категорія: 310000000 Кваша І. М. Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 травня 2021 рокум. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л. секретар Торопенко Н.М. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 ; відповідач - ОСОБА_2 ; особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ; розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини, в с т а н о в и в: у липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в обґрунтування якої вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідача народилася дочка ОСОБА_3 , батьком якої за його заявою записано позивача. 28 вересня 2010 року сторони зареєстрували шлюб, який було розірвано рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 червня 2014. Рішенням Чорнобаївського районного суду від 14 травня 2014 року з позивача на користь відповідача стягнуто аліменти на утримання дочки. Позивач вказує, що оскільки відносини між сторонами розпочалися до державної реєстрації шлюбу, позивач вважав дитину своєю, відповідач його в цьому переконала. Протягом останнього часу відповідач стверджує, що він не є біологічним батьком дитини, але при цьому вона хоче, щоб він сплачував аліменти на її користь. Позивач не є батьком ОСОБА_3 , оскільки, на його думку, не має з нею ніякого кровного споріднення. У зв`язку з цим позивач просив суд виключити запис про нього як батька з актового запису про народження дитини. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 березня 2021 року позов задоволено та виключено відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 33 від 25 травня 2010 року, внесені Відділом реєстрації актів цивільного стану Чорнобаївського районного управління юстиції Черкаської області. Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду обґрунтоване тим, що враховуючи досліджені судом докази у їх сукупності, відсутність кровного зв`язку між позивачем та дитиною, не доведення відповідачем факту обізнаності позивача про те, що він не є батьком дитини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та просить скасувати рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 березня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В апеляційні скарзі вказує, що в кінці листопада 2009 року, коли вона вже близько трьох місяців була вагітна, а позивач звільнився із місць позбавлення волі, вона почала проживати із ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах у будинку його батьків. Зазначає, що з самого початку їх знайомства повідомила позивача про свою вагітність, але це не змінило його рішення одружитись із нею, він підтримав її бажання народити дитину і обіцяв, що прийме її як свою. Стверджує, що родичі позивача теж були обізнані про вагітність відповідачки від іншого чоловіка і відмовляли позивача від реєстрації себе батьком дитини, тому сторони перейшли жити до батьків відповідачки. Зазначає, що суд не викликав судовою повісткою свідка відповідача ОСОБА_4 , тому остання не змогла з`явитись в судове засідання та підтвердити, що позивач знав, що він не є батьком дитини. Вважає, що суд безпідставно відхилив прохання відповідачки, викладене у відзиві від 16 жовтня 2020 року та заяві від 08 лютого 2021 року про витребування інформації про час перебування позивача у місцях позбавлення волі, чим порушив права відповідача, передбачені статями 12, 13, 84 ЦПК України, оскільки перебування позивача у місцях позбавлення волі на час настання її вагітності виключало його можливість бути батьком дитини і підтверджувало його обізнаність в цьому. Вказує, що суд належно не оцінив докази у справі, тому прийняв необґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог. Вважає, що ОСОБА_1 звернувся із даним позовом з наміром уникнути сплати заборгованості за аліментами, яка виникла з його вини. Крім того, зазначає, що судом було порушено вимоги статей 259, 268 ЦПК України, оскільки суд не прийняв після розгляду справи та не проголосив їй вступну і резолютивну частини рішення суду, не роз`яснив його зміст, порядок і строк оскарження. ОСОБА_1 надіслав відзив на апеляційну скаргу та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. У відзиві вказує, що відповідач не підтвердила належними доказами факт знайомства сторін 25 жовтня 2009 року по телефону, оскільки в СІЗО, де перебував позивач, заборонено користуватись телефонами. Також вказує, що відповідач не довела того факту, що вона не відвідувала позивача. Вважає дивним той факт, що ОСОБА_2 одразу після конфлікту зі своїм чоловіком переїхала до позивача за адресою АДРЕСА_1 . Стверджує, що відповідачка запевнила його після народження дитини, що вона його. Вказує, що судом не було порушено норми процесуального права щодо не виклику судовою повісткою свідка відповідача, оскільки суд наполягав на отриманні повістки для її вручення. Клопотання відповідача про витребування інформації про перебування позивача в місцях позбавлення волі було відхилене судом правомірно, у зв`язку з тим, що відзив був поданий до суду із пропущенням процесуальних строків. Крім того, вказує, що він не заперечував факту перебування в місцях тримання під вартою. Заслухавши пояснення скаржниці ОСОБА_2 , яка з`явилась в судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає наступне. Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів визначає Сімейний кодекс України (далі - СК України). Порядок визначення походження дитини регулює глава 12 СК України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (частина восьма статті 7 СК України). Частиною першою статті 126 СК України передбачено, що походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Статтею 136 СК України передбачено, що особа, яка записана батьком дитини відповідно до статті 126 цього Кодексу, має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною, суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Не має права оспорювати батьківство, зокрема, особа, записана батьком дитини, якщо в момент реєстрації себе батьком дитини вона знала, що не є її батьком. Як роз`яснено у пунктах 11, 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», оспорити батьківство мають право особа, яка записана батьком дитини в Книзі реєстрації народжень (стаття 136 СК України), шляхом пред`явлення позову про виключення відомостей про неї, як батька, з актового запису про народження дитини, а також жінка, котра народила дитину в шлюбі (стаття 138 СК України), звернувшись із позовом про виключення із цього запису відомостей про її чоловіка як батька дитини. Предметом доказування у справах про оспорювання батьківства є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Доводити відсутність кровного споріднення з дитиною чоловік може будь-якими допустимими доказами, суттєвими з яких будуть висновки судово-медичної, біологічної, генетичної експертиз. Матеріалами справи встановлено, що у актовому записі № 33 від 25 травня 2010 року про народження ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками вказано ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Державна реєстрація проведена відповідно до статті 126 СК України (а.с. 9). 28 вересня 2010 року сторони зареєстрували шлюб, який був розірваний за рішенням суду від 11 червня 2014 року (а.с. 7). Під час розгляду справи судом першої інстанції призначалась судова молекулярно-генетична експертиза, на вирішення якої ставилось питання чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказана експертиза не була проведена, у зв`язку з тим, що сторони не з`явились до відділення судово-медичної імунології для відібрання біологічних зразків. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведення факту відсутності кровного споріднення між позивачем та неповнолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що відповідач визнала такий факт. Оскільки факт відсутності кровного споріднення між позивачем та неповнолітньою дитиною відповідачки не оспорюється, доведенню підлягає факт обізнаності позивача про те, що він не є батьком біологічним дитини на час реєстрації народження останньої. Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведення позивачем вказаного факту. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 6 статті 81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Фактично рішення суду ґрунтується лише на поясненнях свідків, які були допитані в судовому засіданні. Суд першої інстанції взяв до уваги пояснення свідків зі сторони позивача, які є його родичами, та не прийняв як доказ пояснення свідка ОСОБА_6 , яка є хрещеною неповнолітньої дитини. Відповідач під час розгляду справи судом першої інстанції та в суді апеляційної інстанції пояснила, що познайомилась із відповідачем 25 жовтня 2019 року, коли він перебував у СІЗО. У листопаді 2009 року позивач звільнився із СІЗО та вони почали проживати разом. Вказані обставини не спростовано позивачем, він також пояснював, що звільнився із СІЗО восени 2009 року. Неповнолітня ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто через п`ять місяців та 9 днів після того, як сторони почали проживати разом. Колегія суддів вважає обґрунтованими твердження в апеляційній скарзі про те, що позивач не міг не знати на час народження дитини та реєстрації її народження, що він не є біологічним батьком дитини. ОСОБА_1 був присутнім на пологах і знав, що дитина народилась доношеною (даний факт не спростовано позивачем). 25 травня 2010 року на підстави заяви позивача було зареєстровано народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно із поясненнями свідка ОСОБА_6 , яка була допитана в суді першої інстанції, вона була присутня на хрестинах дитини, коли їй виповнилося 3 місяці, тобто у серпні 2010 року, і позивач неодноразово говорив, що це не його дитина під час сварок із відповідачкою. Свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 пояснили суду першої інстанції, що позивач був впевнений, що ОСОБА_3 є його біологічною дитиною. Вказані докази колегія суддів оцінює критично, оскільки дані свідки є родичами позивача, та крім цього, він міг їм не розповісти про те, що знає, що ОСОБА_3 не його біологічна дочка. Враховуючи всі наявні докази у їх сукупності, а також інтереси неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що він в момент реєстрації себе батьком дитини не знав, що не є її батьком, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , виходячи лише із того факту, що він не є біологічним батьком неповнолітньої ОСОБА_3 . Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Статтею 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задовольнити, а рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 березня 2021 року - скасувати та прийняти у справі нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити. На підставі статті 141 ЦПК України з позивача слід стягнути на користь відповідачки понесені нею витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1261 грн. 20 коп. Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 10 березня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1261 гривні 20 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції з підстав та на умовах, викладених у статті 389 ЦПК України. Судді Повний текст постанови складений 26 травня 2021 року