Постанова Харківський апеляційний суд № 639/5628/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ України 21 травня 2021 року м. Харків Справа № 639/5628/20 Провадження № 22-ц/818/2619/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Хорошевського О.М. суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року, постановлене суддею Барковою Н.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, встановив : У вересні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на повнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання на денній формі у Харківському кооперативному торгово-економічому коледжі у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку та доходу, щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до закінчення навчання або до досягнення дитиною 23-х річного віку залежно від того, яка обставина настане першою.. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_1 з 2001 по 2008 р. Шлюб було розірвано (свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 ). Позивач зазначає, що у неї з відповідачем є донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідач добровільно не надавав матеріальної допомоги на утримання дитини, тому позивач була змушена звертатися до суду. Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 03.08.2012 року з відповідача були стягнуті аліменти. Разом з тим, позивач вказує, що у цьому році донька досягла повноліття, однак вона продовжує навчання у Харківському кооперативному торгово-економічному коледжі за спеціальністю: «Туристичне обслуговування», на денній формі навчання, на контрактній основі, стипендію не отримує. Позивачка має нерегулярні і явно недостатні доходи для самостійного утримання доньки. Дочка проживає з позивачкою. Відповідач є молодою фізично здоровою людиною, інших дітей не має, офіційно працевлаштований, працює провідником у виробничому підрозділі Харківської вагонної дільниці філії «Пасажирська компанія» АТ «Українська залізниця», тому може надавати матеріальну допомогу дитині на час навчання. Відтак, позивач вважає, що існує сукупність всіх юридичних фактів для стягнення з відповідача аліментів у частці від його заробітку (доходу), а саме у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), щомісячно. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) ОСОБА_1 щомісячно, починаючи з 07.09.2020 року та до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не більше, ніж до досягнення нею 23 років та на користь держави судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати як незаконне, необґрунтоване, постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Скарга містить посилання на те, що суд стягнувши з нього 1/4 частини від заробітку (доходу), не встановив термін такого стягнення, що передбачає виконання такого рішення одночасно, незалежно від того, чи буде сплачувати позивач ці кошти за навчання в майбутньому, чи буде ОСОБА_3 навчатися взагалі та не врахував добровільну сплату його грошових коштів на утримання доньки, у тому числі за її навчання. Суд невірно застосував положення ст. 199 СК України, стягнувши аліменти до закінчення дочкою навчання, але не більше ніж до нею досягнення 23-річного віку, оскільки у випадку припинення навчання аліменти не сплачуться незалежно від того чи досягнули повнолітня донька 23-х років. Звертає увагу на те, що він не може надавати матеріальну допомогу у зв`язку з тим, що дочка перебуває з ним лише тоді, коли Позивачка, сама дозволяє їй знаходитися разом з ним, хоча жодних обмежувальних рішень суду ніколи не було. При вирішенні даного спору Жовтневим районним судом м. Харкова не була взята до уваги його думка при прийнятті рішення, оскільки він на сьогоднішній день знаходиться в дуже важкому моральному та матеріальному становищі, допомагає своїм батькам, які є пенсіонерами. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами до ч. 13 статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Переглядаючи законність та обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачкою докази свідчать про те, що вік ОСОБА_3 перевищує 18, але є меншим 23 років, вона проживає разом з матір`ю, продовжує навчання, яке є платним, потребує у зв`язку з цим матеріальної допомоги, яку батько має можливість надавати, оскільки він офіційно працевлаштований, має стабільний дохід та нерухомість на праві власності. При цьому відповідач не представив суду відповідних підтверджених доказами заперечень стосовно його стану здоров`я, незадовільного матеріального становища, наявності інших дітей або непрацездатних членів родини та інших обставин, які можуть вплинути на визначення розміру аліментів та наявності підстав для їх призначення, також не надав відповідач і доказів, що ним сплачувались грошові суми за навчання дочки. У зв`язку з викладеним, судом стягнуто з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача аліменти на повнолітню дитину, яка продовжує навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з дати подання позову до суду та до закінчення навчання ОСОБА_3 , але не більше, ніж до досягнення нею 23 років. Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується частково. Правовідносини які склались між сторонами врегульовані Сімейним Кодексом України. Згідно з копією довідки Харківського кооперативного торгово-економічого коледжу від 25.08.2020 року за №803 та копією договору про надання освітньої послуги між ВНЗ та фізичною особою від 10.08.2017 року №Т9-11, ОСОБА_3 з 01.09.2017 року навчається у Харківському кооперативному торгово-економічому коледжі за спеціальністю: 242 Туризм на денній формі навчання на контрактній основі, стипендію не отримує. Термін закінчення навчання 25.01.2021 року. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої доньки на період її навчання, що повністю узгоджується з приписами ч. 1 ст. 199 СК України. Проте, з висновком суду щодо визначеного розміру аліментів, який підлягає стягненню на користь позивачки, колегія суддів не погоджується з наступних підстав. Покладаючи на відповідача обов`язок зі сплати аліментів на користь позивачки, суд першої інстанції виходив із того, що платник аліментів є працездатною, здоровою людиною, а також з факту досягнення ОСОБА_4 повноліття й продовження нею навчання, при цьому визначаючи розмір аліментів, що підлягає стягненню з відповідача, суд не встановив й не врахував обставини, що мають значення по справі, в тому числі й те, чи має можливість відповідач сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі та передбачений законом обов`язок утримання дитини обома батьками. Розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина вирішується за правилами передбаченими ст. 200 СК України, якою встановлено, що при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання, суд враховує обставини, зазначені у ст. 182 СК України, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків, суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Забезпечення утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на обох батьків (ст. 180 СК України). Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при визначенні розміру аліментів, необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів можливості надавати таку допомогу, також врахувати те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на батьків. Доказів розміру доходів позивачки матеріали справи не містять. Річний дохід платника аліментів ОСОБА_1 без урахування аліментів складає 93740, 41 грн. Посилання апеляційної скарги на те, що у оскаржуваному рішенні не встановлено термін стягнення аліментів, не можна вважати обґрунтованим. Судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на повнолітню доньку яка продовжує навчання до закінчення навчання останньої але не більше ніж до досягнення нею 23 років. До того ж за правилами ст. 271 ЦПК України учасник справи може звернутися до суду який ухвалив рішення з заявою про його роз`яснення. У зв`язку з викладеним, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції на підставі п.1 ч.1 ст. 376 ЦПК України, та зменшує розмір аліментів, стягнутих з відповідача ОСОБА_1 на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 з 1/4 до 1/6 частини всіх видів доходу. Судові витрати підлягають вирішенню відповідно до ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 12 січня 2021 року змінити, зменшивши розмір аліментів, які підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , яка продовжує навчання з 1/4 частини до 1/6 частини щомісячно до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років. Компенсувати за рахунок держави ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1261,20 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.М. Хорошевський І.В. Бурлака Судді В.Б. Яцина Повний текст судового рішення складено 21.05.2021.