Постанова Київський апеляційний суд № 755/220/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ______________________________ Справа №755/220/23 Апеляційне провадження № 22-ц/824/10755/2023 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 жовтня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року (суддя Арапіна Н.Є.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, встановила: у січні 2023 року позивачка звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку, щомісячно, до досягнення нею двадцяти трьох років, за умови, що вона буде продовжувати навчання. Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що з 20 вересня 2003 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який 26 червня 2017 року розірвано, мають повнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивачка посилалася на те, що старша донька навчається на першому курсі денної форми навчання Національного медичного університету імені О.О.Богомольця, доходу не має, перебуває на її утриманні, а тому потребує матеріальної допомоги від батька. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця, у розмірі 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 6 січня 2023 року і до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення донькою двадцяти трьох років. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Позивач посилається на те, суд дійшов помилкового висновку про зменшення розміру стягнення аліментів з 1/3 частини до 1/6 частину, оскільки їх спільна з відповідачем донька продовжує навчання, а отже, потребує матеріального утримання. Позивачка стверджувала, що після досягнення донькою повноліття відповідачем у добровільному порядку аліменти на дітей не сплачуються. Крім того, відповідачем не спростовано визначений нею розмір аліментів, не надано доказів, які могли бути враховані судом при ухваленні рішення. Також зазначає, що судом неправомірно визначено дату початку стягнення аліментів з 6 січня 2023 року, з моменту звернення до суду з позовною заявою, замість правильної 7 серпня 2022 року - з дня досягнення дитиною повноліття. Відзив на апеляційну скаргу відповідачем до суду не подано. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи апеляційним судом проведено без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 1 червня 2018 року шлюб, зареєстрований 20 вересня 2003 року відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний. Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26 січня 2017 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Згідно довідки Національного медичного університету імені О.О.Богомольця від 4 січня 2023 року ОСОБА_3 є студенткою І курсу, навчається на денній формі навчання, за рахунок коштів держбюджету, дата закінчення навчання - 30 червня 2028 року. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка відповідача продовжує навчання у навчальному закладі, потребує матеріальної допомоги, а відповідач за своїм матеріальним станом має можливість надавати таку матеріальну допомогу, однак, у розмірі меншому, ніж просить позивачка. Колегія суддів вважає, що такий висновок суду відповідає обставинам справи, наданим доказам та ґрунтується на нормах матеріального права. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України). При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Згідно ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання, потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). За змістом статі 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що при визначенні розміру аліментів суд повинен враховувати матеріальну можливість утримувати повнолітню дитину обома батьками. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Враховуючи надання суду першої інстанції доказів навчання дочки сторін, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, що донька сторін потребує матеріальної допомоги та наявні правові підстави для стягнення з відповідача аліментів на період навчання дочки. Разом з цим, пред`являючи позовні вимоги про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/3 частини з усіх видів його доходів, позивачкою не надано доказів у підтвердження визначеного нею розміру аліментів. Позивачка обмежилася наданням тільки довідки про навчання її доньки в Національному медичному університеті імені О.О.Богомольця. Будь-яких доказів витрат, які вона несе на утримання дочки щомісячно, та розрахунку необхідних витрат, позивачкою надано не було. Також позивачкою не надано документів, які б підтвердили розмір її доходу. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що обов`язок доведення обставин, на які зроблено посилання як на підставу заявлених вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, покладається на учасників справи, у тому числі і на позивача. Обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами (ст.77-80 ЦПК України). Крім того, необхідно враховувати, що ухвалою суду від 23 лютого 2023 року в окреме провадження виділені матеріали за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Доводи апеляційної скарги, що відповідач не висловив своїх заперечень щодо визначеного позивачкою розміру аліментів, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відсутність заперечень відповідача проти позовних вимог, не позбавляє позивача обов`язку надати докази у підтвердження своїх позовних вимог. Також необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення аліментів з дати набуття дочкою повноліття. Статтею 201 СК України визначено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви. Виходячи із зазначених норм матеріального права, суд першої інстанції правильно зазначив, що аліменти підлягають стягненню з дати подання позову до суду. Також колегія суддів зазначає, що описки, допущені судом першої інстанції у мотивувальній частині рішення, не є підставою для скасування рішення суду та задоволення позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, оцінив надані позивачкою докази, не допустив порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 травня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.І.Ящук