Постанова 4805 № 286/2570/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/2570/20 Головуючий у 1-й інст. Кулініч Я. В. Категорія 48 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С., за участі секретаря судового засідання Баліцької Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №286/2570/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 листопада 2020 року, яке ухвалене під головуванням судді Кулініча Я.В. у м. Овручі, в с т а н о в и в: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 . Просив на свою користь стягнути з відповідача заподіяну останнім матеріальну шкоду в розмірі 4 400 грн. Вимоги обґрунтовував тим, що перебуваючи за місцем його проживання, відповідач розбив належний йому (позивачу) мобільний телефон, після чого пристрій перестав функціонувати та став непридатним для використання. Він подав заяву до Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, яка була зареєстрована 03 червня 2020 року в ЖЕО за №3074. Відповідач визнав, що телефон розбитий з його вини та погодився відшкодувати завдану матеріальну шкоду. Наразі матеріальна шкода не відшкодована, а у добровільному порядку повернути кошти за пошкоджений телефон відповідач не бажає. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 02 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Зазначає, що сума збитків зафіксована у відповіді Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області та не спростована відповідачем. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що за повідомленням позивача від 03 червня 2020 року, яке зареєстроване в ЖЕО за №3074, Овруцьким відділенням поліції проведено перевірку з приводу того, що мобільний телефон, вартість якого на момент покупки складала 4 400 грн., розбив ОСОБА_2 , тобто відповідач. Так, перевіркою встановлено, що ОСОБА_2 перебував в с. В.Фосня Овруцького району в будинку ОСОБА_1 та бавився сенсорним мобільним телефоном останнього. Тримаючи пристрій в руках, ОСОБА_2 випустив його та розбив, від чого телефон перестав функціонувати. В ході перевірки ОСОБА_2 повідомив, що дав свій мобільний телефон із непрацюючим екраном ОСОБА_1 , який останній відремонтував за 250 грн. та продав за 450 грн. Також ОСОБА_2 наполіг на тому, щоб ОСОБА_1 віддав йому його (відповідача) мобільний телефон та свій (позивача) розбитий телефон і тоді він відшкодує завдані збитки. Зазначені відомості не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань, у зв`язку із відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення, що слідує з копії відповіді начальника Овруцького ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області про результати розгляду повідомлення (а.с.6). Норми статті 22 ЦК України передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Шкода, заподіяна особі і майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. У частині другій ст.13 ЦПК України, яка регламентує диспозитивність цивільного судочинства, визначено, що збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновуються на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальної функції об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливості суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд лише оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13 червня 2018 року в справі №700/3902/15-ц, від 07 червня 2018 року в справі №755/17553/16, від 06 червня 2018 року в справі №364/594/17, від 24 травня 2018 року в справі №630/366/16-ц, від 10 травня 2018 року в справі №357/16301/15-ц, від 03 квітня 2019 року в справі №221/5089/16-ц, від 25 березня 2019 року в справі №520/1676/17. У відповідності до частини сьомої ст.81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумнів у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до положень ст.83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної зави. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк із об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Згідно з ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. На позивача покладений обов`язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень чинного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України, зазначені ним обставини, оскільки відповідач їх не визнає та заперечує. Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення матеріальної шкоди, позивач повинен довести, що дії особи були неправомірними, між ними і заподіяною шкодою є безпосередній зв`язок та вина зазначеної особи, при цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За наведених обставин, суд першої інстанції, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність та допустимість, з врахуванням досліджених обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обсяг пошкоджень та розмір завданої йому шкоди. Суд апеляційної інстанції, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, керував ходом судового процесу, роз`яснював позивачу необхідність надання доказів та попереджав про наслідки невчинення процесуальних дій, сприяв у реалізації прав, передбачених ЦПК України. Належних доказів не надано, а збирати за позивача відповідні докази, враховуючи предмет спору, не є обов`язком суду. Суд апеляційної інстанції залишає рішення суду першої інстанції без змін, що відповідає положенням ст.375 ЦПК України. Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до п.2 частини третьої ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 частини шостої ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374-375,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 02 листопада 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Головуюча Судді: