Постанова 4854 № 420/11336/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/11336/20 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Коваля М.П., суддів Кравця О.О., Зуєвої Л.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року, прийняте у складі суду судді Корой С.М. у місті Одеса, по справі за адміністративним позовом Городецького Максима Борисовича в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , Позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суд з адміністративним позовом в інтересах малолітнього ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради (далі ДП та СП ОМР, Відповідач), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.11.2020 року, (а.с. 26-37), просив суд: - визнати протиправними дії ДП та СП ОМР, які знайшли своє відображення у листах Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеса вих. № 10/16.41-зпі від 05.10.2020 року та вих.№ 04-Г-53858-с/п від 21.10.2020 року, і які виразились у висуванні незаконних вимог для підтвердження права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період подати дві заяви та необхідні документи, а саме: 1). заяву та необхідні документи для проведення перерахунку виплаченої державної допомоги малозабезпеченим сім`ям за нормами, які діяли до 01.07.2020 року; 2). заяву та необхідні документи для проведення призначення зазначеного виду допомоги, за нормами, які діють з 01.07.2020 року; - зобов`язати ДП та СП ОМР утриматися від вчинення вказаних дій до закінчення терміну здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України; - визнати протиправною бездіяльність ДП та СП ОМР, яка виразилась у невиконанні ним, починаючи з 01.08.2020 року, обов`язку автоматично щомісяця продовжувати виплату призначеної раніше щомісячної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; - зобов`язати ДП та СП ОМР сплатити одноразово суму всіх невиплачених платежів даної допомоги за минулий період, починаючи з серпня 2020 року і до теперішнього місяця включно, а також виплачувати щомісячно дану допомогу і у наступному періоді, починаючи з місяця, який йде за теперішнім, і включно до місяця, в якому закінчиться здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих ОСОБА_1 після закінчення терміну дії зазначених заходів. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до 31.07.2020 року Позивач отримував соціальну допомогу як малозабезпечена особа, але з 01.08.2020 року виплата допомоги була припинена у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року №

632. Проте Позивач вважає припинення виплат з таких підстав протиправними, оскільки державна допомога малозабезпеченим сім`ям, яка була призначена раніше, продовжується без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої державної соціальної допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих після закінчення терміну дії зазначених заходів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року по справі № 420/11336/20 позов задоволено частково, а саме: - визнано протиправними дії ДП та СП ОМР, які знайшли своє відображення у листах Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеса вих. № 10/16.41-зпі від 05.10.2020 року та вих .№ 04-Г-53858-с/п від 21.10.2020 року, і які полягали у висуванні ОСОБА_1 , як уповноваженому представнику його сім`ї, вимог для підтвердження права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період подати дві заяви та необхідні документи, а саме: заяву та необхідні документи для проведення перерахунку виплаченої державної допомоги малозабезпеченим сім`ям за нормами, які діяли до 01.07.2020 року; заяву та необхідні документи для проведення призначення зазначеного виду допомоги, за нормами, які діють з 01.07.2020 року; - визнано протиправною бездіяльність ДП та СП ОМР, яка полягала у невиконанні ним, починаючи з 01.08.2020 року, обов`язку автоматично продовжувати виплату ОСОБА_1 як уповноваженому представнику сім`ї призначеної раніше щомісячної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. - зобов`язано ДП та СП ОМР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за серпень, вересень та жовтень 2020 року. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.03.2021 року виправлено описку у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року по справі № 420/11336/20 шляхом викладення резолютивної частини вказаного рішення у наступній редакції: «Адміністративний позов задовольнити частково. Визнати протиправними дії ДП та СП ОМР, які знайшли своє відображення у листах Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеса вих. № 10/16.41-зпі від 05.10.2020 року та вих. № 04-Г-53858-с/п від 21.10.2020 року, і які полягали у висуванні ОСОБА_1 , як уповноваженому представнику його сім`ї, вимог для підтвердження права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період подати дві заяви та необхідні документи, а саме: заяву та необхідні документи для проведення перерахунку виплаченої державної допомоги малозабезпеченим сім`ям за нормами, які діяли до 01.07.2020 року; заяву та необхідні документи для проведення призначення зазначеного виду допомоги, за нормами, які діють з 01.07.2020 року. Визнати протиправною бездіяльність ДП та СП ОМР, яка полягає у невиконанні ним, починаючи з 01.08.2020 року, обов`язку автоматично продовжувати виплату ОСОБА_1 як уповноваженому представнику сім`ї призначеної раніше щомісячної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Зобов`язати ДП та СП ОМР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за серпень, вересень та жовтень 2020 року. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.». Частково не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає його таким, що винесене з порушенням норм процесуального права, тому просить суд апеляційної інстанції змінити рішення суду першої інстанції шляхом доповнення його резолютивної частині, а саме: - висновком про зобов`язання ДП та СП ОМР нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за листопад, грудень 2020 року та січень, лютий 2021 року; - висновком, чи відхилені якісь із позовних вимог, та в якій саме частині; - висновком про стягнення з відповідача на користь Держави судового збору, який підлягає сплаті. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в оскаржуваному рішенні вказано, що зважаючи, що датою звернення Позивача до суду є 26.10.2020 року, вимога останнього про зобов`язання ДП та СП ОМР сплатити одноразово суму всіх невиплачених платежів даної допомоги за минулий період, починаючи з серпня 2020 року і до теперішнього місяця включно, підлягає задоволенню. Приймаючи до уваги, що дана справа була розглянута судом 05 лютого 2021 року та з огляду на те, що у мотивувальній частині суд зробив висновок, що позовна вимога про зобов`язання Відповідача сплатити відповідні кошти підлягає задоволенню до теперішнього місяця включно, а також з урахуванням того, що суд вирішує спір саме на момент розгляду справи та ухвалення судового рішення, - то відповідно не зазначення судом у резолютивній частині рішення висновку щодо зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за листопад, грудень 2020 року та січень і лютий 2021 року, на переконання апелянта, не може вважатися ефективним захистом порушених прав, а отже є порушенням вимог, як ч. 5 ст. 246 КАС України (щодо змісту судового рішення), так і ч. 4 ст. 242 КАС України (завдання адміністративного судочинства). Разом з тим, за доводами апелянта, задовольняючи позов частково, судом першої інстанції у порушення ч. 5 ст. 246 КАС України не визначено у резолютивній частині, які саме вимоги вважаються задоволеними чи відхиленими, про що свідчить відсутність у рішенні відповідного висновку. Не зазначення у резолютивній частині рішення висновку щодо задоволення чи відхилення конкретних позовних вимог робить судовий розгляд справи не повним, а відповідне судове рішення виявляється не чітким і, відповідно, не зрозумілим, що звісно позбавляє можливості сформувати позицію щодо згоди чи незгоди з таким рішенням, та відповідно визначити необхідність та підстави для його оскарження. Також апелянт вказує, що судом у резолютивній частині рішення не вирішено питання щодо стягнення з Відповідача судового збору, який підлягає сплаті. ДП та СП ОМР надала до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради та отримує наступні види державної соціальної допомоги: - державну соціальну допомогу дітям з інвалідністю, як законний представник ОСОБА_2 , який є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням дитини-інваліда та медичним висновком про дитину-інваліда від 24.05.2018 року (а.с. 17-19); - державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям». При цьому, державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям була призначена ОСОБА_1 на підставі його звернення від 31.10.2019 року на період з 01.10.2019 року по 31.03.2020 року. В подальшому, у зв`язку із введенням на території України карантину внесено зміни до законодавства, який регулює спірні відносини, а саме в частині продовження строку виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яким вона була призначена раніше, без подання необхідних документів на період здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. На підставі чого, ДП та СП ОМР в автоматичному режимі продовжило виплату ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям без його звернення на період з 01.04.2020 року по 31.07.2020 року. Між тим, у серпні-жовтні 2020 року соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям не була виплачена ОСОБА_1 , у зв`яжу з чим 01.10.2020 року останній звернувся до начальника Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеси ДП та СП ОМР із заявою, в якій просив повідомити причини невиплати йому допомоги по малозабезпеченості, яку призначено раніше та просив перерахувати йому відповідні кошти (а.с. 6). Листом №10/16.41 зпі від 05.10.2020 року ДП та СП ОМР повідомило ОСОБА_1 , що постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 року № 632 змінено порядок надання допомоги, в тому числі соціальної, відповідно до якої для підтвердження права на отримання соціальної допомоги на період карантину та її призначення на наступний період необхідно подати до Управління дві заяви та необхідні документи, а саме: - заяву та необхідні документи для проведення перерахунку виплаченої державної допомоги за нормами, які діяли до 01.07.2020 року (у тих випадках, коли виплату було продовжено в межах березня червня 2020 року без особистого звернення особи із заявою та необхідними документами); - заяву та необхідні документи для проведення призначення зазначеного виду допомоги, за нормами, які діють з 01.07.2020 року (а.с. 7 зворотний бік, 8). 10.10.2020 року ОСОБА_1 направив до Управління заяву і з вимогою нарахувати та виплатити йому заборгованість державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, яку було призначено раніше, але не виплачену Управлінням, - за серпень, вересень та жовтень поточного року, а також відповідні кошти цієї допомоги і у наступні періоди під час дії карантину (а.с. 9-10). У відповідь на вказану заяву Управління соціального захисту населення у Суворовському районі ДП та СП ОМР на адресу ОСОБА_1 складено лист за № 04-Г-53858 с/П, в якому, зокрема, зазначено, що для продовження виплати соціальної допомоги її отримувачем подаються дві заяви та необхідні документи, а саме: - заяву та необхідні документи для проведення перерахунку виплаченої державної допомоги за нормами, які діяли до 01.07.2020 року (у тих випадках, коли виплату було продовжено в межах березня червня 2020 року без особистого звернення особи із заявою та необхідними документами); - та заяву та необхідні документи для проведення призначення зазначеного виду допомоги, за нормами, які діють з 01.07.2020 року (а.с. 11-12). Вважаючи протиправними дії ДП та СП ОМР, які знайшли своє відображення у листах Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеса вих. № 10/16.41-зпі від 05.10.2020 року та вих. № 04-Г-53858-с/п від 21.10.2020 року, і які полягали у висуванні ОСОБА_1 , як уповноваженому представнику його сім`ї, незаконних вимог для підтвердження права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період подати дві заяви та необхідні документи, а також протиправною бездіяльність ДП та СП ОМР, яка полягала у невиконанні ним, починаючи з 01.08.2020 року, обов`язку автоматично щомісяця продовжувати виплату ОСОБА_1 як уповноваженому представнику сім`ї призначеної раніше щомісячної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою. Розглянувши справу по суті, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове його задоволення виходячи з того, що у Відповідача були відсутні підстави вимагати у Позивача для отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період подати дві заяви та необхідні документи, тому виплата ОСОБА_1 як уповноваженому представнику сім`ї призначеної раніше щомісячної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у серпні, вересні та жовтні 2020 року (серпень 2020 року дата зупинення виплати, жовтень дата звернення до суду з даним позовом) повинна була бути продовжена автоматично. У зв`язку з чим суд першої інстанції визнав протиправними дії ДП та СП ОМР, які знайшли своє відображення у листах Управління соціального захисту населення у Суворовському районі м. Одеса вих. № 10/16.41-зпі від 05.10.2020 року та вих.№ 04-Г-53858-с/п від 21.10.2020 року, і які полягають у висуванні ОСОБА_1 , як уповноваженому представнику його сім`ї, вимог для підтвердження права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період подати дві заяви та необхідні документи, а саме: заяву та необхідні документи для проведення перерахунку виплаченої державної допомоги малозабезпеченим сім`ям за нормами, які діяли до 01.07.2020 року; заяву та необхідні документи для проведення призначення зазначеного виду допомоги, за нормами, які діють з 01.07.2020 року, а також визнав протиправною бездіяльність ДП та СП ОМР, яка полягає у невиконанні ним, починаючи з 01.08.2020 року, обов`язку автоматично продовжувати виплату ОСОБА_1 як уповноваженому представнику сім`ї призначеної раніше щомісячної державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям. Оскільки суд дійшов висновку про наявність підставі для задоволення вищевказаних позовних вимог, зважаючи, що датою звернення Позивача до суду є 26.10.2020 року, тому задовольнив вимогу Позивача про зобов`язання ДП та СП ОМР сплатити одноразово суму всіх невиплачених платежів даної допомоги за минулий період, починаючи з серпня 2020 року і до теперішнього місяця включно, підлягає задоволенню шляхом: - зобов`язання ДП та СП ОМР нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за серпень, вересень та жовтень 2020 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Позивача про: зобов`язання ДП та СП ОМР утриматися від вчинення вказаних дій до закінчення терміну здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України; зобов`язання ДП та СП ОМР виплачувати ОСОБА_1 щомісячно дану допомогу і у наступному періоді, починаючи з місяця, який йде за теперішнім, і включно до місяця, в якому закінчиться здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих ОСОБА_1 після закінчення терміну дії зазначених заходів, суд першої інстанції виходив з того, що такий спосіб захисту не передбачений законом, оскільки вимога заборонити органу управління вчиняти певні дії в майбутньому не може бути задоволена, оскільки захисту підлягає тільки порушене право. В даному випадку, в межах цієї справи, Позивачем подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції саме в частині відмови у задоволенні його позовних вимог. У зв`язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 308 КАС України, справа та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції перевіряється судовою колегією в апеляційному порядку саме в частині відмови у задоволенні позовних вимог Позивача. Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Як встановлено колегією суддів, предметом перегляду в апеляційному порядку є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог Позивача, а саме: - зобов`язати ДП та СП ОМР утриматися від вчинення дій, які виражаються у висуванні незаконних вимог для підтвердження права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період до закінчення терміну здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України; - зобов`язати ДП та СП ОМР виплачувати щомісячно державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям і у наступному періоді, починаючи з місяця, який йде за теперішнім, і включно до місяця, в якому закінчиться здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих ОСОБА_1 після закінчення терміну дії зазначених заходів. Разом з тим, п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 червня 2021 року на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 20.05.2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та від 22.07.2020 року № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». З огляду на зазначене, враховуючи те, що карантин на території України встановлено до 30 червня 2021 року, отже вимоги Позивача, в частині яких було відмовлено судом першої інстанції, заявлені на майбутнє. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. При цьому, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність Позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку Відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 25.03.2020 року по справі № 826/11649/17. За приписами ч. 5 ст. 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Положеннями ч. 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України). За змістом п. 4 ч. 4 ст. 246 КАС України обумовлено, що у мотивувальній частині рішення зазначаються: чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду, та мотиви такого висновку. За правилами ч. 7 ст. 246 КАС України зазначено, що висновок суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог не може залежати від настання або ненастання певних обставин (умовне рішення). Системний аналіз, зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що в порядку адміністративного судочинства здійснюється захист уже порушених прав особи (при цьому, між сторонами уже виникли правовідносини, з яких у свою чергу виник публічно-правовий спір), а не захист від можливих порушень прав у майбутньому. В той же час, в спірних правовідносинах Позивач фактично вказує про захист від можливого порушення його прав у майбутньому та не надає суду доказів порушення таких прав при зверненні до суду. При цьому, судова колегія зазначає, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є саме наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи Позивача з боку Відповідача, яка стверджує про їх порушення. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного Позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15.08.2019 року по справі № 1340/4630/18. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується судова колегія про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язати ДП та СП ОМР утриматися від вчинення дій, які виражаються у висуванні незаконних вимог для підтвердження права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на період дії карантину та її призначення на наступний період до закінчення терміну здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, а також зобов`язати ДП та СП ОМР виплачувати щомісячно державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям і у наступному періоді, починаючи з місяця, який йде за теперішнім, і включно до місяця, в якому закінчиться здійснення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби, передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України, з подальшим проведенням перерахунку розміру виплаченої допомоги на підставі заяви та необхідних документів, поданих ОСОБА_1 після закінчення терміну дії зазначених заходів, оскільки такий спосіб захисту не передбачений законом. Крім того, колегія суддів вважає за необхідним звернути увагу на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 29.10.2020 року Управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеса ДП та СП ОМР прийнято рішення про призначення ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у період з 01.10.2020 року по 31.03.2021 року (а.с. 136). При цьому, факт нарахування та виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у період з жовтня 2020 року по лютий 2021 року підтверджується довідкою Управлінням соціального захисту населення в Суворовському районі м. Одеса ДП та СП ОМР, відповідно до якої у жовтні та листопаді 2020 року ОСОБА_1 отримав 1 307, 05 грн. за кожен місяць, у грудні 2020 року 1 425, 40 грн., у січні та лютому 2021 року 1 652, 40 грн. за кожен місяць (а.с. 145). Доводи апеляційної скарги щодо не зазначення у резолютивній частині рішенні висновку стосовно позовних вимог про зобов`язання Відповідача нарахувати та виплатити державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за певний період, що передував розгляду цієї справи (зокрема за листопад, грудень 2020 року та січень і лютий 2021 року), що не може вважатися ефективним захистом порушених прав, а отже є порушенням вимог, як ч. 5 ст. 246 КАС України (щодо змісту судового рішення), так і ч. 4 ст. 242 КАС України (завдання адміністративного судочинства), колегія суддів на приймає до уваги, оскільки такі вимоги, заявлені в межах цього позову, є такими, що заявлені на майбутнє та обраний спосіб захисту не передбачено чинним законодавством. Щодо решти доводів апеляційної скарги, а саме про не зазначення у резолютивній частині оскаржуваного рішення висновку щодо задоволення чи відхилення конкретних позовних вимог, а також не вирішення питання щодо стягнення з Відповідача судового збору, який підлягав сплаті, колегія суддів вважає їх необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке. Як було зазначене вище, зазначені недоліки було усунуто судом першої інстанції шляхом постановлення відповідних ухвал, а саме ухвалою від 22.03.2021 року виправлено описку у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 05.02.2021 року по справі № 420/11336/20 шляхом викладення резолютивної частини вказаного рішення у новій редакції, в якій доповнено абзац, яким зазначено, що в решті позовних вимог відмовлено. При цьому, у мотивувальній частині рішення чітко зазначено, у яких вимогах Позивача слід відмовити, а також наведено мотивовані причини такої відмови. Разом з тим, іншою ухвалою від 22.03.2021 року судом першої інстанції вирішено питання щодо судового збору, в якій зазначено про відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Держави судового збору, оскільки у Позивача наявна пільга щодо його сплати та, відповідно, судовий збір не підлягав сплаті за подання до суду даного позову. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на невірному тлумаченні апелянтом норм матеріального права та доводах, які вже були предметом дослідження суду першої інстанції та яким надано належну правову оцінку. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін. Між тим, 18 травня 2021 року до П`ятого апеляційного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат, в якій просив суд апеляційної інстанції за результатами розгляду даної справи, з метою оплати роботи адвоката, вирішити питання відшкодування за рахунок відповідача вартості наданої Позивачу адвокатом правничої допомоги у зв`язку із розглядом справи в сумі 8600 грн. Колегія суддів вказує, що дана заява не підлягає задоволенню, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За приписами ч. 6 ст. 139 КАС України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки судом апеляційної інстанції в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін, відтак заява апелянта про розподіл судових витрат задоволенню не підлягає. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 292, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий суддя: М.П. Коваль Суддя: О.О. Кравець Суддя: Л.Є. Зуєва