Постанова 4854 № 520/773/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 520/773/19 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Димерлія О.О. суддів: Коваля М.П. , Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року у справі №520/773/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення Київського району Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії У С Т А Н О В И В: У провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала справа №520/773/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення Київського району Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про зобов`язання здійснити наступні нарахування та соціальні виплати: - призначити та виплатити допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи, за період з 2004 року по 2015 рік включно; - компенсувати витрати на купівлю життєво необхідних ліків, придбаних за рахунок сім`ї за період з 2001 року по 2018 рік включно; - призначити субсидію на квартирну плату за період з 1995 року по 2018 рік включно; - призначити матеріальну допомогу на погашення обов`язкового платежу по квартплаті за період з 1995 року по 2018 рік включно; - оформити призначення та виплатити щомісячну матеріальну допомогу з Управління соціального захисту політики Одеської міської ради; - компенсувати безпідставно не призначений та не виплачений соціальний посібник за вищевказані періоди по всім платежам з урахуванням індексації. 11.11.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду від Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради надійшло клопотання про залишення без розгляду позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо зобов`язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити наступні нарахування та соціальні виплати: призначити та виплатити допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи, за період з 2004 року по 2015 рік включно; компенсувати витрати на купівлю життєво необхідних ліків, придбаних за рахунок сім`ї за період з 2001 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити субсидію на квартирну плату за період з 1995 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити матеріальну допомогу на погашення обов`язкового платежу по квартплаті за період з 1995 року по 2017 рік включно. В обґрунтування вказаного клопотання відповідач зазначав про те, що позивачкою пропущено визначений приписами чинного процесуального законодавства строк звернення до суду з означеною частиною позовних вимог. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.06.2021р. надано ОСОБА_1 10-денний строк, з дня отримання копії ухвали, з метою подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску в частині позовних вимог щодо зобов`язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити наступні нарахування та соціальні виплати: призначити та виплатити допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи, за період з 2004 року по 2015 рік включно; компенсувати витрати на купівлю життєво необхідних ліків, придбаних за рахунок сім`ї за період з 2001 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити субсидію на квартирну плату за період з 1995 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити матеріальну допомогу на погашення обов`язкового платежу по квартплаті за період з 1995 року по 2017 рік включно. Копію означеного судового рішення позивачкою отримано 11.06.2021р., про що свідчить наявна у матеріалах справи відповідна розписка. 23.06.2021 року до Одеського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення строку звернення до суду із вищеозначеною частиною позовних вимог. В обґрунтування вказаного звернення позивачкою вказано про необізнаність із наявністю можливості за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів звернутися до суду. Крім того, на неодноразові звернення до Департаменту праці та соціальної політики ОСОБА_1 отримувала відповіді, що вона не має права на соціальні виплати. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2021р. клопотання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено. Позов ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управління соціального захисту населення Київського району Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради в частині позовних вимог про зобов`язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити наступні нарахування та соціальні виплати: призначити та виплатити допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи, за період з 2004 року по 2015 рік включно; компенсувати витрати на купівлю життєво необхідних ліків, придбаних за рахунок сім`ї за період з 2001 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити субсидію на квартирну плату за період з 1995 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити матеріальну допомогу на погашення обов`язкового платежу по квартплаті за період з 1995 року по 2017 рік включно залишено без розгляду. Залишаючи вищеозначену частину позовних вимог ОСОБА_1 без розгляду суд першої інстанції вказав про пропуск позивачкою передбаченого положеннями чинного процесуального законодавства строку звернення до суду. Не погодившись із ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, у якій викладено прохання оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги позивачка стверджувала, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що у період з 2017р. по 2020р. їй неодноразово відмовлялось в отриманні безоплатної правової допомоги; ОСОБА_1 юридично не підготовлена, малозабезпечена, не працездатна; син позивачки є інвалідом. Також, у справі №520/977/17 наявний пакет документів, як доказ позовних вимог з 1995р. про відмову в оформленні, призначенні та виплаті усіх соціальних допомог. Крім того, у період з 2016р. по 2018р. між позивачкою та Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради велася переписка та лише в 2018р. ОСОБА_1 отримано копії необхідних відповідей. В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, з урахуванням такого. Зокрема, колегією суддів установлено, що син позивачки - ОСОБА_2 , 1977 року народження, є інвалідом дитинства ІІ групи безстроково. У межах даних правовідносин, які склалися між ОСОБА_1 та Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради, Управлінням соціального захисту населення Київського району Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, спірними є питання щодо призначення та виплати допомоги по догляду за інвалідом ІІ групи за період з 2004 року по 2015 рік включно; компенсації витрат на купівлю життєво необхідних ліків, придбаних за рахунок сім`ї за період з 2001 року по 2015 рік та 2017 рік; призначення субсидії на квартирну плату за період з 1995 року по 2015 рік та 2017 рік; призначення матеріальної допомоги на погашення обов`язкового платежу по квартплаті за період з 1995 року по 2017 рік включно. Отже, період, за який позивачка просить суд здійснити їй нарахування та виплату зазначених у позовній заяві соціальних виплат, охоплює з 1995року по 2017 рік. З матеріалів справи убачається, що постановою Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради розглянути питання та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи за 2016 рік з урахуванням наявного в неї паспорту зразка СРСР. Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання нарахування та виплати субсидії за 2016 рік, часткової компенсації витрат на купівлю життєво - необхідних ліків за 2016 рік у розмірі 6523 грн., матеріальної допомоги за 2016 рік. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.04.2018р. у справі №520/977/17 апеляційну скаргу Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 року змінено, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 компенсації за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи. Визнати протиправним та скасувати рішення про закриття особової справи ОСОБА_1 від 02.11.2016 року. Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради поновити виплату ОСОБА_1 компенсації за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи та виплатити компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи з моменту припинення її виплати». В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 року залишено без змін. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018р. у справі №520/977/17 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 року змінено, виклавши абзац другий її резолютивної частини в наступній редакції: «Визнати протиправними дії Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо припинення виплати ОСОБА_1 компенсації за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи. Визнати протиправним та скасувати рішення про закриття особової справи ОСОБА_1 від 02.11.2016 року. Зобов`язати Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради поновити виплату ОСОБА_1 компенсації за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи та виплатити компенсацію за надання соціальних послуг інвалідам І та ІІ групи з моменту припинення її виплати». В іншій частині постанову Київського районного суду м. Одеси від 15.11.2017 року залишено без змін. В означеному рішенні суду апеляційної інстанції зазначено, що ухвалою суду від 26.05.2017 року судом було залишено без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, частину позовних вимог про зобов`язання перерахувати та виплатити на користь позивача субсидію з 1995 року по 2015 роки, допомогу по догляду за дитиною - інвалідом з 2004 по 2015 роки, компенсацію витрат на купівлю життєво - необхідних ліків з 2004 по 2015 роки, матеріальної допомоги з 1995 року по 2015 роки. Субсидії, компенсації та допомоги, про перерахунок та виплату яких просить позивачка уповноваженими органами розраховуються щорічно та полягають у здійсненні грошових виплат. Отже, про не проведення строкової виплати та відповідно про настання обставин, з якими ОСОБА_1 пов`язує виникнення права на звернення до суду за захистом прав, свобод та охоронюваних законом інтересів, позивачка повинна була дізнатися після завершення строку нарахування певної соціальної пільги. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як установлено колегією суддів, з даною позовною заявою до суду ОСОБА_1 звернулась лише 14.01.2019р., тобто за межами визначеного приписами чинного процесуального законодавства шестимісячного строку. У Рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 року №1-10/2004 зазначено, що охоронюваний законом інтерес треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони для задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності та іншим загально-правовим засадам. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із її заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Вказані строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Європейський суд з прав людини у рішенні від 12.03.2009 року, прийнятому за наслідком розгляду заяви №20347/03 у справі «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді. Однак, це право не є абсолютним та може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності тощо. Частиною 13 статті 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Згідно із ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За наслідками дослідження наданої позивачкою до суду першої інстанції заяви про поновлення строку звернення до суду з даною позовною заявою, колегією суддів установлено, що наведені ОСОБА_1 у ній причини пропуску такого строку не є поважними. Відтак, з урахуванням установлених колегією суддів фактичних обставин справи, у системному зв`язку із положеннями чинного процесуального законодавства, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком окружного адміністративного суду щодо наявності законодавчо передбачених підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 в частині позовних вимог щодо зобов`язання Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради здійснити наступні нарахування та соціальні виплати: призначити та виплатити допомогу по догляду за інвалідом ІІ групи, за період з 2004 року по 2015 рік включно; компенсувати витрати на купівлю життєво необхідних ліків, придбаних за рахунок сім`ї за період з 2001 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити субсидію на квартирну плату за період з 1995 року по 2015 рік та 2017 рік; призначити матеріальну допомогу на погашення обов`язкового платежу по квартплаті за період з 1995 року по 2017 рік включно. При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи скаржниці, що своєчасному зверненню до суду їй, у тому числі, завадили неодноразові відмови у період з 2017р. по 2020р. в отриманні безоплатної правової допомоги, з огляду на таке. За наслідками дослідження наявних у матеріалах справи документів установлено, що ОСОБА_1 лише одного разу зверталась за безоплатною вторинною правовою допомогою і факт відмови у наданні такої допомоги відбувся ще 15.12.2017р. (наказом Другого Одеського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 15.12.2017р. №03-в/н). Будь-які інші докази про звернення за наданням правової допомоги матеріали справи не містять. Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні. За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи позивачки, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2021 року у справі №520/773/19 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення. Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Коваль М.П. Танасогло Т.М.