Постанова 4852 № 201/12008/19 (2-а/201/407/2019)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2021 року м. Дніпросправа № 201/12008/19 (2-а/201/407/2019) Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2019 року (суддя Ткаченко Н.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Пономаренка Сергія Васильовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора взводу №2 роти №4 батальйону патрульної поліції у м. Бориспіль Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Пономаренка С. В., в якому просив скасувати постанову серія ДПО18 № 680381 від 09.10.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. та закрити провадження по справі. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на необґрунтованість та незаконність оскарженої постанови, оскільки адміністративного правопорушення він не вчиняв, постанова винесена відповідачем за відсутності події та складу правопорушення, без наявності доказів вчинення такого. Зазначає, що в оскаржуваній постанові не вказано фактичні габарити транспортного засобу з вантажем, що свідчить про відсутність належних та допустимих доказів вчинення правопорушення. Також у нього був в наявності дозвіл на перевезення великогабаритного транспортного засобу, який наданий не на разову поїздку. При цьому зазначеним дозволом не заборонено рух транспортного засобу без супроводження автомобілем прикриття коли ширина великогабаритного транспортного засобу спеціального призначення не перевищує 3,5 м. Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27.12.2019 відмовлено у задоволенні позову. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що 09.10.2019 інспектором винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої позивач керуючи транспортним засобом, перевозив великогабаритний вантаж (комбайн), без автомобіля супроводження прописаного в дозволі, чим порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху. Позивач вважає, що оскаржена постанова є незаконною, оскільки в ній відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували вину позивача в даному правопорушенні. Відповідачем не надано доказів, які б підтвердили, що під час винесення оскаржуваної постанови, транспортний засіб з вантажем дійсно мав ширину більше 3,5 м та потребував супровід автомобілем, так само, як і не вказав фактичні габарити ТЗ з вантажем. Вказує, що дозвіл №13308901-1489 НГ наданий не на разову поїздку, а на декілька, але не більше ніж на три місяці, тому в ньому зазначаються допустимі габарити вантажу для здійснення перевезення. Вказаний дозвіл одночасно є дозволом на встановлення та використання автомобіля супроводу із зазначенням його марки та державного реєстраційного номера або у разі перевищення вантажем ширини 3,5 м або довжини 24 м використовувати машину супроводу. Стверджує, що не порушував правила дорожнього руху, а тому оскаржена постанова є протиправною та підлягає скасуванню. У відповідності до статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не автоматичному режимі від 09.10.2019 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 132-1 КУпАП. Відповідно до змісту вказаної постанови 09.10.2019 позивач, керуючи транспортним засобом марки МАN TGA 18.480, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом марки ВЕСТТ 975310, номерний знак НОМЕР_2 на 72 км. автомобільної дороги Київ-Харків, перевозив великогабаритний вантаж (комбайн), без автомобіля супроводження прописаного в дозволі, чим порушив пункт 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10.10.2001. Вирішуючи спірні правовідносини та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, оскільки наявний у позивача дозвіл на перевезення великогабаритного транспортного засобу передбачає виділення для супроводження автомобілі прикриття. Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду з таких підстав. Статтею 132-1 КУпАП встановлено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 №30, згідно пунктом 2 яких, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 № 1306. Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, встановлено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування. Підпунктом 4 пункту 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів (п. 3, 4, 6 Порядку). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (п.18 Порядку). Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що контроль на відповідність габаритів вантажу певним нормам проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю із складенням відповідного документу. Проте відповідачем не надано такого документу, так само, як і не доведено іншими належними та допустимими доказами факт порушення позивачем вимог закону щодо правил перевезення великогабаритного вантажу. Згідно з пунктом 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (Правила № 30) рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Відповідно до п. 7 вказаних Правил, дозвіл видається на одноразовий проїзд великогабаритного та великовагового транспортного засобу. У разі здійснення постійних проїздів по одному маршруту тим самим транспортним засобом дозвіл може видаватися на кілька проїздів, але не більше ніж на три місяці. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено що відповідно до наявного в матеріалах справи дозволу№13128901-1489НГ від 01 жовтня 2019 року на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, на підставі якого позивач здійснював маршрут, строк дії вказаного дозволу з 04.102019 по 17.11 2019. Отже, вказаний дозвіл не є одноразовим, а виданий на певний період, а тому не може бути беззаперечним доказом перевезення позивачем вантажу, що перевищує нормативні габарити та потребує супроводу автомобілем прикриття, в день складання відповідачем оскаржуваної постанови. Статтею 280 КУпАП встановлено, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, однак, як вбачається з оскаржуваної постанови, відповідачем при розгляді справи не було виконано вимог статті 280 КУпАП. Відповідно до частини 2 статті 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Зміст постанови повинен відповідати вимогам статей 283, 284 КУпАП. В ній, зокрема, необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення. Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов`язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно зі статтею 9 КУпАП є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП). Під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності викладених в оскаржуваній постанові обставин, які стали підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності. З огляду на встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, що свідчить про необґрунтованість притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Сама постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення не є доказом у справі про адміністративне правопорушення, оскільки містить лише опис обставин, які визнані відповідачем підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, без зазначення певних доказів на їх підтвердження. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини, що мають значення для справи, не правильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішенням про задоволення позову. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 грудня 2019 року скасувати. Позов задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову серія ДПО18 №680381 від 09.10.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Закрити справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров