Постанова 4824 № 754/11212/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 754/11212/20 Головуючий у 1 інстанції: Таран Н.Г. провадження №22-ц/824/5817/2021 Головуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 24 травня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про повернення безпідставно набутого майна, розірвання договору та захист прав споживачів,- в с т а н о в и в : У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обгрунтовував тим, що 15 жовтня 2018 року між ним та відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір. Вказував, що на думку відповідача, станом на 2011 рік у позивача з'явилась заборгованість у зв`язку з чим, відповідач звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з заборгованості за кредитним договором. На даний час позивач направив відповідачу листа з вимогою про розірвання кредитного договору. Отримуючи заробітну плату позивач зрозумів, що відповідач не санкціоновано знімає з його картки грошові кошти, при цьому він не надавав згоди на таке зняття. Також банк неодноразово в односторонньому порядку відмовлявся виконувати розпорядження щодо перерахунку коштів та блокував видачу готівки. За період від вересня 2019 року до травня 2020 року з рахунку позивача банком списано суму 16 051 грн. 80 коп., що вважає отримане банком без законих підстав. Банк знав про те, що він списує кошти без достатніх правових підстав. У зв'язку з використанням коштів без достатніх правових підстав ОСОБА_1 просив стягнути проценти за користування коштами у розмірі 2 021 грн. 05 коп. на момент подачі позову до суду. Також позивач просив суд відшкодувати моральну шкоді та стягнути з відповідача на його користь 25 000 грн. Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними дії АТ КБ «ПриватБанк» відносно списання грошових коштів у розмірі 12 248 грн. 79 коп. з банківського рахунку/картки за № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПриватБанк». Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти з банківського рахунку/картки за № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк» у розмірі 12 248 грн. 79 коп. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 проценти (доходи) за користування безпідставно одержаними коштами (згідно ст.1214 ЦК України) у розмірі 16,5% річних від суми незаконно списаних грошових коштів від 02 вересня 2019 року до моменту виконання включно, що становить на дату подачі позовної заяви 2 021 грн. 05 коп. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію завданої моральної шкоди у розмірі 1 000 грн. Стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь держави судові витрати по справі у розмірі 3 783 грн. 60 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалення в цій частині постанови, якою відмовити в позовних вимогах ОСОБА_1 , в іншій частині рішення залишити без змін. Скаргу обґрунтовував тим, що суд першої інстанції не встановив підстави виникнення правовідносин з відкриття банківського рахунку/картки за № НОМЕР_1 і дійшов помилкового висновку, що відповідачем неправомірно списані кошти у розмірі 12 248 грн. 79 коп. з банківського рахунку/картки за № НОМЕР_1 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «ПриватБанк». Вказує, що відповідно до заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 27.018.2019 року, яка підписана позивачем під час приєднання до публічної оферти для отримання карти для виплат зарахування заробітної плати, повернення кредиту здійснюється шляхом договірного списання з рахунку клієнта, а отже право на списання коштів також зазначено в самій анкеті, підписаній позичальником, а не лише в умовах та правилах. Проте, такі умови судом не досліджувались та не враховані при ухваленні рішення по суті позовних вимог, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням процесуального закону. Зазнає, що судом також безпідставно зроблено висновок, що існують підстави для стягнення з відповідача 2 021 грн. 05 коп. процентів за безпідставного одержання чи збереження коштів за ставкою, визначеною відповідно до ст.ст. 536, 1048, 1214 ЦК України. Звертає увагу, що позивач не довів наявність завданої йому моральної шкоди в результаті протиправних дій відповідача щодо списання коштів з картки для виплат в рахунок погашення його кредитної заборгованості, при цьому суд не встановив умови публічної оферти, до котрої приєднався позивач та не встановлено факту відсутності кредиторської заборгованості у позивача, а судом не встановлено, що в чому полягає моральна шкода, завдана позивачу. Також, суд необґрунтовано встановив причинний зв`язок між винними діями відповідача та недоведеною позивачем і не встановлено судом першої інстанції моральною шкодою в порушення норм ст.263 ЦПК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2021 року без змін. Зазначає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, жодним чином не порушуючи права сторін судового процесу, обставини справи в апеляційній скарзі ґрунтуються на суперечливих доводах та на помилкових тлумаченнях положень законодавства, нерозуміння відповідачем природи суспільних відносин щодо захисту прав споживача, захисту його соціальних, сімейних та родинних зв`язків, права на повну оплату праці та задоволення основних потреб як члена суспільства. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. За ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності списання коштів з рахунку позивача і у відповідача не було правових підстав для стягнення з позивача починаючи від 02.09.2019 року до 12.05.2020 року грошових коштів, у зв`язку з чим вважав, що права позивача мають бути захищені та стягнуто на його користь безпідставно набуті відповідачем кошти у розмірі 12 248 грн. 79 коп. Судом вказано, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Оскільки облікова ставка НБУ у вересні 2019 року становила 16,5% , то з відповідача підлягало до стягнення на користь позивача 2 021 грн. 05 коп. Також зазначав, що діями відповідача, які полягали у порушенні прав позивача як споживача згідно Закону України «Про захист прав споживачів» було завдано також моральної шкоди, а тому для вішкодування заподіяної позивачу моральної шкоди є достатньою компенсація у розмірі 1 000 грн. Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 квітня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 15.10.2008 року за тілом кредиту у розмірі 680 грн. 96 коп. та втрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378 грн. У задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками, пенею, комісією та штрафних санкцій відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 04 вересня 2020 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 06 квітня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками, штрафами та в частині стягнення судового збору скасовано та постановлено в цій частині нове рішення. Позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за процентами за користування кредитом в розмірі 1 170 грн. 43 коп., штрафи в сумі 2 050 грн. (фіксована частина) і в сумі 500 грн. 12 коп. (процентна складова) та 333 грн. 33 коп. суми судового збору, а всього - 2 253 грн. 88 коп. Згідно з ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській цивільній, адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відповідач у період від 02.09.2019 року до 12.05.2020 року незаконно списав із зарплатної картки позивача грошові кошти у розмірі 12 248 грн. 79 коп. для погашення заборгованості за кредитним договором. За ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної підстави заволоділа ним. Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберігала його у себе за рахунок іншої (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовується незалежно від того, чи безпідставно набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовується також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником з чужого незаконного володіння. За ч.1 ст.1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Згідно зі ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На підставі викладеного суд першої інстанції вірно вважав, що оскільки відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження правомірності списання коштів з рахунку позивача - у відповідача не було правових підстав для стягнення з позивача починаючи від 02.09.2019 року до 12.05.2020 року грошових коштів, у зв`язку з чим права позивача мають бути захищені та стягнуто на його користь безпідставно набуті відповідачем кошти у розмірі 12 248 грн. 79 коп. Також, ч.2 ст.1214 ЦК України передбачає, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу), а тому, оскільки облікова ставка НБУ у вересні 2019 року становила 16,5%, то суд дійшов вірного висновку, що з відповідача підлягала до стягнення на користь позивача сума 2 021 грн. 05 коп. За ч.2 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з п.3 постанови ПВС України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. З огляду на вищенаведене, суд дійшов вірного висновку, що діями відповідача, які полягали у порушенні прав позивача як споживача згідно Закону України «Про захист прав споживачів» було завдано також моральної шкоди, і тому з врахуванням принципу розумності та справедливості вірно визначив позивачу у вішкодування моральної шкоди суму у розмірі 1 000 грн. Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні. Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить. Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 19 січня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач: Судді: