Постанова Дніпровський апеляційний суд № 216/7266/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6988/21 Справа № 216/7266/19 Суддя у 1-й інстанції - Сидорак В. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 вересня 2021 року м.Кривий Ріг Справа № 216/7266/19 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Зубакової В.П. суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М. секретар судового засідання Євтодій К.С. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року, яке ухвалено суддею Сидораком В.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області (відомості щодо дати складання повного судового рішення в матеріалах справи відсутні), - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про визнання дій незаконними та стягнення безпідставно списаних грошових коштів та моральної шкоди. Позовна заява мотивована тим, що позивач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи та отримує пенсію через АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на картковий рахунок пенсійної картки для виплат № НОМЕР_1 . 06 серпня 2019 року, о 14.36 годині, після надходження пенсії на пенсійну картку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» № НОМЕР_1 , банком шляхом надіслання СМС-повідомлення з номеру ПриватБанк, позивача було повідомлено про списання коштів у розмірі 640,76 грн. з зазначеного пенсійного рахунку на погашення боргу за іншою картою цього ж банку "Універсальна" № НОМЕР_2 . Крім того, з пенсійного рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 10.08.2019 року була знята комісія за обслуговування карти "Універсальна" в розмірі 20 грн. та 27 серпня 2019 року на погашення тієї ж карти 3,28 грн. Позивач не надавав АТ КБ «ПРИВАТБАНК» будь-яких повноважень зі списання коштів в розмірі 664,04 грн. з карткового рахунку № НОМЕР_1 на будь-які цілі, зокрема, погашення кредитної заборгованості цього ж банку, судові рішення та виконавчі провадження на підставі яких банк мав би право стягувати кошти з рахунку, відсутні. Відкриття уповноваженим банком АТ КБ «ПРИВАТБАНК» пенсійної картки для виплат, здійснюється з метою цілеспрямованої виплати - пенсії, з якої законодавством України не передбачено права банку вчиняти будь-які стягнення з такого виду банківського рахунку. Враховуючи, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» без передбачених законом підстав, самовільно зняв та обернув на свою користь із належної позивачу пенсії грошові кошти в розмірі 640 грн. 76 коп., якими користується по сьогоднішній день, банк повинен повернути зазначені кошти з урахуванням процентів річних. Розрахунок 3 % річних від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання: використовується формула (3% х суму боргу (грн.) х прострочених днів)/365 = (3% х640,76х93)/365= 4,89 грн. До того ж, дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо списання коштів з пенсійного рахунку в розмірі 640,76 грн. і так з маленької пенсії поставили позивача в скрутне становище, адже залишок пенсії становив 1359,24 грн., що менше встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2019 рік" прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб 1564 грн. Через незаконні дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позивач був позбавлений мінімального набору продуктів харчування, мінімального набору непродовольчих товарів ті мінімального набору послуг, для задоволення своїх соціальних потреб, що завдало значних моральних страждань позивачу. Приймаючи до уваги, що АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позбавив позивача засобів до існування, залишив його за межами прожиткового мінімуму, враховуючи, що позивач є особою з інвалідністю, пересувається за допомогою візка, останній зазнав змін у забезпеченні життєдіяльності, а тому вважає за необхідне стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на його користь 100 000 грн. моральної шкоди. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати незаконними дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо списання грошових коштів в розмірі 640,76 грн. з банківського рахунку № НОМЕР_1 ; стягнути з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 списані грошові кошти в розмірі 664,04 грн., та 3% річних - 4,89 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Крім того, просить суд апеляційної інстанції визнати участь судді Сидорака В.В. у розгляді даної справи протизаконною, визнати ксерокопії та зразки належними доказами, визнати прийняте рішення судді Сидорака В.В. котре не відповідає підставам звернення до суду ОСОБА_1 , розглядати справу за участі Президента України. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суддя Сидорак В.В. не мав права розглядати справи, адже у нього наявні рахунки у АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а тому він прямо або опосередковано заінтересований у розгляді справи. Суд необґрунтовано відмовив у прийнятті доказів про ненадання позивачеві правничої допомоги та вважав встановленими обставини, які є недоведеними. Так, позивач зазначає, що відповідач не надав суду виписку за картковим рахунком, а наданий зразок виписки з Приват24 про рух коштів та копія Анкети-заяви є неналежними доказами у справі. Крім того, позивач зазначає, що він зазнає переслідування на державному рівні, його позбавлено прожиткового мінімуму та можливості своєчасного звернення до суду. Також, йому було відмовлено в наданні кімнатного візка, у зв`язку з чим він був змушений проходити повторну комісію МСЕК. При цьому створювались проблеми в отриманні знеболюючих ліків, а в червні 2021 року заявили, що він взагалі не має право отримувати знеболюючи ліки, а може розраховувати лише на замінники знеболюючих ліків, котрі слабші за оригінали, у зв`язку з чим він звертався на гарячу урядову лінію, й такі дії вважає катуванням із застосуванням болю як основи. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» - Бродька А.І., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 25.05.2007 року ОСОБА_1 підписав заяву SAMDN40000010818113 на отримання кредитної картки № НОМЕР_3 , із кредитним лімітом 1000,00 грн. та базовою процентною ставкою 1,9%. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так й списанням банком коштів з платіжної картки (т. 1 а.с. 208). Згідно Виписки по картці/рахунку НОМЕР_4 і додатковим рахункам договору SAMDN40000010818113 від 04.01.2007 року, за період з 21.09.2005 року по 21.09.2020 року, ОСОБА_1 користувався кредитним коштами, і станом на 21.09.2020 року заборгованість за договором SAMDN40000010818113 становила 19 235,89 грн. (а.с. 87-119). Згідно з наданою відповідачем Випискою з карток за період 21.09.2005 року до 21.09.2020 року, з картки для виплат НОМЕР_5 здійснено автоматичне списання грошей для погашення простроченої заборгованості по карті НОМЕР_6 , а саме 06.08.2019 в сумі 640,76 грн. (т. 1 а.с. 87). Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у своїй заяві від 25.05.2007 року ОСОБА_1 погодився, що погашення заборгованості по кредитному ліміту може здійснюватися, як шляхом внесення коштів на карту Клієнтом, так і списанням Банком коштів з платіжної карти, а тому дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» є законними та не порушують права позивача, як споживача банківських послуг. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступні обставини. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає, з огляду на наступне. Так, частинами 1 і 4 статті 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Положення цього конституційного принципу закріплені у ст. ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України. За змістом ст. ст. 179, 192 ЦК України грошові кошти є речами, що виконують роль загального еквіваленту та платіжного засобу. Відносно них можуть виникати цивільні права та обов`язки. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Із положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Частиною 1 статті 55 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунку укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами (ч. 1 ст.1067 ЦК України). В силу ч. 2 ст. 1068 ЦК України банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Статтею 1071 ЦК України передбачено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Відповідно до підпунктів 1, 6 пункту 21.1 статті 21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа; ініціювання переказу здійснюється шляхом подання отримувачем платіжної вимоги при договірному списанні. Згідно пунктів 26.1 та 26.3 статті 26 вказаного Закону платник при укладенні договорів із банком має право передбачити договірне списання грошей із своїх рахунків на користь банку платника та/або третіх осіб. Договірне списання здійснюється за платіжною вимогою отримувача або за меморіальним ордером, оформленим банком. За змістом пункту 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті від 21 січня 2004 року №22, затвердженої постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі розрахункових документів стягувачів згідно з главами 5 та 12 цієї Інструкції. Згідно з пунктом 6.5 Інструкції, якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг. Договір може містити інформацію, яка потрібна банку для списання ним коштів з рахунку платника. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі договору банківського рахунку або іншого договору про надання банківських послуг договірне списання коштів з рахунку платника, оформляє меморіальний ордер, у реквізиті «призначення платежу» якого зазначає номер, дату договору, яким передбачено можливість застосування договірного списання. Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що Банк не може списувати грошові кошти з рахунка клієнта без його розпорядження, крім випадків наявності рішення суду про таке стягнення, встановлення такого права законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. Як убачається з матеріалів справи, 25.05.2007 року ОСОБА_1 підписав заяву SAMDN40000010818113 на отримання кредитної картки № НОМЕР_3 , із кредитним лімітом 1000,00 грн. та базовою процентною ставкою 1,9%. Строк дії картки 01/09. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії картки. Погашення заборгованості по кредитному ліміту може проводитися як шляхом внесення коштів на карту клієнтом, так й списанням банком коштів з платіжної картки №_______________ (т. 1 а.с. 208). При цьому, номер платіжної картки, з якої клієнт ОСОБА_1 доручає банківській установі здійснювати списання грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом, сторонами не погоджувався, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач надав згоду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на списання таких коштів саме з його картки для виплат НОМЕР_5 . Обгрунтовуючи своє право на списанням коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом з платіжної картки позивача, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» посилається на Умови та Правила надання банківських послуг. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договору приєднання розроблені ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», у теперішній час АТ КБ «ПРИВАТБАНК», вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, розміщених на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не містять підпису позивача або ж застереження про те, що саме ці Умови було надано останньому для ознайомлення, тому їх не можна розцінювати як частину договору, укладеного між сторонами шляхом підписання Заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді права та обов`язки сторін за договором, інші ніж передбачені заявою позичальника та анкетою-заявою, у тому числі, й списанням коштів в рахунок погашення заборгованості за кредитом з платіжної картки, призначеної для отримання соціальних виплат, зокрема, пенсії. Подібні висновки про застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). За наведених обставин не заслуговують на увагу посилання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» на Умови та Правила як на підставу правомірного списання коштів з рахунку позивача. При цьому, ОСОБА_1 стверджує, що не надавав Банку згоду на списання грошових коштів з його карткового рахунку № НОМЕР_1 , на який зараховувалася пенсія. Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 надав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розпорядження на списання коштів з його карткового рахунку № НОМЕР_1 на погашення заборгованості за кредитом є таким, що зроблений без урахування змісту зазначений вище норм права. За таких обставин, колегія суддів приходить до виснвоку про задоволення вимог позивача про визнання дій АТ КБ «ПРИВАТБАНК» щодо списання з картки/рахунку № НОМЕР_1 грошових коштів в розмірі 640,76 грн неправомірними. Згідно статті 1073 ЦК України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 просить суд стягнути з АК КБ «ПРИВАТБАНК» безпідставно списані грошові кошти у загальному розмірі 664,04 грн., із яких: 06 серпня 2019 року - списання коштів у розмірі 640,76 грн. на погашення боргу за картою "Універсальна" № НОМЕР_2 ; 10.08.2019 року - зняття комісії за обслуговування карти "Універсальна" в розмірі 20 грн.; 27 серпня 2019 року списання коштів у розмірі 3,28 грн. на погашення боргу за картою "Універсальна" № НОМЕР_2 . Як вже зазначено вище, ОСОБА_1 не надав ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» розпорядження на списання коштів з його карткових рахунків, а тому ці кошти мають бути повернути у порядку статті 1073 ЦК України, й заявлені в цій частині позовні вимоги теж підлягають задоволенню. Щодо стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими згідно ст. 625 ЦК України, то слід зазначити наступне. Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов`язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Оскільки, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» незаконно списано з рахунку ОСОБА_1 грошові кошти на загальну суму 664,04 грн., то у нього виник обов`язок зі сплати 3% річних за період користування незаконно утриманими грошовими коштами, що, в межах заявлених позовних вимог, становить 4,89 грн. Згідно зі ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. У відповідності до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Пунктом 5 вказаної Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілої, тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілої спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості (пункт 9 вказаної Постанови). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Вказаний висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 638/8636/17-ц. Таким чином, відповідальність за шкоду вимагає встановлення складу правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди, і умовою цивільно-правової відповідальності. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у Постанові від 10 квітня 2019 року у справі №464/3789/17. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Враховуючи наведені обставини та беручи до уваги, що внаслідок протиправної поведінки відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» порушено право володіння, користування та розпорядження ОСОБА_1 належними йому коштами, що призвело до порушення звичного життєвого укладу останнього, внаслідок чого він переносить душевні та моральні страждання, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для покладення на відповідача обов`язку з відшкодування позивачу завданої моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн., який відповідає принципам розумності і справедливості. З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, у зв`язку з чим скасовує рішення суду з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи та невірного застосування норм матеріального права, згідно п.п. 3,4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, та приймає нове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, з відповідача ТОВ «Фінансова компанія Кредит-Капітал» на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі загальному розмірі 2 102,00 грн., із яких: 840,80 грн. судовий збір, сплачений за подання позовної заяви (а.с. 1), 1 261,20 грн. судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги (а.с. 105), тобто пропорційно до задоволених вимог. Керуючись ст.ст. 367, ст. 374, п. 3,4 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 382 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 травня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання дій незаконними та стягнення безпідставно списаних грошових коштів та моральної шкоди задовольнити частково. Визнати незаконними дії Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» щодо списання 06 серпня 2019 року грошових коштів в розмірі 640,76 грн. з банківського рахунку/пенсійної картки для виплат № НОМЕР_1 , відкритої на ім`я ОСОБА_1 у Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК». Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані грошові кошти у розмірі 664 (шістсот шістдесят чотири) гривні 04 (чотири копійки) та три відсотка річних у розмірі 04 (чотири) 89 (вісімдесят дев`ять) копійок. Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок. В задоволенні інших позовних вимог відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 09 вересня 2021 року. Головуючий: Судді: