Постанова Сумський апеляційний суд № 591/8843/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2026 року м.Суми Справа №591/8843/25 Номер провадження 22-ц/816/1796/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Петен Я. Л. (суддя-доповідач), суддів - Замченко А. О. , Черних О. М. з участю секретаря судового засідання - Овчаренко М.В. у присутності: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Турченка Сергія Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Турченком Сергієм Петровичем, на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Зері Ю.О. у м. Суми, повний текст якого складено 06 лютого 2026 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сумбуд» про захист прав споживачів, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції У серпні 2025 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Турченка С.П., звернувся до суду з позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 04 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Сумбуд» укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 6, на виконання умов якого позивач сплатив відповідачеві 536400,00 грн, що становить 100% вартості квартири, розташованої у будинку, будівництво якого відповідач мав, згідно умов цього договору, завершити у ІІ кварталі 2022 року. У зв`язку з невиконанням взятих не себе зобов`язань щодо завершення будівництва та здачі об`єкта будівництва в експлуатацію, відповідач істотно прострочив визначений договором строк здачі об`єкта будівництва в експлуатацію (сплив 31 червня 2022 року, тобто більше ніж три роки), не передав позивачу об`єкт нерухомості та не надав йому документів, необхідних для реєстрації права власності на нерухоме майно. У зв`язку цим позивач вважав, що наявні підстави для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року, повернення сплачених за вказаним договором коштів, а також стягнення з відповідача понесених майнових збитків від знецінення грошових коштів. Враховуючи, що об`єкт будівництва не введений в експлуатацію, відповідачем порушено умови договору щодо виконання взятих на себе зобов`язань, також вважав наявними підстави для застосування до відповідача відповідальності, визначеної ч. 5 ст. 10 «Про захист прав споживачів» щодо стягнення пені. Вказував, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню також відсотки за користування чужими грошовими коштами, починаючи від дня коли майно мало бути передано до дня пред`явлення позову, оскільки кошти не повернуті, зобов`язання за договором купівлі-продажу майнових прав дійсні. Крім того, у зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав, протиправним володінням та користуванням його коштами, вважає, що йому завдано маральну шкоду, яку оцінює у 200000 грн. Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, просив суд розірвати договір купівлі-продажу майнових прав, укладений між сторонами, повернути позивачу сплачені за цим договором кошти у сумі 536400,00 грн, а також стягнути з відповідача на користь позивача 376598,60 грн прямих збитків від знецінення Національної валюти України, 912998,60 грн пені, 296825,11 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 200000,00 грн моральної шкоди, а також стягнути з відповідача 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2026 рокупозов ОСОБА_1 задоволено частково. Розірвано договір купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ПрАТ «Сумбуд». Стягнуто з ПрАТ «Сумбуд» на користь ОСОБА_1 536 400,00 гривень сплачених за договором купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року коштів; 10000,00 гривень моральної шкоди; 12501,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу. В іншому відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Сумбуд» на користь держави 14102,00 грн судового збору. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов`язання в частині завершення будівництва та введення його в експлуатацію не виконав, у запланований термін ІІ квартал 2022 року та станом на дату розгляду справи будівництво не завершив, доказів того, що ним вчиняються дії із завершення будівництва та введення об`єкта будівництва в експлуатацію чи доказів того, що будівництво не може бути завершене не з вини відповідача останнім не надано. Зазначені дії можуть свідчити про недобросовісність відповідача як сторони договору, при цьому через істотне порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу майнових прав №6 позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору (отримати у власність квартиру), а тому наявні правові підстави для розірвання зазначеного договору та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених на його виконання грошових коштів у розмірі 536400,00 грн. Мотивуючу відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту спричинення збитків та їх реальність, обґрунтування їх розміру та безпосереднього причинного зв`язку між порушенням та заподіянням збитків і розміру відшкодування, що відповідало б вимогам статей 22, 623 ЦК України. Відмовляючи у стягненні пені за прострочення виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав, суд першої інстанції виходив з того, що за договором купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 04 березня 2021 року відповідач не брав на себе зобов`язань виконати певні будівельні роботи чи надати певні послуги позивачу, а тому відсутні підстави для стягнення з ПАТ «Сумбуд», яке за умовами договору є продавцем майнових прав, пені, передбаченої частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Відмовляючи у стягненні відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд першої інстанції виходив з того, що умови договору не містять положень про те, що сплата позивачем повної вартості майнових прав на об`єкт нерухомості є попередньою оплатою товару, а тому відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 693 ЦК України. Окрім того, відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли правовідносини, пов`язані з позикою. Задовольняючи частково позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції, з урахуванням тривалості, характеру та обсягу моральних страждань позивача, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Турченка С.П., подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у стягненні збитків, пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог. Також просить змінити рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди та стягнути з відповідача на його користь 200000 грн моральної шкоди. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін, а також стягнути витрати на правничу допомогу, понесені в апеляційному суді. Апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду першої інстанції про те, що інфляційні втрати не можна вважати збитками як такими, не є обґрунтованими. Не наведено правової норми, яка б виключала можливість нарахування збитків від порушення зобов`язання в порядку ст.ст. 22, 625 ЦК України, виходячи із інфляційного знецінення сплачених позивачем коштів. Зауважує, що за чотири роки сума коштів, яка має бути повернута позивачу, знецінилась майже вдвічі, що вбачається з наданого розрахунку. Вважає, що суд першої інстанції в цій частині неправильно застосував норми ст.ст. 22, 623, 625 ЦК України, внаслідок чого ухвалив неправильне рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків. Вказує, що договір купівлі-продажу майнових прав в даному випадку містить елементи договору підряду, зокрема, зобов`язання відповідача про виконання робіт, а тому наявні підстави для стягнення пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Зазначає, що умовами договору передбачено обов`язок позивача повністю оплати товар (майнові права) до їх передачі, а у подальшому отримати у власність визначене договором нерухоме майно, а тому судом безпідставно не застосовано до спірних правовідносин, положення ст.ст. 693, 536 ЦК України. Вважає, що стягнута судом сума моральної шкоди в розмірі 10 000, 00 грн. неспівмірна і непропорційна глибині його моральних страждань. Рішення суду в частині розірвання договору купівлі-продажу майнових прав та стягнення сплачених позивачем за цим договором коштів не оскаржується, а тому, відповідно до положень ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається. У судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, його представник, адвокат Турченко С.П., доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Представник відповідача у судове засідання апеляційного суду не прибув, про місце, дату та час розгляду справи товариство повідомлено належним чином, своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, не скористалося. Фактичні обставини, встановлені судом першої та апеляційної інстанції 04 березня 2021 року між ПрАТ «Сумбуд» та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 6 (а.с. 16-20), відповідно до умов якого відповідач продає, а позивач придбаває майнові права на об`єкт нерухомості в об`єкті будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . Майнові права на визначений у пункті 2.1 договору об`єкт нерухомості належить продавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2015 року з урахуванням договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2015 року, від 15 лютого 2021 року. Майнові права продавця на об`єкт нерухомості, які належать продавцю та відчужуються покупцю відповідно до умов цього договору, полягають у праві набути право власності на об`єкт нерухомості після введення в експлуатацію об`єкта будівництва та оформити відповідні правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості. Згідно з пунктом 2.4 договору запланований термін завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва - ІІ квартал 2022 року. Згідно з умовами пункту 3.2 договору продавець здійснює передачу майнових прав на об`єкт нерухомості та безпосередньо об`єкт нерухомості в порядку та на умовах, визначених в статті 5 цього договору, за умови належного і повного виконання покупцем всіх прийнятих на себе зобов`язань за даним договором. Відповідно до пункту 3.4 договору купівлі-продажу майнових прав з метою забезпечення дійсності та реалізації майнових прав на об`єкт нерухомості, які придбані покупцем відповідно до умов цього договору, продавець зобов`язується за свій рахунок забезпечити будівництво та введення в експлуатацію об`єкта будівництва. Будівництво об`єкта будівництва може здійснюватися як безпосередньо продавцем, так і третіми особами, залученими продавцем. Продавець несе відповідальність за якість будівельних робіт, матеріалів, обладнання та устаткування, що будуть використані при будівництві об`єкта будівництва та об`єкта нерухомості та які впливають на стан і якість самого об`єкту нерухомості. Продавець несе відповідальність за строки завершення будівництва, визначені в пункті 2.4. цього договору та, відповідно, за можливість вчасної реалізації покупцем придбаних майнових прав на об`єкт нерухомості. Пунктом 3.8 договору передбачено, що об`єкт нерухомості є частиною об`єкта будівництва, таким чином, всі зобов`язання продавця (щодо строків, якості та гарантій), які виникають у зв`язку з будівництвом об`єкта будівництва, розповсюджуються і на об`єкт нерухомості. У пункті 4.1 договору сторони визначили, що ціна майнових прав на об`єкт нерухомості на дату укладення даного договору складає 536400,00 грн, у тому числі ПДВ 89400,00 грн. Згідно з пунктом 4.2. договору сплата грошових коштів, зазначених в пункті 4.1 договору, проводиться покупцем в національній валюті України, шляхом банківського переказу на поточний рахунок продавця або внесенням готівки в строк 04 березня 2021 року 100,00% - 536400,00 грн. Всі зміни, які можуть виникати в процесі виконання цього договору та/або обумовлені в пунктах 3.9, 4.5, 4.6 договору, оформлюються додатковими угодами до цього договору (пункт 4.7 договору). Згідно з пунктом 4.12 договору покупець не має права в односторонньому порядку відмовитись від цього договору та вимагати повернення сплачених грошових коштів за виключенням випадку порушення товариством терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію більш ніж на 90 днів з поверненням отриманих товариством коштів відповідно до п. 4.1 без утримання комісій. За змістом пункту 5.1. договору передача покупцю права власності на майнові права на об`єкт нерухомості здійснюється за двостороннім актом прийому-передачі майнових прав на об`єкт нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін впродовж 2 днів з моменту сплати 100 відсотків ціни майнових прав, визначеної п. 4.1 цього договору. Пунктом 5.2 договору купівлі-продажу майнових прав визначено, що передача об`єкта нерухомості покупцю як власнику майнових прав на об`єкт нерухомості здійснюється після введення об`єкта будівництва в експлуатацію, що підтверджується отриманим сертифікатом відповідності закінченого будівництвом об`єкта/ зареєстрованою декларацією про готовність об`єкта до експлуатації. Передача об`єкта нерухомості покупцю проводиться по акту прийому-передачі об`єкта нерухомості, який підписується повноважними представниками сторін не пізніше ніж через 60 календарних днів з дня настання кожної з наступних подій: 1) закінчення робіт з надання об`єкту нерухомості обумовленого цим договором стану, в тому числі оздоблювальних робіт; 2) введення об`єкта будівництва в експлуатацію; 3) проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомості БТІ і виготовлення технічного паспорта на об`єкт нерухомості. Умови, за яких продавець не несе відповідальності перед покупцем за прострочення передачі об`єкта нерухомості за договором визначені у пункті 5.5 договору. Відповідальність сторін за договором визначена у розділі 6 договору. Термін дії, умови та порядок розірвання договору погоджений його сторонами у розділі 7 договору. Договір діє з дня його підписання та скріплення печатками сторін (за наявності) і до належного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором (п. 7.1). Належним виконанням зобов`язання продавця з передачі покупцю об`єкта нерухомості, вказаного в п. 2.1. договору, сторони вважають підписання двостороннього Акту прийому-передачі об`єкта нерухомості в строк, вказаний в ст. 5 цього договору, за винятком випадків, вказаних в п. 5.5. договору (п. 7.2). Дострокове розірвання цього договору можливе в наступних випадках: за ініціативою продавця у випадку, передбаченому п. 6.2. договору, без підписання додаткового договору про розірвання договору; за згодою сторін, тільки за умови підписання відповідного договору (п. 7.3). У разі розірвання договору сторони звільняються від виконання взаємних зобов`язань за договором (п. 7.4). Згідно з квитанцією № 54625048 від 04 березня 2021 ОСОБА_1 сплатив ПрАТ «Сумбуд» 536400,00 грн як оплату за квартиру АДРЕСА_2 згідно договору купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року, в т.ч. ПДВ 89400,00 грн (а.с. 15). Таким чином ОСОБА_1 у повному обсязі виконав свої договірні зобов`язання, у той час як відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, у строк, визначений умовами договору (ІІ квартал 2022 року), не завершив будівництво об`єкта будівництва та не ввів його в експлуатацію. Відповідно до звіту, складеного ТОВ «Оціночна фірма «Юніт» на замовлення позивача, збитки ОСОБА_1 , внаслідок неналежного виконання умов договору купівлі-продажу майнових прав склали 1069700 грн (а.с. 22-41). Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права Частиною першою статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Розірвання договору є одним із способів захисту порушеного права, передбачених вказаною статтею, оскільки спрямоване на припинення правовідношення, яке виникло на підставі цього договору. У даній справі спір виник щодо наявності/відсутності підстав для розірвання договору купівлі-продажу майнових прав відповідно до положень статті 651 ЦК України у зв`язку з його істотним порушенням відповідачем, а також зобов`язання повернути сплачені кошти за цим договором. Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги позивача про стягнення збитків Відповідно до положень частини першої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Статтею 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Відповідно до частин другої, третьої статті 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ особи, яке пов`язане з утиском його інтересів як учасника певних суспільних відносин і яке виражається у зроблених ним витратах, у втраті або пошкодженні його майна, у втраті доходів, які він повинен був отримати. Збитками в розумінні цивільного законодавства є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. За змістом статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання. Позивачем заявлені до стягнення з відповідача прямі збитки у вигляді знецінення Національної валюти України з урахуванням інфляційних процесів. Під прямими збитками розуміють фактично заподіяну шкоду, розмір якої фізично можна встановити шляхом визначення відновлювальної вартості активу його заміщення на ідентичний або ж аналогічний. Нарахування ж інфляційних втрат є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, яка передбачена статтею 625 ЦК України та виступає способом захисту майнового права та інтересу, у зв`язку з чим інфляційні втрати не можна вважати збитками як такими. Відшкодування збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності і для застосування такої міри відповідальності необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; шкідливого результату такої поведінки (збитків), наявності та розміру понесених збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного з елементів відповідальність у вигляду відшкодування збитків не наступає. Отже, для правильного вирішення спору, пов`язаного з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обов`язку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. Виходячи з цього, позивач повинен довести факт спричинення збитків та їх реальність, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між правопорушенням та заподіяними збитками, а також розмір відшкодування. Враховуючи норми частини четвертої статті 623 Цивільного кодексу України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. При цьому кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_1 збитків у заявленому ним розмірі, оскільки ним не доведено факту спричинення йому збитків відповідачем та їх реальності. Не обґрунтовано безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіяними, на його думку, збитками, а також розміру відшкодування, що відповідало б вимогам статей 22, 623 ЦК України. Стаття 625 ЦК України, як міра відповідальності, застосовується до грошових зобов`язань, у той час як у відповідача було зобов`язання, згідно умов договору, з передачі позивачу майнових прав на об`єкт нерухомості та у подальшому передачі самого об`єкту нерухомості. Також колегія суддів додатково вважає за необхідне звернути увагу на пункти 10.1 та 10.6 договору купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року, відповідно до яких сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору і які сторони не могли передбачити, ні попередити розумними заходами. Такі надзвичайні обставини включають, зокрема війну та військові дії. У цих випадках термін виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором відстрочується пропорційно часу, впродовж якого діють такі обставини і їх наслідки. Загальновідомими є обставини широкомасштабного вторгнення російської федерації у лютому 2022 року на територію України, що триває і дотепер. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, а доводи апеляційної скарги його не спростовують. Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги позивача про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (стаття 628 ЦК України). Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з частиною другою статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав. У постанові від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що інвестор після виконання умов інвестування набуває майнові права (тотожні праву власності) на цей об`єкт і після завершення будівництва об`єкта нерухомості набуває права власності на об`єкт інвестування як первісний власник шляхом проведення державної реєстрації речових прав на зазначений об`єкт за собою. У справі, яка переглядається, встановлено, що за змістом укладеного між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року продавець продає, а покупець придбаває майнові права на об`єкт нерухомості (квартиру АДРЕСА_3 . При цьому позивач зобов`язався сплатити відповідачу ціну майнових прав на об`єкт нерухомості згідно з умовами цього договору та прийняти майнове право. Порядок передачі майнових прав на об`єкт нерухомості та об`єкта нерухомості визначений статтею 5 договору. Приписи статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлюють права споживача у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг). Частиною п`ятою зазначеної статті передбачено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. На правовідносини, які виникли на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру, стороною яких є фізична особа, метою якої є придбання житла для власних потреб, поширюється дія Закону України «Про захист прав споживачів». Тлумачення частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє стверджувати, що вона поширюється на договори підряду та договори про надання послуг. Відповідно прострочення зобов`язань, що виникли з договору підряду або договору про надання послуг зумовлює нарахування пені у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги) або в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Відсутні правові підстави для стягнення з продавця за договором купівлі-продажу майнових прав пені, передбаченої частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», з огляду на те, що така пеня підлягає нарахуванню у разі порушення умов договору про виконання робіт (надання послуг) виконавцями робіт і надавачами послуг, а не продавцями товарів. Способи захисту прав покупця за споживчим договором купівлі-продажу передбачені статтями 8, 9 Закону України «Про захист прав споживачів». Вказаних висновків щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд у постанові від 25 березня 2024 року у справі № 759/9026/21. Згідно статті 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності. Встановивши, що між сторонами 04 березня 2021 року був укладений договір купівлі-продажу майнових прав, а не договір про виконання робіт (надання послуг), колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів». Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги позивача про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами. Згідно з статтею 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов`язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця. Відповідно до вимог статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Як уже зазначалось апеляційним судом, у пунктах 10.1 та 10.6 договору купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо таке невиконання є наслідком обставин непереборної сили, які виникли після укладення цього договору і які сторони не могли передбачити, ні попередити розумними заходами. Такі надзвичайні обставини включають, зокрема війну та військові дії. У цих випадках термін виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором відстрочується пропорційно часу, впродовж якого діють такі обставини і їх наслідки. Загальновідомою обставиною є широкомасштабне вторгнення рф на територію України, яке триває дотепер. Тому колегія суддів доходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування чужими грошовими коштами на підставі частини 3 статті 693 ЦК України. При цьому суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні відсотків за користування чужими грошовими коштами, виходив з того, що умови договору не містять положень про те, що сплата позивачем повної вартості майнових прав на об`єкт нерухомості є попередньою оплатою товару, але загалом це не вплинуло на загальний висновок суду щодо відмови у позові в цій частині. Позиція апеляційного суду щодо доводів апеляційної скарги позивача про розмір моральної шкоди Частина перша статті 611 ЦК України визначає правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема пункт 4 цієї частини передбачає настання такого правового наслідку як відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно. Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин). Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн у зв`язку з тим, що вказаний розмір відповідає засадам розумності та справедливості, а тривале невиконання відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року щодо завершення будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва спричинило позивачу моральні страждання через невизначеність щодо можливості отримати у власність квартири, за яку він сплатив 536400,00 грн. Враховуючи умови пунктів 10.1 та 10.6 договору купівлі-продажу майнових прав № 6 від 04 березня 2021 року, а також те, що відповідач рішення суду в цій частині не оскаржував, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, а підстави для збільшення вказаного розміру відсутні. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (частина перша статті 374 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 375 ЦПК України). Висновки суду апеляційної інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги за результатами апеляційного перегляду рішення, свідчать про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін. Висновки суду щодо судових витрат Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 1 та 2 статті 141 ЦПК України). Оскільки апеляційна скарга залишена апеляційним судом без задоволення, то відсутні підстави для відшкодування заявнику апеляційної скарги судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги та зі сплати витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником адвокатом Турченком Сергієм Петровичем, залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 02 лютого 2026 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 квітня 2026 року. Головуючий - Я. Л. Петен Судді: А. О. Замченко О. М. Черних