Постанова 4824 № 752/7812/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110 факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Унікальний номер справи № 752/7812/16-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/6438/2021Головуючий у суді першої інстанції - Чередніченко Н.П. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А. судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф., секретар Рудик О.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року по цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вереса Василя Володимировича, боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , В С Т А Н О В И В: В травні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії державного виконавця Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Вереса В.В., в якій просила визнати незаконними дії державного виконавця Верес В.В. та скасувати постанови від 10.05.2016 та від 11.05.2016, а також зобов`язати, останнього, відновити виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 23.11.2015 та від 23.11.2015 про вселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 у квартиру АДРЕСА_1 , де боржником зазначено ОСОБА_3 . Свої вимоги обґрунтувала тим, що 04.03.2016 державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Вересом В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 22.11.2015 про вселення ОСОБА_1 , ОСОБА_4 у вищезазначену квартиру. 10.05.2016 та 11.05.2016 державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Вересом В.В. було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу з посиланням на те, що ОСОБА_1 добровільно відмовилася вселитися у квартиру. Такими діями державного виконавця було порушено право скаржника, оскільки не відбулося фактичного повного виконання рішення суду. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19.06.2019 у задоволенні скарги ОСОБА_1 було відмовлено (т. 3 а.с. 101-106). В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права просить, скасувати ухвалу суду першої інстанції та скасувати постанови ВП № 50401484 від 10.05.2016 та ВП № 50401445 від 11.05.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу. Зазначає, що державний виконавець, ігноруючи її заяву про відкладення проведення виконавчих дій, в зв`язку з погіршенням стану здоров`я та неможливістю вільно пересуватись внаслідок захворювання опорно-рухового апарату, склав акт про її відсутність. Проте, акти від 19.04.2016 не відповідають встановленій законом формі. а саме: не містять підпису стягувача в графі відмови від проведення виконавчих дій, не містять застереження про відмову у підписанні вказаного акту, та не містять відомостей щодо повідомлення стягувача про дату проведення виконавчих дій Крім того, шляхом складання вимоги від 27.04.2016, державний виконавець Верес В.В. призначає проведення виконавчих дій на 06.05.2016, однак дану вимогу було отримано ОСОБА_1 лише 16.05.2016 і в матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази відображеного в акті виконавця твердження про те, що на час проведення виконавчих дій від 06.05.2016 з вселення стягувачів, останні були повідомленні належним чином про час та дату проведення виконавчих дій (т. 3 а.с. 111-116). В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу з викладений в ній підстав та просили її задовольнити. Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції зазначив, що скаржником не надано суду переконливих доказів на підтвердження порушення державним виконавцем вимог Закону України «Про виконавче провадження» та безпідставність винесених постанов про повернення виконавчих документів. Але погодитись із висновком суду в повному обсязі не можливо з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 05.08.2014, було задоволено позов ОСОБА_1 , ОСОБА_4 . Вселено ОСОБА_1 й ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 . Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не чинити перешкод у користуванні жилим приміщенням ОСОБА_1 й ОСОБА_4 та надати ключі від всіх замків на вхідних дверях в квартиру. Виселити ОСОБА_7 та ОСОБА_6 із самовільно зайнятої ними квартири та зобов`язано не чинити у будь-який спосіб перешкод ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у користуванні жилим приміщенням. (т. 1 а.с. 4-5). 04.03.2016 державним виконавцем Голосіївського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Вересом В.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 752/11660/14-ц, виданого 22 та 23.11.2015 про вселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у квартиру, де боржником зазначено ОСОБА_2 (т.1 а.с. 6). 19.04.2016 на вимогу державного виконавця ОСОБА_1 з`явилася в приміщення ВДВС Голосіївського РУЮ м. Києва для проведення виконавчих дій, де в присутності боржників державний виконавець намагався провести виконавчі дії з вручення їй ключів від спірної квартири, проте ОСОБА_1 відмовилась від проведення цих дій, оскільки не було встановлено відповідність ключів (т.2 а.с.33). 26.04.2016 Верес В. В. склав акт про відсутність стягувача в рамках ВП № 50401484 і ВП 50401445. Надалі державний виконавець шляхом складання вимоги від 27.04.2016 призначив проведення виконавчих дій на 06.05.2016 (т.2 а.с. 34). На підтвердження проходження курсу лікування ОСОБА_1 було надано виписку з історії хвороби (т. 2 а.с.57). Державний виконавець 06.05.2016 склав акт про відсутність стягувача (т. 2 а.с. 36). 10 та 11 травня 2016 року державним виконавцем Голосіївського РВ ДВС м. Києва Вересом В.В. було винесено постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» з посиланням на ту обставину, що ОСОБА_1 добровільно відмовилася вселитися у квартиру та перешкоджає провадженню виконавчих дій (ВП № 50401445, ВП № 50401484) (т. 2 а. с.36-37). Статтею 47 Закону України «Про виконавче провадження» на час вчинення виконавчих дій (далі - Закон) чітко встановлює перелік підстав для повернення виконавчого документа стягувачеві без виконання. Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 47 Закону виконавчий документ на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа. Відповідно до положень ст. 6 Закону державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз`яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Згідно ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу. Виконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії, здійснюється державним виконавцем за місцем проведення таких дій. Відповідно до положення ст. 79 Закону примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Отже, з вищевикладеного вбачається, що фактичного виконання рішення суду не відбулось, оскільки ОСОБА_1 дійсно не мала можливості переконатись у відповідності ключів до дверей квартири АДРЕСА_1 . У вимозі державного виконавця від 08.04.2016, зобов`язано учасників виконавчого провадження з`явитись 19.04.2016 об 11-00 за адресою м. Київ, вул. Ломоносова, 22/15, каб. № 4 для проведення виконавчих дій. (т.2, а.с. 27). Згідно з актом державного виконавця від 19.04.2016 зазначено, що ОСОБА_1 відмовилась добровільно вселитись у спірну квартиру. Однак такі обставини не відповідають матеріалам справи, оскільки в даному акті не має підпису ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , та не має підписів будь яких осіб, які б засвідчили зазначену обставину (т.2 а.с. 33). Також стягувачі не були повідомлені державним виконавцем про повернення виконавчого документу у разі перешкод з їхнього боку для здійснення виконавчих дій (т. 3 а. с.176) Відповідно до ст. 35 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторін. Положенням ст. 38 зазначеного Закону передбачено право державного виконавця зупинити виконавче провадження у разі перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі, якщо рішення неможливо виконати без його участі. Так, державним виконавцем 26.04.2016 складено акт про неможливість виконання рішення суду у зв`язку з відсутністю стягувача. Відповідно до матеріалів справи, 26.04.2016 до ВДВС Голосіївського РУЮ м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 від 25.04.2019 про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку з різким погіршенням здоров`я з додатком випискою із амбулаторної медичної картки, однак державним виконавцем зазначене звернення не прийнято до уваги (т. 2 а.с.58). 06.05.2016 державним виконавцем було складено акт про відсутність стягувача під час проведення виконавчих дій, однак повідомлення про проведення виконавчих дій, призначених на 06.05.2016, було отримано ОСОБА_1 лише 16.05.2016, тому скаржник не була обізнана про дату про проведення виконавчих дій, а тому не мала об`єктивної можливості бути присутньою на них (т.3 а.с. 117-118). За таких обставин, державним виконавцем не було враховано заяву ОСОБА_1 про перебування її на лікуванні, тому вона фактично не мала змоги бути присутньою на вчиненні виконавчих дій щодо виконання рішення суду. Такими діями державного виконавця було порушено порядок здійснення виконавчого провадження у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» діючого на час проведення виконавчих дій. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ОСОБА_1 діяла у спосіб, який свідчить про відмову від добровільного вселення у квартиру та про перешкоджання у здійсненні виконавчих дій, оскільки даний висновок спростовується матеріалами справи. Оскільки постанови державного виконавця ВДВС Голосіївського РУЮ у м. Києві Вереса В.В. за виконавчим провадженням № 50401484 від 10.05.2016, виконавчим провадженням № 50401445 від 11.05.2016 про повернення виконавчого документу стягувану по виконавчим листам № 752/11660/14-ц від 22.11.2015 визнаються незаконними та скасовуються, поновлення провадження здійснюється автоматично. Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. В зв`язку з вищевикладеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення. Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 червня 2019 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Скаргу ОСОБА_1 дії державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Вереса Василя Володимировича, боржники: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задовольнити. Визнати незаконними та скасувати постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві Вереса Василя Володимировича за виконавчим провадженням № 50401484 від 10 травня 2016 року, виконавчим провадженням № 50401445 від 11 травня 2016 року про повернення виконавчого документу стягувачу за виконавчим листам № 752/11660/14-ц від 22 листопада 2015 року. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений 24 травня 2021 року. Суддя-доповідач В.А. Нежура Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська