Постанова Київський апеляційний суд № 761/44705/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 квітня 2023 року м. Київ Справа № 761/44705/19 Апеляційне провадження №22-ц/824/4714/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Нежури В.А., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Савицького О.А., 02 грудня 2022 року у м. Києві, дата складення повного тексту ухвали не зазначена, у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован Олександра Борисовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, В С Т А Н О В И В У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Рожкован О.Б., у якій просив скасувати постанову від 13 грудня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, акт від 07 грудня 2021 року, а також відновити вказане виконавче провадження. Скарга мотивована тим, що у провадженні Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 761/44705/19, виданого 20 вересня 2021 року Шевченківським районним судом м. Києва, про усунення ОСОБА_2 перешкод з боку ОСОБА_1 в користуванні кімнатою, площею 9,3 кв.м. в квартиру АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану житлову кімнату. 13 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з підстави, передбаченої п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Посилаючись на те, що постанова та акт є неправомірними, оскільки, усунення перешкод та вселення не відбулось, а отже рішення фактично не виконано, заявник вважає, що вказаними рішеннями державного виконавця були порушені його права, а тому звернувся до суду з даною скаргою. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року скаргу ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован Олександра Борисовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації - задоволено частково. Скасовано постанову державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкована Олександра Борисовича від 13 грудня року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1. В решті вимог скарги відмовлено. Ухвала суду мотивована тим, що державний виконавець у примусовому порядку не забезпечив заявнику безперешкодне проживання у приміщенні, зазначеному у виконавчому документі, оскільки на момент вселення у присутності понятих та поліцейського у кімнаті проживали неповнолітні діти боржника та знаходилися їх речі, які боржник прибрати не погодилась, у зв`язку з чим стягувач власні речі, які необхідні для проживання, фактично внести у кімнату не зміг, а тому у виконавця не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Разом з тим, суд першої інстанції не вбачав правових підстав для окремого скасування акту державного виконавця, оскільки закінчення виконавчого провадження, на неправомірність якого посилається заявник, відбулось саме на підставі постанови, яка визнана судом неправомірною та скасована, що у повному обсязі забезпечує дотримання прав заявника у виконавчому провадженні. З приводу вимоги про відновлення виконавчого провадження, суд першої інстанції вказав на те, що вказана вимога є передчасною, оскільки державним виконавцем з метою вирішення вказаного питання вчинятимуться дії виключно після набрання ухвалою законної сили, а тому вважав за необхідне відмовити в задоволенні скарги в даній частині вимог. Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , її представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність ухвали у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Представник вказує на те, що постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року не було прийнято рішення про виселення дітей боржника з кімнати площею 9,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 , такі вимоги до суду не заявлялись та не розглядались. Докази проживання дітей боржника у вказаній кімнаті були надані суду та їм в рішенні була надана відповідна оцінка. Вказує, що державний виконавець виконав виконавчий лист, виданий на підставі постанови Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року та діяв в межах наданих йому повноважень, а тому постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною. Також вказує на те, що судом першої інстанції помилково встановлено, що боржником при вселенні заявника вчинялись перешкоди для виконання рішення суду, оскільки кімната площею 9.3 м.кв. не замикається на ключ та ніякі особи ніколи не чинили йому перешкод входити та користуватись вказаною кімнатою. В кімнаті знаходяться речі ОСОБА_2 занесені ним особисто в присутності понятих, що підтверджує його вселення до кімнати. Крім цього, представник вказує на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги відповідь начальника в.о. Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у М. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) від 12 січня 2022 року за наслідками розгляду скарги ОСОБА_2 , якою було встановлено правомірність винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким скаргу залишити без задоволення. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити. ОСОБА_2 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою. Від Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи. Державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован О. Б. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Тому його неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явились в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що постановою Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Встановлено порядок користування спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: квартирою АДРЕСА_1 , виділивши ОСОБА_2 в користування кімнату площею 12,0 кв.м. та кімнату площею 9,3 кв.м., а ОСОБА_1 - кімнату площею 18,7 кв.м.. Усунуто ОСОБА_2 перешкоди з боку ОСОБА_1 в користуванні кімнатою площею 9,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом його вселення у вказану житлову кімнату. Постановою Верховного Суду від 08 вересня 2021 року постанова Київського апеляційного суду від 26 травня 2021 року залишено без змін. Шевченківським районним судом м. Києва 20 вересня 2021 року було видано виконавчий лист №761/44705/19 про усунення ОСОБА_2 перешкоди з боку ОСОБА_4 в користуванні кімнатою площею 9,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану житлову кімнату. 13 жовтня 2021 року державним виконавцем, керуючись статтями 3,4,24,25,26 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про стягнення виконавчого збору. 05 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ та призначено дату виконання виконавчого листа № 761/44705/19 від 20 вересня 2021 року виданого Шевченківським районним судом м. Києва. Проведення виконавчих дій призначено на 23 листопада 2021 року о 13 год.00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 . 23 листопада 2021 року на адресу відділу, у зв`язку з хворобою боржника (підозра на захворювання COVID-19), надійшла заява про відкладення виконавчих дій з усунення ОСОБА_2 перешкоди з боку ОСОБА_4 в користуванні кімнатою площею 9,3 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану житлову кімнату. 23 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій строком на 10 робочих днів або до одужання сторони виконавчого провадження. 30 листопада 2021 року державним виконавцем винесено постанову про залучення працівників органів внутрішніх справ та призначено проведення виконавчих?дій 07 грудня 2021 року в 14 год.00 хв. за адресою: АДРЕСА_2 . 07 грудня 2021 року при проведені виконавчої дії з виконання виконавчого листа № 761/44705/19 від 20 вересня 2021 року виданого Шевченківським районним судом м. Києва про усунення ОСОБА_2 перешкоди з боку ОСОБА_4 в користуванні кімнатою площею 9,3 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану житлову кімнату. Стягувачу надано безперешкодний доступ до кімнати площею 9,3 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 , стягувачем занесені особисті речі до кімнати площею 9,3 кв. м., про що складено акт, який підписаний учасниками виконавчого провадження та особами, які залучені до проведення виконавчих дій, а саме: боржником ОСОБА_1 , та понятими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .. Стягувачем ОСОБА_2 акт державного виконавця від 07 грудня 2021 року не підписаний, та останнім надані пояснення, в яких він вказує на те, що /при вселенні чоловік його сестри ( ОСОБА_7 ) ОСОБА_8 всіляко перешкоджав виконавчим діям - не дав встановити замок у кімнату 9,3 кв.м., погрожував, штовхав та кричав. Зазначає, що вселення фактично не відбулось, не зміг занести ліжко, стіл та інші речі, зміг занести шкаф та частину речей. Зазначає, що проживати у цій кімнаті він фактично не може, оскільки ОСОБА_1 відмовилась виносити частину речей, а тому вважав, що рішення суду фактично не виконане. Акт державного виконавця складений в присутності старшого державного виконавця Шеремета А.В., рядового поліції ОСОБА_9 та чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_8 /а.с. 7-10/. 13 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконання рішення суду в повному обсязі, на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». У січні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із скаргою на рішення державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Рожкован О.Б., у якій просив скасувати постанову від 13 грудня 2021 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1, акт від 07 грудня 2021 року, а також відновити вказане виконавче провадження, мотивуючи її тим, що рішення суду державним виконавцем виконано не було. Визнаючи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження неправомірною й такою, що порушує права заявника на судовий захист, а тому підлягає скасуванню, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець у примусовому порядку не забезпечив заявнику безперешкодне проживання у приміщенні, зазначеному у виконавчому документі, оскільки на момент вселення у присутності понятих та поліцейського у кімнаті проживали неповнолітні діти боржника та знаходилися їх речі, які боржник прибрати не погодилась, у зв`язку з чим стягувач власні речі, які необхідні для проживання, фактично внести у кімнату не зміг, а тому у виконавця не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. За змістом ст. 67 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про вселення стягувача. У разі невиконання боржником рішення про вселення стягувача самостійно, державний виконавець виконує його примусово. Примусове вселення полягає у забезпеченні державним виконавцем безперешкодного входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі, та його проживання (перебування) в ньому. Державний виконавець зобов`язаний письмово повідомити боржника і стягувача про день і час примусового вселення. Боржник вважається повідомленим про примусове вселення стягувача, якщо повідомлення надіслано йому за адресою, за якою має здійснюватися вселення, чи іншою адресою, достовірно встановленою державним виконавцем. Відсутність боржника, належним чином повідомленого про день і час примусового вселення, під час виконання рішення про вселення не є перешкодою для вселення стягувача. У разі якщо боржник перешкоджає виконанню рішення про вселення стягувача, державний виконавець накладає на нього штраф та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. Примусове вселення стягувача здійснюється у присутності понятих за участю працівників поліції. Про примусове вселення стягувача державний виконавець складає акт, що підписується особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення. У разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Виконавче провадження не відновлюється і повторне примусове вселення стягувача не здійснюється, якщо особа, яка перешкоджає його проживанню (перебуванню), не є боржником. Питання про вселення стягувача в такому разі вирішується в судовому порядку. Згідно з п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. З наведених обставин справи вбачається, що на виконанні у Шевченківського відділу ДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №67034115 з виконання виконавчого листа № 761/44705/19 від 20 вересня 2021 року виданого Шевченківським районним судом м. Києва про усунення ОСОБА_2 перешкод з боку ОСОБА_4 в користуванні кімнатою площею 9,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану житлову кімнату. З акту державного виконавця від 07 грудня 2021 року вбачається, що при виконанні виконавчого листа №761/44705/19 від 20 вересня 2021 року виданого Шевченківським районним судом м. Києва, стягувачу надано безперешкодний доступ до кімнати площею 9,3 кв. м. в квартирі АДРЕСА_1 , стягувачем занесені особисті речі до кімнати площею 9,3 кв. м.. Акт державного виконавця складений в присутності старшого державного виконавця Шеремета А.В., рядового поліції ОСОБА_9 та чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_8 та підписаний учасниками виконавчого провадження та особами, які залучені до проведення виконавчих дій. 13 грудня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з виконання рішення суду в повному обсязі, на підставі п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Визнаючи постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження неправомірною й такою, що порушує права заявника на судовий захист, а тому підлягає скасуванню, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець у примусовому порядку не забезпечив заявнику безперешкодне проживання у приміщенні, зазначеному у виконавчому документі, оскільки на момент вселення у присутності понятих та поліцейського у кімнаті проживали неповнолітні діти боржника та знаходилися їх речі, які боржник прибрати не погодилась, у зв`язку з чим стягувач власні речі, які необхідні для проживання, фактично внести у кімнату не зміг, а тому у виконавця не було правових підстав для закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених п.9 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Однак, колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з такого. З матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем при виконанні виконавчого листа, були повністю дотримані вимоги закону, зокрема, положення ст. 67 ЦПК України, а саме, державним виконавцем було забезпечено безперешкодне входження стягувача у приміщення, зазначене у виконавчому документі - кімнату 9,3 кв.м. у квартирі №44 , та його проживання (перебування) в ньому. Державний виконавець письмово повідомив боржника і стягувача про день і час примусового вселення. З матеріалів справи не вбачається, що боржник ОСОБА_1 перешкоджала виконанню рішення про вселення стягувача, зокрема, нею був наданий безперешкодний доступ ОСОБА_2 до кімнати 9,3 кв.м., та останнім були внесені туди його речі. Примусове вселення стягувача було здійснено у присутності понятих за участю працівника поліції, про що державним виконавцем було складено акт, що підписаний особами, які брали участь у виконанні рішення про примусове вселення. Таким чином, колегія суддів вважає, що постанова про закінчення виконавчого провадження від 13 грудня 2021 року про усунення ОСОБА_2 перешкод з боку ОСОБА_1 в користуванні кімнатою 9,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану житлову кімнату, прийнята державним виконавцем Рожкован О.Б., відповідно до закону та в межах його повноважень. Посилання ОСОБА_2 у скарзі на постанову державного виконавця на те, що у вказаній кімнаті проживають діти боржника та знаходяться їх речі, тобто державним виконавцем не було вчинено дій щодо звільнення кімнати від вказаних осіб та речей і на ній не був встановлений замок, що є перешкодою, суд апеляційної інстанції до уваги не приймає, оскільки вказане не підтверджується матеріалами справи, до того ж державний виконавець мав діяти виключно в межах виконання рішення суду щодо вселення стягувача. Крім того, у разі подальшого перешкоджання боржником проживанню (перебуванню) стягувача у приміщенні, в яке його вселено, стягувач має право звернутися до державного виконавця із заявою про відновлення виконавчого провадження. У такому разі державний виконавець має право повторно здійснити примусове вселення стягувача та накласти на боржника штраф у подвійному розмірі відповідно до статті 75 цього Закону. Посилання скаржника на те, що державний виконавець не усунув перешкод, які чинив чоловік боржника ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , а саме заважав та протидіяв вселенню ОСОБА_2 у вказану кімнату та не давав занести речі, суд апеляційної інстанції також вважає безпідставними, оскільки вказана особа не є боржником, а державний виконавець повинен був виконати рішення суду щодо усунення ОСОБА_2 перешкод з боку ОСОБА_4 в користуванні кімнатою площею 9,3 кв.м. в квартирі АДРЕСА_1 шляхом вселення у вказану житлову кімнату, а не з боку її чоловіка ОСОБА_8 .. Таким чином, дії державного виконавця відповідають вимогам чинного законодавства та є правомірними, постанова про закінчення виконавчого провадження правомірна та скасуванню не підлягає, оскільки судове рішення виконано державним виконавцем повністю, а тому вимоги ОСОБА_2 щодо скасування постанови про закінчення виконавчого провадження та відновлення виконавчого провадження для належного виконання судового рішення, не підлягають задоволенню. Отже, вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції. За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно з`ясував обставини справи та дав їм неналежну правову оцінку, що дає підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволені скарги ОСОБА_2 на постанову державного виконавця. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 02 грудня 2022 року - скасувати та постановити нове судове рішення. Скаргу ОСОБА_2 на рішення державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Рожкован Олександра Борисовича, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації - залишити без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: В.А. Нежура Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 15 травня 2023 року.