Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 540/4199/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 540/4199/20 Головуючий в 1 інстанції: Хом`якова В.В. рішення суду першої інстанції прийнято у м. Херсон, 11 січня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 31.03.2020 року,- В С Т А Н О В И В : У грудні 2020 року ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса) (відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в Херсонській області (третя особа), про визнання протиправною та скасування постанови по виконавчому провадженню № 59475037 про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2020, винесеної головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванченко Мариною Вадимівною. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова прийнята без урахування того, що боржник не у повному обсязі виконав вимоги виконавчого листа від 29.05.2019р. по справі № 540/608/19, виданого на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду по справі № 540/608/19 від 24.04.2019р. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№59475037 від 31.03.2020, винесену головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Іванченко М.В. Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 4331529, 73003, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 42/14) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень 80 коп.). Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головним управлінням ПФУ в Херсонській області подано до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції під час ухвалення рішення у справі норм матеріального та процесуального права, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції, та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що скасовуючи постанову державного виконавця, суд першої інстанції не звернув жодної уваги на порядок виконання судового рішення від 06.02.2019 року, зокрема на ту обставини, що Порядок № 649 визначає механізм погашення заборгованості, що утворилась внаслідок нарахування (перерахування) пенсійних виплат на виконання судовий рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті ПФУ на цю мету. Так, апелянт вказує, що ним до відповідача було подано відповідну заяву про закінчення виконавчого провадження № 10140/08, в якій було зазначено про проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 на виконання рішення суду з 01.01.2016 із розрахунку 90% грошового забезпечення. Таким чином, на думку апелянта ГУ ПФУ в Херсонській області виконало рішення у межах покладених зобов`язань, різницю між розміром пенсії, нарахованої з дати набрання чинності рішення суду та фактично виплаченим розміром за період з 24.05.2019 по 30.06.2019 у сумі 2345,37 грн. нараховано на відомість липня 2019р. Стосовно виплати перерахованого розміру пенсії, визначеного на виконання судового рішення за період з 01.01.2016 по 23.05.2019 у сумі 75 953,97 грн. повідомлялось, що її буде виплачено після виділення коштів на цю мету. Також, на адресу відповідача було направлено відповідний витяг з реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що направлено до ПФУ 21.01.2020р. за № 792/03-01. Апелянт переконаний, що виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2019р. по справі № 540/918/20 відбулось у період дії Порядку №649 відповідно до його приписів. На підставі ст. 311 КАС України, справу розглянуто в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 24 квітня 2019 року Херсонським окружним адміністративним судом винесено рішення в справі №540/608/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, яким позовні вимоги задоволено та, серед іншого, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення, вказаного в довідках УМВС України в Херсонській області від 19.10.2017 року № 19/Г-5 та від 24.03.2018 року № 19/2784, починаючи з 01.01.2016 року. 28 травня 2019 року судом видано виконавчий лист №445 в справі №540/608/19 про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з розрахунку 90 % грошового забезпечення, вказаного в довідках УМВС України в Херсонській області від 19.10.2017 року № 19/Г-5 та від 24.03.2018 року № 19/2784, починаючи з 01.01.2016 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області протягом місяця з дня набрання рішенням законної сили надати суду звіт про його виконання. 26 червня 2019 року позивач подав до відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження, яка отримана останнім 05 липня 2019 року вхідний №6079. 08 липня 2019 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№59475037, яку направлено на адреси стягувача та боржника. 12 липня 2019 року постанова про відкриття виконавчого провадження отримана боржником. 23 липня 2019 року боржник подав до відповідача заяву про закінчення виконавчого провадження №10140/08. В заяві було зазначено, що ГУ ПФУ в Херсонській області на виконання рішення суду проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% від грошового забезпечення за відповідною посадою, розмір якого з 01.01.2016 розмір якого складає 10516,50 грн. Різницю пенсії по перерахунку загальною сумою 2345,37 грн. за період з 24.05.2019 року по 30.06.2019 року виплачено у липні 2019 року. Виплату іншої частини перерахованого розміру пенсії в сумі 75953,97 грн. буде забезпечено після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів головному управлінню. Боржник, з посиланням на норми бюджетного кодексу України та постанови КМ України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» №649 від 22.08.2018 року, просив закінчити виконавче провадження у зв`язку з його фактичним виконанням. 17 жовтня 2019 року відповідач направив на адресу боржника вимогу виконавця №18277/5, в якій вимагав надати інформацію про виконання судового рішення та надати копію реєстру, який підтверджує внесення рішення у реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. 25 жовтня 2019 року боржник направив на адресу відповідача лист «Про надання інформації», в якому повторно процитував свою заяву від 23 липня 2019 року та надав витяг з реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, що направлено до Пенсійного фонду України за №792/03-01 від 21.01.2019 року. 31 березня 2020 року відповідач виніс постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№59475037, згідно якої встановлено, що рішення суду фактично виконано. Не погодившись із вказаною постановою, позивач звернулася до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач без жодних правових підстав та всупереч приписів Закону України «Про виконавче провадження» закінчив виконавче провадження без фактичного виконання судового рішення, що є безспірним, оскільки у боржника перед стягувачем залишилась заборгованість по пенсії за судовим рішенням в розмірі 75953,97 грн. Суд першої інстанції також зазначив, що будь-які пояснення щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, у т.ч. з посиланням на постанову КМ України, якою останній по суті перебирає на себе функції судової влади, інші надумані причини, не можуть бути виправданням невиконання рішення суду та бути свідченням наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту (ст. 46), якою, крім іншого, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнані в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного. Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. У відповідності до ч. 1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Тобто, як вірно зазначив суд першої інстанції, виконання рішення суду є безумовним конституційним обов`язком будь-якого органу влади. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для досягнення цілей, визначених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також Конвенція). У Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, ч. 1, 2 статті 55, ч. 1, 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі їх невиконання у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (п.1 ч.1 ст.3 Закону України Про виконавче провадження). Як встановлено п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Згідно з ч. 2 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» , постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Як свідчать матеріали справи, приймаючи спірну постанову про закриття виконавчого провадження, відповідач у даній справі вважав, що фактичне виконання рішення відбулось у даному випадку, що підтверджується наданим боржником - ГУ ПФУ в Херсонській області витягом з реєстру рішень, виконання за якими здійснюється за окремою бюджетною програмою, до якого внесено відповідне рішення суду від 24.04.2019р. по справі №540/608/19. Державний виконавець вважав, що надання витягу з реєстру, який підтверджує внесення рішення у реєстр рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою є аналогічним фактичному виконанню судового рішення. Тобто, як вірно зауважив суд першої інстанції, єдиною підставою для закінчення виконавчого провадження у даному випадку стали дії боржника, передбачені постановою КМ України «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду» №649 від 22.08.2018. Однак, суд апеляційної інстанції вважає хибними такі твердження відповідача у справі. Апеляційний суд погоджується з правовою позицією суду першої інстанції про те, що у даному випадку у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття постанови про закриття виконавчого провадження оскільки вимоги виконавчого листа від 29.05.2019р. по справі № 540/608/19 не були виконані у повному обсязі. Посилання ж апелянта на приписи Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, судова колегія оцінює критично, оскільки враховуючи конституційний принцип поділу влади та обов`язковості судових рішень, вказана постанова КМ України не створює будь-яких правових наслідків для цілей її виконання в аспекті зміни порядку виконання рішення суду та жоден орган влади не має повноважень змінювати порядок виконання рішення суду, встановлювати інший порядок його виконання інакше, ніж передбачено судом. Так, відповідно до виконавчого листа від 29.05.2019р., виданого на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2019р. по справі № 540/608/19, з приводу виконання якого виник спір, було визначено спосіб його виконання: зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з розрахунку 90% грошового забезпечення, вказаного в довідках УМВС України в Херсонській області від 19.10.2017 року № 19/Г-5 та від 24.03.2018р. № 19/2784, починаючи з 01.01.2016 року. Тобто, саме у такий спосіб боржник мав виконати вимоги виконавчого документу. Однак, як свідчать матеріали справи, згідно листа ГУ ПФУ в Херсонській області від 25.10.2019р. № 13948/03-18, на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.04.2019 року Головним управлінням проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 із розрахунку 90% від грошового забезпечення, визначеного у довідці УМВС України в Херсонській області № 19/2748 від 24.03.2018, розмір якої після перерахунку склав 10516,50 грн. різницю в пенсії по перерахунку загальною сумою 2345,37 грн. за період з 24.05.2019р. по 30.06.2019р. нараховано та виплачено відомістю за липень 2019р. Також, вказаним листом було повідомлено про те, що виплату перерахованого розміру пенсії, визначеного на виконання судового рішення період з 01.01.2016 по 23.05.2019 у сумі 75 953,97 грн. буде забезпечено після виділення коштів для виплати Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень ПФУ на цю мету шляхом перерахування коштів головному управлінню. При цьому, повідомлено про ненадходження станом на час надання цього листа зазначених коштів до Головного управління. Тобто, апеляційний суд вважає, що зі змісту вказаного листа не підтверджується повне та фактичне виконання вимог виконавчого документа боржником. До того ж , внесення рішення суду, яким було передбачено дещо інший порядок його виконання (перерахування та виплата), до реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, не є фактичним виконанням такого судового рішення. Відтак, оскільки боржник у виконавчому провадженні ВП № 59475037 фактично не виконав судове рішення, то у державного виконавця були відсутні правові підстави для прийняття постанови про закриття виконавчого провадження. Колегія суддів також вважає ґрунтовним посилання у даному випадку судом першої інстанції на рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі № 640/5248/19, змінене постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020, яким визнано протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, пунктом 1 якої було затверджено порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що додається, та п. 2 якої установлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов`язання з нарахування (перерахунку) пенсійних та інших пов`язаних з ними виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою. Тобто, на час прийняття спірної постанови про закінчення виконавчого провадження, вже не були чинними положення п.п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018р. №

649. За наведеного, доводи апеляційної скарги у цій частині відхиляються апеляційним судом. З урахуванням встановлених обставин на підставі наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що будь-які пояснення щодо невиконання рішення суду, яке набрало законної сили, у т.ч. з посиланням на постанову КМ України, не можуть бути виправданням невиконання рішення суду та бути свідченням наявності поважних причин його невиконання, тим більше - у сфері гарантованого Конституцією Україні соціального захисту (ст. 46). Отже, виконавче провадження спірною постановою було закінчено без фактичного виконання судового рішення, що є безспірним, оскільки у боржника перед стягувачем залишилась заборгованість по пенсії за судовим рішенням в розмірі 75953,97 грн., без жодних правових підстав та всупереч приписів Закону України «Про виконавче провадження». Таким чином, у суду першої інстанції були наявні передбачені нормами чинного законодавства підстави для задоволення позову ОСОБА_1 . Доводиапеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області - залишити без задоволення. Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 11 січня 2021 року у справі № 540/4199/20- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.