Постанова 4873 № 920/238/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "22" квітня 2021 р. Справа№ 920/238/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Разіної Т.І. суддів: Тарасенко К.В. Тищенко О.В. Секретар судового засідання: Припутніцька Ю.В. За участю представників учасників процесу: від позивача: не з`явився; від відповідача: не з`явився. Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20 (суддя Заєць С.В. м. Суми, повний текст рішення складено 02.09.2020) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, до Комунального підприємства "Теплогарант", м. Конотоп, Сумська обл., про стягнення 4 681 089,11 грн заборгованості на підставі Договору №6109/1718-ТЕ-29 від 19.09.2017 постачання природного газу За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач/АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Сумської області із позовною заявою до Комунального підприємства "Теплогарант" (далі - відповідач/ КП "Теплогарант") про стягнення боргу у загальній сумі 4 681 089,11 грн, з яких: 2 300 065,72 грн пеня, 780 916,33 грн - 3% річних, 1 600 107,07 грн - інфляційні втрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач несвоєчасно здійснював оплату за переданий газ та не виконав зобов`язання за Договором постачання природного газу від 19.09.2017 № 6109/1718-ТЕ-29, несвоєчасно та не в повному обсязі сплатив вартість переданого природного газу за період жовтень - грудень 2017 року, січень - березень 2018 року, внаслідок чого на підставі п. 8.2 Договору йому було нараховано пеню, а також згідно з ч. 2 статтею 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплогарант" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1 150 032,86 грн пені, 780 916,33 грн 3 % річних, 1 600 107,07 грн інфляційних втрат, 70 216,34 грн витрати по сплаті судового збору, відстрочивши виконання рішення суду на 3 місяці до 27.11.2020. В іншій частині позову відмовлено. Суд першої інстанції вказав, що розрахунки за постачання природного газу за Договором постачання природного газу від 19.09.2017 № 6109/1718-ТЕ-29, здійснено з порушенням строків, встановлених вказаним правочином, у зв`язку з чим АТ "НАК "Нафтогаз України" було нараховано відповідачу пеню у сумі 2 300 065,72 грн, 3 % річних у сумі 780 916,33 грн - 3% річних, інфляційних втрат у сумі 1 600 107,07 грн. Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення інфляційних втрат та 3% річних місцевий господарський суд встановив, що він є арифметично вірний, і, відповідно прийшов до висновку про 3 % річних у сумі 780 916,33 грн - 3% річних, інфляційних втрат у сумі 1 600 107,07 грн. Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення пені у сумі 1 150 032,86 грн суд першої інстанції вказав, що відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 гривні. Розглянувши вказане клопотання місцевий господарський суд відзначив, що прострочення, за яке нараховано пеню, інфляційні втрати та 3% річних погашено у повному обсязі, а також врахував інтереси обох сторін, співрозмірність неустойки та ступеню виконання зобов`язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, збитковість фінансового стану відповідача, і, відповідно, вирішив зменшити розмір пені на 50%, до 1 150 032,86 грн пені. Задовольняючи частково подане відповідачем клопотання про відстрочення виконання судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що подані відповідачем докази свідчать про можливість невиконання рішення суду у даній справі у строк, визначений законодавством. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись із прийнятим рішенням, АТ "НАК "Нафтогаз України", звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 1 150 032, 86 грн та прийняти нове судове рішення, яким в цій частині позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 1 150 032,86 грн задовольнити. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 в частині відстрочення виконання рішення суду на 3 місяці до 27.11.2020- скасувати. Апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" обґрунтована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права, зокрема- ст.ст. 549-552, 599 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, а також порушенням норм процесуального права, а саме: ст.ст. 236, 238, 239, 331 Господарського процесуального кодексу України. Узагальнені доводи АТ "НАК "Нафтогаз України" зводяться до того, що: - місцевий господарський суд не надав об`єктивну оцінку винятковості випадку несвоєчасної сплати відповідачем заборгованості за договором та соціальну значущість позивача; - суд першої інстанції не врахував висновку щодо застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 908/1453/14. - відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №922/1010/16 від 12.06.2018; - до клопотання про відстрочення виконання судового рішення не було надано доказів в підтвердження наявності виключних обставин, які є підставою для відстрочки згідно приписів ст. 331 ГПК України, а саме не надано доказів загрози банкрутства відповідача; відсутності коштів на банківських рахунках; відсутності майна, на яке може бути звернуто стягнення. Крім того, скаржником було заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції у встановлений строк не надходив. Частиною 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, що відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив на апеляційну скаргу через канцелярію суду або шляхом їх направлення на адресу суду поштовим відправленням. Відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений судом апеляційної інстанції, не подала відзиву на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що неподання відповідачем відзиву не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.10.2020 апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" у справі № 920/238/20 передано на розгляд колегії суддів -головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Тарасенко К.В. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 у зв`язку з перебуванням судді Тарасенко К.В. у відпустці, справу №920/238/20 передано для розгляду колегії суддів - Разіна Т.І., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б. З 12.10.2020 до 19.10.2020 колегія суддів перебувала у відпустці, а суддя Іоннікова І.А. перебувала у відпустці по 19.10.2020 включно. 20.10.2020 суддя Іоннікова І.А. заявила про самовідвід від розгляду справи № 920/238/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2020 заяву судді Іоннікової І.А. про самовідвід від розгляду справи №920/238/20 задоволено. Справу № 920/238/20 передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та визначення заміни відведеного судді відповідно до ст. 32 ГПК України. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.10.2020 справу №920/238/20 передано для розгляду колегії суддів - Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Михальська Ю.Б. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 - залишено без руху. 10.11.2020 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №920/238/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Шаптала Є.Ю., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2020 у справі №920/238/20 задоволено клопотання АТ "НАК "Нафтогаз України" та повлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20; відкрито апеляційне провадження у справі №920/238/20; розгляд апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 призначено на 17.12.2020; зупинено дію рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 до закінчення її перегляду в апеляційному порядку. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/5379/20 від 17.12.2020 у зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. на лікарняному, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №920/238/20/ Відповідно до витягу з протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 17.12.2020 для розгляду справи №920/238/20 сформовано судову колегію у складі головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Тищенко О.В., Станік С.Р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.12.2021 апеляційну скаргу АТ "НАК"Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів Тищенко О.В., Станік С.Р.; розгляд апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 призначено на 02.02.2021. Проте у зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Разіної Т.І. у відпустці, судове засідання, призначене на 02.02.2021, не відбулося. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2021 у справі №920/238/20 розгляд апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20 призначено на 02.03.2021. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021, у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р. у відпустці, у справі № 920/238/20 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 02.03.2021 у справі № 911/238/20 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Разіна Т.І., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 прийняти до свого провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі №920/238/20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2021 (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 про виправлення описки) розгляд справи № 920/238/20 відкладено на 22.04.2021. Розгляд апеляційним господарським судом клопотань 22.04.2021 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 920/238/20, яке мотивовано тим, що зазначена справа має вагоме значення для відповідача, і, відповідно, підприємство має намір брати участь у судовому засіданні безпосередньо у приміщенні суду через свого представника, з метою повного та всебічного дослідження у судовому процесі всіх обставин справи. Однак, у зв`язку із запровадженням карантинних обмежень, зокрема, у м. Києві, Київській області та у м. Конотоп (віднесення зазначених міст до червоних карантинних зон) просить відкласти розгляд справи на іншу дату по закінченню періоду перебування м. Києва та м. Конотоп (Сумська область) у червоних карантинних зонах. Також зазначає, що брати участь у судових засіданнях у режимі відео конференції підприємство не має можливості із технічних причин. Розглянувши клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову у його задоволенні з огляду на таке. Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно із якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Згідно із ст. 269 Господарського процесуального кодексу України,суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Процесуальний закон не містить приписів щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи. Не зазначалося про такий розгляд і в ухвалах від 23.11.2020, від 21.12.2020, від 08.02.2021 та від 02.03.2021 Північного апеляційного господарського кодексу України. Разом з тим, відповідач не був позбавлений права взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду відповідно до ч. 8 ст. 197 Господарського процесуального кодексу України. Частиною 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників відповідача у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим підстави для відкладення розгляду справи - відсутні, а тому суд дійшов висновку, що заявлене відповідачем клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги - задоволенню не підлягає. Явка учасників справи У судове засідання 22.04.2021 представники сторін не з`явилися. Позивач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Заяв/клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги від позивача через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду не надходило. Відповідач у судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи. Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З огляду на те, що скаржник (позивач) та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у даній справі, явка представників сторін судом апеляційної інстанції обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони (ст. 42 ГПК України), а також враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності скаржника та відповідача. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як вбачається з матеріалів справи, 19.09.2017 між АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як постачальником та КП "Теплогарант", як споживачем укладено Договір постачання природного газу № 6109/1718-ТЕ-29 (далі -Договір). Відповідно до п.1.1 та п. 1.2 Договору постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується позивачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води з населення. У п. 6.1 Договору визначено, що оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Відповідно до п. 6.3. Договору оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року поширювалася дія статті 19і Закону України "Про теплопостачання"; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1 цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача станом на 30 вересня 2015 року не поширювалася дія статті 19! Закону України "Про теплопостачання" в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. У п. 8.2. Договору сторонни визначили, що у разі просточення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розрахунку від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 62 269 520,24 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 31.10.2017 на суму 3 688 388,56 грн, 30.11.2017 на суму 8 298 408,72 грн, 31.12.2017 на суму 9 138 028,82 грн, 31.01.2018 на суму 14 975 564,69 грн, 28.02.2018 на суму 13 305 783,47 грн, 31.03.2018 на суму 12 863 345,98 грн ( т. 1. а.с. 36-41). Позивач вказує, що основна заборгованість у відповідача відсутня, проте оплату за переданий газ останній здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема вимоги пункту 6.1. Договору, а у випадку прострочення здійснення розрахунку наступає відповідальність згідно з п. 8.2. Договору у вигляді нарахування пені на суму простроченого грошового зобов`язання, а також в порядку статті 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних. Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем заборгованість за Договором постачання природного газу від 19.09.2017 № 6109/1718-ТЕ-29 була повністю погашена відповідачем лише 23.03.2018; даний факт не заперечується сторонами в тому числі й самим відповідачем. Посилаючись на наведені обставини АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Сумської області та просило стягнути з відповідача пеню у сумі 2 300 065,72 грн, 3 % річних у сумі 780 916,33 грн - 3% річних, інфляційних втрат у сумі 1 600 107,07 грн. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У відповідності до вимог ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції,обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20 не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав. Апеляційний господарський суд відзначає, що позивач у поданій апеляційній скарзі оскаржує прийняте господарським судом першої інстанції рішення в частині зменшення місцевим господарським судом розміру заявленої до стягнення з відповідача пені на 50% за клопотанням відповідача, а також в частині відстрочення судом першої інстанції виконання рішення суду на 3 місяці до 27.11.2020. Відтак, судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції в оскаржуваній позивачем частині. Так, однією із позовних вимог позивача до відповідача, була вимога про стягнення пені в сумі 2 300 065,72 грн. Як убачається з матеріалів справи, відповідач разом з відзивом на позовну заяву подав клопотання про зменшення розміру заявленої до стягнення з нього пені до 1 гривні. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на збитковий фінансовий стан, а застосування таких фінансових санкцій, як зазначає відповідач, призведе до затримки у виплаті заробітної плати працівникам, виникнення заборгованості у сплаті податків до бюджету, затримки розрахунків з контрагентами та до інших негативних наслідків. До виняткових обставин, які мають істотне значення відповідач відносить те, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом ступінь виконання відповідачем зобов`язання становить 100 %; відсутність об`єктивної вини відповідача та наявна неспроможність споживачів, які фінансуються з державного та місцевого бюджетів своєчасно розрахуватись за послуги з теплопостачання, які надавав відповідач; відповідач, враховуючи недостатність коштів, що надходять на його рахунки зі спеціальним режимом використання, дбаючи про інтереси позивача, здійснював оплату послуг за постачання газу самостійно власними коштами; значний рівень дебіторської заборгованості населення за послуги з централізованого опалення, на надання яких закуповується природний газ. Крім того, як зазначає відповідач, у період дії договору 2017-2018 рр. і по сьогоднішній день відповідач перебуває у тяжкому фінансовому стані, що підтверджується доданим відповідачем до відзиву Балансом (Звіт про фінансовий результат, Форма № 1) за 2018 рік та Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід. Форма № 2) за 2018 рік, з яких вбачається, що чистий фінансовий результат підприємства за 2018 рік склав 13 973 тис. грн збитку. Також зазначає, що на сьогоднійшній день підприємиство продовжує перебувати у скрутному фінансовому стані, що підтверджується доданим відповідачем до відзиву Балансом (Звіт про фінансовий результат, Форма № 1) за 2019 рік та Звітом про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід. Форма № 2) за 2019 рік, з яких вбачається, що чистий фінансовий результат підприємства за 2019 рік склав 2 185 тис. грн збитку. Посилаючись на те, що порушення ним грошового зобов`язання не завдало збитків позивачу, просить суд зменшити розмір стягуваної з нього пені до 1 гривні. Згідно з положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Статтею 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов`язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій як неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 статті 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України). Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19. Суд апеляційної інстанції, дослідивши наведені в клопотанні відповідача про зменшення розміру пені доводи, а також врахувавши наступні обставини та факти, а саме: - ступінь виконання відповідачем грошових зобов`язань (систематичне погашення заборгованості), - майновий стан сторін, - відсутність доказів погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності або ж понесених позивачем збитків в результаті прострочення відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами договором, - відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію, - стягнення пені та передбачених ст. 625 ЦК України нарахувань не є основним доходом НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність, - пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням того, що позивачем, окрім пені також було заявлено у порядку ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати, які були розглянуті судом; - необхідність реального виконання судового рішення, Подібна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19). Виходячи з того, що можливість використання судом права на зменшення розміру штрафних санкцій, як і визначення розміру, до якого вони підлягають зменшенню, законодавством віднесено на розсуд суду, та враховуючи установлені місцевим господарським судом обставини, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені на 50% (з 2 300 065,72 грн до 1 150 032,86грн). Щодо відстрочки виконання судового рішення Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як на підстави, які можуть призвести до несвоєчасності виконання судового рішення у даній справі, відповідачем подано суду Баланс (звіт про фінансовий стан) на 31 березня 2020 року відповідача, яким підтверджує збитковість підприємства. Відповідно до ч. ч. 1- 4 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. При цьому, питання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення. Заперечуючи проти відстрочки виконання рішення суду, позивач в суді апеляційної інстанції посилався на наявність систематичного та довготривалого характеру невиконання відповідачем договорених зобов`язань. Однак, вказані аргументи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині, оскільки долучені відповідачем до матеріалів справи докази в їх сукупності свідчать про можливість виникнення обставин загрози невиконання судового рішення, за яким присуджується стягнення значної суми заборгованості. Доводи апеляційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" про ненадання відповідачем жодних доказів в підтвердження наявності виключних обставин, які є підставою для відстрочки виконання рішення, спростовуються матеріалами справи, а тому відхиляються судовою колегією за їх необґрунтованістю. Колегія суддів, з огляду наведені вище обставини та подані відповідачем докази свідчать про можливість невиконання рішення суду у даній справі у строк, визначений законодавством, вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відстрочка виконання рішення у даній справі на 3 місяці не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом кредитора. На переконання суду апеляційної інстанції, місцевим господарським судом при частковому задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення не порушено принципів "справедливої рівноваги" та "справедливого балансу" у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Мотиви прийняття або відхилення аргументів, викладених скаржникам у поданій апеляційній скарзі Суд апеляційної інстанції зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Разом з тим, суд апеляційної інстанції відхиляє посилання скаржника на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків, і при зменшенні пені суд першої інстанції не дослідив негативні наслідки, спричинені позивачеві, оскільки, відповідно до норм статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, між тим, під час вирішення даного спору, позивачем не надано, а відтак, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують імовірність збитків або засвідчували наявність збитків у позивача, у зв`язку з несвоєчасним виконанням прийнятих на себе зобов`язань відповідачем. З огляду на вище викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд врахував майнові інтереси позивача, оскільки зменшив розмір неустойки на 50%, що в свою чергу, спростовує доводи апеляційної скарги про зворотне. Також, наведеним спростовуються посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків і місцевий господарський суд не з`ясував обставин заподіяння відповідачем позивачу збитків неналежним виконанням зобов`язання, адже наявність збитків доказується на загальних підставах саме позивачем. На думку колегії суддів стягнення з відповідача пені у повному обсязі не є співрозмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання, а нарахування та стягнення з відповідача 3% річних компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов договору. Враховуючи статус відповідача (комунальне підприємство), соціальну спрямованість його діяльності по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, те, що він не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, добросовісність поведінки відповідача щодо сплати основної суми заборгованості, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, стягнуту суму 3% річних та розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором (основна частина заборгованості погашена), а також те, що придбаний природний газ за Договором постачання природного газу від 19.09.2017 № 6109/1718-ТЕ-29 був використаний для виробництва теплової енергії для споживання бюджетними установами, від фінансових можливостей яких залежить і сплата поставленої ним теплової енергії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 50%. Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи за апеляційною скаргою відповідача з приводу необхідності зменшення пені до 90%, з наступних підстав. Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні. Суд апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Згідно зі ст.ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ч. 2 ст. 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог, у зв`язку з їх доведеністю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Частиною 1 ст. 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду в розумінні ст. 277 ГПК України, з викладених в апеляційній скарзі обставин. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд зазначає, що рішення місцевого господарського суду прийняте з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20 та, відповідно, апеляційна скарга АТ "НАК "Нафтогаз України" (в оскаржуваній позивачем частині) є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню. Розподіл судових витрат Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України судом на скаржника. Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 240, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду Сумської області від 27.08.2020 у справі № 920/238/20.

5. Справу № 920/238/20 повернути до місцевого господарського суду.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2021 після виходу судді Разіної Т.І. та Тарасенко К.В. із відпусток. Головуючий суддя Т.І. Разіна Судді К.В. Тарасенко О.В. Тищенко