Постанова 4872 № 923/763/19

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 лютого 2021 року Справа № 923/763/19 м.Одеса, проспект Шевченка,29 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді М.А. Мишкіної, суддів О.Ю. Аленіна, Л.В. Лавриненко секретар судового засідання Кияшко Р.О. за участю представників учасників справи: від ПАТ «НАК «Нафтогаз України» - не з`явився; від ПП «Херсонтеплогенерація» - не з`явився Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10 листопада 2020 року у справі №923/763/19 за позовом Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» про стягнення 903854,14 грн. суддя суду першої інстанції: С.В. Нікітенко час і місце ухвалення рішення: 10.11.2020р., 12.21год, м.Херсон, Господарський суд Херсонської області, зала судових засідань №212, повне рішення складене 19.11.2020р. Учасники процесу належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги. В судовому засіданні 16.02.2020р. згідно ст.ст.233,240 ГПК України підписано вступну та резолютивну частини постанови. встановив: 06.09.2019р. Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач, ПАТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Приватного підприємства «Херсонтеплогенерація» (надалі - відповідач, ПП «Херсонтеплогенерація»), в якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованості у розмірі 1180713,12грн., з якої: 443252,43грн. - пеня, 582256,33грн. - сума інфляційних втрат та 155204,36 грн. - 3% річних. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 11.10.2016р. між ним (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір №2540/1617-ТЕ-33 купівлі - продажу природного газу (надалі - Договір від 11.10.2016р.); на виконання умов Договору від 11.10.2016р. позивач передав відповідачу у власність природний газ на загальну суму 11581175,70грн. Відповідач оплату за переданий газ здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, чим порушив умови п.6.1 Договору. З урахуванням суми та строку прострочення основного боргу відповідачем, позивачем були нараховані відповідачу кошти у вищезазначених сумах, які підлягають стягненню у судовому порядку (розрахунок неустойки, трьох процентів річних та інфляційних втрат наданий позивачем в додатки до позовної заяви). З посиланням на норми ст.ст. 173-175, 193, 216, 230, 231 ГК України, ст.ст.509, 526, 530, 610, 612, 549, 611, 625, 655, 692 ЦК України позивач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 15.10.2019р. відповідач подав місцевому господарському суду відзив на позов, в якому просив суд зменшити розмір неустойки - пені до 1 гривні зазначив, що: - оскільки у Договорі від 11.10.2016р. домовленість сторін про застосування 3% річних відсутня нарахування 3% річних відсутнє, вимоги про їх стягнення є неправомірними; - за розрахунками пені прострочення відповідача було незначним - від 1 до 10 днів, отже господарське правопорушення формально допущене відповідачем є незначним, таким, що не завдало позивачеві будь-яких збитків; - відповідач є невеликим постачальним підприємством і стягнення з нього коштів, які не закладені у складову тарифу, є його прямими збитками; розрахунок по стягненню інфляційних втрат у сумі 582256,33грн. проведений арифметично невірно.; - основним видом діяльності відповідача є виробництво теплової енергії, кінцевими споживачами якої є населення міста, медичні, шкільні та дошкільні заклади; - якби споживачі вчасно розраховувалися за теплову енергію та вчасно була відшкодована різниця в тарифах, відповідач мав би змогу вчасно розрахуватись за використаний природний газ; нарахувати пеню та інфляційні втрати споживачам відповідач не мав права, а штрафні санкції, пеня та інфляційні втрати, що заявлені до стягнення позивачем, є для відповідача непосильним тягарем; - враховуючи фактичні обставини справи, те, що предметом Договору від 11.10.2016р. є постачання природного газу для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними організаціями м.Херсона, обставину виникнення прострочення виконання зобов`язань відповідачем через заборгованість населення, наявні підстави для зменшення пені. Оскільки відзив подано з пропущенням строку для його подання, також відповідачем не надано обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного процесуального строку для надання відзиву на позовну заяву із зазначенням причин пропуску встановленого строку, суд першої інстанції відповідно до ст.118 ГПК України залишив без розгляду наданий відповідачем відзив на позовну заяву. Ухвалами суду першої інстанції: - від 26.11.2019р. зупинено провадження у справи до набрання законної сили судовим рішенням у справі №910/13675/19, яка розглядається Господарським судом м.Києва; - від 01.09.2020р. поновлено провадження у справі. 14.08.2020р. позивач подав суду заяву про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із тим, що позивачем здійснено розрахунок позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій, відповідно до судової практики Верховного суду. В заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 903854,14грн., з яких: пеня 443252,43грн., три проценти річних - 96040,16грн., інфляційні втрати - 364561,55грн.; постановити ухвалу про повернення судового збору у розмірі 4152,89грн. У судовому засіданні 10.11.2020р. представник відповідача заявив усне клопотання про зменшення заявленої до стягнення пені до 1 гривні. Рішенням господарського суду Херсонської області від 10.11.2020р. (суддя С.В.Нікітенко) позов задоволено частково - стягнуто з ПП «Херсонтеплогенерація» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» суму пені у розмірі 44325,24грн., суму інфляційних втрат у розмірі 364561,55грн., суму 3% річних у розмірі 96040,16грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 13557,81грн.; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; повернуто АТ «НАК «Нафтогаз України» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4152,89грн., сплачений згідно платіжного доручення №7006806 від 24.07.2019р. Рішення обґрунтоване посиланням на норми ст.ст.11,626, 627, 712, 655, 526, 612, 611, 551, 550 ЦК України, ст.265, 193, 216, 218, 232, 230, 233 ГК України та вмотивоване наступним. На підтвердження належного виконанням зобов`язань за Договором від 11.10.2016р. позивачем надано акти приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2016 по грудень 2016 та з січня 2017 по березень 2017 включно; на підтвердження факту прострочення відповідачем розрахунків за договором позивачем надано сальдо по підприємству та довідку по операціях за Договором від 11.10.2016р. Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків 3% річних і інфляційних втрат, та встановлено, що вони є вірними. За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 364561,55грн. та 3% річних у розмірі 96040,16грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В частині стягнення пені суд зазначив, що перевіривши наданий позивачем розрахунок суми пені, суд дійшов висновку про його правильність та відповідність умовам Договору. Щодо усного клопотання відповідача про зменшення заявленої до стягнення суму пені до 1 гривні суд дійшов наступних висновків: відповідач повністю розрахувався за Договором від 11.10.2016р.; матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та господарської діяльності позивача, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору; природний газ використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, а споживачами послуг з теплопостачання є населення, бюджетні установи та госпрозрахункові організації; ПП «Херсонтеплогенерація» є соціально орієнтованим підприємством м. Херсона, яке забезпечує централізоване теплопостачання населення, підприємств і установ бюджетної сфери в місті Херсоні. Разом з цим, зменшення розміру пені до 1 гривні фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, отже наявні підстави для зменшення суми пені до 10% від суми пені, що була заявлена до стягнення. При цьому, судом дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі. Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу у розмірі 44325,24 грн. (443252,43 грн. х 10%). 21.12.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області надійшла апеляційна скарга АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення від 10.11.2020р. (надіслана поштою 08.12.2020р.), в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 398927,19грн.; прийняти нове рішення в цій частині, яким позовні вимоги щодо стягнення пені в розмірі 398927,19грн. задовольнити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що рішення в оскаржуваній частині прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд неправомірно зменшив пеню з огляду наступного: - укладаючи з позивачем Договір від 11.10.2016р., відповідач взяв на себе зобов`язання у разі прострочення виконання умов договору нести відповідальність у вигляді пені у розмірі визначеному цим Договором; - за прострочення виконання умов договору настає відповідальність визначена умовами договору (пункт 8.2) Договору, зокрема сплата неустойки; - боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов`язань з боку третіх осіб, зокрема споживачів. Не міститься і в умовах договору умови, що виконання умов договору ставиться у залежність від дій третіх осіб; - при вирішенні питання зменшення неустойки суд повинен брати до уваги майновий стан сторін і оцінити співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, врахувавши інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства також мають значення для вирішення питання про зменшення пені; - відповідач до матеріалів справи не надав жодних належних доказів, які б підтверджували неспроможність відповідача виконати взяті на себе зобов`язання; - зменшуючи розмір пені на 90%, суд таким чином хоче ототожнити зменшення розміру пені з повним звільненням боржника від відповідальності за порушення зобов`язання (ст.218 ГК України), тоді як зі змісту ст.233 ГК України, яка регулює зменшення розміру штрафних санкцій, чітко вбачається, що зменшення судом розміру стягуваної пені є проявом обмеження відповідальності боржника, але аж ніяк не звільненням його від відповідальності; - беручи до уваги ті обставини, що відсутність вини відповідача у виникненні боргу, його важкий фінансовий стан не є винятковим випадком та підставою для зменшення неустойки, суд не надав належної уваги ступеню виконання зобов`язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 233 ГК України ст. 525, 526, 551, 599,625 ЦК України. Ухвалами суду апеляційної інстанції: - від 24.12.2020р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 10.11.2020р. із встановленням учасникам справи строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 13.01.2021р.; - від 16.01.2021р. призначено справу до розгляду у судовому засіданні 16.02.2021р. з повідомленням учасників справи. 12.01.2021р. ПП «Херсонтеплогенерація» подало суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення. У відзиві, зокрема, зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013р. №7-рп/2013 року. Позивач не надав суду доказів, які б свідчили про погіршення його фінансового стану; суд врахував, що предметом Договору 11.10.2016р., є постачання газу для виробництва те пової енергії, яка споживається бюджетними організаціями м.Херсона, а також те, що ПП «Херсонтеплогенерація» є соціально орієнтованим підприємством м.Херсона. Крім того, 21.12.2020р. до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Херсонської області надійшла апеляційна скарга ПП «Херсонтеплогенерація» на рішення від 10.11.2020р. (подана 16.12.2020р.), в якій скаржник просить суд скасувати оскаржене рішення в частині стягнення пені, 3% річних, інфляційних втрат та постановити нове яким відмовити у задоволенні позову у цій частині. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, крім доводів, наведених у відзиві на позовну заяву, зазначив, що суд не взяв до уваги твердження відповідача з приводу того, що розрахунок по стягненню інфляційних втрат у сумі 364561,55грн. проведений арифметично не вірно, в якості доказу суду був наданий альтернативний розрахунок боргу, який суд не дослідив; суд не врахував добросовісність виконання відповідачем зобов`язань за Договором та той факт, що відповідач повністю розрахувався за поставлений газ. В даному випадку необхідно знайти оптимальний баланс інтересів сторін спору, запобігти, в певній мірі, настанню незворотних наслідків (таких як неплатоспроможність, банкрутство, зрив опалювального сезону, понесення збитків від інфляційних процесів в економіці). Також, слід зауважити, що виробництво та надання теплової енергії, є єдиним видом діяльності, яким займається підприємство ПП «Херсонтеплогенерація». Таким чином, у суду були наявні всі правові підстави, які підтверджуються фактичними даними по справі для зменшення розміру неустойки - пені, яку позивач заявляв до стягнення, до мінімально можливого розміру (1 грн). Проте суд порушивши норми матеріального та процесуального права дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову АТ «НАК «Нафтогаз України», що призвело до постановлення неправомірного рішення та неправильного вирішення питання. Ухвалами суду апеляційної інстанції: - від 24.12.2020р. апеляційну скаргу залишено без руху; - від 16.01.2021р. поновлено скаржнику пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПП «Херсонтеплогенерація» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2020р. у справі №923/763/19; встановлено учасникам справи строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, будь-яких клопотань з процесуальних питань до 01.02.2021р.; зупинено дію оскаржуваного рішення; - від 02.02.2021р. об`єднано апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2020р. у справі №923/763/19 та апеляційну скаргу ПП «Херсонтеплогенерація» на рішення Господарського суду Херсонської області від 10.11.2020р. у справі №923/763/19 в одне провадження для сумісного розгляду у судовому засіданні 16.02.2021р. 02.02.2021р. АТ «НАК «Нафтогаз України» подало суду відзив на апеляційну скаргу ПП «Херсонтеплогенерація», в якому просило суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення скасувати та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. У відзиві, зокрема, зазначено: - оскільки сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних, то стягненню підлягають три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення (ст.625 ЦК України); - при обчисленні інфляційних збитків за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період (позиція, викладена у постанові Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 26.06.2019р. у справі №905/21/19); - в момент підписання договору відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору4 - відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо. Така позиція викладена у постанові Верховного Cуду у справі 922/1010/16 від 12.06.2018р. В засідання суду учасники справи своїх представників не направили, були повідомлені про час та місце проведення судового засідання належним чином та своєчасно шляхом отримання копії ухвали суду від 16.01.2021р. 15.02.2021р. представник ПП «Херсонтеплогенерація» надіслала суду клопотання про відкладення розгляду справи, в якому зазначила, що не може з`явитись у судове засідання у зв`язку із великим завантаженням по роботі та з запровадженням карантину на території України з метою попередження розповсюдження розповсюдження захворюваності на гостру распіраторну інфекцію, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2. У задоволенні клопотання відмовлено ухвалою суду від 16.02.2021р. (яка занесена до протоколу судового засідання) з огляду на те, що ПП «Херсонтеплогенерація» надано відзив на апеляційну скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» та судом апеляційної інстанції явка представників учасників справи у судове засідання 16.02.2021р. обов`язковою не визнавалась. АТ «НАК «Нафтогаз України» 16.02.2021р. надіслало суду апеляційної інстанції клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача за наявними у справі доказами; АТ «НАК «Нафтогаз України» просить задовольнити його апеляційну скаргу. Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Перевіривши матеріали справи, дослідивши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного. Судом першої інстанції встановлені, не оспорені учасниками справи, а також підтверджені при апеляційному розгляді справи такі обставини. 11.10.2016р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (постачальник) та Приватним підприємством «Херсонтеплогенерація» (споживач) був укладений договір № 2540/1617-ТЕ-33 постачання природного газу (надалі - Договір від 11.10.2016р.), за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. До Договору від 11.10.20216р. укладались додаткові угоди, а саме: Додаткова угода № 1 від 23.01.2017р. та Додаткова угода № 2 від 22.02.2017р. Природний газ, що постачається за цим договором використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню (п.1.2 Договору від 11.10.2016р.). Відповідно до п.2.1 Договору від 11.10.2016р. (з урахуванням додаткової угоди №2 від 22.02.2017р.) постачальник передає споживачу 01.10.2016р. по 31.12.2017р.(включно) природний газ обсягом до 1977,995 тис. куб.м., а саме(тис.куб.м.): жовтень 2016р. - 102,025, листопад 2016р. - 314,732, грудень 2016р.- 438,232, січень 2017р. - 515,006, лютий 2017р. -399,000, березень 2017р. -209,000. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. ( п.3.1. Договору від 11.10.2016р.). Згідно із п.3.4. Договору від 11.10.2016р. приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформляється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу. Ціна за 1000 куб.метрів природного газу за цим договором становить 4942,00 грн. крім податку на додану вартість (ПДВ) -20% . Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 5930,40 грн. (п.5.2. Договору від 11.10.2016р.). Відповідно до п.6.1 Договору від 11.10.2016р. оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2. Договору від 11.10.2016р.). Відповідно п.12.1 Договору від 11.10.2016р. він набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017 року, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення. Строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю 5 років (п.10.3 Договору від 11.10.2016р.). У період з жовтня 2016 року по березень 2017 року ПАТ «НАК «Нафтогаз України» передало відповідачу природний газ на загальну суму 11581175грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі природного газу (а.с.33-38). Матеріалами справи підтверджується (та не заперечується відповідачем) несвоєчасна оплата ПП «Херсонтеплогенерація» вартості отриманого природного газу за Договором від 11.10.2016р. та повне погашення боргу на момент вирішення спору судом та порушення провадження у справі. Звертаючись до суду з позовом, АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило, що у зв`язку із несвоєчасним розрахунком відповідачем за отриманий природний газ позивачем були нараховані останньому пеня, три проценти річних та інфляційні втрати у зазначених у позовній заяві сумах, які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку. Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України», зменшивши заявлену до стягнення пеню з 443252,43грн. до 44325,24грн. за клопотанням відповідача. Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції за наслідками розгляду справи з огляду наступного. Згідно із ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно із ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно із ст.ст.526,525, ч.1 ст.530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «НАК «Нафтогаз України» протягом жовтня 2016 року-березня 2017 року був поставлений ПП «Херсонтеплогенерація» природний газ на загальну суму 11581175,70грн. Таким чином, у відповідності до п.6.1 Договору від 11.10.2016р. постачання позивачем відповідачу природного газу є підставою виникнення у ПП «Херсонтеплогенерація» зобов`язання оплатити фактично отриманий газ до 25 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем природного газу) згідно ст. 610 ЦК України є порушенням зобов`язання з боку ПП «Херсонтеплогенерація». Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З матеріалів справи вбачається, що ПП «Херсонтеплогенерація» свої зобов`язання за договором щодо оплати за одержаний газ виконало у повному обсязі та оплатило ПАТ «НАК «Нафтогаз України» вартість поставленого в жовтні 2016 року-березні 2017 року природного газу в сумі 11581175,70грн., проте з порушенням строку оплати згідно із п.6.1 Договору. Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно із ч.1 ст.548, ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня). Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до п.8.2 Договору від 11.10.2016р. у разі прострочення споживачем оплати згідно п.6.1. цього Договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Згідно із ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Згідно із ч.ч.1,2,4 ст.217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Відповідно до ч.2 ст.218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідно до ч.1 ст.229, ч.1 ст.230 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України). Відповідно до ч.6 ст. 231 та ч.2 ст.343 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором; платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Згідно із ст.ст.1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно положень ЦК України проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. Оскільки в Договорі від 24.11.2014р. не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Крім того, індекс інфляції - це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні. В додатки до заяви про зменшення розміру позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» надано розрахунок пені, 3% річних та інфляційних ПП «Херсонтеплогенерація» за Договором від 11.102016р., відповідно до якого пеня становить 443252,43грн., 3% річних - 96040,16грн., інфляційні втрати - 364561,55грн. Періоди прострочення оплати відповідачем під сумнів не ставляться, отже доказуванню не підлягають. Суд апеляційної інстанції, перевіривши вищезазначений розрахунок, погоджується з висновком місцевого господарського суду про його правильність та відповідність умовам Договору від 11.10.2016р. та чинному законодавству, а отже - і обґрунтованість позовних вимог ПАТ «НАК «Нафтогаз України» та наявність підстав для стягнення з відповідача 3% річних у сумі 96040,16грн. та інфляційних втрат у розмірі 364561,55грн. Також суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про зменшення розміру пені, належної до стягнення з відповідача, на 90% (до 44325,24грн.) з огляду такого. Згідно із ч.1 ст.233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін, забезпечивши їх баланс. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018р. у справі №916/65/18, від 03.07.2019р. у справі №917/791/18, від 22.10.2019р. у справі №904/5830/18, від 13.01.2020р. у справі №902/855/18, від 27.01.2020р. у справі №916/469/19, від 04.02.2020р. у справі №918/116/19. З матеріалів справи вбачається, що ПП «Херсонтеплогенерація» повністю розрахувалось за отриманий газ за Договором від 11.10.2016р. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про погіршення фінансового стану та умов здійснення господарської діяльності позивача у зв`язку із несвоєчасними розрахунками, докази настання негативних наслідків та понесення позивачем збитків саме в результаті порушення (невиконання) відповідачем умов Договору від 11.10.2016р. Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.02.2020р. по справі №918/116/19. Разом з цим, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам, що вбачалися з наявних у справі доказів, оцінивши відповідно до ст.86 ГПК України докази, що свідчили про необхідність зменшення розміру пені. З огляду на те, що визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є правом суду, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зменшення суми пені до 10% від суми пені(44325,24грн.), що була заявлена до стягнення; судом першої інстанції дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі, адже останній значною мірою отримав компенсацію втрат від несвоєчасного розрахунку у вигляді інфляційних та річних, нарахованих на прострочені платежі. Доводи апеляційної скарги АТ «НАК «Нафтогаз» колегія суддів відхиляє з огляду наступного. Та обставина, що в момент підписання договору (п.8.2) відповідач погодився з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору у вигляді пені у розмірі, визначеному договору, не позбавляє суд права, передбаченого нормами ст.551 ЦК України, ст.233 ГК України, зменшити заявлену до стягнення пеню. У своїй апеляційній скарзі АТ «НАК «Нафтогаз України» залишає поза увагою те, що зменшуючи розмір пені Господарський суд Одеської області насамперед виходив із загальних засад, встановлених у статті 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності. Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, та, відповідно, матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором від 11.10.2016р. Наведеним спростовуються посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що зменшення судом розміру пені завдає йому збитків і місцевий господарський суд не з`ясував обставин заподіяння відповідачем позивачу збитків неналежним виконанням зобов`язання, адже наявність збитків доказується на загальних підставах саме позивачем. На думку колегії суддів, нарахування та стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат у значній мірі компенсує позивачу негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем умов Договору, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі, не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. Враховуючи статус відповідача як надавача послуг по безперебійному забезпеченню тепловою енергією населення, підприємств, установ та організацій, те, що він не є фактичним (кінцевим) споживачем газу, взявши до уваги майновий (фінансовий) стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, та баланс їх інтересів, значний розмір стягнутої суми 3% річних та інфляційних втрат та значний розмір нарахованої і пред`явленої до стягнення пені, ступінь виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором (основна заборгованість погашена), а також те, що придбаний природний газ за договором від 11.10.2016р. був використаний для виробництва теплової енергії для споживання бюджетними установами, від фінансових можливостей яких залежить і сплата поставленої ним теплової енергії, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленої до стягнення пені на 90%. При цьому, колегія суддів враховує, що чинним законодавством не врегульований граничний розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із приписами ст.86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги посилання позивача в апеляційній скарзі на неправильне застосування закріпленої у ст.233 ГК України норми щодо права на зменшення розміру штрафної санкції, оскільки суд першої інстанції в повній мірі з`ясував всі обставини, передбачені зазначеною нормою, зокрема правильно встановив, що даний випадок може вважатись винятковим для зменшення пені за рішенням суду. Твердження скаржника про те, що наведені судом першої інстанції обставини (щодо зменшення пені до 90%) не вказують на те, що даний випадок є винятковим, а отже відсутні підстави для зменшення пені, є непереконливими, оскільки як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, господарський суд Херсонської області, розглядаючи відповідне питання, зазначив про врахування ним, зокрема, таких обставин як: повна сплата відповідачем отриманого за договором газу; використання відповідачем природного газу для виробництва теплової енергії для населення, бюджетних установ та госпрозрахункових організацій; застосування позивачем до відповідача крім пені таку міру відповідальності, як стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань, що в значній мірі компенсує збитки позивача. Відповідно до ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013р. вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. З розрахунків штрафних санкцій (помісячно), складених позивачем (а.с.118-124) убачається, що за зобов`язанням по оплаті поставленого газу у жовтні 2016 року- березні 2017 року відповідачем допущено прострочення оплати, що тривали переважно незначний період часу, платежі здійснювалися регулярно протягом кожного місяця у спірному періоді та станом на день звернення позивача до суду з позовом заборгованість з оплати отриманого газу за Договором від 11.10.2016р. відсутня. Отже ступінь виконання відповідачем свого зобов`язання можна вважати достатньою для висновку про його добросовісність як споживача природного газу та сторони договору, а причину прострочення в оплатах - пов`язаною із специфікою діяльності, здійснення якої у сенсі фінансових обов`язків залежить від стану виконання платежів фізичними особами, які споживають теплову енергію. Посилання АТ «НАК «Нафтогаз України» на збитки у позивача колегія суддів відхиляє, оскільки, виходячи з принципу змагальності сторін у господарському процесі кожна особа повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (чого позивачем зроблено не було), крім випадків, встановлених законом, що передбачено положеннями статті 13 ГПК України. Доводи апеляційної скарги ПП «Херсонтеплогенерація» колегія суддів відхиляє з огляду наступного. Обов`язок боржника сплатити кредитору три проценти річних від простроченої суми (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) встановлений нормами ч.2 ст.625 ЦК України, отже незазначення в Договорі від 11.10.2016р. розміру відсотків річних свідчить, що такий розмір для відповідача у даному випадку становить саме 3%. Твердження скаржника про невірність розрахунку інфляційних втрат та надання альтернативного розрахунку боргу колегія суддів відхиляє, оскільки в матеріалах справи відсутній альтернативний розрахунок відповідача. Посилання скаржника на викладення у рішенні лише доводів позивача є безпідставними, оскільки при розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд врахував доводи, наведені відповідачем в обґрунтування клопотання, дійшовши висновку про часткове задоволення клопотання. Колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що зменшення пені до 1 гривні (на чому наполягав відповідач) фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Суд апеляційної інстанції констатує, що доводи апеляційних скарг не спростовують правильність висновку місцевого господарського суду про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог. В процесі апеляційного розгляду справи колегією суддів не встановлено порушення норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права для виходу за межі доводів апеляційної скарги, доводи апеляційної скарги відхилені судом апеляційної інстанції, тому оскаржуване рішення Господарського суду Херсонської області залишається без змін як ухвалене у відповідності до норм матеріального та процесуального права відповідно до ст.276 ГПК України. Відповідно до ч.4 ст.282 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. В даному випадку витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції (витрати по сплаті судового збору за подання апеляційних скарг на рішення від 10.11.20219р.), покладаються на скаржників у відповідних сумах, оскільки вимоги апеляційних скарг відхилені у повному обсязі. Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги залишити без задоволення. Рішення господарського суду Херсонської області від 10.11.2020р. у справі №923/763/19 залишити без змін. Постанова в порядку ст.282 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття згідно ст.284 ГПК України. Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення згідно положень ст.ст.286,287 ГПК України. Повна постанова складена 22 лютого 2021 року. Головуючий суддя М.А. Мишкіна Суддя О.Ю. Аленін Суддя Л.В. Лавриненко