Постанова 4818 № 637/1231/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 25 травня 2021 року м. Харків справа № 637/1231/20 провадження № 22ц/818/2891/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів - Бурлака І.В., Хорошевського О.М., імена (найменування) сторін: позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року в складі судді Тордія Е.Н., у с т а н о в и в: В грудні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Дашко Володимира Миколайовича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Позовна заява мотивована тим, що 29 січня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Умови кредитного договору відповідачка не виконала, допустила заборгованість, яка станом на 26 жовтня 2020 року склала суму в загальному розмірі 10 413,57 грн (заборгованість за тілом кредиту - 6 924,90 грн, у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6 924,90 грн, 508,09 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 2 980,58 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України). Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість в указаному розмірі, а також 2 102,00 грн судового збору. Заочним рішенням Шевченківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2018 року б/н в розмірі 6 924,90 грн та 1 408,34 грн судового збору. Задовольняючи частково позов та стягуючи заборгованість за тілом кредиту, суд першої інстанції послався на правову позицію, що міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якої Тарифи банку, Умови та правила надання банківських послуг, які не підписувались при заповненні заяви-анкети позичальником, не можуть вважатись складовою частиною кредитного договору, а встановлені цими документами відсоткова ставка, пеня та штрафи не можуть бути застосовані при визначенні кредитної заборгованості. 01 березня 2021 року Крилова Олена Леонідівна - представник АТ КБ «ПриватБанк» подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині залишення без задоволення позову про стягнення відсотків та ухвалити в цій частині нову постанову про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не мав правових підстав для відмови в задоволенні позову в указаній частині, оскільки банк надав відповідачці кредит, а відповідачка його не повернула. Зазначає, що в паспорті споживчого кредиту міститься підпис відповідачки, отже сторони узгодили всі істотні умови кредиту, у тому числі щодо сплати штрафів за порушення виконання зобов`язань за кредитним договором. ОСОБА_1 з заявою про перегляд заочного рішення до суду першої інстанції не зверталась, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційних скарг - судова колегія вважає, що апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення тіла кредиту не оскаржується, тому в апеляційному порядку не переглядається. Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону заочне рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення процентів не відповідає. Матеріали справи свідчать, що 29 січня 2018 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Умови кредитного договору відповідачка не виконала, допустила заборгованість, яка станом на 26 жовтня 2020 року склала суму в загальному розмірі 10 413,57 грн (заборгованість за тілом кредиту - 6 924,90 грн, у тому числі заборгованість за простроченим тілом кредиту - 6 924,90 грн, 508,09 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 2 980,58 грн - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України), яку позивач просив стягнути з відповідачки на свою користь. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Позивач, обгрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 29 січня 2018 року, посилався на паспорт споживчого кредиту, який був підписаний відповідачкою. Паспортом споживчого кредиту від 09 лютого 2018 року, з умовами якого погодилася відповідачка, передбачена процентна ставка в межах пільгового періоду, відсотків річних - 0,01%, процентна ставка за межами пільгового періоду, відсотків річних - 43,2% та 42%, а також процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту - 86,4% та 84%. Строк договору - 240 місяців. Термін дії картки № НОМЕР_1 - вересень 2021 року. З указаним позовом банк звернувся в грудні 2020 року. Початковий кредитний ліміт в подальшому було зменшено, що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 . Остання зміна кредитного ліміту відбулася 31 липня 2018 року ОСОБА_1 користувалася кредитним коштами, що підтверджується випискою банку. Останній платіж на погашення заборгованості внесено 29 серпня 2018 року в сумі 26,90 грн. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Таким чином заборгованість за простроченими процентами станом на 26 жовтня 2020 року складає суму в розмірі 508,09 грн, який відповідачкою не спростовано. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки строк кредитування не сплив, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про відсутність правових підстав для стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно зі статтею 625 ЦК України, в розмірі 2 980,58 грн. Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України). Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору про стягнення заборгованості за простроченими відсотками підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми в розмірі 508,09 грн. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). В частині 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина тринадцята статті 141 ЦПК України. Судові витрати, понесені позивачем, документально підтверджуються за подачу позовної заяви - в розмірі 2 102,00 грн; за подачу апеляційної скарги - в розмірі 3 153,00 грн (а. с. 5, 104). Оскільки апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 761,60 грн із розрахунку: 3 488,67 грн (заявлені вимоги) : 508,09 грн (задоволені позовні вимоги) = 6,9; 2 102,00 грн : 6,9 = 304,64 грн; 3 153,00 грн : 6,9 = 457,00 грн + 304,64 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни - представника Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Заочне рішення Шевченківського районного суду Харківської області від 04 лютого 2021 року в частині вирешіння спору про стягнення прострочених відсотків скасувати та ухвалити в цій частині нову постанову. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № НОМЕР_3 , МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором від 29 січня 2018 року б/н за простроченими відсотками в розмірі 508,09 грн (п`ятсот вісім грн 09 коп.) та судовий збір в розмірі 761,60 грн (сімсот шістдесят одна грн 60 коп.). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 25 травня 2021 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака О.М.Хорошевський