Постанова 4814 № 541/2238/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/2238/20 Номер провадження 22-ц/814/1185/21Головуючий у 1-й інстанції Куцин В. М. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Дряниці Ю.В., суддів: Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- в с т а н о в и в : У листопаді 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду із даним позовом. Вказувало, що відповідно до укладеного із ОСОБА_1 кредитного договору № б/н від 25 грудня 2007 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом. В порушення вищезазначених умов договору, відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 12 жовтня 2020 заборгованість в сумі 22 384, 21 грн., з яких: 16 341, 25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 774, 14 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1 118, 82 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 150 грн. - нарахована пеня. З урахуванням наведеного, просив суд стягнути на користь банка заборгованість і понесені судові витрати. Заочним рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» у задоволенні позову відмовлено. Рішення оскаржив позивач, який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення, ухваливши нове, яким задовольнити позов. Вважає, що між сторонами виникли договірні правовідносини, зміст яких врегульовано та узгоджено у Правилах та Умовах, які є невід`ємною частиною кредитного договору. Також звертає у вагу суду, що відповідачем була підписана довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду», що свідчить про той факт, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування і погодила їх. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з підстав, передбачених ст. 375 ЦПК України. Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що 25 грудня 2007 року ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг у зв`язку з чим підписала заяву без номера, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та якою підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Згідно з наданим банком розрахунком станом на 12 жовтня 2020 заборгованість за договором б/н від 25 грудня 2007 року в сумі 22 384, 21 грн., з яких: 16 341, 25 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 4 774, 14 грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 1 118, 82 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 150 грн. - нарахована пеня. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено наявність між сторонами кредитних правовідносин за договором № б/н від 25 грудня 2007 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно зі ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Так, як вбачається з матеріалів справи, із заявою про отримання кредитування до ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк») ОСОБА_1 звернулась 18 січня 2008 року, в цей же день нею було отримано кредитну картку та ПІН код, що підтверджується поставленим підписом. Таким чином, слід вважати, що позичальник, як сторона кредитного договору, звернулась до ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк»), як кредитодавця із заявою (пропозицією) укласти договір 18 січня 2008 року. Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що свідчать про направлення одним із учасників справи пропозиції укласти договір, та одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції саме 25 грудня 2007 року. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що 25 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 , із об`єктивних підстав, не могло бути укладено договір за її заявою про отримання кредитування від 18 січня 2008 року. Разом з тим, позивач звертається до суду із заявою про стягнення заборгованості кредитного договору № б/н від 25 грудня 2007 року, доказів укладення якого саме з ОСОБА_1 не надано. Долучена до матеріалів справи «довідка про умови кредитування з використанням кредитної карти «Універсальна», що підписана відповідачем ОСОБА_1 18 січня 2008 року, стосується приєднаної до позову заяви б/н від 18 січня 2008 року, однак не є предметом даного спору, тому відповідно до ст. 77 ЦПК України не є належним доказом існування між учасниками справи договірних відносин за договором, укладеним 25 грудня 2017 року. Так само не може бути доказом наявної заборгованості ОСОБА_1 наданий банком розрахунок заборгованості, оскільки останній обрахований за договором № б/н від 25 грудня 2007 року, позаяк, позивачем не було доведено у встановленому законом порядку укладення між сторонами такого договору. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду, щодо недоведеності позивачем наявності у АТ КБ «ПриватБанк» з ОСОБА_1 кредитних правовідносин, з посиланням на укладення договору № б/н від 25 грулня 2007 року та ознайомлення відповідача з умовами та правилами надання банківських послуг за вказаним правочином. Отже, за результатами апеляційного розгляду колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і підстав для його скасування колегією суддів не встановлено Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 1, 375, 381, 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 24 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця Судді: Т. О. Кривчун Л. І. Пилипчук