Постанова 4824 № 759/13811/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 травня 2021 року м. Київ Унікальний номер справи № 759/13811/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7246/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б. суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В., за участю секретаря судового засідання - Гребнєва Є.Д. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року, постановлену під головуванням судді Ул`яновської О.В., по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - в с т а н о в и в : У серпні 2020 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому зазначила, що у сторін є спільна повнолітня дочка ОСОБА_3 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . З відповідачем ОСОБА_2 вона не перебувала у шлюбі, проте, він визнав себе батьком дитини, про що свідчить відповідний запис у свідоцтві про народження дитини. На даний час їхня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає та перебуває на утримані позивача, а також продовжує навчання в середній школі місті Сімко (Онтаріо, Канада) на денній формі навчання та не має змоги влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток та власними силами утримувати себе. Відповідач на утримання доньки матеріальної допомоги не надає, а позивач у свою чергу не в змозі самостійно утримувати доньку у зв`язку з тим, що їй необхідні кошти на проїзд до місця навчання, проживання, одяг, харчування, підручники тощо, що й зумовило необхідність звернення до суду з позовом. За таких обставин позивач просила стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання повнолітньої дитини доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його доходу до досягнення ОСОБА_3 23-річного віку за умови, що вона буде продовжувати навчання (а.с. 1-4, 49-50). Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні вказаного позову було відмовлено (а.с. 96-98). Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (а.с. 132-133). Не погодившись з ухвалою районного суду, 09 квітня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бітківський В.М. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив ухвалу скасувати та постановити нову, якою вирішити питання про стягнення на користь позивача судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. (а.с. 170-174). На обґрунтування скарги зазначив, що судом першої інстанції невірно встановлено, що позивачем не виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач у позовній заяві повідомила суд, що надасть докази понесення витрат на професійну правничу допомогу протягом п`яти днів з дня ухвалення рішення у справі. Про ухвалення рішення у справі позивачу стало відомо 22 березня 2021 року, а 24 березня 2021 року представником позивача було подано заяву про ухвалення додаткового рішення разом з доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, тому позивач має право на поновлення строку на подання таких доказів. Зазначав, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку понесла позивач у зв`язку з розглядом справи становить 15 000,00 грн., які й просив відшкодувати. Особи, якіберуть участьу справідо судуне прибули,про часта місцерозгляду справи були сповіщені належним чином, про що у справі є докази. Позивачка ОСОБА_1 була сповіщена завчасним (21 квітня 2021 року) повідомленням її представника - адвоката Бітківського В.М. особисто телефонограмою та на зазначену апелянтом адресу електронної пошти із забезпеченням технічної фіксації таких повідомлень. Відповідач ОСОБА_2 був сповіщений особисто телефонограмою, представник ОСОБА_2 - адвокат Корнієнко А.А. подав заяву в якій просив розглянути справу за відсутності відповідача та його представника (а.с. 182-191). Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні питання щодо прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, визначеним законом. Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Поряд з цим, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України", № 16652/04). Зважаючи на вищезазначене та положення ч. 9 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ч. 2 ст. 372 ЦПК України, суд визнав повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Відмовляючи у прийнятті додаткового рішення суд першої інстанції виходив з того, що стороною позивача не виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не надано до суду всі необхідні докази про понесення судових витрат до ухвалення рішення по суті, не подано заяву про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Колегія суддів не в повній мірі погодилась з висновками суду щодо відмови у прийнятті додаткового рішення. З матеріалів справи вбачається, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було відмовлено (а.с. 96-98). 24 березня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бітківський В.М. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просив ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про відшкодування судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн. (а.с. 100-108). За змістом п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Згідно з ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 270 ЦПК України). Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року відмовлено у прийнятті додаткового рішення в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів (а.с. 132-133). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). За змістом ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (ч. 2 ст. 134 ЦПК України). Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що витрати на професійну правничу допомогу входять до складу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, у разі відмови в позові такі витрати покладаються на позивача. Встановлено, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 96-98). Постановою Київського апеляційного суду від 20 травня 2021 року рішення Святошинського районного суду міста Києва від 23 лютого 2021 року було залишено без змін. Таким чином, оскільки у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів було відмовлено, понесені витрати на професійну правничу допомогу на підставі ст. 141 ЦПК України покладаються на позивача та відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають. Проте суд першої інстанції, відмовляючи у прийнятті додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу, не зазначив серед мотивів такої - відмову в позові по суті спору, а помилково виходив з того, що стороною позивача не виконано вимоги ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не надано до суду всі необхідні докази про понесення судових витрат до ухвалення рішення по суті, не подано заяву про надання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, оскільки вказані питання підлягали б дослідженню при наявності підстав для стягнення судових витрат у разі повного чи часткового задоволення позову. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на викладене колегія судів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанцій підлягає зміні, шляхом викладення її мотивувальної частини в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року - змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині ухвалу Святошинського районного суду міста Києва від 26 березня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення - 24 травня 2021 року. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова