Постанова 4820 № 686/12714/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/12714/25 Провадження № 22-ц/820/1428/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Костенка А.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року (суддя Порозова І.Ю.) за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна», ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в с т а н о в и в : У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (далі ПрАТ «СК«Євроінс Україна»), ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог вказав, що 29.11.2024 року о 08 год. 30 хв. в м. Хмельницькому, по вул. Свободи 1А, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 здійснив зіткнення з автомобілем «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, а останній зіткнувся з транспортним засобом «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 29.11.2024 року, у справі № 686/31562/24, ОСОБА_1 визнано винним за ст. 124 КУпАП. Цивільно правова відповідальність водія «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Згідно полісу ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб визначено 160 000,00 грн. та безумовна франшиза-3200,00 грн. За розрахунком суми страхового відшкодування, складеним ПрАТ «СК «Євроінс Україна» позивачу визначено та сплачено страховою компанією 80217,52 грн. Однак, не погодившись із розміром суми страхового відшкодування позивач звертався із заявою до ДП «Експерт сервіс» про проведення транспортно-товарознавчої експертизи, згідно висновку якої, за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження №40/25 від 07.02.2025 року визначено, що розмір матеріального збитку заподіяна власнику автомобіля «Honda Civic» становить 183838,27 грн.; вартість пошкодженого транспортного засобу після ДТП автомобіля «Honda Civic» становить 39597,52 грн., тобто автомобіль позивача є фізично знищеним, а тому до відшкодування підлягають витрати, які розраховуються відповідно до п.30.2 ст.30 Закону №1961-IV та складають різницю між вартістю матеріального збитку та залишковою вартістю автомобіля (183838,27-39597,52=144240,75грн. з врахуванням того, що відповідач сплатив 80217,52 грн., ПрАТ «СК«Євроінс Україна» має виплатити йому різницю між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, що становить 64023,23 грн. Внаслідок прострочення виплати страхового відшкодування, позивач також просить стягнути з відповідача-страховика інфляційні втрати в сумі 3194,31грн., 3% річних в сумі 710,15грн., пеню в розмірі подвійної облікової ставки -6964,67 грн. за період з 15.12.2024 року по 29.04.2025 року. Із винної особи в ДТП, ОСОБА_1 просив стягнути моральну шкоду в сумі 10000 грн., враховуючи усі страждання, які довелося перенести позивачу, ритм його життя було суттєво порушено внаслідок неможливості повноцінного користування автомобілем, пошкодженим внаслідок ДТП та який був фактично знищеним, а його ремонт визнано економічно недоцільним. Позивач тривалий час відчуває постійний дискомфорт, душевні хвилювання і страждання, пов`язані з вищезгаданими обставинами, що негативно вплинули на стан здоров`я. Посилаючись за зазначене, позивач просив суд стягнути з ПрАТ «СК«Євроінс Україна» на свою користь залишок невиплаченої суми страхового відшкодування заподіяного внаслідок ДТП матеріальної шкоди у розмірі 64023,23 грн., інфляційні витрати у розмірі 3194,31 грн., 3% річних в сумі 710,15 грн., пеню з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ у розмірі 6964,67 грн., а всього 74892,36 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 10000 грн. моральної шкоди. Стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 3540 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна» на користь ОСОБА_2 різницю суми страхового відшкодування - 64 023,23 грн.,47,23 грн. пені, 5,25 грн. - 3% річних, 12644,00 грн. витрат на правничу допомогу, 914,12 грн. судового збору та 3028,47 грн. вартості проведеної експертизи, а всього 80662,07грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 10000,00 грн. моральної шкоди, 142,67грн. судового збору та 2356 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 12498,67грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суд керувався тим, що ДТП сталася з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована ПрАТ «СК«Євроінс Україна». За висновком експерта №40/25 від 07.02.2025 року, наданим позивачем, який є належним доказом, автомобіль «Honda Civic» є фізично знищеним, у зв`язку з чим підлягає відшкодуванню страхова виплата в межах ліміту страхування, як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. З наданих сторонами доказів вбачається, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було виплачено позивачу 80217,52грн. страхового відшкодування, визначеного на підставі звіту спеціаліста № 44795, в той час, як сума збитків становить144240,75грн. Таким чином відповідач ПрАТ «СК «Євроінс Україна» недоплатив потерпілому 64 023,23 грн. Крім того, суд дійшов висновку, що із відповідача ПрАТ «СК «Євроінс Україна» слід стягнути 47,23 грн. - пені, 5,25 грн. - 3% річних. Задовольняючи вимогу про відшкодування позивачу моральної шкоди, суд врахувавши обставини дорожньо-транспортної пригоди, глибину і тривалість душевних страждань позивача, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, який повинен був вживати заходів для поновлення порушених прав, в тому числі отримання страхового відшкодування. Зазначене вказує про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди, яку зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, визначено судом у розмірі 10 000 грн. З урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, суд розподілив між відповідачами понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу та судовий збір. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції в частині стягнення 10000 грн. моральної шкоди, 142,67 грн. судового збору та 2356 грн. витрат на правничу допомогу скасувати. Ухвалити нове рішення, яким в оскаржуваній частині відмовити у задоволенні вимог до ОСОБА_1 , в іншій частині рішення залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для стягнення моральної шкоди з апелянта, оскільки фактично моральна шкода була присуджена, виключно за фактом дорожньо-транспортної пригоди. Суд не встановив належним чином причинного зв`язку між діями відповідача та заявленою моральною шкодою. У матеріалах справи відсутні докази того, що саме поведінка відповідача стала безпосередньою причиною моральних переживань позивача, а не інші обставини, пов`язані із самою подією ДТП. Також суд не врахував особливостей правовідносин, пов`язаних із страхуванням цивільно-правової відповідальності. Розмір моральної шкоди визначено судом довільно та без належного обґрунтування. У рішенні відсутній аналіз критеріїв, передбачених законом та практикою Верховного Суду, зокрема характеру і тривалості страждань, їх тривалості принципів розумності та справедливості. Фактично сума відшкодування визначена без належного обгрунтування доказами. Крім того, суд без належної перевірки стягнув витрати на професійну правничу допомогу, не встановивши фактичний обсяг наданих послуг, їх необхідність для розгляду справи та співмірність заявленої суми складності спору. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ПрАТ «Страхова компанія «Євроінс Україна » суми страхового відшкодування - 64 023,23грн., 47,23 грн. - пені, 5,25 грн. - 3% річних, 12644,00 грн. - витрат на правничу допомогу, 914,12 грн. судового збору та 3028,47 грн. вартості проведеної експертизи сторонами не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не переглядається. Судом встановлено, що 18.11.2024 року о 8 год. 30 хв. в м.Хмельницькому по вул.Свободи,1А водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 був неуважний, не дотримався безпечної швидкості руху і дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , який рухався попереду, а останній зіткнувся з транспортним засобом «Nissan Qashqai», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який рухався попереду. В результаті події транспортні засоби отримали пошкодження. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 13.1 Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП. Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 29.11.2024 року у справі №686/31562/24 ОСОБА_1 визнано винним за ст.124 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу 850 грн. Цією ж постановою встановлено, що керування транспортним засобом «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 здійснював ОСОБА_3 (а.с.15-16). Цивільно правова відповідальність водія «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна». Згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №220578009 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, на одного потерпілого визначено 160 000,00 грн. та безумовна франшиза-3200,00 грн.(а.с.71). За матеріалами справи про адміністративне правопорушення, керування транспортним засобом «Volkswagen Caddy», державний номерний знак НОМЕР_1 у момент ДТП здійснював ОСОБА_1 (а.с.17-25). Відповідно до Звіту №44795 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 24.12.2024 року, складеного на замовлення ПрАТ «СК«Євроінс Україна», вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 , становить 137052,40 грн., вартість матеріального збитку 137052,40 грн. (а.с.57-59). Згідно висновку вартості придатних залишків №44795/1, складеного на замовлення ПрАТ «СК«Євроінс Україна», вартість транспортного засобу у пошкодженому стані становить 53634,88 грн. (а.с.66-67). Відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування №240151/2 від 25 грудня 2024 року, розмір страхового відшкодування потерпілому ОСОБА_2 визначено в сумі 80217,52 грн. (а.с.28). Згідно висновку експерта №40/25 від 07.02.2025 року, виконаного за заявою потерпілого ОСОБА_2 , який не погодився з попередньо визначеною сумою відшкодування, встановлено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 - 283376,18 грн., без ПДВ на складові частини КТЗ. Ринкова вартість автомобіля «Honda Civic», державний номерний знак НОМЕР_2 до ДТП складає 183838,27грн. Відновлення пошкодженого автомобіля є економічно недоцільним, тому що вартість відновлювального ремонту перевищує його ринкову вартість. Вартість пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу визначена експертом в сумі 39597,52 грн. таким чином, різниця між вартістю автомобіля до та після ДТП складає 144240,75грн. Вирішуючи позовну вимогу позивача щодо відшкодування моральної шкоди з винної особи в ДТП ОСОБА_1 , суд врахувавши обставини дорожньо-транспортної пригоди, глибину і тривалість душевних страждань позивача, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, який повинен був вживати заходів для поновлення порушених прав, в тому числі отримання страхового відшкодування, дійшов висновку, що зазначене вказує про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача моральної шкоди, яку зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості, визначено судом у розмірі 10 000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див.: постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22). Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). Стаття 1167 ЦК України передбачає загальні підстави відповідальності за спричинену моральну шкоду в позадовоговірних відносинах, зокрема, встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Отже, моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно із частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Установивши, що внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 зазнав значної емоційної напруги та стресу, глибину та характер душевних страждань, пов`язаних як із подією ДТП,, а також з фізичним знищенням автомобіля, суд першої інстанції обґрунтовано визначив розмір компенсації моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у сумі 10 000 грн. Зазначений розмір компенсації моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості. Суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд не дотримався норми матеріального та процесуального права, є помилковими. Щодо стягнення судових витрат. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Відповідно до частин 1,2 статті 141 ЦПК.України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови у позові на позивача; у разі часткового задоволення позову-обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з частинами 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16. Відповідно до ч.ч. 5, 6 статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі №750/2055/20 зазначено, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Згідно з п.п. 1-2 частини 1 статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру. Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Як вбачається з матеріалів справи, позивач у суді першої інстанції заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20000 грн. На підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу надано: договір про надання правової допомоги №88 від 22.04.2025 року, укладений між адвокатом Уродою О.В. та ОСОБА_2 , акт №1 про надання юридичних послуг та виконаних робіт від 15.08.2025 року, рахунок №88 від 15.08.2025 року, копію ордеру адвоката Уроди О.В. та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Відповідно до акту №1 про надання юридичних послуг та виконаних робіт від 15.08.2025 року, адвокат Урода О.В. надав ОСОБА_2 юридичні послуги: з`ясування суті спірних правовідносин, вивчення нормативної правової бази, судової практики, юридична консультація 3 год. вартістю 3000,00 грн.; збір та аналіз необхідних документів для підготовки позовної заяви 6 год. вартістю 3000, 00 грн.; складання позовної заяви 8 год. вартістю 7000,00 грн., участь у судових засіданнях, та складання процесуальних документів по справі 10 год. вартістю 7000,00 грн., загальною вартістю 20000,00 грн. Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, судом першої інстанції враховано конкретні обставини даної справи, її складність, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (п. 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18). Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (постанова Верховного Суду від 02 жовтня 2019 у справі №211/3113/16-ц). Суд першої інстанції враховуючи співмірність складності справи з виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), враховуючи ціну позову, за відсутності клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, врахувавши пропорційність задоволених позовних вимог щодо обох відповідачів дійшов до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, в розмірі 2356 грн. (20000:100х11,78%)., та судового збору 142,67 грн.(1211:100х11,78%). Цей висновок місцевого суду ґрунтується на фактичних обставинах справи, з ним погоджується апеляційний суд. Суд першої інстанції в оскаржуваній частині рішення правильно визначився з правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, внаслідок чого доводи апеляційної скарги про те, що суд ухвалив незаконне рішення, є помилковими. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення підстави для розподілу судових витрат у суді апеляційної інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 червня 2026 року. Судді: Т.О. Янчук А.М. Костенко О.І. Ярмолюк