Постанова Харківський апеляційний суд № 953/8880/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 квітня 2025 року м. Харків справа № 953/8880/23 провадження № 22-ц/818/761/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Пилипчук Н.П. суддів: Мальованого Ю.М., Маміної О.В. розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2024 року, ухвалене суддею Бородіною Н.М., - в с т а н о в и в: У вересні 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з останньої на свою користь суму заборгованості в розмірі 47560 грн., інфляційні втрати - 15076,52 грн., три відсотки річних - 2533,06 грн., сплачений судовий збір 2147,20 грн. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу. Позовна заява мотивована тим, що 07.08.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» укладено електронний договір № 4582071 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16 січня 2020 року та розміщених на їх сайті. За умовами договору сума кредиту складає 14500 грн. строком на 30 днів до 06.09.2021 вказується в графіку платежів, що є Додатком №1 до цього договору, строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п.4.3 договору. Вказав, що відповідач свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав, а також не уклав угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, в зв`язку з чим, а також керуючись п.4.3 кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом продовжено на 90 календарних днів поспіль. Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював. 03 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» як клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» як фактором укладено договір факторингу № 03-05/2022, за умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» повідомило відповідача шляхом направлення на електронну поштову адресу, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. Станом на дату звернення до суду з позовом, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором становить 47560 грн., з яких: 14500 грн. - тіло кредиту, 33060 грн. - нараховані проценти. Право вимоги щодо заборгованості у такому розмірі перейшло до нього на підставі договору факторингу. Крім того, оскільки ОСОБА_1 порушено грошове зобов`язання, з неї підлягають стягненню 3% річних за період прострочення виконання зобов`язання (з 06.12.2021 по 15.09.2023) в сумі 2533,06 грн. та інфляційні втрати (нараховані за грудень 2021 року - червень 2023 року) в сумі 15076,52 грн. 17.06.2024 представник позивача звернувся до суду з заявою, шляхом подання її через систему «Електронний суд» про зменшення позовних вимог, в якій просив, стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості в розмірі 47560 грн., інфляційні втрати у розмірі 1528,71 грн., три відсотки річних в сумі 308,81 грн.. сплачений судовий збір 2147,20 грн. та 10 000 грн. витрат на правову допомогу. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2024 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. В апеляційній скарзі ТОВ ФК «Фінтраст Україна», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вирішити питання щодо судових витрат. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до реквізитів Договору № 4582071 від 07.08.2021 року, укладеного між сторонами, ОСОБА_1 підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «М667723». Таким чином, встановлено, що договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. Щодо перерахування грошових коштів на банківську картку відповідача ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему НОМЕР_1 , на підставі укладеного Договору № ВП-2000417-1 про надання послуг з переказу платежів від 20.04.2017 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ ""ФК "Вей фор пей". ТОВ ""ФК "Вей фор пей" надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво серія ФК №593 від 02.07.2015року) та отримало Ліцензію Національного банка України №35 від 31.12.2015 року. Відповідно до п. 1.1. Договору ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» доручає, а ТОВ ""ФК "Вей фор пей" за відповідну плату здійснює платежі з використанням реєстру виплат на користь отримувача. За інформацією в листі ТОВ ««ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5844-ВП від 11.05.2022 року, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти у сумі 14500.00 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 , яку відповідач зазначив під час укладання Договору № 4582071 про надання споживчого кредиту від 07.08.2021 року. Серед переліку здійснених платежів ТОВ ««ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» наявна інформація про перерахування грошових коштів у сумі 14500.00 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 (стор. 2 п. 12 листа вих. № 5844-ВП від 11.05.2022). кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_2 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства та підтверджується відповідною довідкою ТОВ ««ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ». Щодо відступлення права вимоги 03.05.2022 року ТОВ «Авентус Україна» на підставі договору факторингу № 03­05/2022 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 про що його було повідомлено електронним листом на електронну пошту, вказану ним у договорі. Згідно з п. 1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами акту прийому- передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості. Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором. Вказує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання за договором № 4582071 про надання споживчого кредиту від 07.08.2021 р., у зв`язку з чим, вимоги позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», до якого за договором факторингу № 03-05/2022 від 03.05.2022 року перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 , є обґрунтованими та підлягають стягненню у сумі 14500.00 грн. Вказує, що відповідно до п. 1.5.2. Договору, Відповідач свої зобов`язання щодо сплати відсотків та тіла кредиту не виконав. Відповідно до п. 1.5.1. Кредитного договору відбулось нарахування процентів за стандартною процентною ставкою 1,90 % в день, а також на підставі пункту 4.3 Кредитного договору Кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 (дев`яносто) календарних днів поспіль з 07.09.2021 року по 05.12.2021 року. Як вбачається з Договору про надання споживчого кредиту № 4582071 від 07.08.2021 року укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , а також з Картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) останнім днем строку кредитування з урахуванням автопролонгації є 05.12.2021 року. З огляду на те, що відповідач порушив грошове зобов`язання з виплати, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України. Також просить стягнути з відповідача судовий збір за подачу апеляційної скарги 3220.80 грн. та витрати на правову допомогу 4000 грн. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано до суду першої інстанції банківської виписки з рахунку позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, також не надано доказів, що відповідач отримав кредит в розмірі 14500 грн за договором № 4582071 про надання споживчого кредиту від 07 серпня 2021 року та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять. Крім того, матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» умов кредитного договору щодо здійснення безготівкового перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника, вказаний позичальником. Також матеріали справи не містять даних, що підтверджують належність електронного платіжного засобу, зокрема номер платіжної картки НОМЕР_2 , саме ОСОБА_1 . Також матеріали справи не містять доказів, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» перейшло право вимоги за договором № 4582071 про надання споживчого кредиту від 07.08.2021. Колегія суддів не може погодитись із вказаним висновком суду першої інстанції. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено електронний договір № 4582071 про надання споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надає споживачу кредит в гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені договором. Сума кредиту 14500 грн., строк кредиту - 30 днів. За пунктом 1.5 цього договору тип процентної ставки - фіксована. Стандартна процентна ставка становить 1,90% в день, знижена процентна ставка - 1,425% в день. Пунктом 1.7 передбачено, що орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 24079,41% річних; за зниженою ставкою 7497,59% річних. За пунктом 1.8 договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою 22765 грн; за зниженою ставкою 20698,75 грн. Як зазначено в пункті 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 М667723, він містить її податковий номер, адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону. Як вбачається з таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 4582071 від 07.08.2021, дата видачі кредиту/дата платежу 07.08.2021 06.09.2021; проценти за користування кредитом - 6198,25 грн; загальна вартість кредиту 20698,75 грн. Якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, у зв`язку з чим будуть мати наступні значення: сума платежу за розрахунковий період складе 22765 грн, проценти за користування кредиту - 8265 грн, реальна річна процентна ставка 24079,41% річних, загальна вартість кредиту - 22765 грн. Матеріали справи містять паспорт споживчого кредиту, який підписаний тим самим шляхом, що й договір. З повідомлення ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» за вих. №5844-ВП від 11.05.2022 вбачається успішність операції за договором з Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Українавп-200417-1 від 20.04.2017 року, зокрема, щодо транзакції від 07.08.2021 на суму 14500 грн., маска картки НОМЕР_3 , код авторизації 871493, номер транзакції в системі WayForPay-creditplus 21429028. 03 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 03-05/2022, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників. який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. За пунктом 1.2 цього договору перехід від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор має кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. Із пунктів 3.3, 3.4 цього договору вбачається, що ціна продажу за договором становить 690 604,25 грн. Фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом 3 робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів. Як вбачається з витягу з реєстру боржників від 03 травня 2022 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відступлено право вимоги за кредитним договором № 4582071, укладеного з ОСОБА_1 , сума заборгованості за основною сумою боргу становить 14500 грн, сума заборгованості за відсотками - 33060 грн, сума заборгованості разом - 47560 грн. За розрахунком заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 47560 грн, з яких тіло кредиту 14500 грн, нараховані проценти - 33060 грн, що відображено в картці обліку договору. Також позивачем на вказану суму заборгованості нараховані інфляційні втрати та 3% річних, остаточний розрахунок яких відображений у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 17.06.2024. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно з частиною першоюстатті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. На підставі частини 1статті 1055 ЦК Україникредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Частиною 2статті 207ЦК Українивизначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом частини першоїстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі частини 1 та 2статті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За змістом частини 1, 2статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію`електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідно частини 1-4 статті 639 ЦК Українидоговір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено,що договірпро споживчийкредит,договори пронадання додатковихта супутніхпослуг кредитодавцемі третімиособами тазміни доних укладаютьсяу письмовійформі (упаперовому абоелектронному виглядіз накладеннямелектронних підписів,електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12статті 11 Закону України "Про електронну комерцію"). Частиною 1статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України "Про електронний цифровий підпис",за умовивикористання засобуелектронного цифровогопідпису усімасторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Відповідно до правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, провадження № 61-7203 св 20, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, провадження № 61-8449св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, провадження № 61-9071св20, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, договір підписано в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «М667723», він містить податковий номер, адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону відповідача. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц (провадження № 61-43067св18)). Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). На підставі частини 1, 2 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Отже, виходячи із положень ст. 1078 ЦК України, за договором факторингу допускається відступлення як наявної, так і майбутньої вимоги. Наявна вимога це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, або право грошової вимоги, можливість здійснення якої залежить від настання певної умови чи спливу строку платежу (так звана недозріла вимога). Майбутня вимога це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому, тобто яка з`явиться з тих чи інших договорів, що будуть укладені між клієнтом і боржником після договору факторингу. 03 травня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» укладено договір факторингу № 03.05/2022, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку № 1 та є невід`ємною частиною договору. За пунктом 1.2 цього договору перехід від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі реєстру боржників згідно додатку № 2, після чого фактор має кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників підтверджує факт переходу від клієнта до фактору прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору. На підставі витягу з реєстру боржників від 03 травня 2023 року (додаток №1 до договору факторингу від 03 травня 2023 року №03.05/2022 право вимоги за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту №4582071 перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовая компанія «Фінтраст України» за кредитом в сумі 14500 грн, відсотками в сумі 33060 грн. За змістом частини 1, 3 статті 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. Заслуговують на увагу посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовая компанія «Фінтраст України» в апеляційній скарзі на доведеність надання Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» кредитних коштів за договором між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту від 07 серпня 2021 року №4582071, наявності права вимоги виконання зобов`язання у первісного кредитора. На підставі пункту 2.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту від 07 серпня 2021 року №4582071 кошти кредиту надаються товариством у безготівковій форму шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту. Згідно із пунктом 2.4 договору кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами згідно пункту 2.1 договору. Згідно інформації в листі ТОВ ««ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» №5844-ВП від 11.05.2022 року, відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано грошові кошти у сумі 14500.00 грн. на платіжну карту НОМЕР_2 , яку відповідач зазначив під час укладання Договору № 4582071 про надання споживчого кредиту від 07.08.2021 року. Тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для захисту права Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансовая компанія «Фінтраст Україна» з виконання ОСОБА_1 зобов`язання з повернення отриманої суми кредиту. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. За змістом пункту 1.5.1 договору між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 про надання споживчого кредиту від 07 серпня 2021 року №4582071 стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в пункті 1.4 цього договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22756 грн. за стандартно ставкою, 20698,75 грн. за зниженою ставкою. Позивачем на підтвердження позовних вимог наданий розрахунок заборгованості за договором від 07 серпня 2021 року №4582071 Цей розрахунок заборгованості (карта обліку) узгоджується з умовами договору споживчого кредиту і є достатнім та допустимим доказом розміру заборгованості ОСОБА_1 за цим договором. Водночас ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_2 на спростування обставин отримання 07 серпня 2021 року кредиту в сумі 14500 грн. Факт укладення зазначеного договору та факт отримання кредитних коштів у відзиві на позовну заяву відповідач не оспорював. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з при припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. У споживача відсутнє право продовжувати строк кредитування або строк виплати кредиту, встановлених договором, на підставі звернення до товариства у паперовій формі або в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора. ОСОБА_1 правильність розрахунку невиконаного зобов`язння з повернення кредиту не спростована. Посилання відповідача на те, що згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», позичальник звільняється від відповідальності по ст. 625 ЦК України, тому відсотки за користування кредитом нараховані позивачем безпідставно, колегією суддів не приймаються, виходячи з наступного. Статтею 536 ЦК Українивстановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК Україниє спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. Отже, доводи відповідача про те, що позичальник звільняється від сплати відсотків за користування коштами банку на весь час дії воєнного стану в Україні, апеляційний суд відхиляє, оскільки 15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу Українидоповнено новими пунктом 18, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Як встановлено з матеріалів справи, банком нараховувалися лише відсотки за користування кредитними коштами відповідно до укладеного договору. Колегія суддів зауважує, що проценти за кредитним договором є платою за користування кредитом, а не штрафними санкціями. У свою чергу, на час дії воєнного стану законодавство України не передбачає скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК Україниякщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Відповідно до частини 1, 2 статті 625 ЦК Україниборжник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку про те, що положеннями частини 1 статті 1048 ЦК Україниврегульовано правовідносини щодо сплати процентів за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, тоді як частиною 2 статті 625 ЦК Українивстановлено наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Згідно з пунктом 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до частини 2 статті 625 ЦК Україниборжник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. З огляду на наведене підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю Фінансовая компанія «Фінтраст України» заборгованість в розмірі 47560 грн, з яких тіло кредиту - 14500 грн, нараховані проценти - 33060 грн., інфляційні витрати за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 1528,71 три проценти річних за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 308,81 грн. Відповідно до ст. 141 ЦПК Україниіз відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позову 2147,20 грн та апеляційної скарги 3633,60 грн., а всього 5780,80 грн. Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України). Із положень ч.ч. 1-5 ст. 137 ЦПК Українислідує, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. В силу ч.ч. 2, 3, 8 ст. 141 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалене судове рішення, має право на відшкодування понесених судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу. До складу витрат на професійну правничу допомогу включаються витрати з оплати винагороди адвоката за здійснення представництва інтересів учасника справи в суді та надання інших видів правової допомоги клієнту. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18). На підтвердження відповідних витрат на правову допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акт прийому-передачі наданих послуг). Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19). Вартість виконаних робіт згідно звіту про надання правової допомоги згідно договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 року в суді першої інстанції становить 10 000 грн. Вартість виконаних робіт згідно звіту про надання правової допомоги згідно договору № 28/03-2024 від 28.03.2024 року в суді апеляційної інстанції становить 4 000 грн. Дослідивши надані докази витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи повне задоволення позовних вимог, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 14 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» - задовольнити. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 вересня 2024 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором у розмірі 49 397,52 грн, з яких тіло кредиту - 14500 грн, нараховані проценти - 33060 грн., інфляційні витрати за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 1528,71 три проценти річних за період з з грудня 2021 року по лютий 2022 року в сумі 308,81 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 5780,80 грн. судового збору та 14000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених частиною 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу Українибезпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.П. Пилипчук Судді Ю.М. Мальований О.В. Маміна