Постанова 4812 № 483/469/20

17.05.21 22-ц/812/832/21 Єдиний унікальний номер справи 483/469/20 Провадження №22-ц/812/832/21 Доповідач в апеляційній інстанції - Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 17 травня 2021 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого - Лисенка П.П., суддів - Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання - Колосовою О.М., з участю: представника прокуратури - Волкожи С.В., переглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою ОСОБА_1 рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області, яке ухвалене 10 грудня 2020 року о 10 годині 00 хвилин, у приміщенні того ж суду, під головуванням судді Шевиріної Т.Д., у цивільній справі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача-Регіональний ландшафтний парк "Кінбурнська коса" про визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки, в с т а н о в и л а: 08 квітня 2020 року заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави, в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області пред`явив до ОСОБА_1 вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним. На підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 21 березня 2005 року №67, від 24 грудня 2008 року №574 та від 04 лютого 2009 року №58, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ номер 248577, на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4825183200:01:000:0001, площею 9 га. ОСОБА_2 , будучи власником земельної ділянки площею 9 га, на підставі мирових угод, укладених під час розгляду цивільної справи за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договорами позики, відчужив ряду осіб, в тому числі і відповідачеві, по 0,5 га належної йому земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 21 березня 2005 року №67, від 24 грудня 2008 року №574 та від 04 лютого 2009 року №58, визнано недійсним державний акт серії ЯЗ номер 248577, виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4825183200:01:000:0001 площею 9 га, а постановою апеляційного суду Миколаївської області від 25 квітня 2018 року скасовано ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2009 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, у зв`язку з чим, належне йому майно, в тому числі і спірну земельну ділянку, мав би спадкувати його син - ОСОБА_1 15 вересня 2011 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області ухвалено рішення, яким, за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку. Оскільки протягом 2011-2020 років рішення суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку було чинним, у 2012 році він отримав державний акт на землю. Посилаючись на те, що рішеннями судів встановлено незаконність розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 04 лютого 2009 року №58, прокурор просив визнати недійсним державний акт серії ЯК №816868 від 03.01.2012р. виданий на ім`я ОСОБА_1 та зобов`язати останнього повернути спірну земельну ділянку державі. УхвалоюОчаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 08 квітня 2020 року, задоволено заяву керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 про забезпечення позову. До набрання рішенням суду законної сили у вказаній справі, накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4825183200:01:000:0592, заборонено органам здійснювати реєстрацію вказаної земельної ділянки та заборонено ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення. Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня 2020 року позов заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 задоволено в повному обсязі. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,5 га за кадастровим номером 4825183200:01:000:0592 серії ЯК №816868, виданий ОСОБА_1 відділом Держкомзему в Очаківському районі Миколаївської області та зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №482510001000956. Зобов`язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області земельну ділянку площею 0,5 га за кадастровим номером 4825183200:01:000:0592 вартістю 25 367 гривень, що розташована за межами населеного пункту в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь прокуратури Миколаївської області сплачену суму судового збору в розмірі 5 255 гривень. Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог. Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Миколаївського апеляційного суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, задовольняючи позов, суд І інстанції виходив з того, що зважаючи на належність земельної ділянки до земель водного фонду, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України.Оскільки рішення суду про визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку, на підставі якого відповідачу був виданий державний акт, скасовано судом апеляційної інстанції, то такий державний акт підлягає визнанню недійсним. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у повній мірі погоджується з встановленими судом І інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо них та результату вирішення справи, вважає вірними, обґрунтованими й законними. За Конституцією України, ст. 4 ЦПК України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожній особі, як фізичній так і юридичній, а також державі гарантовано судовий захист їх інтересів. Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, 2, 4, 12-13, 367 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення, в порядку позовного, наказного та окремого провадження, цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом. Кожна особа, а у встановлених законом випадках, органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. При цьому, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, для чого роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і допомагає здійсненню їхніх прав. Відповідно до статей 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» - рішення суду у цивільній справі, як найважливіший акт правосуддя, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини і наповнити реальністю принцип верховенства права, повинен ухвалюватися за неухильного додержання вимог чинного процесуального законодавства про його законність і обґрунтованість. Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд бере до уваги, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при рівності прав щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Враховуючи принцип безпосередності судового розгляду цивільних справ, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в якому ухвалюється рішення. Суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77 - 78, ч.ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Для цього він досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами. При цьому, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі. Перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції виходить з повноважень суду апеляційної інстанції, визначених статтею 374 ЦПК України, і відповідних їм підстав щодо перегляду судових рішень в апеляційному порядку, передбачених статтями 375, 383 ЦПК України. Зокрема, він повинен з`ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовані норми матеріального й процесуального права. Як результат розгляду, апеляційний суд визначає підстави перегляду судового рішення, і відповідно до наданих йому повноважень формулює резолютивну частину своєї ухвали чи рішення. Оскаржене рішення суду І інстанції ухвалене у повній відповідності з виписаним. Як вбачається з матеріалів справи і це ж встановлено судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в своїх рішеннях, що на підставі розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 21 березня 2005 року №67, від 24 грудня 2008 року №574 та від 04 лютого 2009 року №58, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯЗ номер 248577, на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4825183200:01:000:0001, площею 9 га. ОСОБА_2 , будучи власником вказаної земельної ділянки, на підставі мирових угод, укладених під час розгляду цивільної справи за позовами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення коштів за договорами позики, на покриття боргу відчужив ряду осіб, в тому числі і відповідачеві, по 0,5 га належної йому земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства (а.с. 39-43). Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року, визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської райдержадміністрації від 21 березня 2005 року №67, від 24 грудня 2008 року №574 та від 04 лютого 2009 року №58, визнано недійсним державний акт серії ЯЗ номер 248577, виданий ОСОБА_2 на право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 4825183200:01:000:0001 площею 9 га, а постановою апеляційного суду Миколаївської області від 25 квітня 2018 року скасовано ухвалу Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 грудня 2009 року про затвердження мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення коштів за договором позики, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 14-18, 19-22). На вказані судові рішення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 були подані касаційні скарги, які постановою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року залишені без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року та ухвала апеляційного суду Миколаївської області від 02 жовтня 2017 року залишені без змін (а.с. 23-31). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, і належне тому майно спадкував його син - ОСОБА_1 . При цьому, частину майна від спадкував за судовим рішенням. Так, 15 вересня 2011 року Очаківським міськрайонним судом Миколаївської області ухвалено рішення, яким, зокрема, за ОСОБА_1 визнано право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування за законом. Проте постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 лютого 2020 року рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 вересня 2011 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про визнання за ним права власності на спірну земельну ділянку. Між тим, ще у 2012 році ОСОБА_1 отримав державний акт на земельну ділянку, оскільки протягом 2011-2020 років рішення суду про визнання за права власності на спірну земельну ділянку було чинним. Після скасування в судовому порядку розпорядження Очаківської РДА та відмови ОСОБА_1 в позові про визнання за ним права власності на земельну ділянку, у суду відсутні підстави вважати, що він має права власника щодо спірної земельної ділянки, а тому і державний акт, який посвідчує це право, має бути визнаний недійсним. Відповідно до ст. 84 Земельного кодексу України встановлено заборону передавати у приватну власність землі державної та комунальної власності водного фонду. Прибережна захисна смуга може використовуватися лише відповідно до її цільового призначення з урахуванням законодавчих обмежень щодо ведення господарської діяльності, а землі, на яких розташована прибережна смуга, не підлягають відчуженню. Фактичний розмір і межі прибережної захисної смуги визначені нормами закону, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є лише документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством. Відсутність такого проекту та не визначення відповідними органами державної влади на території межі прибережної захисної смуги в натурі не може трактуватися як відсутність самої прибережної захисної смуги та правомірність передачі у приватну власність ділянки, розташованої у нормативно визначеній смузі від урізу води. Оскільки у цивільній справі №483/1107/15-ц судовими рішеннями встановлено, що спірна земельна ділянка належить до земель водного фонду та передана у власність ОСОБА_2 з порушенням вищевикладених вимог закону, то у зв`язку із цим рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 19 травня 2017 року визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської районної державної адміністрації №58 від 04 лютого 2009 року про затвердження технічної документації із землеустрою на ім`я ОСОБА_2 , на підставі якого останньому було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 9 га в межах території Покровської сільської ради Очаківського району Миколаївської області (а.с. 33). З матеріалів справи також вбачається, що державний акт на земельну ділянку на ім`я ОСОБА_1 був виданий на підставі вищевказаного рішення та оскільки воно було скасоване апеляційним судом, то відсутні законні підстави бути власником спірної ділянки (а.с. 44, 51-54). Отже, у зв`язку з відмовою в судовому порядку відповідачу у визнанні за ним права власності на земельну ділянку, підлягає визнанню недійсним і документ, який посвідчує його право власника. Відповідно до п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» №3 від 01.03.2013 року, відповідно до яких свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане відповідно до закону, належить до документів, на підставі яких згідно зі статтею 19 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" провадиться реєстрація права власності, яке вони посвідчують. У зв`язку із цим суд відповідно до частини першої статті 21, статті 393 ЦК визнає незаконним і скасовує такий акт, виданий владним органом, повністю або частково, якщо він суперечить актам цивільного законодавства та порушує цивільні права або інтереси. Щодо зобов`язання повернути земельну ділянку у власність держави, суд виходить з наступного. Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Велика Палата Верховного Суду у пункті 71 постанови від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 96 постанови від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц виклала висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, згідно з яким зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням статті 59 ЗК України має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовна вимога зобов`язати повернути земельну ділянку має розглядатися як негаторний позов, який може бути заявлений упродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду. Висновок суду І інстанції узгоджується з роз`ясненнями, наданими у вищевказаній постанові. Беручи до уваги те, що земельна ділянка належить до земель водного фонду, суд дійшов вірного висновку про необхідність задоволення позову в частині зобов`язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку у відповідності до вимог ст. 391 ЦК України. Оскільки рішеннями судів всі правові підстави отримання ОСОБА_1 у власність спірної земельної ділянки скасовані, то державний акт виданий йому підлягає визнанню недійсним. 26 квітня 2021 року відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи листа Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 01.04.2021 року, де зазначено, що вони заперечували проти визначення їх в якості позивача у даній справі, а тому позов прокурора не підтримують (а.с. 229). Аналогічні пояснення Головним управлінням також були додані у суді І інстанції, які взято до уваги та надана оцінка. Проте, вказана відмова названого органу, не може вплинути на результат розгляду даної справи, оскільки суперечить чинному законодавству. Інші доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а лише зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку відповідно до вимог ЦПК України. За такого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду 1 інстанції - без змін, оскільки суд ухвалив його з додержанням норм матеріального й процесуального права. Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 375, 381-382 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 грудня2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів до Верховного Суду, починаючи з дня складення повного судового рішення. Головуючий: П.П. Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В.Серебрякова Повний текст постанови складено 24 травня 2021 року