Ухвала КАС ВС № 816/654/17

УХВАЛА 24 травня 2021 року м. Київ справа № 816/654/17 адміністративне провадження № К/9901/16817/21 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Головного управління статистики у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №816/654/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, - УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління статистики у Полтавській області, в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 " від 11 квітня 2017 року № 48-к; - зобов`язати Головне управління статистики у Полтавській області поновити з 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами; - стягнути з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2017 року по день поновлення на роботі; - стягнути з Головного управління статистики у Полтавській області 24000 грн. на відшкодування моральної шкоди, яка була завдана відповідачем шляхом повторного перевищення службових повноважень при повторному протиправному звільненні. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління статистики в Полтавській області від 11 квітня 2017 року №48-К "Про звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 ". Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 12 квітня 2017 року. Стягнуто з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року в розмірі 383207 грн. 50 коп. (триста вісімдесят три тисячі двісті сім гривень п`ятдесят копійок) з відрахуванням обов`язкових платежів.В іншій частині позовних вимог відмовлено. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 816/654/17 змінено, викладено абзац четвертий резолютивної частини рішення наступним чином: "Стягнути з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.04.2017 р. по 27.11.2020 р. в розмірі 530974 (п`ятсот тридцять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) гривні 56 копійок, з відрахуванням обов`язкових платежів". Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 816/654/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди. Прийнято в цій частини постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково. Стягнуто з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) гривень. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 816/654/17 залишено без змін. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач 06 травня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Так, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що вона не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та належних обґрунтувань такого посилання. Скаржник лише посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права, та на неправильно зроблені висновки судами щодо нормативних актів, на підставі яких відбувалось скорочення чисельності працівників та зміни структури. Однак, таке посилання не може вважатися самостійною підставою звернення до суду з даною касаційною скаргою. Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи, незгоди відповідача із оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанції та посиланням на нормативно-правові акти, що свідчить про формальний підхід скаржника до належного оформлення касаційної скарги в частині обов`язкового зазначення підстав касаційного оскарження з урахуванням частини 4 статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обґрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень). На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 44, 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Головного управління статистики у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №816/654/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди - повернути скаржнику. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду В. Е. Мацедонська