Ухвала КАС ВС № 480/5544/20

УХВАЛА 24 травня 2021 року м. Київ справа № 480/5544/20 адміністративне провадження № К/9901/15605/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 15 червня 2020 року №44 про неуспішне проходження ним, як прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Сумської області від 28 липня 2020 року №183к про звільнення його із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 серпня 2020 року; поновити його в органах Сумської обласної прокуратури на займаній або рівнозначній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 серпня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15 червня 2020 року №44 про неуспішне проходження прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Сумської області від 28 липня 2020 року №183к про звільнення позивача з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 серпня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області з 05 серпня 2020 року. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 серпня 2019 року по 29 жовтня 2020 року у розмірі 59737,20 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. 27 квітня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року Заявник, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні іншої частини вимог, поновити його на рівнозначній посаді у Сумській обласній прокуратурі та стягнути витрати на правничу допомогу. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Заявник не зазначив жодної виключної підстави, визначеної частиною четвертою статті 328 КАС України, а лише у тексті скарги послався на те, що суди першої та апеляційної інстанції не врахували висновки Верховного Суду, висловлені у справах №817/280/16, 802/3673/15-а та 817/860/16 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах. Проте, які саме норми неправильно застосовано судами ОСОБА_1 не вказав, обмежившись загальними посиланнями на приписи Конституції України та Конвенції з прав людини та основоположних свобод. Інші аргументи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками атестаційної комісії, необґрунтованості її рішення, яке вже скасоване судом, загальних посилань щодо ефективності способу захисту порушених прав, незгоди з висновками суду щодо відсутності підстав для стягнення витрат на правничу допомогу та неповного з`ясування обставин справи судами, що виключає можливість перегляду судових рішень з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, ОСОБА_1 не викладено передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Відповідно до частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються, зокрема, підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Враховуючи те, що заявником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судового рішення у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко