Ухвала КАС ВС № 480/5544/20

УХВАЛА 24 травня 2021 року м. Київ справа № 480/5544/20 адміністративне провадження № К/9901/15801/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, В С Т А Н О В И В: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Офісу Генерального прокурора, Сумської обласної прокуратури, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Кадрової комісії від 15 червня 2020 року №44 про неуспішне проходження ним, як прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки; визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Сумської області від 28 липня 2020 року №183к про звільнення його із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 серпня 2020 року; поновити його в органах Сумської обласної прокуратури на займаній або рівнозначній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 04 серпня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур від 15 червня 2020 року №44 про неуспішне проходження прокурором третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 . Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Сумської області від 28 липня 2020 року №183к про звільнення позивача з посади прокурора третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 04 серпня 2020 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора третього відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Сумської області з 05 серпня 2020 року. Стягнуто з Сумської обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 05 серпня 2019 року по 29 жовтня 2020 року у розмірі 59737,20 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. 28 квітня 2021 року Сумська обласна прокуратура надіслала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року Заявник, посилаючись на пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в позові. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурора та наказу про звільнення прокурора з цих підстав з органів прокуратури. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. В обгрунтування касаційної скарги заявник вказав на неправильне застосування судами норм матеріального права полягає у неправильному застосуванні пунктів 16, 17, 19 розділу II Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі № 200/13482/19-а, а порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України. Також Сумська обласна прокуратура зазначила про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 16,17,19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ та комплексного застосування цих норм разом із положеннями вимог статті 4 пункту 1 частин першої, третьої статті 16, пункту 9 частини першої статті 51, статті 60 Закону України «Про прокуратуру». Відповідач також посилається на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 235 Кодексу Законів про працю України (далі - КЗпП України). Порушенням процесуальних норм заявник зазначив неправильне встановлення судами обставин, які мають значення для справи. Вирішуючи питання відкриття касаційного провадження у цій справі з указаної підстави, Суд виходить з наступного. Приписами пунктів 16, 17 розділу ІІ Закону №113-IX визначена загальна процедура прийняття кадровою комісією відповідного рішення за результатами атестації, види рішень, що приймаються цією комісією та порядок передачі інформації. Положеннями підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ урегульоване питання щодо наслідків рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації. Положення статті 4, пункт 1 частини першої, частина третя статті 16 Закону України «Про прокуратуру» стосуються законодавства про прокуратуру та статус прокурорів гарантій незалежності прокурора, а пунктом 9 частини першої статті 51 та положеннями статті 60 Закону України «Про прокуратуру» урегульовані загальні питання звільнення прокурора у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Сумська обласна прокуратура лише процитувала зазначені норми закону, проте не зазначила у чому саме полягає неправильність їхнього застосування судами, обмежившись лише доводами про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики та виняткового значення цієї справи для учасника процесу та інших органів прокуратури, через те, що в судах розглядається значна кількість подібних справ і правильне вирішення питання застосування норм, з огляду на висновки Верховного Суду, надасть можливість їхнього застосування в інших справах за позовами такої категорії. Такі доводи є формальними, оскільки оцінка законності будь-яких рішень, у першу чергу, залежить від дотримання суб`єктом владних повноваженнь усіх критеріїв, визначених статтею 2 КАС України, що і є гарантією правомірності такого рішення. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій виходили з приписів статті 2 КАС України та надавали оцінку саме вмотивованості рішення кадрової комісії в частині його обґрунтованості та безсторонності. Так, за приписами пункту 17 розділу ІІ Закону №113-IX комісія уповноважена щодо прийняття одного з двох рішень: або рішення про успішне проходження прокурором атестації, або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. Водночас, пункт 12 Порядку роботи кадрових комісій, затверджений наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок №233) зобов`язує комісію навести у рішенні про неуспішне проходження атестації обставини, що вплинули на його прийняття. Верховний Суд зазначає, що саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України. Суд також відхиляє посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини першої статті 235 КЗпП України, оскільки такі мотиви є надуманими, так як Суд вже неодноразово висловлював правову позицію з цього приводу. Крім того, наведені заявником аргументи щодо порушення судами процесуальних норм, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки положення статей 2 (завдання та основні засади адміністративного судочинства), 6 (верховенство права), 246 (зміст рішення) та 322 (зміст постанови суду апеляційної інстанції) КАС України, на які послався заявник як на підставу оскарження судових рішень, є загальними і не відносяться до виключних підстав, за яких судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Також таким, що не підлягає врахуванню при вирішенні питання про відкриття касаційного провадження аргумент заявника про застосування норми права без урахування висновків Верховного Суду у справі №200/13482/19-а через визначені ним підстави касаційного оскарження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України). Інші аргументи касаційної скарги зводяться до запровадження заходів із реформи органів прокуратури, з посиланням на те, що атестація прокурорів є обов`язковою умовою призначення прокурора і її непроходження створює відповідні правові наслідки. Решта доводів скарги свідчать про переоцінку доказів у справі та неповного з`ясування обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій. Отже, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, Сумська обласна прокуратура не виклала передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані судові рішення можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Сумської обласної прокуратури на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, Третьої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення та наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко