Постанова 4851 № 440/7950/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2021 р.Справа № 440/7950/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Є.Б. Супрун, м. Полтава, повний текст складено 01.02.21 року по справі № 440/7950/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, відображені у протоколі (розпорядженні щодо призначення) про перерахунок пенсії від 23.11.2020 року (рішення 916160143826 від 24.11.2020 року) та листі без номера і дати за підписом першого заступника начальника Носенко В.М., що пов`язані з відмовою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці №02/873/2020 від 27.02.2020 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19.02.2020 року на підставі вищезазначеної довідки; стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір; допустити до негайного виконання рішення суду; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подати до суду у десятиденний строк від дня набрання рішенням законної сили звіт про його виконання. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо зменшення основного розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 під час його перерахунку з 90 процентів на 70 процентів від відповідних сум суддівської винагороди. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) здійснити перерахунок та виплату щомісячного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з 19.02.2020 року у розмірі 90 відсотків відповідних сум суддівської винагороди, з урахуванням проведених виплат. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 року та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року у справі №440/1691/20 частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 27.02.2020 року №02/873/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Вказує, що на виконання даного рішення, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 70% від суддівської винагороди 107202 грн., на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області від 27.02.2020 року №02/873/2020 (рішення 916160143826 від 24.11.2020 року). Стверджує, що на даний час діє норма статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII, частиною 3 якої визначено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди та за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Тому при застосуванні норм чинного законодавства, на думку апелянта, розмір щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 становить 70 відсотків від суддівської винагороди: 50% суддівської винагороди за 20 років роботи на посаді судді та 20 % за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років. Зауважує, що в рішенні Конституційного Суду України від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 Конституційний Суд України зазначає, що встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, приймаючи рішення від 04.03.2020 року №5. Сторони по справі в розумінні вимог Кодексу адміністративного судочинства України повідомлені належним чином про день, час та місце судового розгляду апеляційної скарги. Позивач та відповідач подали до суду заяви, в яких просили провести розгляд справи за їх відсутності. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є суддею у відставці, що підтверджується посвідченням судді у відставці № 01998, виданим Президентом України (а.с. 11). Розпорядженням Лохвицького ОУПФУ від 20.10.2016 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 06.10.2016 року у розмірі 80% суддівської винагороди (а.с. 39). Постановою Лохвицького районного суду Полтавської області від 29.08.2017 року у справі №538/143/17 (а.с. 18, 19), яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2017 року (а.с. 20-22), адміністративний позов ОСОБА_1 до Лохвицького ОУПФУ про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Лохвицького ОУПФУ щодо відмови у визнанні права ОСОБА_1 на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру та проведенні перерахунку і виплати щомісячного довічного грошового утримання з 80% на 90% з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 06.10.2016 року, з урахуванням довідок про заробітну плату, виданих територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02-21/2056 від 05.10.2016 року і №496 від 02.12.2016 року. Зобов`язано Лохвицьке ОУПФУ визнати за ОСОБА_1 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90% заробітної плати судді без обмеження граничного розміру та провести перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання з 80% на 90% з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 06.10.2016 року, з урахуванням довідок, виданих управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02-21/2056 від 05.10.2016 року і №496 від 02.12.2016 року. У подальшому відповідачем здійснювалися перерахунки щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , виходячи з 90% суддівської винагороди, що підтверджується розпорядженням про перерахунок, копія якого міститься у матеріалах справи. Як повідомляє позивач, у зв`язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 02.03.2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 27.02.2020 року №02/873/2020, видану територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Полтавській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с. 53, 54). 04.03.2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №10 Управління застосування пенсійного законодавства ГУ ПФУ в Полтавській області прийнято рішення №5 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 на підставі заяви №545 від 02.03.2020 року та довідки про розмір суддівської винагороди від 27.02.2020 року №02/873/2020 з тих підстав, що після 18.02.2020 року не змінювалися розміри суддівської винагороди, а тому підстави для здійснення нового перерахунку щомісячного грошового утримання згідно з поданою довідкою від 27.02.2020 року №02/873/2020 на даний час відсутні. Позивач, не погодившись з правомірністю даного рішення, звернувся до суду з позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року у справі №440/1691/20, яке набрало законної сили 03.11.2020 року, позов задоволено частково. Зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 27.02.2020 року №02/873/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Відповідач, на виконання рішення суду від 20.08.2020 року у справі №440/1691/20, здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 року №02/873/2020, у якій зазначено, що станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 107 202,00 грн (а.с. 13). Загальний процент для розрахунку пенсії від середнього заробітку - 70%. Не погодившись із правомірністю дій відповідача в частині визначення відсотку на рівні 70 процентів суми суддівської винагороди, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, виходячи з принципів верховенства права, соціальної справедливості та правової визначеності, враховуючи факт набуття позивачем права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90% суддівської винагороди, погодився з доводами позивача про те, що його щомісячне довічне грошове утримання має бути перераховане, виходячи з розміру 90% суддівської винагороди. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Відповідно до ст.130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі по тексту - Закон №1402-VIII). За змістом п.2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI, крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (ч.2 ст.142 Закону №1402-VIII). Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Згідно з ч.ч. 4, 5 ст.142 Закону №1402-VI у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України. Частинами 1, 2 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Частиною 3 ст.135 Закону №1402-VIII встановлено, що базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; 2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року Разом з цим, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №1402-VIII були передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, п.22 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 р. отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 р. №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» (п.23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402). Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування» від 16.10.2019 року №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019 року, виключено зазначені вище пункти 22, 23 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402. Положеннями п.24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 визначено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. За змістом п.25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів». За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Досліджуючи поняття «щомісячне довічне грошове утримання судді», Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 року №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов`язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний Суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об`єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення. У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 року №3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у своїх рішеннях, а саме: від 24.06.1999 р. №6-рп/99, від 20.03.2002 р. №5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01.12.2004 р. №19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11.10.2005 р. №8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18.06.2007 р. №4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів), від 22.05.2008 р. №10-рп/2008, а також у рішенні від 18.02.2020 р. №2-р/2020. Так, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 р. №2-р/2020 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402 зі змінами. Згідно з ч.1 ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України» від 13.07.2017 р. №2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 06.03.2019 року у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020 року у справі №200/3958/19-а, висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Отже, з 19.02.2020 року, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. За матеріалами справи, рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.08.2020 року у справі №440/1691/20, яке набрало законної сили 03.11.2020 року, зобов`язано ГУ ПФУ в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Полтавській області від 27.02.2020 року №02/873/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020 року. Відповідач, на виконання рішення суду від 20.08.2020 року у справі №440/1691/20, здійснив перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 27.02.2020 року №02/873/2020, у якій зазначено, що станом на 18.02.2020 року суддівська винагорода ОСОБА_1 , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 107 202,00 грн (а.с. 13). Загальний процент для розрахунку пенсії від середнього заробітку - 70%. Колегія суддів зазначає, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 року №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Так, положеннями ст.142 Закону №1402-VIII передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Враховуючи положення статті 142 Закону №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 у відставці, виходячи з його стажу 39 років 8 місяців 14 днів, у тому числі суддівського стажу - 30 років 01 місяць 12 днів, становить - 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді та збільшення на два відсотки грошового утримання судді. Проаналізувавши приписи Закону №1402-VIII, в тому числі, і положення ч.3 ст.141, колегія суддів звертає увагу на те, що з урахуванням висновків Конституційного Суду України у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020, Законом не встановлено різних умов в частині застосування відсоткового розміру суддівської винагороди при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці при призначенні грошового утримання чи здійсненні його перерахунку. Крім того, надаючи оцінку положенням пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII Конституційний Суд України у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020 вказав, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження, згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Суд звертає увагу на те, що перерахунок грошового утримання судді у відставці в розмірі 90% від заробітної плати працюючого судді, ставить діючих суддів у нерівне становище з тими суддями, які вийшли у відставку за Законом №2453-VI. Встановлений Конституційним Судом України єдиний підхід до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів не передбачає вибіркового застосування правових положень, як це здійснює позивач. Право судді у відставці на здійснення перерахунку розміру довічного грошового утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII передбачає обчислення розміру такого утримання, виходячи зі складових суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону №1402-VIII та відсоткового розміру заробітної плати працюючого судді, встановленого цим же Законом. Крім того, визначена пунктом 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII можливість встановлення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на рівні 80 відсотків суддівської винагороди (за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді) передбачала обчислення розміру такого утримання відповідно до положень Закону №2453-V. Таким чином, визнання неконституційними положень пункту 25 Прикінцевих і перехідних положень Закону №1402-VIII передбачає єдиний правомірний порядок обчислення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що у свою чергу, виключає можливість та обґрунтовані підстави для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, виходячи зі складових суддівської винагороди, визначених статтею 135 Закону України №1402-VIII та відсоткового розміру суддівської винагороди, встановленого Законом №2453-V. Отже, для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, про який просить позивач, немає ніякої підстави, оскільки зазначений розмір був передбачений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI. Але, з 18.02.2020 року, з моменту проголошення Рішення КСУ №2-р/2020 від 18.02.2020 року, Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року №2453-VI в частині регулювання щомісячного грошового утримання, втратив чинність. Діючим Законом, передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї, для нарахування щомісячного довічного грошового утримання. Неможливо використовувати для обрахунку щомісячного довічного грошового утримання одночасно складові, які передбаченні для різних формул обрахунку грошового утримання. Таким чином, оскільки чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом №1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом №2453-VI. За таких обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача та висновки суду першої інстанції стосовно сталого відсоткового співвідношення уже призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, встановленого Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 року №2453-V. Беручи до уваги висновки Конституційного Суду України у рішенні від 18.02.2020 року №2-р/2020 щодо неконституційності положень пункту 25 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII та єдиного підходу до обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, колегія суддів доходить висновку, що під час здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , судді у відставці, у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді , збільшучи на два відсотки грошового утримання судді, відповідач, як суб`єкт владних повноважень діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до вимог ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення. Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Оскільки, відповідно до п.3 ч.6 ст.12 КАС України справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, і дана справа відноситься до справ незначної складності, а також враховуючи те, що дана справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно вказане рішення (постанова) суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 01.02.2021 по справі № 440/7950/20 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. . Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 24.05.2021 року