Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/944/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 листопада 2021 р. Справа № 440/944/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2021, головуючий суддя І інстанції: К.І. Клочко, м. Полтава по справі № 440/944/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі відповідач), в якому просив суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, викладену в листах від 13 січня 2021 року за №215-7544/1-02/8-1600/21 та від 3 лютого 2021 року за №721-401/Т-02/8-1600-21 в проведенні ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 94% від заробітної плати; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті з 1 вересня 1970 року по 30 червня 1974 року (3 роки 10 місяців), який складає 1 рік 11 місяців та календарний період проходження строкової військової служби з 3 листопада 1974 року по 17 листопада 1975 року, який складає 1 рік 14 днів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року в розмірі 94% від заробітної плати, вказаної в довідці Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року за №201-46/71/2020. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року вказаний адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у перерахунку щомісячного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 94% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді з урахуванням стажу роботи ОСОБА_1 , який дає йому право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 42 роки 9 місяців. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання половину строку навчання у вищому юридичному закладі (1 рік 10 місяців 28 днів), період проходження строкової військової служби (1 рік 0 місяців 15 днів). Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень нуль копійок). Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 440/944/21 та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено врахуванням до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у юридичному вузі та періоду проходження строкової військової служби. Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відповідності до п. 3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 2016 року №997-VІІІ та наказом голови апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_2 від 9 лютого 2016 року №07-09/11 ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Полтавської області 10 лютого 2016 року у зв`язку з поданням заяви про відставку. ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з 08 червня 2016 року, що учасниками справи не заперечується. 25 лютого 2020 року ліквідаційною комісією Апеляційного суду Полтавської області позивачу видано довідку №01-46/71/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Довідку видано на підставі Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року №1402-VII, рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020, про те, що станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці складає 208098,00 грн, у тому числі:

1. Посадовий оклад - 115610,00 грн;

2. Доплата за вислугу років - 92488,00 грн;

3. Доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 00,00 грн;

4. Доплата за науковий ступінь - 00,00 грн;

5. Доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 00,00 грн.;

6. Щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" - 00,00 грн. У зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 26 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додав довідку від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020, видану ліквідаційною комісією апеляційного суду Полтавської області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 4 березня 2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №14 Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області прийнято рішення №14 про відмову гр. ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 у зв`язку з відсутністю в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020. Позивач не погодився із вказаним рішенням органу Пенсійного фонду та звернувся до суду з позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №440/3274/20 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, буд.66, Полтава, Полтавська область, ідентифікаційний код 13967977) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №14; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. 19 листопада 2020 року рішення суду набрало законної сили. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №440/3274/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно з довідкою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 у розмірі 88% грошового утримання судді виходячи зі стажу роботи на посаді судді 39 років 10 місяців 10 днів. 28 вересня, 25 листопада, 28 грудня 2020 року, 4 та 18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання у розмірі 94 % від заробітку (з розрахунку 50% за 20 років + 44% (2% за кожен рік за 22 роки) з урахуванням стажу роботи, що дає право на утримання в такому відсотковому розмірі, який складає 42 роки 5 місяців, до якого входить: 22 роки 2 місяці на посаді судді, 17 років 8 місяців на посаді слідчого, які зараховано до суддівського стажу рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року; 1 рік строкової служби; 1 рік 8 місяців половина строку навчання у ВУЗі. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листами №7047-6773/Т-03/8-1600/20 від 10 грудня 2020 року, №7374-7378/Т-02/88-1600/20 29 грудня 2020 року, №215-7544/Т-02/8-1600/21 від 13 січня 2021 року, №721-401/Т-02/8-1600/21 від 3 лютого 2021 року позивача повідомлено про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів строкової військової служби та половини навчання у юридичному ВУЗі. Позивач не погодився із вказаними листами та звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на зарахування до стажу роботи на посаді судді для призначення довічного грошового утримання половину строку навчання у вищому юридичному закладі (1 рік 10 місяців 28 днів), період проходження строкової військової служби (1 рік 0 місяців 15 днів) та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 94 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, на підставі довідки ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд у спірних правовідносинах визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 року (надалі - Закон № 1402). Відповідно до частин 1, 2 статті 142 Закону № 1402 судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. Частинами третьою та четвертою статті 142 Закону № 1402 врегульовано, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. До 18 лютого 2020 року в Законі Україні "Про судоустрій і статус суддів" діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнані неконституційними. Згідно статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, з 18 лютого 2020 року в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання відповідно до вимог Закону № 1402. За таких обставин, на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону №1402. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що у зв`язку зі зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 26 лютого 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020, виданої ліквідаційною комісією апеляційного суду Полтавської області, про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. 04 березня 2020 року відділом з питань перерахунків пенсій №14 Управління застосування пенсійного законодавства ГУПФУ в Полтавській області прийнято рішення №14 про відмову гр. ОСОБА_1 в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 у зв`язку з відсутністю в чинному пенсійному законодавстві правових норм щодо проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці у зв`язку з рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020. Позивач не погодився із вказаним рішенням органу Пенсійного фонду та звернувся до суду з позовом. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №440/3274/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 04 березня 2020 року №14; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020, з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року у справі №440/3274/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 згідно з довідкою ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020 у розмірі 88% грошового утримання судді виходячи зі стажу роботи на посаді судді 39 років 10 місяців 10 днів. 28 вересня, 25 листопада, 28 грудня 2020 року, 4 та 18 січня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУПФУ в Полтавській області із заявою про перерахунок щомісячного грошового утримання у розмірі 94 % від заробітку (з розрахунку 50% за 20 років + 44% (2% за кожен рік за 22 роки) з урахуванням стажу роботи, що дає право на утримання в такому відсотковому розмірі, який складає 42 роки 6 місяців, до якого входить: 22 роки 2 місяці на посаді судді, 17 років 8 місяців на посаді слідчого, які зараховано до суддівського стажу рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 29 липня 2019 року; 1 рік строкової служби; 1 рік 8 місяців половина строку навчання у ВУЗі. Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області листами №7047-6773/Т-03/8-1600/20 від 10 грудня 2020 року, №7374-7378/Т-02/88-1600/20 29 грудня 2020 року, №215-7544/Т-02/8-1600/21 від 13 січня 2021 року, №721-401/Т-02/8-1600/21 від 3 лютого 2021 року позивача повідомлено про відсутність підстав для зарахування до стажу роботи на посаді судді періодів строкової військової служби та половини навчання у юридичному ВУЗі Так, спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку із не зарахуванням відповідачем половини строку навчання та строку проходження строкової служби при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області від 25 лютого 2020 року №01-46/71/2020. З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що з 1 вересня 1970 року по 25 червня 1974 року позивач навчався у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського, з 3 листопада 1974 року по 17 листопада 1975 року позивач проходив службу у Збройних Силах СРСР, що підтверджується дипломом від 25.06.1974 року № 912348 та військовим квитком НОМЕР_2 від 03.11.1974 року. Відповідно до частини першої статті 137 Закону України №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Частиною третьою статті 142 Закону України №1402-VIII встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. При цьому абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 зазначеного закону, положення частини другої цієї статті, як стаж, який зараховується додатково. Постановою Верховної Ради України від 16.11.1993 №3600-XII ОСОБА_1 було обрано на посаду судді. Пунктом 11 Перехідних положень Закону № 2453-VI, в редакції чинній до 28 березня 2015 року, визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (далі - Закон №2862-ХІІ). Відповідно до частини першої статті 43 Закону № 2862-ХІІ ( в редакції чинній на час обрання позивача суддею) кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. На час набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів". Згідно з пунктом 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року №865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби. Відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Таким чином, законодавством, що діяло на день призначення (обрання) позивача суддею, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Це підтверджується також положеннями Закону України "Про Вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року №1798-VIII, яким були внесені зміни в Закон України "Про судоустрій і статус суддів", зокрема, пункт 34 Прикінцевих та перехідних положень доповнено абзацом четвертим такого змісту: "Судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання)". Аналогічні висновки щодо застосування норм права висловлені у постанові Верховного Суду від 12липня 2019 року у справі №404/5988/17, від 31 жовтня 2019 року у справі №766/17221/16-а, від 13 листопада 2019 року у справі № 426/14479/16-а, від 29.04.2020 року у справі № 426/12415/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 243/8281/17. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що до стажу роботи на посаді судді позивача, що дає право на обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу 39 років 10 місяців 10 днів, який відповідач врахував при обрахунку грошового утримання судді у відставці, слід також врахувати календарний період проходження строкової військової служби (з 03 листопада 1974 року по 17 листопада 1975 року), половину строку навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті ім. Дзержинського (з 01 вересня 1970 року по 25 червня 1974 року) (а.с. 18-20, 22 зворот). Посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що чинним законодавством не передбачено врахуванням до стажу роботи на посаді судді половини строку навчання у юридичному вузі та періоду проходження строкової військової служби, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України №1402-VIII від 02 червня 2016 року "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), а законодавство, що діяло на день призначення (обрання) позивача суддею, передбачало право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення п.25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», оскільки Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 положення вказано пункту визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Отже, стаж роботи позивача на посаді судді в загальному розмірі складає 42 роки 09 місяців, що дає право на перерахунок ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року, згідно з довідкою Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області № 201-46/71/2020 від 25 лютого 2020 року в розмірі 94 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + (2%* 22 роки, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді). Проте, з матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснило перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача на підставі довідки Ліквідаційної комісії Апеляційного суду Полтавської області № 201-46/71/2020 від 25 лютого 2020 року в розмірі 88 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, чим порушило вимоги частини третьої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02 червня 2016 року. Отже, здійснюючи ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 88 відсотків суддівської винагороди судді, відповідач діяв не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законом України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02 червня 2016 року, та необґрунтовано, а тому дії відповідача щодо відмови у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 у розмірі 94% є протиправними. Доводи апеляційної скарги відповідача наведених висновків не спростовують. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що позивач не звертався до відповідача із заявою встановленої форми для перерахунку довічного грошового утримання, виходячи з 94% суддівської винагороди, оскільки згідно змісту листа Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 03 лютого 2021 року №721-401/Т-02/8-1600-21 позивачу було відмовлено з інших підстав, а саме відсутність такого зобов`язання згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.07.2019 року по справі № 440/2139/19 та не відповідність вимогам статті 142 Закон України «Про судоустрій і статус суддів». Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 року у справі № 440/944/21 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.04.2021 по справі №440/944/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) З.О. Кононенко В.А. Калиновський