Постанова 4851 № 440/6975/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 грудня 2021 р. Справа № 440/6975/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Кононенко З.О., Суддів: Макаренко Я.М. , Мінаєвої О.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2021, головуючий суддя І інстанції: Н.І. Слободянюк, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 30.07.21 по справі № 440/6975/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області згідно рішення № 32 від 18 січня 2021 року та № 916120155784 від 04 лютого 2021 року щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та призначення /перерахунок/ щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, періоду проходження строкової військової служби та половини періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі, а також щодо зменшення ОСОБА_1 основного розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці під час його перерахунку на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 у справі № 440/4986/20, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації № 02/885/20 від 27 лютого 2020 року, з 90 відсотків до 64 відсотків відповідних сум суддівської винагороди, та скасування їх як неправомірних; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку та призначення /перерахунок/ щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період проходження строкової військової служби в Збройних Силах СРСР з 11 листопада 1978 року по 18 листопада 1980 року - 02 роки 00 місяців 08 днів, та половину періоду навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі в Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року - 01 рік 11 місяців 00 днів, а всього зарахувати 03 роки 11 місяців 08 днів і визначити його сукупний стаж роботи на посаді судді, що дає право на відставку та призначення /перерахунок/ щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 31 рік 02 місяці 14 днів (27 років 03 місяці 06 днів - робота на посаді судді; 02 роки 00 місяців 08 днів - строкова військова служба; 01 рік 11 місяців 00 днів - половина терміну навчання у вищому юридичному навчальному закладі за денною формою) та здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 440/4986/20, на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 90 відсотків відповідних сум суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру такого утримання з урахуванням стажу моєї роботи на посаді судді 31 рік 02 місяці 14 днів та фактично виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року /а.с.1-17/. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №440/4986/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено позивачу перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року з урахуванням довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області №02/885/2020 від 27 лютого 2020 року, проте при здійсненні такого перерахунку відповідачем протиправно зменшено відсотковий розмір такого довічного грошового утримання судді у відставці з 90 відсотків до 64 відсотків. 12 січня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його довічного грошового утримання судді у відставці з урахуванням стажу роботи на посаді судді всіх необхідних періодів (проходження строкової військової служби, половини періоду навчання), однак рішенням ГУ ПФУ в Полтавській області №32 від 18 січня 2021 року йому неправомірно було відмовлено у здійсненні такого перерахунку. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення ОСОБА_1 з 19 лютого 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Визнано протиправним та скасовано рішення управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №32 від 18 січня 2021 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, що дає право на отримання щомісячного довічного грошового утримання, ОСОБА_1 період проходження ним військової служби з 11 листопада 1978 року по 18 листопада 1980 року та половину строку навчання денної форми в Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року та провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 72 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позитвач зазначає, що виходячи з принципів верховенства права та правової визначеності, враховуючи факт набуття права на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди, щомісячне довічне грошове утримання має бути перераховане виходячи саме з розміру 90 відсотків суддівської винагороди працюючого судді. Позивач вважає, однак цього в повній мірі не врахував суд першої інстанції, прийнявши в цій частині помилкове рішення, через неправильне тлумачення закону, зазначивши формально на відсутність правових підстав. Також, позивач зазначає, що враховуючи помилкове застосування судом першої інстанції норм закону щодо відсутності підстав для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, працюючого судді на відповідній посаді при його перерахунку 04.02.2021 згідно рішення відповідача, не можна визнати правомірним та обґрунтованим висновок суду, що застосування відсоткового значення розміру такого утримання на підставі частини третьої статті 142 Закону України №1402-УІІІ, яка не підлягала застосуванню, не призводить до порушення статті 22 Конституції, оскільки в даному випадку допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача (визначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці менше 90 відсотків працюючого на відповідній посаді, від уже призначеного такого утримання у такому ж відсотковому значенні (90%), на яке позивач набув право під час своєї відставки, що, позначиться і самому на розмірі такого утримання). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення в цій частині та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції. Так, відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. При цьому при обчисленні стажу, який дає право на відставку окремо слід застосовувати положення частини першої статті 137 Закону № 1402 та частини другої, як стаж, який зараховується додатково. Представник відповідача наголошує, що аналіз норм Закону №1402-VIII дає підстави для висновку, що до стажу роботи на посаді судді зараховується стаж роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом, а для суддів, призначених чи обраних на посаду до набрання чинності цим Законом, - також стаж роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Відповідно до Закону Української PCP від 05.06.1981 року № 2023-ХІ на день обрання на посаду судді були відсутні законні очікування на зарахування до стажу роботи на посаді судді строку проходження військової служби та навчання. Новий закон також не створив для позивача таких законних очікувань. Закон №1402-VIII є спеціальним законом, адресованим чітко окресленому колу суб`єктів, які мають особливий статус, у конкретному випадку - статус суддів, а відтак вирішальними у питанні прийняття рішення про зарахування стажу. Представник відповідача наголошує, що враховуючи зазначене стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 27 років 3 місяці 6 днів, а розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 64% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Отже відповідач вважає, що управлінням правомірно прийнято рішення №32 від 18.01.2021, яким відмовлено ОСОБА_1 у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно поданої 12.01.2021 заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав. На думку відповідача, позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими, такими, що суперечать приписам чинних правових норм та не відповідають позиції Конституційного Суду України у рішенні від 18.02.2020 №2-р/2020, а відтак не можуть бути задоволені. Так, аналіз документів свідчить про відсутність права на зазначений вид перерахунку оскільки зарахування до стажу роботи на посадах судді періоду проходження військової служби та періоду навчання за юридичною спеціальністю Законом України №1402 Про судоустрій і статус суддів не передбачено. На переконання відповідача, Управлінням правомірно прийнято рішення №32 від 18.01.2021 року про відмову позивачу у проведені перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно поданої 12.01.2021 року заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав. Позивач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що його загальний стаж, який дає право на отримання щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці, становить 31 рік 02 місяці 14 днів, що дає право на перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 72 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + (2%* кількість років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді). Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області протиправно здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді. Позивач вважає, що здійснюючи йому з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та приймаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 18 січня 2021 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України. Представник відповідача також подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якій наголошує, що висновки ОСОБА_1 стосовно наявності обгрунтованих підстав для обчислення його перерахованого довічного грошового утримання судді у відставці виходячи з 90 відсотків розміру суддівської винагороди працюючого судді, є помилковим та не узгоджується з нормами правового регулювання в даних відносинах. Відповідач вважає, що суд першої інстанції повністю дослідив обставини справи та дійшов правильних висновків щодо відсутності правових підстав для задоволення в цій частині позовних вимог ОСОБА_1 . Так, суд першої інстанції зазначив, з огляду на те, що Закон України Про судоустрій статус суддів №2453-УІ від 07 липня 2010 року втратив чинність, а діючим Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402-УІІІ не передбачено застосування відсоткового значення суддівської винагороди відповідно до Закону України Про судоустрій і статус суддів №2453-УІ від 07 липня 2010 року, то для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, якій працює на відповідній посаді, відсутні правові підстави. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання з 04 жовтня 2016 року, що визнається сторонами та підтверджується наявними матеріалами його пенсійної справи /а.с. 27, 103/. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області визначено ОСОБА_1 розмір довічного грошового утримання судді у відставці - 90 процентів від суми заробітку /а.с. 103/ та у подальшому проводився перерахунок такого утримання з 01 грудня 2016 року, з 01 січня 2017 року, з 01 серпня 2018 року, з 01 січня 2019 року та з 01 січня 2020 року у зазначеному розмірі /а.с.104-109/. Згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року /а.с.45/, виданою ОСОБА_1 на підставі рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, станом на 18 лютого 2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 107202,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 63060,00 грн; доплата за вислугу років (70%) 44142,00 грн; доплата за перебування на адміністративній посаді в суді - 0,00 грн; доплата за науковий ступінь - 0,00 грн; доплата за роботу, що передбачає доступ до державної таємниці - 0,00 грн; щомісячна доплата відповідно до частини шостої статті 135 Закону № 1402-VIII - 0,00 грн. Відповідно до довідки Кобеляцького районного суду Полтавської області №05-43/238/20 від 05 жовтня 2020 року /а.с. 112/ стаж ОСОБА_1 станом на 03 жовтня 2016 року становить 31 рік 02 місяці 14 днів, в тому числі: 02 роки 00 місяців 08 днів (з 11 листопада 1978 року по 18 листопада 1980 року) період служби в лавах Радянської Армії; 01 рік 11 місяців 00 днів (з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року) 50 % періоду навчання в юридичному інституті; 27 років 03 місяці 06 днів (з 27 червня 1989 року по 03 жовтня 2016 року) період роботи на посадах судді, заступника голови суду Кобеляцького районного суду Полтавської області. ОСОБА_1 звернувся до територіального органу ПФУ із заявою від 12 січня 2021 року про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням стажу судді згідно довідки №05-43/238/20 від 05 жовтня 2020 року /а.с.110-112/. Рішенням управління пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №32 від 18 січня 2021 року /а.с. 57/ відмовлено ОСОБА_1 у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно поданої 12 січня 2021 року заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав, оскільки зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду проходження військової служби та періоду навчання за юридичною спеціальністю Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не передбачено. 04 лютого 2021 року на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4986/20 від 15 жовтня 2020 року /а.с.53-56/ Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено ОСОБА_1 перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року /а.с. 59, 113-114, 118-119/. Під час проведення такого перерахунку Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області застосовано загальний процент від заробітку - 64 /а.с. 118/. Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області №2269-2343/Г-02/8-1600/21 від 23 березня 2021 року /а.с.58/ ОСОБА_1 на його звернення від 18 лютого 2021 року, 17 березня 2021 року та 18 березня 2021 року повідомлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі №440/4986/20 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області перераховано його довічне грошове утримання судді у відставці, розмір якого з 19 лютого 2020 року становить 68609,28 грн (суддівська винагорода 107202,00 грн х 64%). Не погодившись з перерахунком щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року з 19 лютого 2020 року у розмірі 64% від суми суддівської винагороди та з діями щодо відмови у зарахуванні до стажу роботи на посаді судді спірних періодів, позивач звернувся до суду з цим позовом. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що для належного захисту прав позивача необхідно визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення позивачу з 19 лютого 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 18 січня 2021 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, період проходження військової служби з 11 листопада 1978 року по 18 листопада 1980 року та половину строку навчання денної форми в Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року та провести позивачу перерахунок та виплату з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 72 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову з наступних підстав. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною першою статті 126 Конституції України встановлено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, який набрав чинності 30 вересня 2016 року /далі Закон №1402-VIII/, визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Відповідно до частин першої та другої статті 142 Закону №1402-VI судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Щодо доводів апеляційної скарги позивача, стосовно обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 90 відсотків суддівської винагороди працюючого судді, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 142 Закону №1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. До 18 лютого 2020 року в Законі Україні "Про судоустрій і статус суддів" діяла норма пункту 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення, відповідно до якої право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя йде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI Про судоустрій і статус суддів. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Рішенням Конституційного Суду України № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень пунктів 4, 7, 8, 9, 11, 13, 14, 17, 20, 22, 23, 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень визнаний неконституційним. Приймаючи таке рішення, Конституційний Суд України виходив з того, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402. Щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Відповідно до статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Таким чином, з 18 лютого 2020 року в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання для суддів у відставці, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, та для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону № 1402 (в тому числі суддів, які вийшли у відставку до набрання чинності Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII). Отже, після вказаної дати при визначенні відсоткового значення суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідно враховувати розмір, встановлений частиною третьою статті 142 Закону №1402-VIII, а саме: 50 відсотків зі збільшенням на 2 відсотки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років. З огляду на те, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року втратив чинність, а діючим Законом України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року № 1402-VIII не передбачено застосування відсоткового значення суддівської винагороди відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07 липня 2010 року, то для обчислення позивачу щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 90 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відсутні правові підстави. Слід зазначити, що у рішенні від 16 червня 2020 року у зразковій справі №620/1116/20 (Пз/9901/5/20) Верховний Суд дійшов висновку про наявність у судді у відставці, який отримує щомісячне грошове утримання у розмірі, обчисленому згідно положень Закону № 2453-VI, права (підстави) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII. Зважаючи на те, що чинним Законом №1402-VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, ніж ті, які були передбачені Законом № 2453-VI, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для обрахунку щомісячного грошового утримання за складовими суддівської винагороди, які передбачені Законом № 1402-VIII, одночасно з розміром відсотку за Законом № 2453-VI. Оскільки розмір довічного грошового утримання, на який позивач має право згідно норм Закону №1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений позивачу на підставі положень Закону №2453-VI, то застосування відсоткового значення розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII не призводить до порушення статті 22 Конституції України. Колегія суддів зазначає, що застосування відсоткового значення розміру довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді на підставі частини третьої статті 142 Закону №1402-VIII не призводить до порушення статті 22 Конституції України, оскільки розмір довічного грошового утримання, який розрахований позивачу на підставі норм Закону №1402-VIII, не є меншим, ніж той, який був забезпечений позивачу раніше, виходячи з 90 відсотків заробітку судді. Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та аналізуючи наведене нормативне регулювання, колегія суддів, дійшла висновку, що проводячи позивачу перерахунок щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року та приписів статті 142 Закону №1402-VIII, а не приписів Закону №2453-VI, який втратив чинність та для застосування якого немає відповідної відсилочної норми у чинному законодавстві, відповідач діяв правомірно. Доводи апеляційної скарги позивача висновків колегії суддів не спростовують. Щодо доводів апеляційної скарги відповідача, стосовно наявності/відсутності підстав для зарахування до стажу роботи судді у відставці позивача періоду проходження строкової військової служби та половини періоду навчання у вищому навчальному закладі на підставі довідки №05-43/238/20 від 05 жовтня 2020 року, колегія суддів зазначає наступне. Так, з матеріалів справи вбачається, що рішенням Полтавської обласної ради народних депутатів від 27 червня 1989 року "Про вибори народного судді" ОСОБА_1 обрано народним суддею Кобеляцького районного суду Полтавської області, а постановою Верховної Ради України від 15 липня 1999 року № 949-ХІV - обрано суддею безстроково на посаду судді Кобеляцького районного суду Полтавської області. Відповідно до частини першої статті 135 чинного Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена ВРП, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Водночас абзацом 4 пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Також пунктом 11 Розділ XIII Перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року № 2453-VI /далі - Закон № 2453-VI/ було передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Отже, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. До набрання чинності Законом №2453-VI зазначені правовідносини регулювались Законом України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ "Про статус суддів" /далі - Закон № 2862-ХІІ/, а на момент обрання позивача суддею - Законом Української Радянської Соціалістичної Республіки "Про вибори районних (міських) народних судів Української РСР" від 05 червня 1981 року N2023-X /далі - Закон N 2023-X/. Частиною першою статті 2 Закону N2023-X було визначено, що народним суддею і народним засідателем районного (міського) народного суду може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років. Отже, на час обрання позивача на посаду судді законом не вимагався мінімальний стаж роботи в галузі права для набуття права для обрання на посаду судді на дату такого обрання (призначення), а також цим законом не регулювалося питання стажу судді взагалі. Водночас відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (чинної на час набуття позивачем стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років) до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Водночас, законодавством, яке діяло до набрання чинності Законом № 1402-VIII, було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Також, з матеріалів справи вбачається, що у період з 11 листопада 1978 року по 18 листопада 1980 року позивач проходив службу в Збройних Силах СРСР відповідно до запису №10 у військовому квитку позивача серії НОМЕР_1 від 01 лютого 1989 року/ а.с.30/, записів №4-5 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 29 серпня 1977 року /а.с.28-29/. У період з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року позивач перебував на навчанні за денною формою в Харківському юридичному інституті, що підтверджується записами №8-9 в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 від 29 серпня 1977 року /а.с.28-29/ та дипломом серії НОМЕР_3 від 29 червня 1987 року /а.с.20/. Стаж роботи позивача безпосередньо на посаді судді становить 27 років 03 місяці 06 днів, що визнається сторонами /а.с.16/ та підтверджується наявними у справі документами /а.с.32/. Таким чином, колегія суддів вважає, що до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на обчислення розміру довічного грошового утримання судді у відставці, крім стажу 27 років 03 місяці 06 днів, який відповідач врахував при обрахунку грошового утримання судді у відставці, слід також врахувати календарний період проходження військової служби з 11 листопада 1978 року по 18 листопада 1980 року - 02 роки 00 місяців 08 днів та половину строку навчання за денною формою в Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року, тобто 01 рік 11 місяців 00 днів. Відтак, загальний стаж позивача, який дає право на отримання щомісячного грошового довічного утримання судді у відставці, становить 31 рік 02 місяці 14 днів, що дає право на перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 72 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді (50 відсотків за 20 років + (2%*11 років, оскільки за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді). Проте, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснено перерахунок позивачу щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді /а.с. 113/, чим порушено вимоги частини третьої статті 142 Закону України Про судоустрій і статус суддів №1402-VIII від 02 червня 2016 року. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що здійснюючи позивачу з 19 лютого 2020 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, та приймаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 18 січня 2021 року, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законодавством України. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для належного захисту порушених прав позивача необхідно визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення позивачу з 19 лютого 2020 року перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 64 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 32 від 18 січня 2021 року та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до стажу роботи позивача на посаді судді, що дає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, період проходження військової служби з 11 листопада 1978 року по 18 листопада 1980 року та половину строку навчання денної форми в Харківському юридичному інституті з 01 вересня 1983 року по 01 липня 1987 року та провести позивачу перерахунок та виплату з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Полтавській області № 02/885/2020 від 27 лютого 2020 року в розмірі 72 відсотка суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням фактично виплачених сум. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов. Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Колегія суддів вважає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 року по справі № 440/6975/21 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача чи відповідача. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скаргу ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 по справі № 440/6975/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко О.М. Мінаєва