Постанова 4818 № 638/9560/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 24 травня 2021 року м.Харків справа №638/9560/18 провадження № 22-ц/818/2557/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Тичкової О.Ю. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року, постановлене під головуванням судді Штих Т.В., в залі суду в місті Харкові,- в с т а н о в и в : У липні 2018 року ОСОБА_1 звернусь до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми. Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 26083 гривен, а також 498,15 гривен суму процентів за користування грошовими коштами, та суму судового збору в розмірі 704,80 гривен. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 08 лютого 2021 року заяву адвоката Щербініна Г.П. про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про задоволення позовних вимог. Вважає, що договір купівлі-продажу не був укладений саме з вини позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази про виконання покупцем ОСОБА_1 пункту 2.2.1 договору, які підтверджують її явку до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. у період часу з 16.00 до 18.00 23 травня 2018 року для укладення договору купівлі-продажу квартири. Натомість відповідач, з`явився і перебував у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. у у визначений в договорі час з 16 години 30 хвилин до 17 години 15 хвилин 23 травня 2018 року з метою укладення з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу вказаної квартири. Тому грошові кошти у розмірі 1000 доларів США, передані позивачем відповідачу, поверненню не підлягають. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в обумовлений між сторонами строк договір купівлі-продажу квартири укладено не було, то грошові кошти отримані відповідачем на виконання умов договору про наміри укласти договір купівлі-продажу у розумінні ч.2 ст.570 ЦК України є саме авансом та підлягають стягненню з відповідача. Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 498 грн. 15 коп.. Проте, такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що 23 березня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір про наміри укласти договір купівлі-продажу квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що вона передала відповідачу грошові кошти у розмірі 1000,00 доларів США для виконання відповідачем зобов`язань за цим договором. Проте відповідач свої зобов`язання за попереднім договором від 23.05.2018 року не виконав, основний договір не був укладений за вини відповідача, а отже відповідач зобов`язаний повернути суму грошового забезпечення у розмірі 26581,15 грн. як безпідставно набуте майно посилаючись на ст.1212 ЦК України. На підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 надала до суду копію біржового контракту, копію договору купівлі-продажу (неналежної якості) квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 від 23 вересня 1995 року, копію договору доручення на продаж квартири за адресою АДРЕСА_2 , що належить позивачу та копію претензії на адресу відповідача. Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частина перша статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з вимогами статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Так, згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 635 ЦК попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення. Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Частиною другою статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Набуття однією із сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним. Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно позивачу. Разом з тим, договір є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження позовних вимог, ОСОБА_1 надала до суду копію біржового контракту, нечитабельну копію договору купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_2 , копію договору доручення ТОВ «Квартал» на продаж квартири, що належить позивачу та копію претензії позивачки відповідачу. Разом з тим позивачем не надано жодних доказів на підтвердження укладання договору про наміри укласти договір купівлі-продажу від 23.03.2018 року, з якого б вбачалось, що ОСОБА_1 було передано ОСОБА_2 1000 доларів США, або копію розписки, квитанції тощо. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та ухвалюючи заочне рішення, безпідставно дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 26083 гривен, а також 498,15 гривен суму процентів за користування грошовими коштами. Враховуючи, що позивачем не було надано жодних доказів на підтвердження позовних вимог крім претензії до відповідача (а.с.9), у суду першої інстанції були відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів. Натомість відповідач, при перегляді заочного рішення, не заперечував факту укладання договору про наміри укласти договір купівлі-продажу від 23 травня 2018 року. Проте заперечував проти того, що сума в розмірі1000 доларів США є безпідставно набутим майном. Матеріали справи свідчать про те, що відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення було надано копію договору про наміри укласти договір купівлі-продажу від 23.03.2018 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , з якого вбачається, що сторони домовились укласти основний договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за 21 800,00 доларів США не пізніше 23.05.2018 року та копію нотаріально посвідченого свідоцтва від 23.05.2018 року, яке підтверджує ту обставину, що ОСОБА_2 23.05.2018 року знаходився в приміщенні приватного нотаріуса ХМНО Гаврилюк Н.В. у період з 16 год. 30 хв. до 17 год. 15 хв.. Згідно п.1.1 вказаного Договору сторони підтвердили наміри укласти договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу. Відповідно до пунктів 2.1.4, 2.2.1. Договору сторони зобов`язались укласти договір купівлі-продажу, який повинен бути підписаний не пізніше ніж 23 травня 2018 року о 18:00 годин у нотаріуса ХМНО Гаврилюк Н.В.. Згідно п. 2.2.2. Договору позивач, для виконання відповідачем зобов`язань за цим договором, передав відповідачу грошові кошти у розмірі 1000,00 доларів США. Відповідно до п.п.4.1., 4.2. Договору у разі невиконання зобов`язань взятих на себе Продавцем, він сплачує Покупцю суму зазначену в п.2.2.2. і неустойку у розмірі 1000 доларів США. У разі невиконання зобов`язань взятих на себе Покупцем, сума зазначена у п.2.2.2. переходить Продавцю. Оскільки судом першої інстанції справу було розглянуто в заочному порядку, відповідач був позбавлений можливості подати зазначені докази до суду першої інстанції. Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема висновком експерта (ч. 1, п. 2 ч.2 ст. 76 ЦПК). Частиною 1, 3 ст. 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частини третьої статті 367 та пункту 1 частини першої статті 376 ЦПК апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, або які неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням установленого порядку. Дослідження нових доказів провадиться, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала й не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з`явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їх подання до суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини для їх неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень. Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів. Колегія суддів вважає, що наявні підстави для прийняття вищевказаних доказів, оскільки вони свідчать про те, що ОСОБА_2 на виконання вимог пункту 2.2.1 договору з`явився і особисто перебував у приміщенні приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Гаврилюк Н.В. у період часу з 16 години 30 хвилин до 17 години 15 хвилин 23 травня 2018 року з метою укладення з ОСОБА_1 договору купівлі-продажу вказаної квартири. В матеріалах справи відсутні докази, що саме продавцем не були виконані свої зобов`язання, оскільки у визначений час він з`явився до нотаріуса, тому відсутні підстави вважати, що договір купівлі-продажу не був укладений з вини відповідача. Проте даних про з`явлення ОСОБА_1 до нотаріуса з метою укладення договору матеріали справи не містять. Тому колегія суддів вважає, що договір не було укладено саме з вини позивачки («Покупця»). Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог. Доводи апеляційних скарг спростовують висновки суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. За таких обставин, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .. Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позову, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1057,20 грн., який був сплачений при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 05 березня 2019 року - скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги в сумі 1057,20 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова О.Ю. Тичкова