Постанова 4824 № 759/2447/22

Справа № 759/2447/22 № апеляційного провадження: 22-ц/824/3059/2024 Головуючий у суді першої інстанції: П`ятничук І.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Крижанівської Г.В., суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А. розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року, ухвалене у складі судді П`ятничук І.В., у справі № 759/2447/22 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого авансу та моральної шкоди, - ВСТАНОВИВ: У лютому 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого авансу та моральної шкоди. Зазначала, що 17 червня 2021 року вона та ОСОБА_1 домовились про купівлю квартири за адресою: АДРЕСА_1 , в зв`язку з чим вона передала ОСОБА_1 авансовий платіж у розмірі 2 000,00 євро в якості завдатку за продаж вказаної квартири, про що останньою була складена розписка. 18 червня 2021 року вона з`ясувала, що вказана квартира знаходиться в іпотеці, згідно договору іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. 19 лютого 2021 року за № 766, та на неї накладено обтяження: заборона на нерухоме майно. Звернувшись до ОСОБА_1 з вимогою повернути авансовий платіж, остання ухилилася від повернення коштів. Також зазначала, що ОСОБА_1 своїми неправомірними діями нанесла їй значну моральну шкоду, яка виразилася в перенесенні нею душевних стражданнях. Завдану їй моральну шкоду вона оцінила в розмірі 10 000,00 грн. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти, передані як аванс у сумі 64 549,00 грн., 10 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, а також витрати на правову допомогу у розмірі 22 000,00 грн. та судовий збір у розмірі 992,40 грн. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 64 549,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. 09 листопада 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд вказаного заочного рішення суду. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 травня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Скасовано заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого авансу та стягнення моральної шкоди. Призначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму авансу в розмірі 64 549,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 992,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 22 000,00 грн., а всього стягнуто 22 992,40 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовлено. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2023 року в задоволенні заяви представника позивача Мешечка В.В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого авансу та стягнення моральної шкоди відмовлено. Не погоджуючись з рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що її не було належним чином повідомлено про дату і час судового засідання, яке відбулось 12 жовтня 2023 року, чим було порушено її право на судовий захист. Судом першої інстанції не надано оцінку доказам, на які вона посилалася, як на факт виконання взятих на себе зобов`язань, а саме договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Також, звертає увагу на те, що 17 червня 2021 року нею було написано розписку про зобов`язання здійснити продаж належної їй квартири. При цьому, жодних домовленостей щодо майбутнього покупця, суму, за яку має бути продана квартира, дату здійснення її продажу розписка не містить. Тобто жодних інших умов між нею та позивачкою досягнуто не було. Крім того, в тексті розписки відсутнє зобов`язання про повернення грошових коштів, а також відсутні будь-які строки виконання зобов`язання. Висновок суду про відсутність в неї права продажу вказаної квартири вважає не обґрунтованим. Зауважує, що на момент продажу квартири всі обтяження знімаються, борги за комунальні платежі погашаються, якщо квартира була заселена - вона звільняється від фізично проживаючих в ній людей, що є звичаєм при укладенні аналогічних угод. Твердження суду про зворотнє є безпідставним та спростовуються наданим нею договором купівлі-продажу цієї квартири, що була продана без жодних обтяжень, боргів, претензій тощо. Звертає увагу на те, що жодних попередніх договорів між нею та позивачкою не укладалося, авансів не сплачувалося, проте, судом першої інстанції було надано неправильну класифікацію правовідносинам сторін та невірно визначено, що між ними укладено попередній договір купівлі-продажу. Адвокат Мешечек В.В., який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав відзив на апеляційну скаргу. Просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів відповідачки, вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17 червня 2021 року між ОСОБА_2 до ОСОБА_1 було досягнуто домовленості щодо купівлі квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до розписки ОСОБА_1 від 17 червня 2021 року в забезпечення зобов`язань по укладанню договору купівлі-продажу ОСОБА_2 передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 2 000,00 євро в якості завдатку за продаж квартири АДРЕСА_1 (а.с. 18). Як зазначає ОСОБА_2 , 18 червня 2021 року дізнавшись, що квартира АДРЕСА_1 перебуває в іпотеці, звернулася до ОСОБА_1 з вимогою про повернення грошових коштів, про що свідчить переписка в месенджері «Viber». Проте ОСОБА_1 в добровільному порядку кошти не повернула (а.с. 34-64). З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 червня 2021 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буглак О.Г. 19 лютого 2021 року було посвідчено договір іпотеки, відповідно до якого ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 19-21). Підписання договору купівлі-продажу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не відбулось, оскільки спірна квартира перебувала під обтяженням згідно договору іпотеки від 19 лютого 2021 року. Станом на час розгляду справи ОСОБА_1 не повернуто ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 2 000,00 євро. З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , стягнувши із ОСОБА_1 на користь позивачки суму авансу в розмірі 64 549,00 грн. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорення. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України, зокрема ст. 1212 ЦК України. Відповідно до положень ч.ч. 1-3 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Згідно ст. 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21)). Предметом регулювання Глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18)). Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. У той же час сама лише наявність укладеного між сторонами договору не є достатньою підставою для віднесення до договірних будь-яких правовідносин, що виникають між цими особами. Для визнання відповідних зобов`язань між сторонами договірними необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Сплата однією стороною грошових коштів другій стороні поза межами платежів, передбачених договором чи договорами, зокрема переплата понад визначену в договорі (договорах) суму, не може бути визнана такою, що здійснена на підставі відповідного договору. Аналогічний висновок міститься у пункті 43 постанови Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 920/169/18. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Як убачається з матеріалів справи, 17 червня 2021 року ОСОБА_2 без нотаріального посвідчення договору на виконання усної домовленості між нею таОСОБА_1 щодо укладення в майбутньому договору купівлі-продажу квартири було передано ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 000,00 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 64 549,00 грн., про що зазначено у власноручно написаній ОСОБА_1 розписці від 17 червня 2021 року (а.с. 18). Заперечуючи проти позову, ОСОБА_1 не спростовувала отримання від позивачки коштів в розмірі 2 000,00 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ становить 64 549,00 грн., натомість, посилалася на те, що вказані кошти були перераховані позивачкою в якості завдатку за договором купівлі-продажу квартири, укладення якого в майбутньому обумовили в усній формі. Разом з тим, сторонами не укладався попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який би був нотаріально посвідчений, а також договір про забезпечення зобов`язань шляхом передання завдатку. При цьому договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який за своєю формою та змістом відповідав би вимогам закону, між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено не було, в зв`язку з перебування спірної квартири в іпотеці. Відповідно до копії договору купівлі-продажу квартири від 04 серпня 2021 року, наданої суду ОСОБА_1 , вищевказана квартира була продана відповідачкою ОСОБА_4 (а.с. 136). Відтак, ОСОБА_1 була зобов`язана повернути ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 2 000,00 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ еквівалента 64 549,00 грн. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 64 549,00 грн. Колегією суддів не встановлено порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування ухвали. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржене, а тому, колегія суддів не перевіряє правильність висновків суду першої інстанції в цій частині. Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2023 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Судді