Постанова 4818 № 643/3336/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 21 травня 2021 року м.Харків справа №643/3336/18 провадження №22-ц/818/2560/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Харківська міська рада, третя особа - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2020 року, постановлене під головуванням судді Сугачової О.О., в залі суду в місті Харкові, - в с т а н о в и в: У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2020 року Позовні вимоги задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 в один місць з часу набрання рішенням суду законної сили. В апеляційній скарзі Харківська міська рада просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову та надання позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Зазначає, що позивачем не доведено поважності причин для визначення додаткового строку. Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як скрутне матеріальне становище, погіршення самопочуття матері позивача. Зазначає, що позивачем не надано жодного доказу, який би підтверджував поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини та що позивач намагався та бажав скористатись правом прийняти спадщину після ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу Харківської міської ради, в якому просив апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності поважних причин для визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є онуком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30.01.2013 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 7). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, на належне йому майно. Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті його діда ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина, що складається з квартири АДРЕСА_1 , яка належала на праві спільної сумісної власності померлому та його дружині ОСОБА_4 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_4 . Проте, встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки на момент смерті діда йому виповнилось двадцять років та на той час він проживав за іншою адресою зі своєю матір`ю, яка є інвалідом 2 групи та потребувала постійного нагляду, у зв`язку із тяжким станом здоров`я. Позивач вимушений був постійно забезпечувати матір фінансово, а тому не мав можливості своєчасно звернутися до нотаріальної контори. Вважає, що наявні підстави для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Матеріали справи свідчать про те, що після смерті діда до часу звернення позивача з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини пройшло шість років. Позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку для визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його діда посилався на хворобу своєї матері та надав суду виписки із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого, з яких вбачається, що з 05.12.2012 року по 17.12.2012 року ОСОБА_5 проходила лікування у стаціонарному відділенні в КЗОЗ «ОКЛ ЦЕМД та МК». Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 14 жовтня 2013 року ОСОБА_5 пройшла амбулаторне лікування в Мереф`янській районній лікарні. Згідно виписки із амбулаторної карти в період з 24 липня 2014 року с 02 серпня 2014 року ОСОБА_5 перебувала на лікування на денному стаціонарі амбулаторії ЗПСМ с. Селекційне (а.с.34, 35, 36). Натомість, доказів того, що ОСОБА_5 за медичними рекомендаціями після стаціонарного лікування потребувала стороннього догляду та цей догляд надавав їй позивач - матеріали справи не містять. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини слід віднести причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, постановах Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення позивачем дій із прийняття спадщини. Доводи ОСОБА_1 про те, що він був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк у зв`язку з тим, що лікування матері потребувало значних грошових коштів, та він повинен був забезпечувати себе та свою матір фінансово, колегією суддів не приймаються у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки скрутне матеріальне становище та періодичне (один раз на рік) знаходження матері на лікуванні не є тими поважними причинами, що є підставою для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. При цьому колегія суддів враховує період, що минув з часу відкриття спадщини понад 5 років. Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та безпідставно дійшов висновку про наявність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Доводи апеляційної скарги відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки суду не було надано жодних поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .. Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з відмовою у задоволенні позову, з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1057,20 грн., який був сплачений при подачі апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 03 листопада 2020 року - скасувати. Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - залишити без задоволення. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради судовий збір, сплачений при поданні апеляційної скарги в сумі 1057,20 грн.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук Повне судове рішення виготовлено 24.05.2021 року.