Постанова 4818 № 639/2983/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 02 лютого 2021 року м.Харків справа №639/2983/20 провадження №22-ц/818/571/21 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю. за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Харківська міська рада, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року, постановлене під головуванням судді Гаврилюк С.М., в залі суду в місті Харкові, (повний текст судового рішення складено 25 серпня 2020 року),- в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини - відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про недоведеність вимог позивача щодо надання йому додаткового строку для прийняття спадщини. Вважає, що наведена причина пропуску строку прийняття спадщини, як догляд за хворою матір`ю, є поважною. Крім того вказує, що з метою попередження розповсюдження короновірусу (COVID -19), Кабінетом Міністрів України з 12 березня 2020 року на всій території України були застосовані карантинні заходи, які неодноразово було продовжено та діють і до цього часу. Враховуючи, що в цей період він здійснював догляд за хворою, літньою матір`ю, тому він вимушений був уникати всіх контактів, які прямо чи опосередковано могли стати причиною ураження через нього, літньої людини. Зазначені обставини призвели до пропуску передбаченого законодавством строку для прийняття спадщини. Відзиву на апеляційну скаргу не надано. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що причини пропуску шестимісячного строку на звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є поважними та пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 5). 11.10.1983 року шлюб між його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу (а.с. 12). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 28.08.2019 року Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (а.с. 4). Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, на належне йому майно. Єдиним спадкоємцем першої черги є позивач по справі - ОСОБА_1 (а.с. 11, 12). Постановою державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Сукачовим М.О. від 07.05.2020 року № 1319/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки останній пропустив строк, встановлений ст. 1270 ЦК України, для звернення з відповідною заявою до нотаріуса (а.с. 9). Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що після смерті його батька, він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом. Проте, встановлений законодавством шестимісячний строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин, оскільки доглядав за своєю хворою матір`ю, у зв`язку з цим не мав можливості оформити вчасно спадщину. Крім того, позивач вважав, що будучи єдиним спадкоємцем після смерті батька, він зможе у будь-який час звернутись із заявою в нотаріальну контору для прийняття спадщини. Проте, звернувшись до П`ятої ХМДНК, ОСОБА_1 отримав постанову від 07.05.2020 року про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вважає, що наявні підстави для визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України). Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Матеріали справи свідчать про те, що після смерті батька до часу звернення позивача до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини пройшло дев`ять місяців. Позивачем на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення з відповідною заявою до нотаріальної контори задля прийняття спадщини після смерті батька посилався на хворобу своєї матері та надав суду виписки із медичних карток амбулаторного (стаціонарного) хворого, з яких вбачається, що з 21.11.2019 року по 11.12.2019 року ОСОБА_3 проходила лікування у стаціонарному відділенні в ДУ «Національний інститут терапії імені Л. Т. Малої НАМН України» (а.с. 22, 23, 24-25). Натомість, доказів того, що ОСОБА_3 за медичними рекомендаціями після стаціонарного лікування потребувала стороннього догляду та цей догляд надавав їй позивач - матеріали справи не містять. Правила частини третьої 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини слід віднести причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не реалізував право на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15, постановах Верховного Суду від 12 лютого 2018 року у справі № 712/656/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 192/1663/17. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження існування обставин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для вчинення позивачем дій із прийняття спадщини. Доводи ОСОБА_1 про те, що він був позбавлений можливості подати заяву про прийняття спадщини у передбачений законом строк у зв`язку з тим, що з 12 березня 2020 року на всій території України Кабінетом Міністрів України, з метою попередження розповсюдження короновірусу (COVID -19), були застосовані карантинні заходи, які неодноразово було продовжено та діють і до цього часу, колегією суддів не приймаються у зв`язку з їх безпідставністю, оскільки шестимісячний строк на подачу заяви про прийняття спадщини сплив 28 лютого 2020 року, а карантинні заходи були застосовані лише 12 березня 2020 року, тобто після спливу строку на подачу заяви про прийняття спадщини. А юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, впевненість, що спадщину можна прийняти у будь-який час, як про це зазначав позивач у суді першої інстанції - не є тими поважними причинами, що є підставою для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, - відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи, оскільки наведені позивачем причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень ч.3 ст.1272 ЦК можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 19 серпня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення виготовлено 03.02.2021 року.