Постанова 4872 № 916/879/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/879/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: Л.О. Будішевської, С.В. Таран, при секретарі судового засідання І.М. Станковій, за участю представників сторін: від позивача: не з`явився від відповідача: Ю.В. Чехлов розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.12.2020 (суддя Смелянець Г.Є., повний текст складено 11.01.2021) у справі №916/879/20 за позовом: Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до відповідача Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» про стягнення 12 825 961,72 грн., В С Т А Н О В И В : 31.03.2020 Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеса» заборгованості у загальній сумі 12825961,72 грн., з якої: 8280007,82 грн. сума основного боргу, 2938912,80 грн. сума пені, 585485,91 грн. сума 3% річних, 1021555,19 грн. сума інфляційних втрат. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором постачання природного газу №8028/1718-КП-23 від 24.10.2017 щодо повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ. Заперечуючи проти позову, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в розмірі 8280007,82грн., посилаючись на його відсутність станом на момент подання позовної заяви. Відповідачем зазначено, що перерахування вартості поставленого позивачем природного газу здійснювалось за рахунок грошових коштів, які надходили на рахунок зі спеціальним режимом використання, а тому Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеса» не могло вплинути на строки виконання власних грошових зобов`язань за договором. У даному випадку, на переконання відповідача, наявні правові підстави для вирішення судом питання щодо зменшення суми стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат на 90% від заявленої суми та відстрочення виконання рішення господарського суду Одеської області на шість місяців. Рішенням Господарського суду Одеської області від 30.12.2020 позов задоволено частково; стягнуто з відповідача, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 15.01.2021, пеню у сумі 293891,28 грн., 3% річних у сумі 585485,91 грн., інфляційних втрат у сумі 1021555,19грн., а також витрат по сплаті судового збору у розмірі 68189,30 грн.; у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 8280007,82 грн. та пені у розмірі 2645021,52 грн. відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення до суду з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості, остання була оплачена відповідачем. Частково задовольняючи позов, господарський суд першої інстанції виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати вартості поставленого природного газу. Проаналізувавши здійснений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, місцевий господарський суд дійшов висновку про їх правильність та обґрунтованість. Водночас, суд першої інстанції, керуючись частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, зменшив розмір пені до 293891,28 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача. Зменшуючи належну до стягнення суму пені, судом першої інстанції прийнято до уваги здійснення КП «Теплопостачання міста Одеси» соціально-значимої господарської діяльності з надання житлово-комунальних послуг, спрямованих на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, ціни на які підлягають державному регулюванню, відшкодування вартості яких залежить безпосередньо від виконання споживачами власних обов`язків. Також, судом прийнято до уваги сплата відповідачем всього розміру вартості поставленого позивачем природного газу до моменту звернення позивача до суду із даними позовними вимогами, що не заперечується позивачем. Окрім того, судом враховано і неможливість відповідача своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем за поставлений природний газ власними грошовими коштами у зв`язку із тим, що з 2018 року по теперішній час майно та грошові кошти знаходяться під арештом. Стягнення з відповідача такої суми пені компенсує негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем строків оплати отриманого природного газу, стягнення ж з відповідача пені у повному обсязі не є співмірним з можливими негативними наслідками від порушення відповідачем зобов`язання. У задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат судом відмовлено з огляду на те, що із врахуванням правового висновку, викладеного у постанові Верховного суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №903/918/19 від 16.10.2020, згідно з яким Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вбачає за необхідне відступити від правового висновку, викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №917/530/19, про те, що відповідач, як теплопостачальна організація, не відповідає перед позивачем за прострочення в оплаті за поставлений природний газ в частині розрахунків, що здійснювалася відповідно до Порядку №217 через рахунки із спеціальним режимом використання за встановленими НКРЕКП нормативами перерахування коштів, та зауважує, що положення Порядку №217 не змінюють строків розрахунків теплопостачальної організації та гарантованого постачальника за договором постачання природного газу, не позбавляють теплопостачальну організацію можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до відповідача-споживача пені за прострочення в оплаті отриманого природного газу, а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання у порядку частини другої статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та інфляційних втрат. Відмовляючи у задоволенні клопотання Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» про відстрочення виконання рішення суду по даній справі на шість місяців, господарський суд виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які надають суду можливість встановити обставини, що свідчать про істотне ускладнення виконання рішення суду або роблять його виконання неможливим. Також відповідачем не надано доказів, які дозволяють суду встановити можливість оплати заборгованості відповідачем у певний, визначений ним час. Не погодившись з рішенням Господарського суду Одеської області від 30.12.2020, Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 2 645 021,52грн. пені та прийняти нове рішення в цій частині про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник послався на те, що відсутні виключні та достатні підстави для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача. Судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України, оскільки судом при вирішенні питання щодо зменшення неустойки не досліджено та об`єктивно не оцінено, чи є даний випадок винятковим, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення. Також апелянтом зазначено, що головною підставою для зменшення розміру неустойки відповідач вказує на тяжкий фінансовий стан, тоді як відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань. Окрім того, судом першої інстанції не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2021 для розгляду вказаної апеляційної скарги сформовано колегію у складі головуючого судді Поліщук Л.В., суддів Таран С.В., Будішевської Л.О. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.12.2020 у справі № 916/879/20; встановлено учасникам справи строк до 26.02.2021 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. 19.02.2021 до суду апеляційної інстанції надійшов відзив Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на апеляційну скаргу, в якому комунальне підприємство просило оскаржуване рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Відповідачем зазначено, що при прийнятті рішення про зменшення розміру заявленої до стягнення пені судом було правомірно застосовано норми частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, а висновки суду в повній мірі відповідають встановленим обставинам справи, а також сформованій та сталій судовій практиці суду касаційної інстанції щодо застосування норм права у спорах про стягнення заборгованості з комунальних підприємств за поставлений природний газ. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.02.2021 розгляд справи №916/879/20 призначено на 30.03.2021. 26.03.2021 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про розгляд справи за відсутності його представника, який не зможе з`явитися в судове засідання, призначене на 30.03.2021 у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантину на території України. Враховуючи тимчасову непрацездатність судді-учасника колегії Таран С.В. з 29.03.2021 по 05.04.2021 включно, судове засідання, призначене на 30.03.2021, не відбулось, про що складено довідку від 30.03.2021. У зв`язку з усуненням 06.04.2021 обставин, які зумовили неможливість проведення 30.03.2021 судового засідання у справі, судовою колегією ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2021 постановлено з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, розглянути апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду Одеської області від 30.12.2020 у справі №916/879/20 у розумний строк; розгляд справи №916/879/20 призначити на 20.04.2021 об 11 год 00 хв. 16.04.2021 на адресу суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про розгляд справи за відсутності його представника, який не зможе з`явитися в судове засідання, призначене на 20.04.2021 у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантину на території України. З огляду на тимчасову непрацездатність головуючого судді Л.В. Поліщук з 19.04.2021 по 23.04.2021 включно, судове засідання, призначене на 20.04.2021, не відбулось, про що складено довідку від 20.04.2021. Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.04.2021 розгляд даної справи призначено на 18.05.2021. 28.04.2021 на електронну пошту суду апеляційної інстанції надійшло клопотання скаржника про розгляд справи за відсутності його представника, який не зможе з`явитися в судове засідання, призначене на 18.05.2021 у зв`язку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 карантину на території України. В судовому засіданні апеляційної інстанції 18.05.2021 клопотання скаржника задоволено та постановлено здійснювати розгляд справи за відсутності його представника. Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, та просив рішення суду залишити без змін. Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині зменшення розміру пені з 2938912,80грн. до 293891,28 грн. За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція наведена постанові Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 916/880/20. Відповідно до положень статті 3, частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобов`язання між сторонами є добросовісність, розумність і справедливість. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. З огляду на наведене вище суд апеляційної вважає, що суд першої інстанції, відповідно до конкретних обставин цієї справи, зробив правильний висновок про можливість зменшення пені на підставі частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України, зважаючи на: ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором (сплату відповідачем всього розміру вартості поставленого позивачем природного газу до моменту звернення позивача до суду із даними позовними вимогами); відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем грошових зобов`язань (в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження понесених позивачем збитків чи додаткових витрат через прострочення оплати контрагентам); правовий статус відповідача, основним різновидом господарської діяльності якого є постачання теплової енергії населенню та іншим споживачам, і те, що основним споживачем послуг відповідача з централізованого теплопостачання являється населення, також беручи до уваги суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та її соціальну спрямованість. Окрім того, судом враховано неможливість відповідача своєчасно здійснювати розрахунки з позивачем за поставлений природний газ власними грошовими коштами у зв`язку із тим, що з 2018 року по теперішній час майно та грошові кошти знаходяться під арештом, що підтверджується листами АТ «Ощадбанк» від 20.11.2019р. за №113.33 /5620 та ПАТ «Банк Восток» від 02.04.2020р. вих.№05/3357. Визначення розміру, на який зменшуються нараховані штрафні санкції, є суб`єктивним правом суду, і в даному випадку ним було дотримано принцип розумного балансу між інтересами сторін, враховані обставини справи та матеріальний стан як відповідача, так і позивача у даній справі. Доводи скаржника про те, що місцевим господарським судом при вирішенні питання щодо зменшення неустойки не досліджено та об`єктивно не оцінено, чи є даний випадок винятковим, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, судовою колегією відхиляються, оскільки застосоване у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення «суд має право» та «може бути зменшений за рішенням суду» свідчить про те, що суд користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. З урахуванням вищенаведеного, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого та законного висновку про можливість зменшення пені, який ґрунтується на правильному застосуванні норм чинного законодавства та відповідає сформованій та сталій судовій практиці щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а вказане судове рішення слід залишити без змін. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 276, 281-284 ГПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 30.12.2020 у справі №916/879/20 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 24.05.2021. Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя Л.О. Будішевська Суддя С.В. Таран