Постанова 4870 № 926/383/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "21" жовтня 2020 р. Справа №926/383/20 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Скрипчук О.С суддів Кордюк Г.Т. Мирутенка О.Л. Секретар судового засідання Лагутін В.Б. розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України № 39/5-587-20 від 22.07.2020 (вх. № ЗАГС 01-05/2134/20 від 03.08.2020 року), на рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2020 (повний текст рішення складено 03.07.2020, м. Чернівці, суддя Проскурняк О.Г.) у справі № 926/383/20 за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, м. Київ до відповідача: Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго, м.Чернівці про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання в сумі 25 791 582,05 грн. за участю представників: від позивача: Єгоров В.С. - довіреність № 14-183 від 13.05.2019 року від відповідача: Ткач Ф.Г. - довіреність № 2176 від 30.12.2019 року ВСТАНОВИВ: Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України звернулось до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго про стягнення боргу, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та штрафних санкцій за неналежне виконання грошового зобов`язання у сумі 25 791 582,05 грн. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з Міського комунального підприємства Чернівцітеплокомуненерго на користь Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 1 884 151,45 грн. пені; 1 931 760,18 грн. 3% річних; 3 853 559,60 грн. інфляційних втрат та 143 304,34 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення 16 237 959,37 грн. основного боргу; 1 884 151,45 грн. пені. Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами договору, вказані обставини не заперечуються представником відповідача, відтак суд перевіривши наданий позивачем розрахунок прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних. Разом з цим, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем повністю погашено суму основної заборгованості перед позивачем за спожиті обсяги газу на підставі договору № 5175/1718-ТЕ-38 від 29 вересня 2017 року до звернення позивача з позовом - 17 лютого 2020 року, відтак, і відсутні правові підстави для стягнення суми основної заборгованості. Також, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені за неналежне виконання відповідачем умов договору, суд першої інстанції прийшов до висновку, що розмір нарахованої пені у сумі 3 768 302,90 грн. слід зменшити на п`ятдесят відсотків. Не погоджуючись із рішенням суду, Акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1 881 151,45 грн. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права. Так, скаржник вказує, що суд першої інстанції не з`ясував чи дійсно розмір нарахованої позивачем неустойки значно перевищує розмір збитків позивача, оскільки питання завданих позивачу збитків від несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань за договором постачання природного газу судом не досліджено. Крім того, апелянт зазначає, що судом при розгляді справи не було враховано інтереси позивача та не надано об`єктивної оцінки чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін. На думку скаржника, при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, надати належну правову оцінку доказам щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене вказаною нормою. Відповідачем подано до суду відзив на апеляційну скаргу б/н від 01.09.2020, в якому просить рішення Господарського суду Чернівецької області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, заслухавши в судовому засіданні доводи представників сторін, суд встановив наступне. 9 вересня 2017 року між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України та Міським комунальним підприємством Чернівцітеплокомуненерго укладено договір № 5175/1718-ТЕ-38 купівлі-продажу природного газу. Згідно пунктів 1.1. та 1.2. Договору, постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. У пункті 2.1. Договору сторони погодили, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 42738,149 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (тис.куб.м.): жовтень 2017 1 903,760; листопад 2017 6 829,196; грудень 2017 8 872,439 (ІV квартал 2017 р. 17 605,395); січень 2018 9 655,851; лютий 2018 88 196,998; березень 2018 7279,905 (І квартал 2018 р. 25 132,754). 02 квітня 2018 року сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору постачання природнього газу від 29 вересня 2017 року № 5175/1718-ТЕ-38, згідно пункту 1. якої, Сторони додали до пункт 2.1. Договору абзацом : Постачальник передає Споживачу в період з 01 квітня 2018 року по 31 травня 2018 року (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 1 600,802 тис. куб.м., у тому числі по місяцях квітень 2018 р. 1 600,802 тис.куб.м. Відповідно до положень абзацу 2 пункту 3.1. Договору, право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Як вбачається із матеріалів справи, а саме: актів приймання-передачі природного газу, на виконання умов укладеного Договору, позивач передав у власність відповідача для подальшої реалізації населенню протягом жовтня 2017 року - квітня 2018 року природний газ на загальну суму 193 996 863,81 грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу ( які підписані та скріплені печатками сторін без заперечень та зауважень) від 31.10.2017р., у обсязі 1 127,015 тис.куб.м.; від 30.11.2017р., у обсязі 5 178,911 тис.куб.м.; від 31.12.2017р., у обсязі 5 914,043 тис.куб.м.; від 31.01.2018р., у обсязі 7 214,030 тис.куб.м.; від 28.02.2018р., у обсязі 6 641,890 тис.куб.м.; від 31.03.2018р., у обсязі 6 257,045 тис.куб.м.; від 30.04.2018р., у обсязі 379,339 тис.куб.м. Оскільки, зобов`язання з оплати природного газу відповідач у встановлений договором строк не виконав, НАК «Нафтогаз України» нараховано МКП Чернівцітеплокомуненерго пеню, 3% річних та інфляційні втрати. При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. Статтею 526 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до пункту 6.1. Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковою угодою № 1 від 15 січня 2018 року), оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 11.3. цього Договору, укладення договору про організацію взаєморозрахунків, а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 р. №256, не змінює умов розрахунків за цим договором. Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно пункту 12.1 Договору (в редакції зі змінами, внесеними додатковою угодою № 2 від 02 квітня 2018 року), договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природнього газу з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Із поданого позивачем розрахунку, оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений Договором строк, а заборгованість відповідача перед позивачем станом на 14 листопада 2019 року становить 16 237 959,37 грн. Судом встановлено, що відповідач погасив суму основної заборгованості, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи, а саме: № 3710678025 від 21.01.2020 р. на суму 3 550 958,27 грн., № 4360584225 від 22.02.2020 р. на суму 2 080 830,60 грн., № 5059238825 від 23.01.2020 р. на суму 1 688 988,90 грн., № 5635716625 від 24.01.2020 р. на суму 2 613 143,14 грн., № 8347252025 від 27.01.2020 р. на суму 1 284 849,16 грн., № 8990684725 від 28.01.2020 р. на суму 1 859 980,00 грн., № 9561153025 від 29.01.2020 р. на суму 1 073 762,07 грн., № 0056828225 від 30.01.2020 р. на суму 841 716, 68, грн., № 0587111325 від 31.01.2020 р. на суму 792 780,39 грн., № 1829268625 від 03.02.2020 р. на суму 732 926,13 грн. Відтак , суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення 16 237 959,37 грн. основного боргу. Згідно статті 610 Цивільного кодексу України унормовано, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень частини 2 статті 193 Господарського Кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважаться таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. Частиною 2 статті 625 ЦК України унормовано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Судом встановлено, що відповідачем не виконано належним чином умови укладеного між сторонами договору, щодо оплати природного газу у встановлений договором строк. Вказані обставини не заперечуються представником відповідача. Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, виходячи з визнання представником відповідача позовних вимог в частині інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1 931 760,18 грн. 3% річних та 3 853 559,60 грн. інфляційних втрат. Згідно з приписами статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до вимог статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16,4% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Так, з матеріалів справи вбачається, що розмір нарахованої пені за неналежне виконання відповідачем умов договору складає 3 768 302,90 грн. Правильність нарахування пені, окрім іншого, визнана представником відповідача. При цьому, відповідачем до суду першої інстанції було подано клопотання про зменшення розміру пені на 90%. Суд першої інстанції дійшов висновку, що клопотання відповідача слід задоволити частково та зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню на п`ятдесят відсотків, з таким висновком позивач не погодився і оскаржив рішення в цій частині до суду апеляційної інстанції. Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про його часткове задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін. При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19. Дослідивши наведені в клопотанні доводи та надані на їх підтвердження докази, при вирішенні питання щодо наявності підстав для зменшення розміру пені, колегія суддів, враховує наступне: - наявність обставин, що свідчать про відсутність в діях відповідача прямого умислу у порушенні зобов`язання та обставин того, що відповідач не є кінцевим споживачем газу, а купує його для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями; при цьому здійснення оплати поставленого позивачем газу залежить від розрахунків з відповідачем за спожиту теплову енергію; - відсутність понесення позивачем прямих збитків пов`язаних з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання за договором, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача; - стягнення пені та передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України нарахувань не є основним доходом НАК "Нафтогаз України" і не може впливати на його господарську діяльність; - пеня є лише санкцією за невиконання зобов`язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі з урахуванням задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат; У даному випадку відповідач є комунальним підприємством, що створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості; не може впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, збитковість підприємства підтверджується наявними в матеріалах справи доказами - балансами, звітами про фінансові результати діяльності підприємства. З огляду встановлені судом фактичні обставини справи щодо ступеню виконання зобов`язання відповідачем, майнового стану сторін, відсутності доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені на 50%. Відтак, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду Чернівецької області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником. Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ :

1. В задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України відмовити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.07.2020 у справі № 926/383/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Повний текст постанови складено 26.10.2020 Головуючий суддя О.С. Скрипчук суддя Г.Т. Кордюк суддя О.Л. Мирутенко