Постанова 4874 № 902/1149/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2021 року Справа № 902/1149/20 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р. секретар судового засідання Пацьола О.О. за участю представників сторін: позивача: представник не з`явився відповідача: представник не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у справі №902/1149/20 (повний текст складено 09 квітня 2021 року, суддя Нешик О.С.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" про стягнення 266593,82 грн заборгованості згідно договору поставки ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у справі №902/1149/20 частково задоволено позов Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" про стягнення 266593,82 грн. Присуджено до стягнення з Дочірнього підприємства "Монтажник" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" (вул.Заводська, 7, смт Браїлів, Жмеринський район, Вінницька обл., 23130, код ЄДРПОУ 23065137) на користь акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 20077720) 83191,16 грн - пені; 29711,63 грн - 3 % річних; 70499,87 грн - інфляційних втрат та 3998,91 грн - судового збору. В частині стягнення 83191,16 грн пені - відмовлено. Вказане рішення мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення споживачем оплати вартості отриманого природного газу, а тому вимоги позивача щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства. При цьому суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір пені є неспівмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору. Таким чином, суд, зменшив розмір пені на 50% (до 83191,16 грн). Не погодившись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач АТ "НАК "Нафтогаз України" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у справі №902/1149/20 в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки у сумі 83191,16 грн. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що при зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Крім того, суд повинен був дати належу правову оцінку доказам, наданим сторонами в обгрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин статтю 233 Цивільного кодексу України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. Право на зменшення неустойки (штрафу, пені) виникає у господарського суду виключно за наявності значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків і тільки у разі наявності такого перевищення суд може скористатися наданим йому процесуальним правом. При цьому, з`ясувавши наявність перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, суд повинен ще встановити існування інших обставин, зокрема об`єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 травня 2021 року у справі №902/1149/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у справі №902/1149/20 та призначено дату судового засідання на 09 червня 2021 року. Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представники позивача та відповідача в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України). Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України. Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині зменшення розміру пені на 50%, колегія суддів здійснює перегляд рішення суду першої інстанції саме в цій частині. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 жовтня 2017 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Дочірнім підприємством "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" укладено Договір купівлі-продажу природного газу № 17-468-Н. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", яка набрала чинності 20 березня 2019 року, змінено тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменовано його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Відповідно до предмету Договору продавець зобов`язується передати покупцеві у 2017 - 2018 роках природний газ, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (пункт 1.1. Договору). В подальшому між сторонами підписано Додаткові угоди про внесення змін до Договору: №1 від 10 листопада 2017 року, №2 від 19 січня 2018 року, №3 від 06 квітня 2018 року, №4 від 13 червня 2018 року, №5 від 09 серпня 2018 року, №6 від 11 вересня 2018 року. Згідно пункту 6.1 Договору (із врахуванням змін внесених Додатковою угодою №2 від 19 січня 2018 року), оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенціїй з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. Вартість фактично переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в тому числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місцем купівлі-продажу природного газу. У разі не надання покупцем продавцеві до 25 числа (включно) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 18 595 848,52 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу /а.с. 33-43/. Разом з тим, відповідач оплату за отриманий газ здійснював несвоєчасно, без додержання строків визначених пунктом 6.1 Договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними банківськими виписками. Пунктом 7.2 Договору сторони визначили, що у разі невиконання покупцем пункту 6.1. цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Таким чином, неналежне виконання дочірнім підприємством "Монтажник" товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Валінор" зобов`язань за Договором в частині дотримання строків при проведенні розрахунків стало підставою для застосування АТ "НАК "Нафтогаз України" відносно відповідача визначеної пунктом 7.2 Договору та статтею 625 Цивільного кодексу України відповідальності та звернення з даним позовом до суду. Місцевий господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування 3% річних, інфляційних втрат та пені із врахуванням положень частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, не виявив жодних помилок в обрахунку та прийшов до висновку про правомірність та обгрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 166 382,32 грн - пені, 29 711,63 грн - трьох процентів річних та 70 499,87 грн - інфляційних втрат. Разом з цим, суд першої інстанції зменшив розмір пені на 50% до 83191,16 грн. з огляду на наявність виняткових обставин. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України) Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до пунктів 3, 4 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків. Відповідно до частин 1 статті 546 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Частиною першою статті 548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Сторони в пункті 7.2. Договору визначили міру відповідальності споживача за прострочення останнім обумовлених пунктом 6.1. Договору строків оплати товару, а саме сплату пені в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення споживачем оплати вартості отриманого природного газу, місцевий суд прийшов до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 166382,32 грн є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та нормам чинного законодавства. Дочірнім підприємством "Монтажник" ТОВ "Торговий дім "Валінор" до господарського суду Вінницької області було подано клопотання про зменшення розміру заявленої неустойки (пені) до 1% від зазначеного в позовній заяві розміру, а саме до 1663,82 грн, оскільки заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Окрім того, відповідач обґрунтовуючи вказане клопотання зазначає, що заборгованість перед позивачем виникла, в зв`язку з несвоєчасним розрахунком кінцевих споживачів за поставлений природний газ, яка на 01 січня 2021 року становила 17 436 994,00 грн. При цьому, на момент подання клопотання підприємство не є суб`єктом ринку природного газу, оскільки Постановою №1841 від 17 жовтня 2020 року зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої ДП "Монтажник" Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до фінансового звіту суб`єкта малого підприємства, а саме розділу 2 "Звіт про фінансові результати за 9 місяців 2020 року" чистий збиток за звітний період склав 897,7 тис.грн. Оцінивши доводи відповідача та надані ним суду першої інстанції докази колегія суддів апеляційної інстанції незважаючи на незгоду АТ "НАК "Нафтогаз України" та викладені ним у скарзі доводи щодо необґрунтованості зменшення розміру пені, погоджується з висновком місцевого суду щодо зменшення розміру пені на 50%, з огляду на наступне. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Згідно частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. При цьому, слід зазначити, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов`язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов`язання. Водночас, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку ж правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року №7-рп/2013, а також у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2020 року у справі №903/322/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 904/1936/19, від 12 травня 2020 року у справі №910/9767/19. При цьому, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Інститут зменшення штрафних санкцій судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. В даному випадку, при вирішенні питання щодо зменшення розміру неустойки, судами враховується, що фінансування відповідача здійснювалося за рахунок платежів від наданих послуг споживачам, бюджетних коштів. При цьому, як слідує із Звіту про фінансові результати за 9 місяців 2020 року, чистий збиток за звітний період склав 897,7 тис. грн. Також, Постановою № 1841 від 17 жовтня 2020 року зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої ДП "Монтажник" Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Крім того, місцевий суд правомірно врахував ступінь виконання відповідачем основного зобов`язання. Так, як слідує з матеріалів справи, відповідачем вживалися заходи направлені на виконання основного зобов`язання, що слідує із періодичності та розміру проведених останнім платежів. Наведене вище у своїй сукупності є винятковими обставинами, які можуть бути підставою для застосування положення статті 551 Цивільного кодексу України. При цьому, заявлений до стягнення розмір пені є неспівмірним із наслідками, заподіяними порушенням відповідачем умов договору. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано, враховуючи вищевказані фактичні обставини та приписи чинного законодавства, зменшив розмір пені на 50% - до 83191,16 грн пені. Таким чином, доводи позивача, викладені у апеляційниій скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права. За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду, в оскаржуваній частині, не вбачається. Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у справі №902/1149/20 залишити без задоволення. Рішення господарського суду Вінницької області від 30 березня 2021 року у справі №902/1149/20 в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України. Справу №902/1149/20 повернути до господарського суду Вінницької області. Повний текст постанови складений "14" червня 2021 р. Головуючий суддя Бучинська Г.Б. Суддя Філіпова Т.Л. Суддя Василишин А.Р.