Постанова Одеський апеляційний суд № 520/20054/18

Номер провадження: 22-ц/813/3126/21 Номер справи місцевого суду: 520/20054/18 Головуючий у першій інстанції Гниличенко М. В. Доповідач Комлева О. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі: Головуючого-судді Комлевої О.С., суддів: Сегеди С.М., Цюри Т.В., з участю секретаря Воронової Є.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2019 року, ухваленого під головуванням судді Гниличенко М.В., повний текст рішення складено 13 червня 2019 року, по цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Регіональний Інвестиційний Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - компанія ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) про стягнення грошових коштів, - в с т а н о в и в: У грудні 2018 року АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Компанія ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) про стягнення грошових коштів, в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просило стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики у розмірі 186122,51 доларів США, стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 186122,51 доларів США, а також судові витрати. В обґрунтування свого позову позивач зазначив, що 12.05.2017 року між АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» та компанією ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) укладено договір позики, відповідно до умов якого АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» зобов`язався надати компанії ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) кредит в розмірі 223235,57 доларів США, а компанія ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP), в свою чергу, зобов`язалась повернути кредит згідно графіку платежів не пізніше 31.12.2021 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 6,5 % річних. Позичальник - компанія ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання, допустив прострочення за кредитом та відсотками, що зумовило виникнення заборгованості в рамках кредитного договору, яка станом на 26.03.2019 року складає 186122,51 доларів США. Позичальником не дотримано умов кредитного договору, у зв`язку з чим станом на 26.03.2019 року заборгованість компанії ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) за кредитним договором складає 186122,51 доларів США, з яких: -172747,57 доларів США - заборгованість за основним боргом кредиту; -1050,31 доларів США - заборгованість за процентами; -12324,63 доларів США - штрафні санкції. З метою забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору були укладені договори поруки з ТОВ «Трансвей Сервис», ТОВ «АОТ Інвест», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Крім того, вищевказані товариства уклали з банком договори застави транспортних засобів. 22.10.2018 р. банком було відправлено позичальникові та заставодержателям вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та погашення заборгованості за кредитним договором, однак позичальником заборгованість не погашена. Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2019 року позов АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» задоволений частково. Стягнуто в солідарному порядку на користь АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» заборгованість за договором позики у розмірі 186122,51 доларів США з ОСОБА_2 . Стягнуто в солідарному порядку на користь АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» заборгованість за договором позики у розмірі 186122,51 доларів США з ОСОБА_1 . Вирішено питання про судові витрати В решті позовних вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. У обґрунтуванні своєї апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме не з`ясував чи підсудний даний позов суду, чи були укладені договори про основне та акцесорне зобов`язання, договори поруки, чи є вони дійсними, які їх умови та порядок виконання, чи було порушено позичальником зобов`язання за договором позики, чи виник у поручителів обов`язок виконати зобов`язання перед позикодавцем, який розмір заборгованості (у разі наявності) за договором позики. У своєму відзиві на апеляційну скаргу, представник АТ «Регіональний Інвестиційний Банк»зазначає, що позивачем до суду були надані всі належні та допустимі докази, які підтверджують факт заборгованості за кредитним договором на підтвердження заявлених позовних вимог, тому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки судове рішення ухвалене з додержанням матеріального та процесуального права. В судове засідання призначене на 19 травня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , представник компанії ІМПЕКСФФЛПП (IMPEX FF LLP) не з`явилися, про слухання справи були сповіщені належним чином (а.с. 185, 207-209 т.2). На адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи в зв`язку хворобою, однак будь-яких належних доказів на підтвердження заявленого клопотання суду надано не було (а.с. 210-212 т. 2). Вирішуючи питання про слухання справи за відсутністю осіб, які не з`явилися в судове засідання, колегія суддів залишає клопотання про відкладення розгляду справи без задоволення з наступних підстав. З матеріалів справи вбачається, що цивільна справа в суді апеляційної інстанції перебуває з серпня2020 року, учасники справи були повідомлені про час і місце судового засідання належним чином. Учасники справи з клопотаннями про можливість взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, зокрема, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, враховуючи приписи ст. 212 ЦПК України, не зверталися. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, з урахуванням строку перебування справи у провадженні суду, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які не з`явилися в судове засідання та своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Зважаючи на зміст апеляційної скарги та судового рішення, що оскаржується, з врахуванням обставин даної справи, її складності, та, що явка до апеляційного суду є необов`язковою, з врахуванням того, що сторони з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в т.ч. і поза межами суду не зверталися, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим, колегія суддів вирішила слухати справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання, на підставі наявних у справі доказів. Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 922/2575/19. Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Пахомова І.Ю. , представника АТ «Регіональний Інвестиційний Банк»,дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Однак, зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У відповідності до ст. 367ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. У відповідності до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, та матеріалами справи підтверджується, що 12.05.2017 року між АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» та компанією ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) укладено договір позики № А-04/1015, відповідно до умов якого АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» зобов`язався надати компанії ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) кредит в розмірі 223235,57 доларів США, а компанія ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP), в свою чергу, зобов`язалась повернути кредит згідно графіку платежів не пізніше 31.12.2021 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 6,5 % річних (п.1.1., 1.2, 1.3 кредитного договору) (а.с.12, т.1). Тобто, позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути банку зазначені кредитні кошти у строки, передбачені договором позики, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов`язання, визначені договором позики. У договорі зазначено, що погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватися позичальником щомісяця у розмірі та в строки визначені у графіку платежів, який банк в розгорнутому вигляді надає позичальнику через інтернет-банк (п.1.2.). Відповідно до п. 7.1. договору позики № А-04/1015, позичальник зобов`язується своєчасно повернути банку кредит та сплачувати проценти за договором згідно графіку платежів. Відповідно до п. 1.2. договору позики № А-04/1015, графік платежів позичальника визначено наступним чином: червень 2017 року - 2000 доларів США, на погашення основної суми заборгованості кредиту (п. 1.2.1.); з липня по грудень 2017 року щомісячно по 2000 доларів США на погашення основної суми кредиту, а також сплатив поточні відсотки та 1/6 накопичених відсотків, нарахованих в період з видачі кредиту до початку виплати основної суми згідно п. 1.2.1 (п. 1.2.2.); з січня 2018 року по грудень 2021 року щомісячно пропорційно частини основної суми кредиту направив на погашення кредиту та сплативши нараховані відсотки (п. 1.2.3.). В строки, передбачені договором позики, позичальник зобов`язаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки - у валюті, що відповідає валюті кредиту, згідно з п. 1.2.1., 1.2.2, 1.2.3 частини №1 договором позики. За умовами договором позики позичальник зобов`язався своєчасно та повністю сплатити кредит, проценти за користування кредитом, але порушує зобов`язання викладені в п.п. 1.2.1., 1.2.2, 1.2.3 частини №1 договором позики. Позичальник - компанія ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) не виконала належним чином взяті на себе зобов`язання, допустив прострочення за кредитом та відсотками, що зумовило виникнення заборгованості в рамках договору позики, яка станом на 26.03.2019 року складає 186122,51 доларів США. Судом встановлено, що вказана сума заборгованості була позивачем зменшена, оскільки відповідачами частково була погашена заборгованість 13.03.2019 року (останній платіж по кредиту), що вбачається із довідки про заборгованість за договором позики станом на 26.03.2019 року (а.с.30, т.2). Відповідно до ч.2 договору вказано, що метою використання кредиту є погашення (рефінансування) заборгованості позичальника, яка виникла перед банком по іншому договору займу А-04/902 від 23.07.2012 року. Оскільки, позичальником не були виконані умови договору позики, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути заборгованість за договором позики, яка складала станом на 26.03.2019 року компанії ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) 186122,51 доларів США, з яких: -172747,57 доларів США - заборгованість за основним боргом кредиту; -1050,31 доларів США - заборгованість за процентами; -12324,63 доларів США - штрафні санкції. З метою забезпечення виконання зобов`язання по кредитному договору були укладені договори поруки з ТОВ «Трансвей Сервис», ТОВ «АОТ Інвест», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Крім того, вищевказані товариства уклали з банком договори застави транспортних засобів. 22.10.2018 р. банком було відправлено позичальникові та заставодержателям вимоги про порушення забезпеченого обтяженням зобов`язання та погашення заборгованості за договором позики, проте позичальником заборгованість погашена не була. Також судом встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов`язань компанії ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) за кредитним договором, АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» було укладено з відповідачами наступні договори поруки. 12 травня 2017 року укладено договір поруки № G-04/1015 від 12.05.2017 року між АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання грошових зобов`язань компанії ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) за кредитним договором (а.с.24,т.1). 12 травня 2017 року укладено договір поруки № G-04/1015-1 від 12.05.2017 року між АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» та ОСОБА_1 , відповідно до умов якого ОСОБА_1 поручилась перед банком за виконання грошових зобов`язань компанії ІМПЕКС ФФ ЛПП (IMPEX FF LLP) за кредитним договором (а.с.20, т.1). Відповідно до умов п. 1.3. вищевказаних договорів поруки встановлено, що відповідальність поручителя та позичальника є солідарною перед АТ «Регіональний Інвестиційний Банк», у тому числі по сплаті основного боргу, відсотків, штрафних санкцій. При цьому солідарна відповідальність поручителів обмежена визначеною сумою по сплаті основного боргу, відсотків, штрафу, яка не може перевищувати 223235,57 доларів США. Відповідно до п. 4.7. договору поруки за № G-04/1015 від 12.05.2017 року та договору поруки за № G-04/1015-1 від 12.05.2017 року, відносини сторін, не врегульовані цими договорами, регламентуються діючим законодавством України. Відповідно до п. 4.8. договору поруки за № G-04/1015 від 12.05.2017 року та договору поруки за № G-04/1015-1 від 12.05.2017 року, спірні питання сторони регулюють по взаємній згоді. У випадку не досягнення згоди спір без дотримання досудового (претензійного) порядку врегулювання спору передається в суд для його вирішення відповідно до законодавства України. Задовольняючи позов АТ «Регіональний Інвестиційний Банк» про стягнення грошових коштів та стягуючи з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в солідарному порядку грошові кошти, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі, як поручителі відповідають за невиконання умов договору, а тому суд в солідарному порядку стягнув заборгованість за договором позики з ОСОБА_2 , а також стягнувв солідарному порядку заборгованість за договором позики з ОСОБА_1 . Однак, з таким висновком суду колегія суддів погоджується не в повному обсязі, виходячи з наступного. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно положень ст.ст. 1054, 1055 ЦК України кредитний договір повинен бути укладений в письмовій формі та містити в собі положення щодо розміру та умов кредиту. Згідно з приписами статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно зі статтею 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У відповідності до статті 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки. Згідно з приписами статті 543 ЦК України, у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором. Отже, закон не містить у цьому випадку вимоги щодо так званої обов`язкової процесуальної співучасті, тобто, законом передбачено право позивача звернутися за стягненням заборгованості до кожного з боржників окремо. Умовами договорів поруки не передбачено солідарної відповідальності поручителів між собою. Норми закону, якими врегульовано поруку, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого. У разі укладення між поручителями кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов`язання у них не виникає солідарної відповідальності між собою. Тому, кредитор, у відповідності до приписів статей 554, 543 ЦК України, який наділений правом на свій розсуд пред`явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі, чи частково, скористався своїм правом на звернення з вимогою (позовом) до поручителів. Зокрема, п.1.3 Договорів поруки зазначено, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж об`ємі, що і позичальник, по усім зобов`язанням останнього по договору позики. Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. У даному спорі строк дії поруки не припинено. Відповідно до п.1.7 договорів поруки зазначено, що порука припиняє свою дію після закінчення трирічного строку, але ні раніше 31 грудня 2024 року. Трирічний строк обчислюється із наступного дня після настання строку виконання основного зобов`язання, передбаченого п.1.2.Договору позики. Відповідно до п.1.2.договорів поруки відповідачі, як поручителі, ознайомлені з умовами Договору позики, розуміють усі умови, викладені в договорі поруки и договорі позики, та погоджуються з ними. Статтею 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами цивільно-правового договору є умова про предмет договору; умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду; усі інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди-ч.1 ст.638 ЦК України. Цивільний кодекс прямо не визначає будь-яких істотних умов кредитного договору. Разом з тим, зі змісту статті 1054 Цивільного кодексу можна зробити висновок, що істотними умовами кредитного договору є сума кредиту, проценти за його використання та обов`язок позичальника повернути суму кредиту, що має бути виконано у певний час. Відповідно до ч.3 ст.533 ЦК України, використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом. Колегія суддів погоджується з висновками суду про стягнення заборгованості за укладеним договором позики № А-04/1015 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , однак враховуючи вищевикладені обставини, вимоги закону, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції вірно обґрунтовуючи рішення суду в частині щодо неможливого стягнення заборгованості в солідарному порядку, пославшись на відповідну норму матеріального права, дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості з боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку без зазначення, з якою саме особою підлягає стягненню заборгованість за договором позики в солідарному порядку, у зв`язку з чим рішення суду в частині посилання про солідарне стягнення підлягає зміні з виключення з мотивувальної та резолютивної частини посилання про солідарне стягнення. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не з`ясував чи підсудний даний позов суду є безпідставними, оскільки судом було встановлено про підсудність даного позову відповідно до ч.8 ст.28 ЦПК України. Доводи про те чи були укладені договори про основне та акцесорне зобов`язання, договори поруки, чи є вони дійсними, які їх умови та порядок виконання, чи було порушено позичальником зобов`язання за договором позики, чи виник у поручителів обов`язок виконати зобов`язання перед позикодавцем, який розмір заборгованості (у разі наявності) за договором позики, колегія суддів вважає також безпідставними,оскільки вказані доводи спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи. Відповідно до п. 2 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. За таких підстав, апеляційний суд доходить висновку, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає нормам законодавства та підлягає зміні в мотивувальній та резолютивній частині з виключенням із мотивувальної та резолютивної частині посилання про солідарне стягнення. Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції, який був відстрочений ухвалою суду до ухвалення рішення в розмірі 73 566 грн. 20 коп. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2019 року - змінити. Виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення суду посилання про солідарне стягнення. В решті рішення залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 73 566 гривень 20 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 24 травня 2021 року. Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева Судді ______________________________________ С.М. Сегеда ______________________________________ Т.В. Цюра